Постанова

від 25.01.2022 по справі 761/46025/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 761/46025/18

провадження № 61-8263св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко Володимир Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В.,

Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка В. І. (далі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо») про скасування рішення, визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтований тим, що він є вкладником ПАТ «Банк Камбіо», після початку ліквідації якого його кредиторські вимоги у розмірі 17 594 840,28 грн включені до четвертої черги реєстру акцептованих кредиторів банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 липня 2016 року № 1164 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» затверджено зміни № 4 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо», акцептованих Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В. І.

Вважає, що на підставі вищевказаного рішення безпідставно збільшено обсяг кредиторських вимог третьої черги кредиторів, що може позбавити його, як кредитора четвертої черги, можливості задовольнити вимоги.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження змін до реєстру вимог акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо»

від 07 липня 2016 року № 1164; визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І. щодо акцептування (включення) додаткових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 262 165 107 16 грн до третьої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» та їх погашення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати ПАТ «Банк Камбіо» отримані кошти, що надійшли від ПАТ «Банк Камбіо».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення мотивоване тим, що не встановлено неправомірних дій Уповноваженої особи на ліквідацію банку, так і не вбачається незаконність оспорюваного рішення Фонду про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 13 серпня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 13 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з`ясовано чи мав належний обсяг повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І. на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Камбіо». Крім того, не з`ясовано правових підстав для внесення пропозицій щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів з огляду на їхню відповідність вимог законодавства. До того ж, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 29, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, станом на

17 березня 2016 року, пункту 4.30 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, що затверджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації», у редакції, станом на 17 березня 2016 року. Також не надано належну оцінку основному доказу - листу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І. від 05 липня 2016 року № 01/1969 щодо затвердження змін до реєстру кредиторів, акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У липні 2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» відбулося на підставі, в порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, у редакції, чинній на час внесення змін, а доводи касаційної скарги жодним чином це не спростовують та зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, жодних належних та допустимих доказів порушення процедури внесення змін до реєстру акцептованих кредиторських вимог позивачем не надано. Крім того, твердження представника касатора про втрату повноважень Уповноваженою особою Додусенком В. І. не відповідає дійсності та ґрунтується на неправильному розумінні Закону представником касатора. До того ж, позовна заява не містить обґрунтування та доказів того, що станом на сьогоднішній день права позивача, як кредитора ПАТ «Банк Камбіо» є порушеними, невизнаними чи оспорюваними. Кошти, одержані в результаті реалізації майна банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, встановленій законом, а тому поки триває реалізація майна та активів банку, неможливо встановити факт того, що такого майна не вистачить на задоволення вимог кредиторів четвертої черги та безпосередньо вимог позивача.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змінз огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року за № 603/БТ ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії проблемних і запроваджено обмеження у діяльності банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04 грудня

2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 грудня 2014 року прийнято рішення № 140 про запровадження з 05 грудня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо».

Відповідно постанови Правління Національного банку України від 27 лютого

2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», Виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Додусенка В. І. строком із 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

10 червня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, яким повідомлено про прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 червня 2015 року рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» (протокол № 120/15).

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 серпня 2015 року № 192/15 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію

ПАТ «Банк Камбіо» розпочато задоволення вимог кредиторів другої черги, відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 05 листопада 2015 року № 260/15 погоджено початок задоволення позачергових вимог кредиторів (Національний банк України) та вимог кредиторів третьої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо», відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

22 лютого 2016 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 212 продовжено строки здійснення процедури ліквідації

ПАТ «Банк Камбіо».

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 липня 2016 року за № 1164 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо»», затверджено зміни № 4 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо», акцептованих Уповноваженою особою Додусенком В. І. Після затвердження змін загальна сума акцептованих вимог кредиторів збільшилася на 262 165 107,16 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що не встановлено неправомірності дій Уповноваженої особи на ліквідацію банку, так і не вбачається незаконність оспорюваного рішення Фонду про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Нормативно-правове обґрунтування

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом щодо неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону

№ 4452-VI).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону № 4452-VI).

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з метою забезпечення виконання зобов`язань банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників Фонд має право надати неплатоспроможному банку цільову позику. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Аналогічні норми передбачені у пункті 17 частини п`ятої статті 12 Закону № 4452-VI за умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, проведенням заходів та залученням до роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, виконавча дирекція Фонду приймає рішення про надання цільової позики на покриття таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.

У пунктах 1-4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Згідно з пунктом 4 розділу ІV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до статті 29 Закону № 4452-VI, у редакції, чинній на час початку ліквідації банку, Фонд набуває право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а також на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду. Фонд також набуває прав кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов`язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації.

Пунктами 1, 2 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до пунктів 7, 8 частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною четвертою статі 47 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду має право залучати до своєї роботи інших спеціалістів, оплата праці яких здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Фонду за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження щодо складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості.

До третьої черги відносяться вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п`ятої статті 12 цього Закону.

До четвертої черги відносяться вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що рішення, прийняте Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо», є незаконним та порушує його права, адже прийняття такого рішення обумовлене як збільшенням вимог Фонду до ПАТ «Банк Камбіо», яке пов`язано з відшкодуванням Фондом вкладникам такого банку, а також на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду, так і на суму сплачених Фондом витрат, пов`язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, Фонд набув право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку, відповідно до Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а тому внесення Фондом змін до акцептованих вимог, які включені у третю чергу не є позачерговими та не порушують права позивача, оскільки Фонд безпосередньо або через делегування своїх повноважень уповноваженій особі Фонду діяв у межах своїх повноважень та функцій, передбачених цим Законом.

Аргументи заявника про те, що судами не з`ясовано чи мав належний обсяг повноважень Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко В. І. на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», є безпідставними, оскільки, відповідно до статті 48 Закону № 4452-VI, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів, тому відсутні підстави вважати, що

Додусенко В. І. діяв поза межами своїх повноважень.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не з`ясовано правових підстав для внесення пропозицій щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів з огляду на їхню відповідність вимогам законодавства, є необґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 29, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, станом на 17 березня 2016 року, пункту 4.30 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, що затверджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації», у редакції, станом на 17 березня 2016 року, не приймаються до уваги, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Зі змісту заявлених позовних вимог, встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів, вбачається, що судами правильно застосовано до спірних правовідносин норми права, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосували закон, який підлягав застосуванню що б дало підстави для формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано належну оцінку основному доказу - листу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В. І. від 05 липня 2016 року № 01/1969 щодо затвердження змін до реєстру кредиторів, акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц), враховуючи, що порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що заявнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко

Постанова оформлена суддею Гулейковим І. Ю. відповідно до вимог статті 415

ЦПК України.