Постанова

від 21.02.2023 по справі 545/3033/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3033/19 Номер провадження 22-ц/814/119/23Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суддіЧумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Даценко Н.В.

розглянула увідкриотому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року, ухвалене суддею Гальченко О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільськоїради Полтавськогорайону провизнанняправа власності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власницею земельних ділянок загальною площею 7,43 га ( 2,97 га, 0,77 га, 0,75 га, 2,94 га ), які знаходяться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 5324087700:00:016:0012 та уточнено площу, яка становить 2,9689 га.

Згідно Генерального плану дана земельна ділянка є територією виробничої зони та входить в межі села Шмиглі Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2019 року у справі №545/1730/19 встановлено факт неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та доцільності його зміни, відповідно до затвердженого Генерального плану села Шмиглі Полтавського району Полтавської області, в межах якого знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,9689 га, кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, належна ОСОБА_1 та вже знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позивач маючи намір змінити цільове призначення вищевказаної земельної ділянки зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, однак їй надійшла відповідь про відмову та недопустимість зміни цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевказане, позивач прохала визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням «Землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням «Землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га., кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 .

Із рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року не погодилася Полтавська обласна прокуратура, яка оскаржила вказане рішення суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказано, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було доведено обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що позивач не надала будь-яких доказів того, що Щербанівська сільська рада порушує, не визнає або оспорює її право власності на вищевказану земельну ділянку.

Також зазначено, що позивач має зареєстроване право власності на предмет позову земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:016:0012.

Полтавський районний суд прийняв рішення відносно зміни цільового призначення за наявності законодавчої заборони «мораторію» відносно даної категорії земель.

Також позивачем до суду першої інстанції не було подано визначення сільськогосподарських втрат, у зв`язку зі зміною цільового призначення вищевказаної земельної ділянки.

На думку скаржника, оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси незалученої до участі у справі особи - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Справа перебувала у провадженні суду касаційної інстанції та постановою Верховного Суду ухвала Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасована, справа передана до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивачку, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням «Землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство не містить заборони щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, оскільки як власники земельних ділянок вони мають право на свій розсуд вільно розпоряджатися своєю власністю, в тому числі змінювати її цільове призначення.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, враховуючи наступне.

Як встановленосудом іце вбачаєтьсяз матеріалівсправи, на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку від 09 листопада 2001 року серії IV-ПЛ № 000954 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,49 га частиною якої є земельна ділянка з уточненою площею 2,9689 га, кадастровий номер 532487700:00:016:0012, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Щербанівської сільської ради від 10 березня 2017 року затверджено генеральний план с. Шмиглі, яке знаходиться на території Щербанівської сільської ради, згідно з яким ця земельна ділянка увійшла до території виробничої зони с. Шмиглі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2019 року у справі № 545/1730/19 встановлено факт неможливості використання за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,9689 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0012, та доцільності його зміни відповідно до затвердженого генерального плану с. Шмиглі, в межах якого знаходиться земельна ділянка (знаходиться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області).

Відомостей про те, що позивач зверталась із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку у справі немає.

Листом від 19 вересня 2019 року № 29-16-0.6-5947/2-19 у відповідь на адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило про те, що раніше 01 січня 2020 року не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25 жовтня 2019 року рішенням Щербанівської сільської ради № 53 спірній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 2, 3 статті 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частинами 1, 2 статті 18 ЗК України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України визначено поділ земель на певні категорії за основним їх цільовим призначенням.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про землеустрій» України, цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок встановлений статтею 20 ЗК України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно частини 3 ст. 20 ЗК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, приватної власності, розташованих у межах населеного пункту, провадиться, сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або землекористувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до підпункту 6 пункту 15 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) крім передачі їх у спадщину тощо.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з позовом, існував визначений законом порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, який фактично не був дотриманий позивачкою.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем був розроблений та погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, а також що вказаний проект був спрямований для розгляду до компетентного органу, який був наділений повноваженнями вирішувати питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Також позивачкою не надано і матеріали справи не містять обґрунтованої відмови компетентного органу у зміні цільового використання наданої їй земельної ділянки, яка відповідно до ст. 20 ЗК України могла бути оскаржена ОСОБА_1 .

Лист від 19 вересня 2019 року № 29-16-0.6-5947/2-19, наданий у відповідь на адвокатський запит, в якому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомило про те, що раніше 01 січня 2020 року не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не може бути розцінений як відмова у зміні цільового призначення конкретної земельної ділянки, оскільки він був наданий, як роз`яснення на запит адвоката та містить загальну інформацію. При цьому, відсутні дані чи подавалась ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки заява разом з проектом, для погодження зміни цільового призначення земельної ділянки.

Суд,задовольняючи позовпро визнанняза позивачкою ОСОБА_1 права власностіна земельну ділянку із цільовим призначенням «Землі промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗ 11.02) загальною площею 2,9689 га., кадастровий номер : 5324087700:00:016:0012, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою АДРЕСА_1 , не звернув увагу на вказані норми та безпідставно змінив цільове призначення земельної ділянки, що належала позивачці.

Крім того, вирішуючи питання про зміну цільового призначення земельної ділянки, суд першої інстанції не залучив до участі в справі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, на яке покладено обов`язок забезпечення законності (дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю) та до повноважень якого, на час виникнення спірних правовідносин, входило погодження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки.

Тоді як апеляційний суд позбавлений повноважень вирішувати питання про залучення до участі у справі співвідповідачів на стадії апеляційного розгляду.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає задоволенню, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 січня 2020 року скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Щербанівської сільськоїради Полтавськогорайону провизнанняправа власності.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що Полтавська обласна прокуратура понесла витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 1205,25 грн. (а.с. 82,83) та 2270,00 грн. за подачу касаційної скарги (а.с. 172), а всього на суму 3475,25 грн.

Приймаючи до уваги те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, скасування рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від10січня 2020рокута ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Щербанівської сільськоїради Полтавськогорайону провизнанняправа власності, витрати зі сплати судового збору, понесені Полтавською обласною прокуратурою, на суму 3475,25 грн. підлягають стягненню на її користь з позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуПершого заступникакерівника Полтавськоїобласної прокуратуризадовольнити.

Рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від10січня 2020рокускасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Щербанівської сільськоїради Полтавськогорайону провизнанняправа власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) витрати зі сплати судового збору у сумі 3475,25 грн. (три тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 25 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.03.2023 р.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Суддя Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук