Ухвала

від 13.04.2022 по справі 6-99/11

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6-99/11

провадження № 6/0285/20/22

14 квітня 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді……………….Васильчук Л. Й.,

за участю секретаря …………….Букши О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

заяву ОСОБА_1

про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник 30.03.2022 звернулася до суду з заявою в якій просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, обґрунтовуючи тим, що у зв`язку з розв`язанням війни російською федерацією проти України змушена вчинити дії щодо захисту її неповнолітніх дітей та тимчасово вивезти за межі України на час проведення активних бойових дій. Зазначає, що при спробі перетину українсько-польського кордону їй було відмовлено на підставі ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.10.2011 №6-99/11 про тимчасове обмеження у виїзді з України, однак відомості, щодо боржника ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників відсутні.

Заявник подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги викладені в заяві підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Новоград-Волинського відділу державної виконавчої служби у Новоград-Волинському районі Центрально-Західного міжрегіонального Управління МУЮ (м. Хмельницький) в судове засідання не прибула, надіслала письмові пояснення у яких просила розгляд справи провести у її відсутності, у задоволенні заяви просила відмовити в повному обсязі, оскільки виконавчий документ не виконаний в повному обсязі.

Представник фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ "Надра" не прибув, повідомлений належним чином, заяв, клопотань суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

У відповідності до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 19.11.2009 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" в солідарному порядку кредитні кошти в сумі 36452,84 грн.

На виконання даного рішення державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

В подальшому ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.10.2011 за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського МРУЮ встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 19.11.2009 за №2-1989/09.

За наслідками проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, 29.11.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), строк повторного пред`явлення виконавчого документу до 29.11.2013, що підтверджується відповідним витягом.

Крім того, відповідно до письмових пояснень Новоград-Волинського відділу державної виконавчої служби у Новоград-Волинському районі Центрально-Західного міжрегіонального Управління МУЮ (м. Хмельницький) від 06.04.2022, виконавче провадження №32032995 з примусового виконання виконавчого листа №2-1989 від 01.02.2010, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом завершено 29.11.2012 на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна та матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням трирічного строку їх зберігання.

При цьому, дані про те, що з дня повернення виконавчого листа він повторно пред`являвся стягувачем до виконання в матеріалах справи відсутні.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 06.04.2022, інформація про ОСОБА_1 в реєстрі відсутня.

Відповідно до рішення прикордонної служби від 22.03.2022 ОСОБА_1 відмовлено в перетинанні державного кордону України у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, про зазначену особу відповідно до ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2011 за №6-99/11 тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

В силу вимог ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Європейський Суд у справі «Гочев проти Болгарії» підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії »). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

При цьому, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Разом з тим, як встановлено судом, 29.11.2012 Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що стягувач з дня повернення виконавчого листа у 2012 році, станом на день розгляду заяви та подачі заяви до суду повторно пред`являв виконавчий документ до виконання й відповідно звертався до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також у матеріалах справи відсутні докази умисного невиконання заявником рішення суду.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Принагідно зазначити, що на території України указом Президента України від 24.02.2022 введено воєнний стан, а Українська держава перебуває у стані війни з російською федерацією, а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, а саме те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в рамках якого до ОСОБА_1 було застосовано тимчасову заборону на виїзд за кордон завершено 29.11.2012 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» й відповідно на даний час встановлене обмеження, яке повинно мати тимчасовий характер, та не може діяти протягом тривалого часу, у тому числі й з урахуванням даних про повернення виконавчого документу стягувачу та відсутність даних щодо його повторного пред`являння, порушує її право на свободу пересування, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження фізичної особи-громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , встановленого ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2011 у справі №6-99/11 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення чи підписання.

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук