Ухвала

від 18.04.2022 по справі 260/4374/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4374/20 пров. № А/857/21684/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування дозволу на будівництво,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просили: визнати дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області щодо видачі ОСОБА_1 Дозволу на виконання будівельних робіт від 29 травня 2009 року за № 880, з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень № 1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород протиправними; визнати дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 травня 2009 року за № 880, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на ім`я ОСОБА_1 з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень №1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород - незаконним та його скасувати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області щодо видачі ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт № 880 від 29.05.2009 року протиправними. Визнано протиправним та скасовано дозвіл № 880 від 29.05.2009 року Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням владних нежитлових приміщень № 1,2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород. ми населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 260/4374/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено повністю.

12 квітня 2022 року у судовому засіданні ОСОБА_1 подала заяву про подання доказів витрат на правничу допомогу, у якій подала суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, просила приєднати їх до матеріалів справи та вирішити питання про розподіл судових витрат у справі загалом. До заяви додано копію Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, що підтверджує отримання адвокатом Майстренко Н.М. від ОСОБА_1 гонорару в сумі 12000 грн згідно з переліком робіт за узгодженими тарифами.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Частинами першою та другою статті 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст.42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 134 КАСУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Частиною 2 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

За приписами статті 132 КАС України законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

Як вже зазначено вище, особливості розподілу судових витрат, понесених третіми особами під час розгляду адміністративної справи визначено ч. 11 ст. 139 КАС України.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Таким чином, судові витрати, понесені третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, мають відшкодовуватися в тому ж порядку, у якому відшкодовувалися б судові витрати відповідача, розподіл судових витрат має здійснюватися в порядку, передбаченому частиною другою статті 139 КАС України.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 480/6187/20, від 22 січня 2020 року в справі №808/2832/17.

Колегія суддів зазначає, що у даному ж випадку, третя особа заперечувала проти позову та підтримувала позицію відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, з огляду на що, передбачено відшкодування документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема, витрат на надання правової допомоги адвокатом третій особі, при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 серпня 2019 року № 666/754/16-а, відповідно до яких загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачеві - суб`єкту владних повноважень - можуть компенсуватися лише документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести всі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, учиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження в можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах з органами публічної влади.

Враховуючи вищенаведене, розподілу в порядку ч. 2 ст. 139 КАС України підлягають лише документально підтверджені витрати третьої особи, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки в даній справі відсутні документально підтвердженні докази таких витрат, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 260/4374/20 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін