Ухвала

від 22.02.2022 по справі 206/6701/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 206/6701/19

провадження № 61-2777ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним, скасування наказу про переміщення, відшкодування різниці заробітної плати та про зміну підстав звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року.

На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Дніпровського апеляційного суду ухвалена 02 грудня 2021 року (відомості про складення повного судового рішення відсутні). Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 18 лютого 2022 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні та святкові дні) було 04 січня 2022 року.

У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2022 року повернуто її касаційну скаргу, подану представником за довіреністю. Копія цієї ухвали не була надіслана ОСОБА_1 , а про її існування вона дізналась на сайті Верховного Суду 16 лютого 2022 року. В указаній ухвалі Верховного Суду було зазначено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки вона раніше не мала можливості ознайомитись з текстом ухвали про повернення її попередньої касаційної скарги, просить вважати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними. Окрім цього, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова апеляційного суду направлена на електронну адресу позивача 17 грудня 2021 року, на підтвердження чого надає фотокопію сторінки електронної пошти з листом Дніпровського апеляційного суду про направлення оскарженої постанови апеляційного суду 17 грудня 2021 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

У пункті 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги за наявності додаютьсядокази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 04 лютого 2022 року про повернення попередньої касаційної скарги ОСОБА_1 , яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що особою, яка подала касаційну скаргу, подано касаційну скаргу з порушенням вимог частини третьої статті 392 ЦПК України.

Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовує чому нею подано попередню касаційну скаргу з порушенням вимог частини третьої статті 392 ЦПК України. Окрім цього, особа, яка подає касаційну скаргу, не зазначає та не надає будь-яких доказів на підтвердження того, коли нею було подано попередню касаційну скаргу.

На підставі викладеного, згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд неправильно урахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1178цс15 та не урахував роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід послатися на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

ОСОБА_2 слід звернути увагу, що посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку (та якого саме) щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Окрім цього, постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_2 не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Також, у касаційній скарзі, міститься посилання на пункти 1, 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

У пунктах 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Особі, яка подала касаційну скаргу слід обґрунтувати підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначити, яке саме конкретне клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, нею було заявлено і яке відхилено судом та про встановлення яких саме обставин.

Також, особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та зазначити докази, які ОСОБА_1 вважає недопустимими та які саме обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, встановив суд на їх підставі.

Також, особі, яка подає касаційну скаргу, слід урахувати, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_1 слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, зокрема обґрунтувати порушення норм процесуального права за кожним пунктом частини третьої статті 411 ЦПК України.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат