Постанова

від 11.04.2022 по справі 260/4374/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4374/20 пров. № А/857/21684/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів Кухти О.В.,

третьої особи Павленко О.Ю.,

представника третьої особи Майстренко Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування дозволу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Плеханова З.Б.,

час ухвалення рішення - 12:04:50,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 08 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просили: визнати дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області щодо видачі ОСОБА_2 Дозволу на виконання будівельних робіт від 29 травня 2009 року за № 880, з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень № 1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород протиправними; визнати дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 травня 2009 року за № 880, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на ім`я ОСОБА_2 з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень №1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород - незаконним та його скасувати.

На обґрунтування позовних вимог зазначають, що на праві власності їм належить квартира АДРЕСА_2 . Гр. ОСОБА_2 посилаючись на Дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29.05.2009 року, розпочала будівельні роботи на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 / АДРЕСА_4 , без відступу один метр, впритул до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Вказують, що будівництво, порушує їх право на обслуговування тильної частини свого будинку, (про що було чітко обумовлено у мировій угоді від 06 лютого 2012 року, затвердженої ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 вересня 2013 року, за що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 50000,00 грн.) та є загрозою обвалу тильної стіни будинку заявників. Крім того, в куті на з`єднанні тильної несучої стіни із перегородками виявлено обрив будівельної сітки по якій проводиться декоративне шпаклювання, та просідання підлоги в приміщеннях кухні та вітальні, що свідчить про просідання конструктивного елементу - фундаменту, що встановлено Висновком за результатами будівельно-технічного експертного дослідження від 27.08.2020 року № 144БВ. Також, зазначають що оскільки їх будинок є пам`яткою історії, то будь-які будівельні та земляні роботи біля нього без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини заборонені. Також, дозвіл видано протиправно, оскільки в рішенні виконкому Ужгородської міської ради № 354 від 13.12.2006 року зазначено, що Дозвіл на будівництво буде видано після зміни цільового використання земельної ділянки, однак цільове використання земельної ділянки не змінювалося. В копіях графічних додатків проектної документації ОСОБА_2 значаться квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , а самому Дозволі - нежитлові приміщення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області щодо видачі ОСОБА_2 дозволу на виконання будівельних робіт № 880 від 29.05.2009 року протиправними. Визнано протиправним та скасовано дозвіл № 880 від 29.05.2009 року Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням владних нежитлових приміщень № 1,2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що проектна документація на будівництво, яке планувала здійснити ОСОБА_2 на підставі дозволу не була погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством. Не було враховано, що запланована реконструкція буде проводитися в історичному ареалі міста Ужгорода, а сам будинок, який підлягає реконструкції, має суміжну стінку з будинком, який рішенням місцевої ради віднесено до пам`яток історії, що суперечить обмеженням, встановленим місцевим правилам забудови.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що із підстав позову слідує, що цей спір є цивільним і заявлений із підстав порушення ОСОБА_2 прав позивачів під час виконання будівельних робіт. Судом першої інстанції не розглянуто клопотань про закриття провадження та про залишення позовної заяви без розгляду. Висновок суду першої інстанції про невідповідність дозволу вимогам Положення через відсутність висновку державної інвестиційної експертизи зроблений внаслідок надання переваги нормі підзаконного акту замість норми закону при застосуванні норми права до спірних правовідносин. Також, суд першої інстанції ухилився від констатації факту руйнування позивачами будинку, що був пам`яткою історії місцевого значення «Будинок, в якому жив і працював ОСОБА_4 », охоронний № 133. Позивачі не довели, а суд не обгрунтував, як наданням ОСОБА_2 дозволу, зокрема через відсутність фінансової звітності, підписів замовника в правочинах з особою, що здійснює технічний нагляд, та з підрядником, відсутності комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, містобудівних умов, відсутності в дозволі вказівки на основні етапи роботи та строк його дії.

Позивачами подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що клопотання про закриття провадження у справі є вирішеним ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року. Про наявність оскаржуваного дозволу позивачі дізналися із матеріалів цивільної справи № 308/7579/20 в серпні 2020 року, а тому строк подання позову до суду не пропущений. Вказано, що дозвіл на виконання будівельних робіт ОСОБА_2 виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 грудня 2006 року № 354, в якому зазначено, що дозволи дійсні протягом 2-х років, тобто дозвіл виданий з пропуском строку зазначеного в рішенні. У документах ОСОБА_2 щодо проведення будівельних робіт є багато неточностей та суперечностей. Погодження органу охорони культурної спадщини у ОСОБА_2 відсутнє.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та її представник апеляційну скаргу підтримали, в своїх поясненнях покликались на доводи в ній викладені.

Позивач - ОСОБА_5 та представник позивачів щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Від відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5 , представника позивачів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 грудня 2006 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийнято рішення № 354 «Про надання дозволів на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування», яким у п. 1.16 вирішено дозволити:

- «Гр. ОСОБА_6 - реконструкцію з розширенням власних нежитлових приміщень № 1,2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло.

- Дозволи дійсні протягом 2-х років. Забудовникам виготовити архітектурно-планувальне завдання, погодити проектну документацію у головного архітектора міста та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в міській інспекції держархбудконтролю.

- Дозволи на виконання будівельних робіт, пов`язаних з реконструкцією житлових будинків під об`єкти підприємницької діяльності будуть укладатися після зміни цільового використання земельної ділянки та заключення договору на вивіз будівельного сміття та твердих відходів.»

29 травня 2009 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області надала ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 Дозвіл на виконання будівельних робіт № 880: - з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень № 1, 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгороді. Дозвіл на виконання будівельних робіт виданий відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої: наказом забудовника, рішенням ВК Ужгородської МР № 354 від 13.12.06 року та погодженим головним архітектором м. Ужгорода від 29.05.2009 року. Зазначено, що будівельні роботи проводяться: підприємець ОСОБА_7 ліцензія АВ № 081360. Наказ № 7 від 25.03.2009 року. Виконроб ОСОБА_7 .Підписка виконроба 25.03.2009 року. Авторський нагляд здійснює: директор ТзОВ «Наша Спадщина» Віровбал В.Й. ліцензія серія АВ № 156188. Наказ № 7 від 25.03.2009 року. Підписка представника авторського нагляду 25.03.2009 року. Технічний нагляд здійснює: працівник Комунального будівельного підприємства «Капітальне Будівництво» Несух Р.М. ліцензія АВ № 445382. Наказ 7 від 25.03.2009 року. Підписка представника технічного нагляду 25.03.09 року (т.1, а.с.48).

Підставою для видачі Дозволу стали, серед іншого, наступні документи:

1) Заява забудовника ОСОБА_2 подана 16.04.2009 року начальнику Інспекції ДАБК у Закарпатській області, в якій вона просила:

- надати дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції власних нежитлових приміщень під офіси. Право на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності ЗК № 002403 по АДРЕСА_1 . Для об`єктів виробничого призначення та тих, що негативно впливають на природне середовище «не впливає», охорони пам`яток історії і культури «не входить». Проектна документація затверджена наказом гр. ОСОБА_2 № 3 від 25.03.2009 р. Затверджені показники: загальна площа46, будівельний об`єм 189 м2. Строк закінчення будівельно-монтажних робіт 2009 рік;

2) Наказ № 7 від 25 березня 2009 року про призначення виконробом, проведення технічного нагляду, проведення авторського нагляду.

3) Договір № 5 від 25 березня 2009 року «Про виконання технічного нагляду за проведенням реконструкції власних нежитлових приміщень під офісні по АДРЕСА_1 », між директором КБП «Капітальне будівництво» Несух Р.М. - виконавець та замовником гр. ОСОБА_2

4) Договір № 3 від 25 березня 2009 року «Про виконання авторського нагляду за проведенням реконструкції власних нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 », між виконавцем ТОВ «Наша спадщина» та замовником гр. ОСОБА_2

5) Договір № 4 від 25 березня 2009 року «Про виконання будівельних робіт на посаді виконроба на проведення реконструкції під офісні приміщення по АДРЕСА_1 » між виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_7 , інженером-будівельником та замовником ОСОБА_2 .

6) Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 260 від 03.10.2006 року «Про переведення житлових приміщень у нежитлові», яким вирішено. у п.1.4.:

Перевести житлові приміщення у нежитлові за адресою: квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 36,7 к.в.м, яка належить ОСОБА_6 . Функціональне призначення-офіс.

7) Державний Акт серії ЗК № 002403, виданий 04 квітня 2006 року ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0198 га по АДРЕСА_8 .

8) Висновок на проект будівництва № 62/03 від 24 березня 2009 року, погоджений головним санітарним лікарем міста Ужгорода.

9) Викопіювання з інвентарного плану міста 1954-1956 р.р. по

АДРЕСА_9 ) Загальні дані експлікації приміщень: площа забудови-87,55 кв.м.; загальна площа будівлі-63,90 кв.м.; розрахункова площа-60,00 кв.м. будівельний об`єм-525,30 м.кв (т.4, а.с.107-147).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції від 01 січня 2008 року, чинній на момент надання оскаржуваного дозволу) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (далі - Закон № 1699-ІІІ) (в редакції від 14 квітня 2009 року, що діяла на момент видачі оскаржуваного дозволу) дозвіл на виконання будівельних робіт) - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:

1) документи від замовника будівництва:

документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;

відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування);

фінансова звітність, що складається відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14), та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);

2) документи від підрядника будівництва:

копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію;

копія ліцензії на виконання функцій генпідрядника будівництва об`єкта, засвідчена в установленому законом порядку;

договір (контракт) підряду на будівництво об`єкта;

документ про призначення відповідальних виконавців робіт;

відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення;

пропозиції щодо залучення субпідрядників.

Розгляд заяви, прийняття рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт або про відмову у його наданні, видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт (або відмови в його наданні) здійснюються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом місяця з дня реєстрації заяви.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на нормативний строк будівництва об`єкта або на строк дії договору (контракту) підряду на будівництво об`єкта.

Дія дозволу може бути продовжена за зверненням замовника на строк не більше одного року.

Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути скасовано (анульовано) за рішенням інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, у разі, якщо протягом трьох місяців з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт не розпочато будівельні роботи.

У разі якщо право на будівництво об`єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Перереєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється у порядку отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273 (в первісній редакції, чинній на момент надання оскаржуваного дозволу), для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи:

а) заяву забудовника (замовника), (додаток 1);

б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування;

в) документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт містобудування;

г) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи;

ґ) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд);

д) затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

У разі проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, споруд та інших об`єктів без зміни цільового призначення об`єкта замовник (забудовник) крім рішення виконавчого органу відповідної ради, Київської та Севастопольської державної адміністрації про дозвіл на будівництво подає також копію документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмову згоду його власника на проведення зазначених робіт.

Дозвіл видається на весь термін будівництва об`єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року.

Згідно із ст. 1 Закону № 1699-ІІІ проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва; замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Згідно з частиною 2 статті 28 Закону № 1699-ІІІ порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об`єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на виконання будівельних робіт такого порядку не було прийнято, тому у даному випадку потрібно застосовувати положення частини 1 статті 28 Закону № 1699-ІІІ, якою передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Згідно із ст. 27 Закону № 1699-ІІІ фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об`єкта містобудування.

Основними складовими вихідних даних є:

містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;

технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта містобудування;

завдання на проектування.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки надаються в порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.

Статтею 23 Закону № 1699-ІІІ передбачено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об`єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об`єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Розміщення об`єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об`єкта містобудування.

Місцеві органи виконавчої влади або виконавчі органи місцевого самоврядування вживають заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог статті 25 цього Закону.

Будівництво об`єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

При будівництві об`єктів знесення (у разі потреби) існуючих будинків і споруд, зелених насаджень, а також відшкодування збитків власникам (користувачам) будинків і споруд, земельних ділянок здійснюються у встановленому законом порядку.

Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1699-ІІІ право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта.

Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об`єкту (об`єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

Як слідує з відповіді управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 02 грудня 2021 року № 382/26.01-15, наданої на адвокатський запит представника ОСОБА_2 адвоката Майстренко Н.М., містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок почали видаватись в м. Ужгороді з 25 серпня 2009 року. Місцеві правила забудови (зокрема території в районі АДРЕСА_1 ) станом на 29 травня 2009 року не розроблялися і не затверджувалися. Містобудівні умови та обмеження гр. ОСОБА_8 не надавались, оскільки рішення виконкому, яким гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію з розширенням власних нежитлових приміщень № 1 та 3 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , під торгово-офісні приміщення та житло приймалося 13 грудня 2006 року № 354, а містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок почали надаватися з 25 серпня 2009 року, у зв`язку з внесенням змін до Законів України «Про основи містобудування» та ст. 23,24 «Про планування та забудову територій» (т. 5, а.с.47).

Із вищевказаного листа слідує, що містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок у м. Ужгороді почали надаватися з 25 серпня 2009 року, тобто після отримання ОСОБА_2 в Інспекції ДАБК у Закарпатській області дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, станом на момент подання документів на отримання дозволу на виконання будівельних робіт, у ОСОБА_2 був відсутній обов`язок узгоджувати проектну документацію із містобудівними умовами та обмеженнями, оскільки такі почали видаватись в м. Ужгороді з 25 серпня 2009 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на час отримання ОСОБА_2 дозволу на будівництво згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 грудня 2006 року № 354, діяла редакція Закону № 1699-ІІІ від 04 жовтня 2006 року, згідно з якою надання містобудівних умов та обмежень не передбачалось.

Статтею 24 Закону № 1699-ІІІ в редакції від 04 жовтня 2006 року, чинній на час видання дозволу на будівництво, зокрема, передбачалось, що дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок). Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури. При наданні дозволу на будівництво органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від заявника документи, не передбачені регіональними та/або місцевими правилами забудови та цим Законом.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що проектна документація на будівництво, подана ОСОБА_2 із заявою від 16 квітня 2009 року про надання дозволу на виконання будівельних робіт була погоджена та затверджена у порядку, визначеному законодавством.

Щодо доводів позовної заяви про те, що Дозвіл на виконання будівельних робіт ОСОБА_2 виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 грудня 2006 року № 354, в якому зазначено, що дозволи дійсні протягом 2-х років, тобто дозвіл виданий з пропуском строку зазначеного в рішенні, то колегія суддів зазначає наступне.

За період з 13 грудня 2006 року (дата рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради про надання дозволу на будівництво) до 29 травня 2009 року (дата видачі спірного дозволу на виконання будівельних робіт) законодавство, яке регулювало питання здійснення будівельних робіт суттєво змінилося.

Зокрема, станом на грудень 2006 року містобудівне законодавство дійсно передбачало необхідність отримання дозволу на будівництво від виконавчого комітету місцевої ради який був передумовою здійснення проектування будівництва та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, такі дозволи були чинними протягом двох років.

Водночас, 14 квітня 2009 року ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» згідно Закону № 509-VІ від 16 вересня 2008 року було викладено у новій редакції і, відповідно, із містобудівного законодавства було вилучено норми про необхідність отримання дозволу на будівництво від виконавчих комітетів місцевих рад та норми щодо строку чинності дозволів на будівництво.

Згідно із абз. 1. п. 1 Розділу II Закону № 509-VІ від 16 вересня 2008 року, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, ... підпунктів 5, 10, 11, 13, 16, 17, 20 пункту 10 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об`єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

При цьому, Закон № 509-VІ від 16 вересня 2008 року набрав чинності 14 жовтня 2008 року (дата опублікування), а норми щодо виключення необхідності отримання дозволу на будівництво набули чинності 14 квітня 2009 року (через шість місяців з дня набрання чинності Законом).

Відповідно, дозвіл на будівництво наданий згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 грудня 2006 року № 354 був чинним до 14 жовтня 2010 року (два роки з дня набрання чинності Законом № 509-VІ від 16 вересня 2008 року).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що отримання у травні 2009 року оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт на підставі дозволу на будівництво від 13 грудня 2006 року, жодним чином не свідчить про незаконність його видачі, оскільки на той час дозвіл на будівництво ще був чинним.

Вищевказаний дозвіл, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 354 від 13 грудня 2006 року «Про надання дозволів на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування», згідно з п. 1.16 якого вирішено дозволити:

- «Гр. ОСОБА_6 - реконструкцію з розширенням власних нежитлових приміщень № 1,2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло.

- Дозволи дійсні протягом 2-х років. Забудовникам виготовити архітектурно-планувальне завдання, погодити проектну документацію у головного архітектора міста та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в міській інспекції держархбудконтролю.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 виконано вимоги вказані, у дозволі на будівництво, а саме при поданні заяви про надання дозволу на виконання будівельних робіт подано проектну документацію, погоджену у головного архітектора міста та витяг з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 03 жовтня 2006 року № 260, згідно з яким вирішено перевести житлові приміщення у нежитлові за адресами: 1.4. квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 36,7 кв.м., яка належить ОСОБА_6 . Функціональне призначення - офіс (т.5, а.с.107, 131).

Щодо доводів позовної заяви про наявність недоліків у заповненні технічної, проектної документації та те, що вказаними у документах особами роботи не здійснювались, то та обставина, що відбулися зміни у складі осіб, що здійснюють будівельні роботи та технічний нагляд на об`єкті будівництва (реконструкція з розширенням власних нежитлових приміщень № 1, № 2 на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород), а також недоліки у заповненні вказаних документів, не є підтвердженням незаконності виданого дозволу на виконання будівельних робіт на дату його видачі. Такі зміни є лише підставою для подання відповідного повідомлення до органу державного архітектурно-будівельного контролю у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466.

Стосовно твердження позивачів про те, що відповідач не врахував, що гр. ОСОБА_2 запланувала будівництво на території зони охоронюваного ландшафту, а проектна документація і вимоги щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт повинні погоджуватись органом охорони культурної спадщини, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції станом на час видачі оскаржуваного дозволу) містить вичерпний перелік документів для одержання дозволу на виконання будівельних робіт і не конкретизує суб`єктів, які повинні погоджувати та затверджувати проектну документацію на будівництво.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (в редакції від 17 жовтня 2008 року, чинній на момент видачі оскаржуваного дозволу, далі - Закон № 1805-III ) нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання; історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з статтею 15 Закону № 1805-III вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише, зокрема, у разі якщо пам`ятку зруйновано.

Відповідно до ст. 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з повідомленням Департаменту культури Закарпатської ОДА від 21 серпня 2020 року № 01-12/896 вказано, що будинок, розташований за адресою: м. Ужгород, вул. А.Ерделі,3, був взятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих від 06 липня 1976 року № 191 як пам`ятка історії місцевого значення «Будинок, в якому жив і працював ОСОБА_4 » (т.1.,а.с.162).

В наявному в матеріалах справи витягу із Історико-архітектурного опорного плану м. Ужгород Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів (розробленого Науково-дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень, 2014 рік та затвердженого наказом Міністерства культури України № 3 від 06 січня 2016 року) пунктом 4.2.1.42 зазначено, що будинок, в якому жив і працював відомий Закарпатський художник А.Ерделі - 1910 р. Пам`ятка історії, ох. № 133, провулок Ерделі, 3. Будинок Ерделі знищений, на ділянці побудовано сучасний житловий будинок. Наказом управління культури Закарпатської ЛОДА № 01-05/106 від 18 липня 2011 року пропонується для виключення з переліку пам`яток (т.1, а.с.165).

Згідно з Наказом управління культури Закарпатської ЛОДА № 01-05/106 від 18 липня 2011 року будинок, у якому жив і працював знаний художник А.М. Ерделі включено до Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії і культури, які знімаються з державної реєстрації. Зазначено, що будинок знесено владою міста.

Аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що для отримання статусу пам`ятки культурної спадщини об`єкт культурної спадщини повинен бути занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, навколо об`єктів культурної спадщини, які віднесені до пам`яток культурної спадщини повинні встановлюватися відповідні зони охорони пам`яток.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази віднесення будинку по АДРЕСА_1 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Крім того, історико-архітектурним опорним планом м. Ужгород Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів, затвердженим наказом Міністерства культури України № 3 від 06 січня 2016 року, визначено межі територій пам`яток та зон охорони пам`яток міста Ужгорода, однак щодо будинку за адресою АДРЕСА_1 межі території пам`ятки та зони її охорони не встановлювались, констатовано, що будинок Ерделі знищений, на ділянці побудовано сучасний житловий будинок.

Місто Ужгород внесене до Списку історичних населених місць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону № 1805-ІІІ, межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 5, 10 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (в первісній редакції, чинній на час надання оскаржуваного дозволу), межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Таким чином, станом на час видачі оскаржуваного дозволу межі історичного ареалу у місті Ужгороді не були затверджені, оскільки такі межі визначаються під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Натомість в історико-архітектурному опорному плані м. Ужгород, затвердженому 06 січня 2016 року зазначено, що роботи, пов`язані з визначенням територій історичних ареалів м. Ужгорода не проводилися.

Колегія суддів зазначає, що дозвільні документи на будівельні роботи були отримані ОСОБА_2 ще до моменту затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Ужгород (затверджений лише у 2016 році).

Також, вказане підтверджується листом Департаменту культури Закарпатської ОДА від 09 грудня 2020 року № 01-12/1319, в якому зазначено, що дозвільні документи на архітектурні перетворення на об`єкті розташованому за адресою АДРЕСА_1 , були отримані у відповідності до вимог тогочасного законодавства ще до розробки та затвердження у встановленому порядку історико-архітектурного опорного плану м. Ужгород.

Щодо твердження позивачів про те, що житловий будинок АДРЕСА_5 - є пам`яткою архітектури, то колегія суддів вважає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки згідно з історико-архітектурним опорним планом м. Ужгород Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів, затвердженим наказом Міністерства культури України № 3 від 06 січня 2016 року, будинок Ерделі, який був пам`яткою історії, знищений, а будинок, що знаходиться за відповідною адресою не є пам`яткою архітектури.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що на момент видачі дозволу від 29 травня 2009 року у ОСОБА_2 був відсутній обов`язок погоджувати в органу охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень з органами охорони культурної спадщини щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: вул. Собранецька, 16-а, м. Ужгород.

З матеріалів справи слідує, що будівництво за адресою АДРЕСА_1 ведеться згідно з дозволом на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року на виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням власних нежитлових приміщень на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під торгово-офісні приміщення та житло в м. Ужгород, схемою генплану М1:500 по об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , під офісні приміщення п. ОСОБА_2 » погодженою головним архітектором м. Ужгород 29 травня 2009 року, проектами фасаду по об`єкту «Реконструкція квартири АДРЕСА_10 , під офісні приміщення п. ОСОБА_2 » погодженою головним архітектором м. Ужгород 29 травня 2009 року.

Відповідно до п. 8 Розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ, який набрав чинності 12 березня 2011 року (далі - Закон № 3038-VІ), дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Крім того, чинність дозволу на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року підтверджується листом Управління ДАБК № 57/15.01-13 від 17 серпня 2020 року (т.1, а.с.161).

Згідно із ч. 5 та ч. 6 ст. 29 Закону № 1699-ІІІ відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням.

Підставами для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є:

неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Колегія суддів зазначає, що у відповідача не було правових підстав, передбачених ст. 29 Закону № 1699-ІІІ для відмови у видачі оскаржуваного дозволу.

Враховуючи вищевказане, безпідставними є твердження позивачів про наявність ризиків заподіяння шкоди пам`ятці архітектури під час виконання будівельних робіт третьою особою на сусідній земельній ділянці.

Щодо висновків суду першої інстанції про невідповідність Дозволу вимогам Положення № 273 через відсутність висновку державної інвестиційної експертизи, то колегія суддів зазначає, що перелік необхідних документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, наведений в ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», не містить комплексного висновку державної інвестиційної експертизи та повинен застосовуватися саме ця норма права, оскільки Положення є підзаконним актом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області надаючи дозвіл на виконання будівельних робіт № 880 від 29 травня 2009 року діяла у межах та у спосіб визначений чинним на той час законом, а тому підстави для скасування такого дозволу відсутні.

При прийнятті постанови, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Стосовно скасування заходів забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 6 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ін іціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та наявність правових підстав для прийняття постанови про відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року втрачають свою дію із набранням законної сили цією постановою.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 260/4374/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 19 квітня 2022 року.