Постанова

від 12.04.2022 по справі 545/3033/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 545/3033/19

провадження № 61-16144св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

(далі - Щербанівська сільська рад, сільська рад) про визнання права власності

на земельну ділянку з цільовим призначенням: землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Позов обґрунтований тим, що вона є власницею земельних ділянок площею

2,97 га, 0,77 га, 0,75 га, 2,94 га на території Щербанівської сільської ради.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) уточнено площу земельної ділянки на АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради, кадастровий номер 5324087700:00:016:0012,

і вказано вважати дійсною її площу 2,9689 га.

Згідно з генеральним планом с. Шмигалі (територія Щербаніваської сільської ради), затвердженим рішенням Щербанівської сільської ради від 10 березня

2017 року «Про затвердження генерального плану с. Шмигалі», ця земельна ділянка є територією виробничої зони та входить у межі с. Шмиглі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня

2019 року у справі № 545/1730/19 встановлено факт неможливості використання земельної ділянки з кадастровим номером 5324087700:00:016:0012 площею 2,9689 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки відповідно до генерального плану с. Шмиглі, в межах якого знаходиться належна ОСОБА_1 спірна земельна ділянка, вона є територією виробничої зони.

Позивач, маючи намір змінити цільове призначення цієї земельної ділянки, звернулась до Адвокатського об`єднання «АРПІКОМ», а воно, в свою чергу,

з адвокатським запитом до Головного управління Держгеокадастру

у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, управління), у відповідь на який управління надало роз`яснення про недопустимість зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2020 року.

Посилаючись на викладене, вважаючи, що внаслідок відмови

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області порушено її права щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю шляхом їх невизнання, позивач просила визнати за нею право власності на земельну ділянку

з цільовим призначенням: землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно з КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0012,

у межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради

за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня

2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно з КВЦПЗ 11.02), площею 2,9689 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0012, в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до статей 316, 373, 392 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України), статей 78, 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)

з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16), оскільки власник майна (земельної ділянки) може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо

це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому суд вказав, що законодавство не містить заборони щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, на землі промисловості, оскільки власники земельних ділянок мають право на свій розсуд вільно розпоряджатися своєю власністю (земельною ділянкою), в тому числі змінювати її цільове призначення. До того ж відповідач визнав позов у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року закрито.

Апеляційний суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебуває

у приватній власності, а органи прокуратури не довели, яким чином зміна цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, впливає на інтереси держави щодо її розпорядження та охорони, якщо судовим рішенням було встановлено преюдиційний факт неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційний суд також зазначив, що стаття 20 ЗК України в редакції Закону України від 17 червня 2020 року № 711-IX з урахуванням змін, внесених Законом України від 28 квітня 2021 року№ 1423-IX, передбачає, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення здійснюється щодо земельних ділянок приватної власності їх власниками. Вказана норма набрала чинності під час розгляду цієї справи в апеляційному порядку.

Із зазначеного випливає, що держава змінила механізм зміни цільового призначення земельної ділянки шляхом надання можливості власнику земельної ділянки самостійно визначати її цільове призначення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2021 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року

і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд не врахував, що відповідно до статті 20 ЗК України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та на час подання позову, 04 грудня 2019 року, в судовому порядку могла бути оскаржена відмова органу місцевого самоврядування щодо відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки, а в цьому випадку такої відмови не було і орган місцевого самоврядування позов не заперечував, питання щодо права власності землі

не оспорювалось, а для зміни цільового призначення землі сільськогосподарського призначення законом визначена інша процедура.

Акцентує на тому, що при зміні цільового призначення земельної ділянки

з категорії земель сільськогосподарського призначення на інше суб`єкт господарювання повинен розробити проєкт про таку зміну та обрахувати розмір сільськогосподарських втрат, проте позивачка цього не зробила.

Вказує, що суд першої інстанції, змінивши категорію земельної ділянки, перебрав на себе повноваження компетентного органу влади.

Вважає, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області

від 10 січня 2020 року порушені права ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки саме цей орган має бути відповідачем у справі щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення), проте ГУ Держгеокадастру

у Полтавській області до участі у справі залучене не було,

а, отримавши відомості про ухвалення цього судового рішення, надало прокуратурі відповідь про те, що Держгеокадастр не має можливості оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку, що свідчить про його бездіяльність.

Доводи інших учасників справи

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подало пояснення (відзив)

на касаційну скаргу прокурора, в якому повністю підтримує касаційну скаргу

та вважає, що саме управління має бути відповідачем у цій справі, проте не має можливості самостійно здійснювати процесуальні дії, тому касаційну скаргу вважає обґрунтованою, а ухвалу апеляційного суду - такою, що прийнята

з порушенням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 545/3033/19, витребувано справу з Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що на підставі державного акта про право приватної власності

на земельну ділянку від 09 листопада 2001 року серії IV-ПЛ № 000954

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,49 га частиною якої є земельна ділянка

з уточненою площею 2,9689 га, кадастровий номер 532487700:00:016:0012,

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Щербанівської сільської ради від 10 березня 2017 року затверджено генеральний план с. Шмиглі, яке знаходиться на території Щербанівської сільської ради, згідно з яким ця земельна ділянка увійшла до території виробничої зони с. Шмиглі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня

2019 року у справі № 545/1730/19 встановлено факт неможливості використання за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,9689 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0012, та доцільності його зміни відповідно до затвердженого генерального плану с. Шмиглі, в межах якого знаходиться земельна ділянка (знаходиться за межами населеного пункту

на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області).

Відомостей про те, що позивач зверталась із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку у справі немає.

Листом від 19 вересня 2019 року № 29-16-0.6-5947/2-19 у відповідь

на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило про те, що раніше 01 січня 2020 року не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25 жовтня 2019 року рішенням Щербанівської сільської ради № 53 спірній земельній ділянці присвоєно адресу:

АДРЕСА_1 .

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, звернувшись

з апеляційною скаргою, вказував, що суд першої інстанції констатував порушення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прав власника спірної земельної ділянки, що полягало у відмові змінити цільове призначення земельної ділянки, належної на праві власності позивачеві.

Також зазначав, що забезпечення законності, а саме дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття

і реалізації права на землю на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру. Підсумовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор стверджував, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та обов`язки не залученого до участі у справі органу -

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Указаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких

є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути

й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи,

не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її

(1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним

та безумовним, а не ймовірним.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено,

що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво інтересів держави прокурором у суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави,

у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також

у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Отже, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами на підставі частин третьої - п`ятої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених у статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді та прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до висновку, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, статусу позивача набуває саме зазначений орган. Прокурор набуває статусу самостійного позивача у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, про

що прокурор повинен зазначити в позовній заяві.

Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,

в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави,

2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі

в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У цій справі прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, вказуючи,

що позивач у справі ОСОБА_1 порушила визначений законом порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, не розробляла та не погоджувала, з відповідною заявою

до компетентного органу не зверталась, відмови у зміні цільового призначення не отримувала й не оскаржувала її у встановленому порядку, а звернулась

з позовом про зміну цільового призначення до суду, який суд задовольнив, чим порушив законний інтерес держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до повноважень якого, на момент виникнення спірних правовідносин, входило погодження проєкту зміни цільового призначення земельної ділянки

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 вчиняла визначені статтею 20 ЗК України дії, необхідні для зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості. На підтвердження викладених у позовній заяві доводів, позивач надала лише копію відповіді ГУ Держгеокадастру у Полтавській області

від 12 вересня 2019 року № 02/47 на адвокатський запит Адвокатського об`єднання «АРПІКОМ», зі змісту якого не можна дійти висновку,

що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було надано відповідний проєкт землеустрою для погодження, як того вимагає закон.

Матеріали справи містять лист першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури від 25 березня 2021 року, яким ГУ Держгеокадастру

у Полтавській області повідомлене про існування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 , яким вирішено питання про права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, запропоновано оскаржити це рішення в установленому законом порядку, а також повідомити

не пізніше 10 квітня 2021 року про прийняте рішення.

Також у матеріалах справи є лист від 23 квітня 2021 року, яким перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури повідомив

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про здійснення прокуратурою захисту інтересів держави в особі управління шляхом апеляційного оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року.

Отже, звернувшись до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, до повноважень якого, на момент виникнення спірних правовідносин входило погодження проєкту зміни цільового призначення земельної ділянки, прокурор належним чином обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив про неподання вказаним органом державної влади апеляційної скарги, чого не заперечувало й ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Також зазначив, що письмово повідомив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про здійснення ним представництва у цій справі. Тобто, звертаючись до суду

з апеляційною скаргою, прокурор діяв відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням закону та підлягає скасуванню

з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку

у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції

та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун