Постанова

від 17.11.2021 по справі 910/4475/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

cправа № 910/4475/19

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Жукова С.В., Картере В.І., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Остапенко, судді: М.А. Дідиченко, О.С. Копитова) від 14.01.2021

за заявою ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - Дороженко М.О., адвокат, Зубашенко Ю.В., адвокат,

представник боржника - Ключинський К.Л., адвокат,

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченко Ю.А. (в порядку самопредставництва);

від Національного Банку України - Звада Р.В. (в порядку самопредставництва), Бірюкова О.А. (в порядку самопредставництва).

1. Короткий зміст вимог

1.1. 03.04.2019 ОСОБА_1 (далі - Кредитор) подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

1.2. Заява обґрунтована існуванням підстав для відкриття справи про банкрутство Боржника через його заборгованість перед Кредитором, що виникла внаслідок невиконання Боржником зобов`язань за укладеним з Кредитором договором банківського вкладу, про що постановлено рішення про стягнення з Боржника на користь Кредитора відповідної суми заборгованості, яка не погашена Боржником також і у виконавчому провадженні, є сумою безспірних грошових вимог, що не забезпечені заставою майна Боржника. При цьому Кредитор вказав на відкликання у Боржника банківської ліцензії та на застосування до Боржника ліквідації згідно з постановою Правління Національного банку України, яка хоча і скасована в судовому порядку, між тим за цих обставин не відновлює у юридичної особи Боржника статусу банку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 відкрито, за заявою Кредитора, провадження у справі про банкрутство Боржника в загальному порядку, передбаченому Законом про банкрутство, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича тощо.

2.2. Судове рішення мотивовано існуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за правилами Закону про банкрутство, враховуючи статус Боржника як юридичної особи, а не як банку, відсутність у Боржника ліцензії на право надавати банківські послуги, статусу банку - через відсутність механізму відновлення банківської ліцензії та статусу банку у разі скасування рішенням суду постанови Правління Національного банку України, про відкликання у Боржника ліцензії та застосування ліквідації; а також враховуючи підтверджений доказами факт неплатоспроможності Боржника, безспірність вимог Кредитора до Боржника та визначення автоматизованою системою кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Боржника.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 задоволені апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України з урахуванням заяв про приєднання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у порушенні справи про банкрутство Боржника.

3.2. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для застосування за заявою Кредитора до Боржника правил відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство згідно із Законом про банкрутство, що не регулює банкрутство банківської установи, якою є Боржник та до якого як до банківської установи застосовуються спеціальні норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині належної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації.

У цьому висновку апеляційний суд виходив з того, що:

- скасування в судовому порядку відповідних постанов Національного банку України та рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відкликання банківської ліцензії у Боржника, як у банківської установи, жодним чином не позбавляє його статусу банку, а лише свідчить про неможливість останнього здійснювати банківську діяльність;

- на дату прийняття рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідні відомості про Боржника як про банк з Державного реєстру банків не виключено та рішення щодо виключення останнього з цього реєстру комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків не виносились;

- розпочата процедура ліквідації Боржника як банку не може бути зупинена/припинена у разі визнання протиправними та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку;

- станом на 10.12.2020 державна реєстрація змін найменування ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Злато" визнана протиправною та скасована рішенням суду.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 30.04.2008 Національний банк України (далі - НБУ) погодив статут Боржника.

12.05.2008 проведено державну реєстрацію юридичної особи Боржника.

16.05.2008 під реєстраційним № 323 НБУ вніс запис до Державного реєстру банків про реєстрацію Боржника та видав банківську ліценцію №244-2.

4.2. 13.02.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі постанови Правління НБУ № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 до 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу цього Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Боржника - Славінського В.І.

4.3. 12.05.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк".

На підставі постанови Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації Боржника та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Боржника Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015 до 12.05.2016 включно.

Запис про перебування Боржника у стадії ліквідації, відповідно до постанови Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", внесено до Державного реєстру банків.

4.4. Постановою Окружного адміністративного суду України від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 частково задоволено адміністративний позов ТОВ "Авангард-Експо", визнано протиправними та скасовано:

- постанову Правління НБУ № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних";

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30 від 13 лютого 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк";

- постанову Правління НБУ № 105 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк";

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 99 від 13.05.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку";

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 100 від 18.05.2015 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку";

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 391 від 24.03.2016 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на два роки до 13.05.2018 включно".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Боржника Славкіної М.А., НБУ залишено без задоволення; постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 залишено без змін.

4.5. НБУ на судовий запит № 06-37.1/910/4475/19 від 15.04.2019 щодо надання відомостей стосовно наявності у Боржника статусу банку надав відповідь № 18-0007/25103 від 13.05.2019, в якій зазначено, що на виконання постанови Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Боржника листом № 1842 від 14.05.2015 року було повернуто банківську ліцензію Боржнику.

Після визнання протиправними та скасування постанов Правління НБУ, зокрема, № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", Боржник не звертався до НБУ, зокрема, у порядку статті 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою отримання банківської ліцензії. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

4.6. Станом на дату прийняття рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника відповідні відомості про останнього з Державного реєстру банків не виключено та рішення щодо виключення Боржника з цього реєстру комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків не виносились. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно з відомостями з Державного реєстру банків в ньому міститься запис про перебування Боржника в стадії ліквідації відповідно до постанови Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк".

4.7. 17.07.2019 проведено державну реєстрації змін щодо Боржника (код ЄДРПОУ 35894495), внаслідок чого було змінено повне та скорочене найменування на Публічне акціонерне товариство "Злато" та ПАТ "Злато", а також змінено адресу місцезнаходження цієї юридичної особи на: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19.

4.8. На виконання вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та для продовження виведення банку з ринку рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2020 № 1174 продовжено строк управління майном (активами) Боржника.

Провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву Артему Юрійовичу на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів, продовжено повноваження ліквідатора Боржника, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування вкладів), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 цього Закону, в тому числі з правом підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також окрім повноважень звертатись з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прирівнюються до вкладів; та повноваження в частині організації реалізації активів банку.

4.9. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.08.2020 № 1483 з метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією Боржника (який на дату цього рішення мало найменування ПАТ "Злато", код за ЄДРПОУ - 35894495), передбачених Законом про систему гарантування вкладів, на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, статті 48 Закону, пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон України від 13.05.2020 № 590-ІХ), враховуючи статтю 54 Закону про систему гарантування вкладів та лист Міністерства Юстиції України №532/16235-26-20/8.4.4 від 04.08.2020, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила:

продовжити процедуру виведення Боржника (на теперішній час найменування Публічне акціонерне товариство "Злато") з ринку із урахуванням вимог Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону про систему гарантування вкладів щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку, забезпечуючи виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів;

призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Боржника (на теперішній час найменування Публічне акціонерне товариство "Злато") з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича та делегувати йому повноваження, що визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону про систему гарантування вкладів, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному цим Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

уповноваженій особі Фонду на продовження процедури виведення Боржника з ринку забезпечити внесення змін щодо уповноваженої особи Фонду як керівника Боржника (на теперішній час найменування Публічне акціонерне товариство "Злато") до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом, 04.11.2020 відповідні відомості про керівника ПАТ "Злато" Караченцева А.Ю. було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

4.10. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 640/15294/19 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020) задоволено позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та визнано протиправними дії Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороза Дмитра Олександровича щодо вчинення реєстраційної дії та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів 17.07.2019 № 10741050052029890; Мороз Дмитро Олександрович; Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро"; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

Також скасовано вчинену Державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро", Морозом Дмитром Олександровичем, реєстраційну дію та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів 17.07.2019 №10741050052029890; Мороз Дмитро Олександрович; Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро"; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 03.03.2021 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний суд, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, неправильно застосував у цій справі, при вирішенні питання щодо підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, норми Закону про банкрутство, який на момент звернення Кредитора із відповідною заявою у цій справі визначав правила та підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Також, за аргументами в касаційній скарзі, апеляційний суд неправильно застосував у цій справі норми, що визначають правила набуття прав та статусу банківської установи - а саме Закон України "Про банки і банківську діяльність", у зв`язку із чим встановлені апеляційним судом обставини, а саме: відкликання у Боржника банківської ліцензії, відсутність механізму її поновлення, у разі скасування судом рішення про її відкликання, відсутність механізму відновлення у юридичної особи статусу банку, неможливість через це Боржником здійснювати банківську діяльність та виключення з Державного реєстру банків, що мали місце; визначають Боржника як господарюючий суб`єкт без статусу банка, а не як банк.

6.2. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, є також неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 22.02.2017 у справі № 592/1809/15-ц, та порушення принципу незворотності дії закону у часі, оскільки апеляційний суд застосував для задоволення апеляційних скарг НБУ та Фонду гарантування вкладів Закон України від 13.05.2020 № 590-ІХ, який не може бути підставою для участі Фонду гарантування вкладів та його уповноважених осіб в управлінні ПАТ "Злато".

6.3. Крім цього скаржник вказав на безпідставне посилання апеляційного суду у своїх висновках у цій справі на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 щодо неможливості переходу прав від господарюючого суб`єкта - банка, до господарюючого суб`єкта без статусу банка, оскільки це рішення прийнято у правовідносинах, що не є подібними із правовідносинами у цій справі.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами НБУ у відзиві на касаційну скаргу, в якому він в цілому погодився із висновками та мотивами в оскаржуваній постанові, заперечення аргументів у касаційній скарзі аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові.

8. Обґрунтування передання справи на розгляд палати

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2021 справу за заявою Кредитора про визнання банкрутом Боржника разом з касаційною скаргою Кредитора передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду, на підставі частини першої статті 302 ГПК України, для уточнення питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, а саме в постанові від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, з метою розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо здійснення провадження, у разі ініціювання справи про банкрутство за правилами Закону про банкрутство, щодо юридичної особи, стосовно якої було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, а також з огляду на необхідність:

- вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у складі іншої колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, щодо застосування положень спеціального нормативного акту з питань банкрутства - Закону про банкрутство, до юридичної особи, щодо якої було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, яке в подальшому скасовано рішенням суду;

- уточнення питання щодо допустимості застосування спеціального нормативного акта з питань банкрутства: Закону про банкрутство та/або Кодексу України з процедур банкрутства (що введений в дію з 21.10.2019) до юридичних осіб, щодо яких було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, у тому числі у разі, якщо відповідне рішення в подальшому скасовано рішенням суду.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо наслідків скасування рішення про відкликання банківської ліцензії

9.1. У цій справі порушено питання застосування визначених спеціальним нормативним актом з питань банкрутства, зокрема, Законом про банкрутство, правил ініціювання та здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зареєстрованої як банківської установи, банківська ліцензія якої відкликана, однак рішення відповідного органу про це скасовано в судовому порядку.

9.2. Для визначення правового статусу банку, порядку набуття та припинення цього статусу Суд звертається, зокрема, до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1), а також який встановлює умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного капіталу та інших фондів, а також здійснення функцій банків.

Положення статті 2 цього Закону визначають, зокрема:

банк як юридичну особу, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (абзац четвертий);

банківську діяльність - як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (абзац восьмий);

а державний реєстр банків - як реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків (абзац чотирнадцятий).

При цьому, за статтею 6 Закону про банки:

банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку;

особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі суперечності положень цього Закону та законодавства про акціонерні товариства перевагу мають положення цього Закону.

9.3. Окрім Закону про банки порядок, умови створення та діяльність банків, в залежності від організаційної форми юридичної особи - банку, регламентується також відповідними нормами інших нормативних актів (Господарського кодексу України (далі - ГК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Закону України "Про акціонерні товариства" тощо) в частині, що узгоджується та не суперечить нормам вказаного спеціального нормативного акту з питань регламентації створення та діяльності банків.

9.4. Відповідно до частини шостої статті 334 ГК України банки у своїй діяльності керуються цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.

Що стосується організаційної форми юридичної особи банку, то товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються НБУ в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність (частина третя статті 6 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин у цій справі) особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

9.5. Частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 17 Закону про банки передбачено, що хоча державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, водночас юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків; а здійснення банківської діяльності без отримання банківської ліцензії забороняється.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 цього Закону, положення якої регламентують порядок та умови видачі банківської ліцензії, НБУ вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

9.6. За змістом наведених норм надання юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність та здійснила державну реєстрацію юридичної особи, банківської ліцензії, а також подальше дотримання цією особою умов для здійснення банківської діяльності, право на яке посвідчує ця ліцензія, є одним із чинників, що визначають:

- приналежність юридичної особи до того особливого їх виду, яким є банк;

- відповідний особливий статус юридичної особи - банківської установи, якій, відповідно до цих особливостей, належить виключне право надавати банківські послуги.

9.7. Перевірка дотримання вимог Закону (зокрема Закону про банки), в частині видачі банківської ліцензії та правил надання банківських послуг, право на що належить відповідній юридичній особі на підставі банківської ліцензії, відбувається, зокрема шляхом державного регулювання діяльності банків, яке здійснює НБУ.

Однією із форм державного регулювання діяльності банків є адміністративне регулювання, до складу якого входить: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків (пункт 1 частини першої статті 66 Закону про банки).

9.8. При цьому Суд наголошує, що ліцензування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів (частина перша статті 14 ГК України).

Банківська ліцензія - документ, який видається НБУ в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність (абзац десятий частини першої статті 2 Закону про банки).

9.9. НБУ, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі, здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків (пункти 8 та 9 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Повноваження Правління НБУ визначені статтею 15 цього Закону.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ відповідно до Закону про банки, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або за наявності інших підстав, передбачених статтею 73 Закону про банки, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку (пункти 12 та 13 частини першої статті 73 Закону про банки).

Порядок застосування цих заходів впливу визначається нормативно-правовими актами НБУ (частина перша статті 74 цього Закону).

9.10. Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону про банки та Закону про систему гарантування вкладів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (згідно із пунктом шостим абзацом тридцять п`ятим частини першої статті 2 Закону про банки). Цьому визначенню ліквідації банку кореспондує пункт 6 частини першої статті 2 Закону про систему гарантування вкладів.

При цьому банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону про банки, частина перша статті 44 Закону про систему гарантування вкладів.

9.11. Процедура ліквідації банку, відповідні повноваження органів, що уповноважені на прийняття рішень та проведення процедури ліквідації банку, розподіл повноважень між відповідними органами у цій процедурі визначені як Законом про банки, так і Законом про систему гарантування вкладів.

Так, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом про систему гарантування вкладів (частина перша статті 3).

Відносини, що виникають, зокрема у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків між Фондом, банками та НБУ, відповідні повноваження Фонду регулюються Законом про систему гарантування вкладів, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (частини перша та третя статті 1 Закону про систему гарантування вкладів).

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом про систему гарантування вкладів, здійснює, зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 Закону про систему гарантування вкладів).

Фонд у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону про систему гарантування вкладів (частина п`ята статті 77 Закону про банки).

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта статті 44 Закону про систему гарантування вкладів).

Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 цього Закону.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного реєстру (частина шоста статті 77 Закону про банки, частина третя статті 53 Закону про систему гарантування вкладів).

НБУ вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (частина сьома статті 77 Закону про банки).

9.12. За змістом наведених нормативних положень, з урахуванням положень частини третьої статті 6 Закону про господарські товариства, частини шостої статті 1 Закону про акціонерні товариства, частини першої статті 1, статті 3 та частини другої статті 6 Закону про банки, в Україні діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють правила утворення банків, визначають їх статус та припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності, до яких належать, зокрема, Закон про банки, Закон України "Про Національний банк України", Закон про систему гарантування вкладів, нормативно-правові акти НБУ, а також ЦК України, ГК України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам, та визначають зміст спеціальної правосуб`єктності банківської установи.

9.13. Водночас, не зважаючи на передбачені законодавством: і процедуру, і право осіб (банку або інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, стаття 79 Закону про банки) оскаржити в суді, в установленому законодавством порядку, рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб, жодний нормативний акт, чинний на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, між тим, не визначав процедуру та порядок здійснення банком подальшої діяльності, його правовий статус, зокрема, у разі скасування рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії, а саме, процедуру відновлення банківської ліцензії та механізми відновлення банківської діяльності.

9.14. Чинним законодавством врегульовано цю правову невизначеність, зокрема підпунктом 1 частини третьої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13.05.2020 № 590-ІХ (яким були внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності) встановлено для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону про систему гарантування вкладів, підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом.

9.15. Суд, наводячи зміст наведених (чинних) норм Закону про банки, зміст яких в оскаржуваній постанові навів також апеляційний суд, лише демонструє розвиток законодавства як нормативний спосіб врегулювання тих правовідносин, що за обставинами є подібними зі спірними.

Водночас Суд зазначає, що наведені норми (пункт 9.14) між тим не враховуються Судом як правові підстави для оцінки правильності як висновків в оскаржуваному рішенні апеляційного суду, так і висновків в скасованому ним рішенні суду першої інстанції.

9.16. Отже, враховуючи, що на момент вирішення питання про відкриття провадження у цій справі про банкрутство положення Закону про банки (щодо процедури відновлення банківської ліцензії та механізмів відновлення банківської діяльності та наслідків скасування рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії) були сформульовані не чітко та не однозначно для їх застосування у справах про банкрутство відповідних юридичних осіб, Суд виходить з такого.

9.17. Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

9.18. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).

9.19. Зважаючи на викладене, положення Закону про банки (в редакцій, чинній на момент ініціювання справи про банкрутство Боржника) - щодо процедури відновлення банківської ліцензії та механізмів відновлення банківської діяльності у разі скасування рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії, які були сформульовані не чітко та не однозначно для їх застосування у справах про банкрутство відповідних юридичних осіб, потребує тлумачення таким чином, щоб результат застосування відповідних норм відповідав засадам розумності та справедливості та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складників.

9.20. А тому Суд, виходячи зі змісту наведених в цій постанові положень законів, які регламентують правові наслідки відкликання у банку банківської ліцензії, розподіл повноважень між відповідними органами у сфері банківської діяльності (пункти 9.10.- 9.13), доходить висновку, що законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин у цій справі, зокрема дату ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого суду, не містило законодавчої процедури повернення банку до своєї діяльності та на ринок надання відповідних послуг.

9.21. У цьому висновку Суд враховує, що законодавство допускало лише такий розвиток подій, коли після відкликання у банківської установи банківської ліцензії всі подальші процедури припинення (ліквідації) цієї особи мали здійснюватися, а питання, що виникають через його неплатоспроможність, вирішуватись за спеціальними правилами, що застосовуються до банківських установ, незалежно від того, чи мало місце оскарження та/або визнання протиправним (незаконним), скасування відповідного індивідуального акта НБУ.

9.22. Дійшовши висновків в пунктах 9.20, 9.21, Суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини (пункти 4.4-4.6):

- визнання протиправним та скасування рішенням суду, що набрало законної сили, постанови Правління НБУ № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30 від 13 лютого 2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк"; постанови Правління НБУ № 105 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 99 від 13.05.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку", рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 100 від 18.05.2015 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 травня 2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку", рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 391 від 24.03.2016 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на два роки до 13.05.2018 включно";

між тим, не вказують на зміну правового статусу Боржника як банківської установи, а лише свідчать про неможливість здійснення ним банківської діяльності, ураховуючи також, що Боржник в подальшому не звертався, за правилами Закону про банки, з метою отримання банківської ліцензії після визнання протиправними та скасування вказаних рішень та постанов Правління НБУ, зокрема, № 310 від 12.05.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" (пункт 4.5).

9.23. У цьому висновку Суд також враховує, що норми жодних нормативних актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, що регламентують створення, діяльність та припинення/ліквідацію банківської установи, не містили чітких положень та процедур щодо повернення банківської ліцензії та відновлення становища банківської установи на ринку.

9.24. Суд, ухвалюючи це рішення, враховує також встановлені судами обставини (пункти 4.6) існування відомостей про Боржника в Державному реєстрі банків, а відтак доходить висновку про неможливість здійснення провадження у справі про банкрутство Боржника за правилами Закону про банкрутство та КУзПБ.

9.25. Зміна найменування, організаційно-правової форми, реорганізація, перетворення юридичної особи, яка має статус банка, в небанківську установу, її ліквідація не в порядку, встановленому Законом про банки, Законом про систему гарантування вкладів, не допускається і не позбавляє її статусу банка, а тому не дає правових підстав для застосування до такої юридичної особи положень Закону про банкрутство та КУзПБ.

9.26. З наведеними висновками та обставинами також узгоджуються положення статті 90 ЦК України, частини сьомої статті 334 ГК України, частини четвертої статті 3 Закону про акціонерні товариства, частини першої статті 15 Закону про банки (щодо правил для найменувань юридичних осіб, які зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію), оскільки у цій справі судами встановлені обставини перереєстрації Боржника в юридичну особу з назвою, що не містить слово "банк" - ПАТ "Злато", які в подальшому скасовані рішенням суду як незаконні реєстраційні дії (пункти 4.7, 4.10).

9.27. Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1-6.3).

9.28. Таким чином, доводи скаржника про наявність підстав для відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство Боржника за правилами, як чинного на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі Закону про банкрутство, так і чинного КУзПБ, не знайшли свого матеріально-правового підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

9.29. Отже, висновки в оскаржуваному рішенні апеляційного суду про відсутність підстав для відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство, за правилами спеціального нормативного акту з питань банкрутства (Закону про банкрутство або КУзПБ), яким скасовано протилежне рішення суду першої інстанції, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

9.30. У зв`язку з наведеними висновками Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17 - про можливість застосування положень Закону про банкрутство, визначених цим Законом правил та процедур щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - банківської установи, стосовно якої скасовано в судовому порядку постанову Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора, зокрема Суд вбачає підстави для відступу від правової позиції у вказаній постанові щодо можливості застосування визначених Законом про банкрутство правил для розгляду кредиторських вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідної юридичної особи -банківської установи.

10. Судові витрати

10.1. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/4475/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді О.О. Банасько

В.В. Білоус

С.В. Жуков

В.І. Картере

К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко