Постанова

від 10.10.2007 по справі 12/1157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1157

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2007 р.                                                     Справа № 12/1157

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Сікорська Н.А.

при секретарі Біленькій О.П.

за участю представників сторін

від позивача Демченко Т.Г., довіреність № 1631/08  від 15.03.07;

від відповідача від відповідача Пасічник А.Й., довіреність № 203 від 10.10.06 ;

прокурор:Огородник Ю.М.,  № посв.№ 44  від 24.04.03.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Прокурора Малинського району Житомирської області в інтересах державив особі Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі.  

до ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" (м.Малин)

про стягнення 43837,31 грн.

Прокурором Малинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України Малинського району Житомирської області подано позов про стягнення з відповідача 43837,31 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків.

Представником позивача вимоги підтримані в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав порушення прокурором Малинського району порядку звернення до суду з адміністративним позовом та порушення вимог щодо належності відповідача по справі.

Крім того, представник відповідача заперечує позовні вимоги позивача з тих підстав, що на момент звернення до суду  відповідач має заборгованість по сплаті заробітної плати, а сплата страхових внесків до Пенсійного фонду здійснюється одночасно з виплатою заробітної плати.

Вказані заперечення обгрунтовує ч. 8 п. 6 та п. 12 ст. 20 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-ІV, згідно якої перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Водночас, в порядку ст. 87, 94 КАС України, представник відповідача в разі  відмови у  позові або залишення позову без розгляду,  просить стягнути з позивача витрати з надання правової допомоги в сумі 2191,90 грн., яка передбачена  трудовою угодою від  12.04.07 № 2, укладеною між представником - Пасічник А.Й. та довірителем  - ТОВ "Малинська ПФК".

У відповідності до ст.65 КАС України в судовому засіданні, в якості свідків давали пояснення  Науменко В.І. - керівник філії СД ТОВ "Малинська  ПФК" та ЗАТ "Радомишльський машзавод"  та Іваницька Н.М. - головний бухгалтер  філії СД ТОВ "Малинська  ПФК" та ЗАТ "Радомишльський машзавод".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  від 09.0703 № 1058-IV (далі Закон), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Страхувальниками, відповідно до ст. 14 Закону, зокрема, є роботодавці:  підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Положенням про філію СД ТзОВ "Малинська ПФК" та АТ "Радомишльмашзавод" передбачено, що філія СД ТзОВ "Малинська ПФК" та АТ "Радомишльмашзавод" є відокремленим виробничим підрозділом ТзОВ "Малинська ПФК" без користування  правами юридичної особи.

Відповідно до ст.  48 КАС України адміністративна процесуальна правосуб'єктність, тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві визнається, зокрема, за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частина 3 ст. 48 КАС України  визначає, що  адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить зокрема   підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Стаття  50 КАС України визначає, що однією із сторін в адміністративному процесі є  відповідач  - суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом та  громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, які передбачені  ч. 4 даної статті.

З огляду на викладене, враховуючи, що філія СД ТзОВ "Малинська ПФК" та АТ "Радомишльмашзавод" не являється юридичною особою, однак підпорядковується ТзОВ "Малинська промислово-фінансова компанія", яка являється юридичною особою і може бути стороною по справі, позов заявлено до належної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме  з Повідомлення страхувателю, заяв, відомостей про реєстрацію, Реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу та Реєстраціної картки на створення відокремленого підрозділу юридичної особи,  ТОВ "Малинська ПФК" та  філія СД ТзОВ "Малинська ПФК" та АТ "Радомишльмашзавод" (а.с. 71, 72),  зареєстровані як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування  в управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області і, відповідно до вимог  Закону, а також Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04р. за №64/8663, зобов'язані сплачувати збір (внески) до Фонду у визначених цими нормативними актами порядку та розмірі.

Відповідно до ч.3 ст.18 названого Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Внаслідок неналежного виконання філією відповідача свого обов'язку, за період з 23.01.2007р. по 21.02.2007р. року, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день вирішення спору, становить 43837,31 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2006р. - січень 2007р.(а.с.9-10).

Відповідно до ч.2 ст.106 Закону від 09.07.03р. №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону страхові внески для роботодавців до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Крім того,  ч. 6 ст. 19 даного Закону передбачає, що  страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частині першій та другій  цієї статті незалежно  від джерел їх фінансування , форми, порядку,  місця виплати  та використання, а також незалежно від того, чи були  зазначені суми фактично виплачені  після їх нарахування.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом у даному випадку  є календарний місяць.

Аналогічні норми містяться  і в  Інструкціії про порядок обчислення застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне страхування, що затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України №64/8663.

П.5 даної Інструкції регламентовано порядок обчислення і строки внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зокрема, пп. 5.1.3, 5.1.4 передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу) із суми яких нараховуються страхові внески.

Отже, аналізуючи вищевказані норми, суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про  сплату страхових внесків лише в разі сплати заробітної плати.  Заперечення представника відповідача базуються на вибірковому вивченні норм  статті 20 Закону. Сукупний  розгляд норм вказаної статті  вказує, що остаточна сплата страхових внесків  здійснюється не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення календарного місяця і  незалежно від  виплати заробітної плати за базовий період.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному  обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають відповідно до ч.4 ст.94 КАС України.

На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-ІV, керуючись ст.ст. 51,71, 94, 158-163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська-промислово-фінансова компанія", 11600, Житомирська область, м.Малин, вул.Лісний кордон, 58, код 30609328

на користь Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, 11600, Житомирська область, м.Житомир, пл.Соборна, 12А, код 20405064

- 43837,31 грн. -  недоїмки по сплаті страхових внесків.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення постанови у повному обсязі у відповідності до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України. 

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4,5 - прокурору