Постанова

від 30.03.2011 по справі 12/1157

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р. Справа № 12/1157

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Бригінець Л.М. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився (ОСОБА_1 - директор був присутній в судовому засіданні 03.03.2011р. )

відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 05.10.2010р. (ОСОБА_3 - директор був присутній 03.03.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Житомирської області від 08.11.10 р.

у справі № 12/1157 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир

до Селянського (фермерського) господарства "Добробут", с.Болярка, Житомирського району

про стягнення 353896,05грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.11.2010р. у справі №12/1157 в позові Виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Селянського (фермерського) господарства "Добробут" про стягнення боргу з орендної плати 115925,01грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Житомирської областівід від 08.11.2010р. скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення заявлених позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув справу без з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме - нез'ясовані обставини щодо фактичного виконання сторонами умов договору оренди.

За висновком місцевого суду спірний договір є неукладений, оскільки на його думку, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов - визначення об'єкта оренди, ціни орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, що є порушенням ст. ст. 638 , 760 ЦК України, ст. ст. 181, 184, 284, 286 ГК України, хоча орендар з квітня 2007 р. по липень 2009р. добровільно: в повному обсязі, у відповідності до виставлених рахунків сплачував орендну плату, що свідчить про його згоду та визнання розміру орендної плати.

Об'єкт оренди визначений в п. 1.1 Договору оренди та акті прийому-предачі нежилих приміщень, право власності орендодавця підтверджується Свідоцтвом про право власності від 16.02.2004р. (а.с 91-96).

У письмовому відзиві №1247/11 від 18.02.11р. на апеляційну скаргу відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги, вважають, що підстави для скасування рішення суду відсутні, просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Норми ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів і визначають способи судового захисту.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.2007р. між ВБМП "Агропостачмонтаж" у формі ТОВ (орендодавець, Позивач) та СФГ "Добробут" (орендар, Відповідач) був укладений договір оренди № 04/067 нежитлових приміщень. (а.с. 7, т.1).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Відповідач отримав по акту приймання - передачі від 01.04.07 р. у строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 715 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вуд Ватутіна, 10 (а.с. 8, т. 1).

Відповідно до п.5.1 та 5.2 Договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати орендну плату протягом 3-х днів з дня отримання рахунку орендодавця, але не пізніше 25 числа поточного місяця.

За п. 9.2 Договору, він вступає в силу з дня підписання сторонами і діє до 31.12.07р.

На підставі п. 10.1 Договору, строк дії останнього був продовжений автоматично.

29.12.09р. між сторонмми було укладено додаткову угоду на пролонгацію договору до 31.03.10р. (а.с. 9, т.1).

Всі угоди підписані сторонами та скріплені печатками.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову посилається на те, що сторонами не досягнуто згоди по такій істотній умові, як ціна Договору, оскільки в розділі 5 Договору вбачається, що за користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату на підставі виставленого рахунку. Розмір орендної плати визначається додатковою угодою і може бути збільшений у випадку росту цін, тарифів, ставок податкового законодавства, інфляційних процесів в державі.

Тобто, фіксовану ціну, як вимагає ч.1 ст. 286 ГК України, в Договорі не вказано, додаткової угоди, про яку йдеться вище, матеріали справи не містять.

До того ж, договором сторони не передбачили і таких істотних умов, зазначених у ч.1 ст. 284 ГК України, як вартість об'єкту оренди, з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Суд прийшов до висновку, що Договір оренди №04/07 від 01.04.07 р. є неукладеним, оскільки сторони не обумовили таких необхідних істотних умов договору, як його ціна та предмет.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 637 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Договір ..є обов’язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України)

Відповідно до ст. 509 ЦК України.зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами виникли орендні правовідносини на підставі ч.1 ст. 759 ЦК України.. за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На підставі Договору оренди №04/07 по акту прийому-передачі від 01.04.07р. було передано нежиле приміщення загальною площею 715 кв.м. яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 10-г. (а.с. 8, т.1).

29.12.2009р. сторони уклали Додаткову угоду до договору оренди №04/07 від 01.04.07р., якою пролонгували дію договору до 31.03.2010р. (а.с. 9, т. 1).

На виконання умов договору та додаткової угоди відповідач використовував нежиле приміщення для сервісного обслуговування автомобілів за кожен місяць оренди приміщення складались акти виконання робіт, які підписані двома сторонами та засвідчені печатками (а.с. 110-124, т.2).

Для сплати орендної плати , позивачем надавались рахунки, які відповідачем оплачувались в безготівковому вигляді (а.с. 20- 67, т. 1)

Строк договору оренди закінчивсся 31.03.2010р.

З матеріалів справи випливає, що починаючи з грудня 2009 року виставлений рахунок на 27 267,57 грн. , оплачено -25 000 грн., за січень 2011р., рахунок на 26969,41 грн. оплачено - 20 000 грн. , за лютий 2010р. рахунок на 28720,49 грн. оплачено - 5969,39 грн., рахунок за березень 2010р. на 27723,76 грн. оплачено - 1000 грн. та 3999,98 грн. недоплачено за вересень 2009р. та жовтень 2009р.

За наявних у справі превинних документів видно, що сторони виконували свої обов'язки за договором оренди від 01.04.2010р. до певного періоду.

Після закінчення договору оренди 31.03.2010р. відповідачем оплачено 1000 грн. - 7.04.10р.

29.04.2010р. був складений акт прийому- передачі приміщення, який директор позивача не підписав. (а.с. 91,т.1).

Оскільки станом на 31.03.2010р. виник борг з орендної плати, який підлягає до стягнення в примусовому порядку в сумі 62711 грн. 82 коп., оскільки докази добровільної сплати у матеріалах справи відсутні.

Відповідач прострочив сплату орендної плати з 01.02.10р. по 18.08.10р., відповідно до розрахунку перевіреному в судовому засіданні нараховано пені 4257,19 грн. (а.с. 11, т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою(штарфом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен предати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи те, що СФГ "Добробут" не провело з ТОВ ВБМП "Агропостачмонтаж" остаточний розрахунок орендної плати, позивачем нараховано пеню 4257,19 грн., яка підлягає до стягнення відповідно до п. 7.2 Договору.

Вимога щодо стягнення неустойки в сумі 47 956 грн., на підставі ст. 785 ЦК України колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В матеріалах справи є акт від 29.04.10р. про передачу СФГ "Добробут" орендованого майна (а.с.91, т.1), а тому відсутні підстави для нарахування неустойки, крім того відсутні у матеріалах справи рахунок позивача на сплату орендної плати за квітень 2010р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Висновок суду першої інстанції суперечиить доказам, які є у матеріалах справи тому, що сторони виконували умови договору і він є укладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ВБМП "Агропостачмонтаж" у формі ТОВ, рішення господарського суду Житомирської області підлягає до скасування на підставі п.4 ст.104 ГПК України з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.101,103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир на рішення господарського суду Житомирської області від 08.11.10 р - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.11.10 р. у справі №12/1157 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 62711,82 грн. орендної плати, 3448,23 грн. пені та змінити в частині судових витрат.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Добробут"(код 31106245 с.Болярка Житомирського району) на користь Виробничого будівельно-монтажного підприємства "Агропостачмонтаж" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 13558617, м.Житомир) 62711.82 грн. боргу з орендної плати, 3448.23 грн. пені, 661.60 грн. витрат з оплати державного мита, 134.68 грн.- витрат на інформаційно технічне забезпечення, 330.53 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

6. Справу №12/1157 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Відрук прим.:

1-до справи;

2,3 - сторонам.