Ухвала

від 17.08.2021 по справі 545/3033/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3033/19 Номер провадження 22-ц/814/1309/21Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власницею земельних ділянок загальною площею 7,43 га ( 2,97 га, 0,77 га, 0,75 га, 2,94 га ), які знаходяться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 5324087700:00:016:0012 та уточнено площу, яка становить 2,9689 га.

Згідно Генерального плану дана земельна ділянка є територією виробничої зони та входить в межі села Шмиглі Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2019 року у справі №545/1730/19 встановлено факт неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та доцільності його зміни, відповідно до затвердженого Генерального плану села Шмиглі Полтавського району Полтавської області, в межах якого знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, належна ОСОБА_1 та вже знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позивач маючи намір змінити цільове призначення вищевказаної земельної ділянки зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, однак їй надійшла відповідь про відмову та недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевказане, позивач прохала визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням Землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням Землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га., кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року не погодилася Полтавська обласна прокуратура, яка оскаржила вказане рішення суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі вказано, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було доведено обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що позивач не надала будь-яких доказів того, що Щербанівська сільська рада порушує, не визнає або оспорює її право власності на вищевказану земельну ділянку.

Також зазначено, що позивач має зареєстроване право власності на предмет позову - земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:016:0012.

Полтавський районний суд прийняв рішення відносно зміни цільового призначення за наявності законодавчої заборони мораторію відносно даної категорії земель.

Також позивачем до суду першої інстанції не було подано визначення сільськогосподарських втрат, у зв`язку зі зміною цільового призначення вищевказаної земельної ділянки.

На думку скаржника, оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси незалученої до участі у справі особи - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Щодо явки та позиції сторін в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, пославшись на викладені у ній аргументи.

Позивач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,9689 га з кадастровим номером 532487700:00:016:0012 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 08-10).

Згідно Генерального плану дана земельна ділянка є територією виробничої зони та входить в межі села Шмиглі Полтавського району Полтавської області.

Дана обставина також підтверджується рішенням 18 сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 10 березня 2017 року Про затвердження генерального плану села Шмиглі . Схема розташування земельної ділянки позивачки в межах Генерального плану додається (а.с. 18-27).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2019 року у справі №545/1730/19 встановлено факт неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та доцільності його зміни, відповідно до затвердженого Генерального плану села Шмиглі Полтавського району Полтавської області, в межах якого знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер: 5324087700:00:016:0012, належна ОСОБА_1 та знаходиться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 16-17).

12 вересня 2019 року було направлено на адресу Головного управління Держегокадастру у Полтавській області відповідний запит про можливість погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер: 5324087700:00:016:0012, належної ОСОБА_1 .

Листом - відповіддю від 19 вересня 2019 року № 29-16-0.6-5947/2-19 про розгляд запиту було повідомлено про відмову та недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки (а.с. 28).

25 жовтня 2019 року рішенням Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №53 присвоєно адресу земельній ділянці з кадастровим номером 5324087700:00:016:0012, яка належить на праві власності ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статтею 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні №11-рп/2007 від 11 грудня 2007 року зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Так, Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції констатовано порушення прав власника спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, шляхом відмови останнім змінити цільове призначення земельної ділянки, належної на праві власності позивачу. Також вказано, що забезпечення законності, а саме дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру. Підсумовуючи зазначене, скаржник стверджує, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та обов`язки не залученого до участі у справі органу - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною третьою статті 20 Земельного Кодексу України (чинною на момент звернення до суду) закріплено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного Кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що згідно Генерального плану дана земельна ділянка є територією виробничої зони та входить в межі села Шмиглі Полтавського району Полтавської області.

Дана обставина також підтверджується рішенням 18 сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 10 березня 2017 року Про затвердження генерального плану села Шмиглі .

Разом з тим, рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2019 року у справі №545/1730/19 встановлено факт неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та доцільності його зміни, відповідно до затвердженого Генерального плану села Шмиглі Полтавського району Полтавської області, в межах якого знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер: 5324087700:00:016:0012, належна ОСОБА_1 та знаходиться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Листом - відповіддю Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 19 вересня 2019 року № 29-16-0.6-5947/2-19 про розгляд запиту було повідомлено про відмову та недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що судовим рішенням було встановлено факт неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відсутності заперечень щодо нього, колегія суддів вважає його доведеним.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Також частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач після встановлення факту неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначення зверталася до компетентних органів із проханням про зміну цільового призначення, однак в останньому їй було відмовлено, що в свою чергу позбавляє можливості власника даної земельної ділянки повноцінно нею розпоряджатися, ефективно використовуючи її потенціал.

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ у рішенні від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, розглянув заяви ОСОБА_2 (яка успадкувала від матері земельну частку (пай), а у 2006 році отримала документи про виділення цієї частки (паю) у натурі (на місцевості) як земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,5917 га) та ОСОБА_3 (який успадкував від матері земельну частку (пай), а у 2008 році отримав документи про виділення її у натурі (на місцевості) як земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,41 га). Заявники стверджували, що законодавчі обмеження, накладені на них як на власників земель сільськогосподарського призначення, порушували їхні права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ дійшов таких висновків :

Законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників(§ 104).

Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105).

Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156). Однак ЄСПЛ звернув також увагу на те, що якщо держава-відповідач необґрунтовано затягуватиме із вжиттям необхідних заходів загального характеру з метою виконання його рішення, з часом це може призвести до ситуації, коли присудження компенсації за статтею 41 Конвенції може, зрештою, стати виправданим, принаймні, для певних категорій власників землі сільськогосподарського призначення (§ 157).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою-четвертою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Разом з тим, у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

З вищевказаного слідує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, тобто самого лише доведення факту невиконання або неналежного виконання відповідним органом покладених на нього функцій та повноважень не достатньо для такого звернення. На підтвердження порушення інтересів держави оскаржуваним рішення зазначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки із порушенням вимог земельного законодавства є прямим порушенням інтересів держави щодо розпорядження та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Разом з тим, з вищевказаним колегія суддів не може погодитися, адже спірна земельна ділянка знаходиться у приватній власності, а органами прокуратури не доведено яким чином зміна цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності впливає на інтереси держави щодо її розпорядження та охорони, якщо, як вже зазначалося, у судовому порядку було встановлено факт неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Також заслуговує на увагу той факт, що стаття 20 ЗК України в редакції Закону № 711-IX від 17 червня 2020 року з урахуванням змін, внесених Законом № 1423-IX від 28 квітня 2021 року передбачає, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок приватної власності - їх власниками. Вищевказана норма набрала чинності під час перегляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції. Однак із зазначеного вбачається, що держава сама змінила механізм зміни цільового призначення земельної ділянки, шляхом надання можливості власнику земельної ділянки самостійно визначати її цільове призначення.

На вказану обставину слід звернути увагу в контексті встановленого факту неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Враховуючи, що Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не навів обґрунтованих підстав вважати, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції порушив або здійснив загрозу порушення інтересів держави, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту третього частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, зазначене рішення не прийнято безпосередньо про права, інтереси та обов`язки скаржника, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не порушує права та інтереси держави у зв`язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст ухвали складено 20 серпня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко