Ухвала

від 26.05.2021 по справі 619/2124/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 619/2124/14-ц

провадження № 61-6195св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство ОТП Банк , Товариство

з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,

треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Жорняка О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року

у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (далі - ПАТ ОТП Банк ),Товариства

з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання недійсними договорів іпотеки, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 червня 2015 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року скасовано, справу призначено до нового судового розгляду.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2015 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц відновлено.

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненими позовними вимогами до Акціонерного товариства ОТП Банк далі - АТ ОТП Банк , яке є правонаступником ПАТ ОТП Банк , ТОВ ОТП Факторинг Україна , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2 , про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ ОТП Банк і ТОВ ОТП Факторинг Україна не могли укласти договір відступлення права вимоги

від 12 листопада 2010 року за договорами іпотеки земельних ділянок:

№ PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3, № PML-704/009/2007/4,

№ PML-704/009/2007/5, а приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - посвідчити його в Дніпропетровському міському нотаріальному окрузі не за місцем реєстрацій юридичних осіб

і знаходження земельних ділянок.

Вважав, що ТОВ ОТП Факторинг Україна не мало права на укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року з ПАТ ОТП Банк стосовно вимоги за договором споживчого кредиту до боржника - фізичної особи, не суб`єкта підприємницької діяльності. Окрім того, оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфеля за правовою природою є не договором фінансової послуги, а договором відступлення права вимоги. ТОВ ОТП Факторинг Україна не мав і не має на цей час ліцензії на здійснення факторингових операцій, а фінансування за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада

2010 року не відбулося, ПАТ ОТП Банк відступило право вимоги за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 12 листопада 2010 року розміром більше, аніж сума фінансування на 279 688 322,816 грн, тому договір відступлення права вимоги є недійсним. Оскільки основне зобов`язання є недійсним, недійсним є і забезпечувальне зобов`язання,

а записи в реєстрі речових прав про обтяження земельних ділянок, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, підлягають вилученню.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений

12 листопада 2010 року між ПАТ ОТП Банк і ТОВ ОТП Факторинг Україна ,

в частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту

№ CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ ОТП Банк , як правонаступником Акціонерного комерційного банку Райффайзенбанк Україна (далі - АКБ Райффайзенбанк Україна ),

ЗАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 , недійсним;

- визнати договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ ОТП Банк і ТОВ ОТП Факторинг Україна , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги

за договорами іпотеки № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 , недійсним;

- виключити із Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою таких земельних ділянок:

площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий

№ 5247;

площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_5 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253;

- вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження земельних ділянок:

площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий

№ 5247;

площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_5 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений

12 листопада 2010 року між ПАТ ОТП Банк і ТОВ ОТП Факторинг Україна ,

у частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту

№ CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ ОТП Банк , як правонаступником АКБ Райффайзенбанк Україна ,

ЗАТ ОТП Банк , так і від свого імені, та ОСОБА_1 , недійсним.

Визнано договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ ОТП Банк і ТОВ ОТП Факторинг Україна , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги

за договорами іпотеки: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 , недійсним.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк , ТОВ ОТП Факторинг Україна , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 серпня 2015 року № 2023 виключено інформацію про ТОВ ОТП Факторинг Україна з Державного реєстру фінансових установ на підставі поданої заяви, анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 241 та додаток до нього від 03 грудня 2009 року, видані товариству. Оскільки ТОВ ОТП Факторинг Україна не є фінансовою установою, не має ліцензії на здійснення господарських операцій з надання фінансових послуг факторингу та за оспорюваним договором отримує плату у вигляді різниці між номінальною вартістю вимог до боржників, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року підлягає визнанню недійсним. Визнання в судовому порядку договори купівлі-продажу кредитного портфелю в частині відступлення права вимоги за договорами надання споживчого кредиту поновлює право вимоги

АТ ОТП Банк до позичальника. Суд вважав, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року є правочином щодо відступлення права вимоги за іпотечними договорами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ ОТП Факторинг Україна Вельковського С. В. задоволено.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 листопада 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ ОТП Банк , ТОВ ОТП Факторинг Україна , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2 , про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачами

під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю

від 12 листопада 2010 року та договору відступлення права вимоги

від 12 листопада 2010 року були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, тому апеляційний суд вважав, що правових підстав для визнання в судовому порядку недійсними вказаних договорів немає.

Договір про відступлення права вимоги не є договором відчуження майна,

а тому порушення статті 55 Закону України Про нотаріат при посвідченні відступлення права вимоги за іпотечним договором не за місцем знаходженням предмета іпотеки - земельної ділянки - не допущено.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації

у порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету щодо зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане

в іпотеку інше майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції змінити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

16 січня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту постанови апеляційного суду не можна встановити, чи має оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфелю за суб`єктним складом три сторони: первісного кредитора, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка є фінансовою установою чи нефінансовою установою; набувач права вимоги, яким може бути фізична особа, що є суб`єктом підприємницької діяльності або юридична особа - фінансова чи нефінансова установа; боржник, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа як сторона за первинним зобов`язанням.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2/638/25/13, адже обставини, на які посилається позивач, судом не досліджувалися і не встановлювалися.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм

права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 11 грудня 2019 у справі № 761/20611/17 (провадження № 61-22261св18), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 18 квітня 2018 року

у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 (провадження № К/9901/28031/19),

у постанові Вищого господарського суду України від 18 липня 2017 року

у справі № 17-05/5026/275/2012.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що згідно з оскаржуваним договором про відступлення права вимоги нотаріус не здійснював жодних дій щодо посвідчення іпотек земельних ділянок чи іншого нерухомого майна, а лише вносив зміни до реєстру речових прав, що стосуються заміни кредитора (іпотекодавця)

з АТ ОТП Банк на ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Вказує, що на момент вчинення вищезазначених нотаріальних дій, згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на той час) не було обмежень для нотаріусів щодо внесення змін в реєстр речових прав, незалежно від місцезнаходження нотаріального округу нотаріуса.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2006 року між АКБ Райффайзен Банк Україна та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL 700/1189/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті у розмірі 23 228,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 12 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 25 березня 2011 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір застави транспортного засобу.

08 червня 2006 року між АКБ Райффайзен Банк Україна та ОСОБА_1 укладений договір № МL 700/492/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100 000,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 11 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 08 червня 2021 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира.

26 грудня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк , яке є правонаступником

АКБ Райффайзенбанк Україна , та ОСОБА_1 укладений договір

№ МL 704/009/2007, предметом якого було надання споживчого кредиту

в іноземній валюті у розмірі 215 000,00 дол. США зі строком остаточного повернення кредиту 26 грудня 2022 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладені договори іпотеки земельних ділянок, поряд з іншими, № РМL-704/009/2007/2, № РМL-704/009/2007/3,

№ РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області. Також для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

№ МL704/009/2007 між третьою особою ОСОБА_2 та ЗАТ ОТП Банк укладений договір поруки № SR-704/009/2007.

На виконання умов договорів іпотеки № РМL-704/009/2007/2,

№ РМL-704/009/2007/3, № РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5 до Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження іпотекою земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):

площею 0,1200 га, що розташована на

АДРЕСА_1 , згідно

з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий

№ 5247;

площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_5 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

До Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено записи про заборону відчуження земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):

площею 0,1200 га, що розташована на

АДРЕСА_1 , згідно

з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий № 5247;

площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_5 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки

від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;

площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3 , згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Коробець О. М. ( АДРЕСА_4 ) щодо боржника за основним зобов`язанням ОСОБА_1 і розміром основного зобов`язання 215 000,00 дол. США зареєстровано обтяження іпотекою, а саме:

за реєстраційним номером 6336177, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6322057603:00:000:0103, іпотекодержатель - ЗАТ ОТП Банк ;

за реєстраційним номером 6336507, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6322055900:00;003:1019, іпотекодержатель - ЗАТ ОТП Банк ;

за реєстраційним номером 6336638, земельної ділянки розташованої,

на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322057603:00:000:0076, іпотекодержатель -

ЗАТ ОТП Банк ;

за реєстраційним номером 6336832, земельної ділянки, розташованої

на АДРЕСА_1 , кадастровий № 6322083001:00;000:1507, іпотекодержатель - ЗАТ ОТП Банк .

12 листопада 2010 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ПАТ ОТП Банк укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

За змістом статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю продавець продає покупцю права на кредитний портфель, який включає

в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.

Продавець зобов`язаний передати окремими договорами права застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржником, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно (пункт 3.4 статті 3 цього договору)

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля винагорода, сплачена як компенсація кредитного портфелю складає 395 125 507,95 грн.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля покупець сплачує винагороду після підписання відповідного акта приймання-передачі кредитного портфеля та отримання рахунку від продавця шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 договору купівлі-продажу кредитного портфеля у дату набрання чинності договору продавець зобов`язується передати покупцю всі кредитні документи та підписати акт приймання-передачі кредитного портфеля.

12 листопада 2010 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ПАТ ОТП Банк укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 8893.

Відповідно до умов цього договору ПАТ ОТП Банк передало ТОВ ОТП Факторинг Україна сукупність прав, належних банку за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на предмет іпотеки та предмет застави. За договором до ТОВ ОТП Факторинг Україна перейшли всі права ПАТ ОТП Банк як сторони, що іменується Іпотекодержатель / Заставодержатель у зобов`язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.

За договором відступлено право вимоги, зокрема, за договорами іпотеки земельних ділянок: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,

№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними з ОСОБА_1 , що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, а саме: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року (справа

№ 2/638/25/13, провадження № 61-1583св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Касаційну скаргу ТОВ ОТП Факторинг Україна задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року скасовано у частині вирішення позовних вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року та ухвалено у цій частині нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в розмірі 224 066,08 дол. США, що в еквіваленті становить

1 772 340,28 грн (тіло кредиту з відсотками), з яких: 191 861,05 дол. США, що в еквіваленті становить 1 517 601,70 грн, - залишок заборгованості за кредитом; 32 205,03 дол. США, що в еквіваленті становить 254 738,57 грн, - несплачені відсотки за користування кредитом, та 93 002,17 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань, а всього - 1 865 342,46 грн.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року залишено без змін.

Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року в нескасованій частині.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 , колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

За приписами частин першої та четвертої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора

в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом про визнання договорів купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги недійсними, посилався, зокрема на те, що ТОВ ОТП Факторинг Україна не є фінансовою установою, не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій факторингу та за оспорюваним договором отримує плату у вигляді різниці між номінальною вартістю вимог до боржників, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19зробив висновок про те, що статтею 350 ГК України визначено, що фактором може бути лише банк. Однак пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого єспеціальними, передбачено, що фінансовими установами

є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19 із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор

у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань

у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Зі змісту статей 512, 1077 ЦК України вбачається, що законодавцем проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

З частини першої статті 1077 ЦК України та частини п`ятої статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг вважається фінансовою послугою.

Статтею 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги

з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

У справі, яка переглядається установлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 03 грудня 2009 року ТОВ ОТП Факторинг Україна є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги.

Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ ОТП Банк

і ТОВ ОТП Факторинг Україна був укладений договір цесії, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України Про судоустрій

і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування

ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Наявність розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року

у справі Брезовець проти Хорватії (Brezo.ee v. Croatia), заява № 13488/07).

Оскільки принцип верховенства права передбачає необхідність правової визначеності, зокрема, і при вирішенні питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного

в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов до висновку про необхідність відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що

ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами

в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

Керуючись частиною третьою статті 403, частинами першої та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу

№ 619/2124/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович, ОСОБА_2 , про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля

та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області

від 07 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 17 лютого2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк