Ухвала

від 18.04.2022 по справі 357/3373/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3373/20

1-кп/357/499/22

У Х В А Л А

про продовження строку домашнього арешту

18 квітня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - суддя ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

здійснюючи судовий розгляд в м. Біла Церква, обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019110030000532, яке внесене до ЄРДР 25 лютого 2019 року, відносно ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

в ході судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання, в якому він просив: продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. до 05 год., наступного дня на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого фактичного місця проживання та роботи.

Мотивував це тим, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України.

Судове провадження завершити неможливо, оскільки судовий розгляд не проведений в повному обсязі: не допитані свідки, не досліджені письмові докази.

Наразі продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 в ході судового провадження вже допускав факти ухилення від суду.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали прокурора ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти продовження йому строку домашнього арешту.

На підставі ч. 1 ст. 324 КПК України, зі згоди обвинуваченого ОСОБА_6 , розгляд клопотання прокурора ОСОБА_3 відбувся без захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно із ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно із ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно із ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора, у разі, якщо прокурор доведе, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом та перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт.

Згідно із ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Суд зазначає, що прокурором ОСОБА_3 при обґрунтуванні необхідності продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 вказано на ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що він доведений та продовжує існувати.

Судом встановлено, що в судове засідання від 03 листопада 2021 року ОСОБА_6 не з`явився, причини неявки не повідомив. Про його час та місце повідомлявся під розписку (а.с. 169).

В судове засідання від 23 листопада 2021 року ОСОБА_6 не з`явився, причини неявки не повідомив. Про його час та місце повідомлявся під розписку, що свідчить довідка про отримання SMS, за належним йому номером телефону (а.с. 190).

Згідно із ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2021 року, на ОСОБА_6 накладене грошове стягнення (а.с. 182-186).

Результату даний захід не дав.

Таким чином, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, адже наявні дані, що обвинувачений ОСОБА_6 вже двічі ухилився від суду, а саме не з`являвся в призначені судові засідання, без повідомлення причин неявки.

На думку суду, все викладене, в сукупності, свідчить, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, адже наявні дані, що обвинувачений ОСОБА_6 вже двічі ухилився від суду, а саме не з`являвся в призначені судові засідання, без повідомлення причин неявки.

Суду доведено, що з огляду на ступінь ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, запобігти установленому ризику передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, іншими запобіжними заходами, аніж домашній арешт в нічний час, неможливо.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжувати застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці.

Відповідно, задля досягнення мети запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинуваченого ОСОБА_6 слід зобов`язати виконувати обов`язки, передбачені п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого фактичного місця проживання та роботи.

Суд зазначає, що прокурор довів, що наразі завершити судове провадження неможливо, адже ще не проведений судовий розгляд та усі процесуальні дії пов`язані із ним.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом, - задовольнити.

Продовжувати застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , на строк два місяці, тобто до 18 червня 2022 року.

Заборонити ОСОБА_6 , під час строку дії запобіжного заходу, покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год. до 05:00 год. наступного дня та зобов`язати ОСОБА_6 , виконувати обов`язки, передбачені п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Контроль за виконанням покладених на ОСОБА_6 обов`язків покласти на Білоцерківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Роз`яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала оскарження в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Повний текст ухвали проголошений 22 квітня 2022 року о 08:30 год.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1