Постанова

від 14.08.2023 по справі 206/6701/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6748/23 Справа № 206/6701/19 Суддя у1-йінстанції - Румянцев О.П. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним, скасування наказу про переміщення, відшкодування різниці заробітної плати та про зміну підстав звільнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила зобов`язати відповідача поновити її на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) відділення анестезіології з 8-ма ліжками інтенсивної терапії та кабінету діалізу.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Ухвала суду мотивована тим, що судом були розглянуті всі позовні вимоги позивачки, а відтак підстави для постановлення додаткового рішення відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд розглядаючи справу за її позовом, залишив поза своєю увагою одну із позовних вимог, а саме, вимогу про поновлення на посаді.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним, скасування наказу про переміщення, відшкодування різниці заробітної плати та про зміну підстав звільнення відмовлено.

В описовій частині рішення зазначено: «Звільнення ОСОБА_1 із посади сестри медичної стаціонарної (палатної) туберкульозного відділення №2 за власним бажанням відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, відповідає дійсній причині звільнення, оскільки наказ на звільнення від 28.02.2020 було видано на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020, яка просила її звільнити із займаної посади за власним бажанням з 28.02.2020. Таким чином, звільнення позивача відповідно до ч.1 ст.38 КЗпАП, було проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому підстави для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відсутні. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.»

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення по справі, суд виходив з того, що ним були розглянуті всі позовні вимоги позивачки, а відтак підстави для постановлення додаткового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.270ЦПК України суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо стосовнопевної позовноївимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення.

Відповідно до ч. 3 ст.270ЦПК України суд,що ухваливрішення,ухвалює додатковесудове рішенняв томусамому складіпротягом десятиднів іздня надходженнявідповідної заяви.Додаткове судоверішення ухвалюєтьсяв томусамому порядку,що йсудове рішення.

В заяві про ухвалення додаткового рішення позивачка зазначає, що не була розглянута її вимога, а саме: зобов`язати відповідача поновити її на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) відділення анестезіології з 8-ма ліжками інтенсивної терапії та кабінету діалізу.

Відповідно до ст. 188 ЦПК України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Судом під час розгляду справи було встановлено, що підстави для скасування наказу та зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відсутні, а відтак, позивачку було звільнено за власним бажанням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про поновлення на посаді є похідною від позовних вимог про визнання протиправним, скасування наказу №152-ос від 17 вересня 2019 року про переміщення та зміну формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , а тому правові підстави для ухвалення додаткового рішення по справі відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, встановивши, що при ухваленні рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року судом були розглянуті всі позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для постановлення додаткового рішення відсутні.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд розглядаючи справу за її позовом, залишив поза своєю увагою одну із позовних вимог, а саме, вимогу про поновлення на посаді, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Крім того, вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам процесуального права підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 268, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити беззадоволення.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко