Постанова

від 11.04.2022 по справі 125/1259/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1259/21

Провадження № 22-ц/801/256/2022

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Стадника І. М., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Михайленко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Хитрука В. М. в м. Бар Вінницької області без повідомлення учасників справи,

у справі № 125/1259/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» про розірвання договорів оренди земельних ділянок,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (далі - ТОВ «ВП «Імпульс Плюс») про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 16.09.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача адвоката Беліменко В. І. 07.12.2021 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач є власником земельних ділянок за кадастровими номерами: 0520281400:02:002:0069, 0520281400:02:002:0176, 0520281400:02:001:0055, 0520281400:02:002:0070, які були передані в оренду ТОВ «ВП «Імпульс Плюс». У зв`язку з тим, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», як орендар земельних ділянок, не виконувало істотні умови договору, а саме, не здійснювало розрахунки орендної плати з урахуванням індексації, ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою про розірвання вищенаведених договорів оренди земельних ділянок. Окрім вищезазначеного порушення, ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності на земельних ділянках, належних позивачу, було допущено погіршення корисних властивостей переданих йому в оренду земельних ділянок. Проте, сторони не дійшли згоди щодо розірвання зазначених вище договорів, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання цих договорів оренди та повернення йому земельних ділянок. Також, позивачем було виявлено факт підміни перших сторінок договорів оренди, що призвело до збільшення терміну оренди з 5 до 20 років. Крім того, підпис від імені позивача в договорі оренди земельної ділянки № 467 від 11.11.2013 та № 468 від 11.11.2013 виконаний іншою особою. Позивач вважає, що ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» може здійснювати дії з передачі земельних ділянок в оренду третім особам з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки умовами догорів, які є ідентичними за своїм змістом, а саме, п. 19 Договорів оренди земельних ділянок передбачено, що відповідач може без письмової згоди позивача як орендодавця, передавати земельну ділянку в оренду чи суборенду іншим фізичним чи юридичним особам.

На підставі вищевикладеного, представник позивача адвокат Беліменко В. І. вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельні ділянки та заборони ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, здійснювати посіви та передачу в оренду або суборенду іншим фізичним або юридичним особам вказані земельні ділянки, оскільки їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, а відтак призведе до порушення його прав та законних інтересів.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на:

1) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0069 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

2) земельну ділянку а кадастровим номером: 0520281400:02:002:0176 загальною площею 2,2653 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

3) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:001:0055, загальною площею 2,2672 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

4) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0070 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

Заборонено ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» (вул. Скворцова, 40, м. Тальне, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 34150627) передавати в оренду або суборенду іншим фізичним або юридичним особам такі земельні ділянки:

1) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0069 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

2) земельну ділянку а кадастровим номером: 0520281400:02:002:0176 загальною площею 2,2653 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

3) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:001:0055, загальною площею 2,2672 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

4) земельну ділянку з кадастровим номером: 0520281400:02:002:0070 загальною площею 2,2647 га., що розташована на території Гулівської сільської ради, Барського р-н., Вінницької обл.

В частині вимог щодо заборони ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» проводити будь-які сільськогосподарські роботи та здійснювати посіви - відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що передача спірних земельних ділянок в оренду чи суборенду іншим фізичним чи юридичним особам може ускладнити виконання рішення суду, оскільки зміниться орендар, до якого заявлено позов. Щодо вимог представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони проведення будь-яких сільськогосподарських робіт, здійснення посівів, суд дійшов висновку, що вони в значній мірі виходять за межі позовних вимог у зв`язку з чим не відповідають принципу співмірності та є втручанням у господарську діяльність ТОВ ВП «Імпульс Плюс».

Не погодившись із ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року, ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» подало апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення заяви про забезпечення позову, та відмовити в задоволенні даної заяви, а в іншій частині ухвалу залишити без змін.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час вирішення заяви не врахував, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. При цьому зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права адже заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Беліменко В. І. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема вказує, що обрання судом першої інстанції способу забезпечення позову шляхом накладення заборони на передачу земельних ділянок в оренду іншим фізичним або юридичним особам, є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та не порушує право апелянта, як орендаря здійснювати сільськогосподарську діяльність на орендованих земельних ділянках, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Отже сторона позивача вважає, що оскаржувана ухвала повністю відповідає критеріям законності та обґрунтованості, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» - адвокат Єсик В. О. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Беліменко В. І. подала до суду клопотання, в якому просить справу розглянути без участі представника та позивача, заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що передача спірних земельних ділянок в оренду чи суборенду іншим фізичним або юридичним особам може ускладнити виконання рішення суду, оскільки зміниться орендар, до якого заявлено позов, отже позивач навів достатні підстави для необхідності застосування таких заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених частиною першою статті 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України встановлює види забезпечення позову, і відповідно до підпунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у липні 2021 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» про розірвання договорів оренди належних йому на праві приватної власності вищевказаних земельних ділянок.

Отже між сторонами існує спір з приводу розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення у вигляді заборони передавати спірні земельні ділянки в оренду чи суборенду іншим особам може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки за таких умов відбудеться фактична заміна сторони оспорюваного договору, адже права та обов`язки орендаря ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», що є відповідачем у цій справі, перейдуть до іншої фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд першої інстанції внаслідок повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зробив правильний висновок щодо обґрунтованості доводів сторони позивача про наявність в орендаря об`єктивної можливості передати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам з метою ухилення від виконання рішення суду про задоволення позовних вимог у разі ухвалення такого рішення.

Так, п. 19 укладених між сторонами Договорів оренди земельних ділянок передбачено, що відповідач може без письмової згоди позивача як орендодавця, передавати земельну ділянку в оренду чи суборенду іншим фізичним чи юридичним особам.

Таким чином, доводи відповідача ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» про те, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову, і тому відсутні підстави для забезпечення позову, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, що знайшло своє підтвердження під час вирішення заяви про забезпечення позову по суті заявлених вимог.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв`язку з невиконанням орендарем своїх зобов`язань, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, встановив, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, досліджених судом першої інстанції, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до порушення прав позивача, зокрема права на негайне повернення у його власність земельних ділянок.

Тому обрання судом першої інстанції способу забезпечення позову шляхом накладення заборони на передачу земельних ділянок в оренду іншим фізичним або юридичним особам, є таким, що відповідає, як предмету позову, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

Таким чином, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та не порушує права відповідача, як орендаря здійснювати сільськогосподарську діяльність на орендованих земельних ділянках, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Отже, забезпечення позову в обраний позивачем спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому, з огляду на положення статті 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2022 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. М. Стадник

В. В. Сопрун