Справа № 357/3373/20
1-кп/357/176/24
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження № 12019110030000532, яке внесене до ЄРДР 25 лютого 2019 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне, РНКОПП: НОМЕР_1 , з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України,
а також цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох процентів річних,
цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди,
за участю учасників кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
потерпілих/цивільних позивачів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого/цивільного відповідача - ОСОБА_3 ,
захисника/представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_10 ,
І. Позиції учасників кримінального провадження.
1. Позиція прокурора викладена у пред`явленому ОСОБА_3 обвинуваченні, згідно з яким останньому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство) та передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за обставин викладених в обвинувальному акті.
2. Прокурор вважав, що сукупність досліджених показань потерпілих, свідків, письмових та речових доказів, достатня, щоб установити винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом.
3. Прокурор вважав, що підстав відхиляти надані ним докази за критеріями належності, допустимості та достовірності немає, вони усі зібрані у порядку та спосіб встановлений КПК України.
4. Прокурор пропонував призначити ОСОБА_3 покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк два роки та в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк три роки.
5. Також прокурор пропонував визначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, у виді обмеження волі на строк три роки.
6. Прокурор вважав, що до обвинуваченого до вступу вироку в законну силу до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
7. За позицією прокурора цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно задовольнити.
8. Долю речових доказів, прокурор пропонував вирішити за правилами ст. 100 КПК України, тоді як судові витрати покласти на ОСОБА_3 .
9. Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 повністю підтримали пропозиції прокурора.
10. Одночасно, потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просили задовольнити їх цивільні позови в повному обсязі.
11. Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив свою винуватість, просив виправдати його, в задоволенні цивільних позовів відмовити.
12. Слід зазначити, що на підставі ст. 63 Конституції України, ОСОБА_3 скористався своїм правом не свідчити проти себе, а також відмовився від звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
13. Захисник ОСОБА_10 вказував на недопустимість наданих прокурором письмових доказів, посилаючись на порушення права на захист ОСОБА_3 , оскільки останньому не відкривались розписки, які знаходилися в експертному пакеті.
14. Також, захисник ОСОБА_10 ставив під сумнів покази усіх свідків, оскільки ті є або родичами потерпілих, або їх підлеглими, що є підставою не довіряти їхнім показанням.
15. Надаючи оцінку розпискам, захисник ОСОБА_10 звертав увагу, що вони є світлокопіями, на них відсутні обов`язкові ознаки документу, зокрема підписи.
16. Разом з цим, захисник ОСОБА_10 вказував, що прокурором не доведена суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_3 . Зазначав, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад шахрайства, адже відносини, що склались між ним та потерпілими є цивільно-правовими і мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
17. Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: (1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; (2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; (3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; (3-1) чи підлягає обвинувачений звільненню від відповідальності; (4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; (5) чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; (6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; (7) чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; (7-1) чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; (7-2) чи є підстави для виплати винагороди викривачу і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку; (8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; (9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України; (10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування; (11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя; (12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; (13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; (14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
18. Згідно з ч. 2 ст. 368 КПК України, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів або декількох кримінальних проступків, суд вирішує питання, зазначені у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, окремо за кожним кримінальним правопорушенням.
19. Суд вирішуючи поставлені ч. 1 ст. 368 КПК України питання дійшов до таких висновків та керується такими мотивам.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Епізод 1
20. ОСОБА_3 відповідно до цивільно-правової угоди від 21 листопада 2018 року, укладеної із ТзОВ «1001 дрібниця» (код ЄДРПОУ 19171498, юридична адреса: АДРЕСА_3 , основним видом діяльності якого є «46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення»), виконував роботу торгового представника вказаного товариства та відповідно до п.2.17 та п.2.35 типової посадової інструкції на період виконання вказаних функцій був уповноважений отримувати кошти від замовників, які повинен зараховувати на рахунок або в касу Товариства, отримувати від Товариства товарно-матеріальні цінності для передачі клієнтами, отримувати від клієнтів товарно-матеріальні цінності для передачі Товариству.
21. 11 січня 2019 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 прибув до приміщення автомагазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_4 , що використовується ФОП ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) для здійснення підприємницької діяльності та в розмові, дізнавшись, що останній має намір придбати складське обладнання, а саме компресора 3 кВт СБ4/с-100.LB40, роклу (візок гідравлічний) в кількості двох одиниць та штабилер (візок гідравлічний з вертикальним підйомом), які не реалізовуються на той час не реалізувались ТзОВ «1001 дрібниця» та не перебували в їх асортименті, маючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 діючи умисно, шляхом обману, умисно повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що він може поставити вказане складське обладнання за ціною 32 500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень, що було менше за реальну ринкову вартість вказаного обладнання. Вказана пропозиція зацікавила ОСОБА_6 та останній, добросовісно помиляючись у дійсності намірів та дій ОСОБА_3 , передав йому грошові кошти в сумі 32 500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень, в якості оплати за поставлення товарно матеріальних цінностей.
22. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи наміру та реальної можливості поставити потерпілому ОСОБА_6 вказане обладнання, оскільки останнє не перебувало в асортименті ТзОВ «1001 дрібниця», не будучи фізичною особою підприємцем, що займається реалізацією матеріальних цінностей та не працюючи у інших фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють продаж описаних вище товарів, під виглядом домовленостей про поставку товарно-матеріальних цінностей, письмово надавши розписку, що наче б то засвідчує факт отримання ним коштів, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману заволодів - отримав кошти від потерпілого ОСОБА_6 та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав останньому майнової шкоди на суму 32 500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) гривень.
23. Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
Епізод 2
24. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, 15 січня 2019 року, близько 14 години прибув до офісного приміщенні АДРЕСА_5 , яке використовується ФОП ОСОБА_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) для здійснення підприємницької діяльності, та в розмові дізнавшись, що остання має намір придбати обладнання, що використовується для ремонту та технічного обслуговування автомобілів, зокрема крани для зняття двигунів, маючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману, умисно повідомив останній завідомо неправдиві відомості про те, що вказане обладнання коштує по 3 166 (три тисячі сто шістдесят шість) гривень за одиницю товару, але при замовленні п`яти одиниць та попередньої оплати замовлення, він може поставити п`ять кранів для зняття двигунів загальною вартістю 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, тобто вартістю 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень за одиницю товару, що було менше за реальну ринкову вартість вказаного обладнання.
25. Вказана пропозиція ОСОБА_3 зацікавила ОСОБА_7 та остання добросовісно помиляючись в дійсності намірів та дій ОСОБА_3 , передала останньому грошові кошти в сумі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, в якості оплати за поставлення товарно-матеріальних цінностей.
26. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи наміру та можливості поставити ОСОБА_7 вказане обладнання, не будучи фізичною особою підприємцем, що займається реалізацією матеріальних цінностей та не працюючи у інших фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють продаж описаних вище товарів, під виглядом домовленостей про поставку товарно-матеріальних цінностей, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.
27. Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Епізод 3
28. ОСОБА_3 , продовжуючи вчинення дій спрямованих на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, 19 січня 2019 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, прибув до приміщення автомагазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_4 , що використовується ФОП ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) для здійснення підприємницької діяльності та в розмові дізнавшись, що останній має намір придбати слюсарні набори YATO YT-55293 та YATO -5530, маючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, умисно повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що вказане обладнання коштує по 23 000 (три тисячі сто шістдесят шість) гривень за одиницю товару, але при замовленні двох одиниць та попередньої оплати замовлення, він може поставити два комплекти слюсарних наборів загальною вартістю 30 000 (тридцять тисяч) гривень, що було менше за реальну ринкову вартість вказаного обладнання.
29. Вказана пропозиція ОСОБА_3 зацікавила ОСОБА_6 , проте останній погодився попередньо оплатити лише частину вартості товару та добросовісно помиляючись в дійсності намірів та дій ОСОБА_3 , передав останньому грошові кошти в сумі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень, в якості попередньої оплати за поставлення товарно-матеріальних цінностей.
30. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи наміру та можливості поставити ОСОБА_6 вказані товарно-матеріальні цінності, не будучи фізичною особою підприємцем, що займається реалізацією матеріальних цінностей та не працюючи у інших фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють продаж описаних вище товарів, під виглядом домовленостей про поставку товарно-матеріальних цінностей, письмово надавши розписку, що наче б то засвідчує факт отримання ним коштів, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень.
31. Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Епізод 4
32. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, в кінці січня 2019 року (точна дата та час не встановлено) прибув до офісного приміщення, що АДРЕСА_6 , яке використовується ФОП ОСОБА_9 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) для здійснення підприємницької діяльності, та в розмові дізнавшись, що останній має намір придбати верстат фугувально-рейсмусовий JET JPT-8B-M, маючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом обману, умисно повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що може поставити верстат фугувально-рейсмусовий JET JPT-8B-M на суму 10 000 (десять тисяч) гривень, що було менше за реальну ринкову вартість вказаного обладнання, яке не реалізовувалось на той час ТзОВ «1001 дрібниця» та не перебували в їх асортименті
33. Вказана пропозиція ОСОБА_3 зацікавила ОСОБА_9 , останній погодився та добросовісно помиляючись в дійсності намірів та дій ОСОБА_3 , передав останньому грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, в якості оплати за поставлення вказаного обладнання.
34. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи наміру та можливості поставити ОСОБА_9 вказане обладнання, не будучи фізичною особою підприємцем, що займається реалізацією матеріальних цінностей та не працюючи у інших фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють продаж описаних вище товарів, під виглядом домовленостей про поставку товарно-матеріальних цінностей, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 10 000 (десять тисяч) гривень.
35. Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Епізод 5
36. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, 06 лютого 2019 року, близько 13 години прибув до офісного приміщенні АДРЕСА_5 , яке використовується ФОП ОСОБА_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) для здійснення підприємницької діяльності, та в розмові дізнавшись, що остання має намір придбати обладнання, що використовується для ремонту та технічного обслуговування автомобілів, зокрема слюсарні інструменти, маючи мету заволодіти грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману, умисно повідомив останній завідомо неправдиві відомості про те, що може поставити три тумбочки для розміщення та зберігання слюсарних інструментів та набір слюсарних головок на загальну суму 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень, що було менше за реальну ринкову вартість вказаного обладнання.
37. Вказана пропозиція ОСОБА_3 зацікавила ОСОБА_7 та остання добросовісно помиляючись в дійсності намірів та дій ОСОБА_3 , передала останньому грошові кошти в сумі 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень, в якості оплати за поставлення вказаного обладнання.
38. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи наміру та можливості поставити ОСОБА_7 вказане обладнання, не будучи фізичною особою підприємцем, що займається реалізацією матеріальних цінностей та не працюючи у інших фізичних чи юридичних осіб, що здійснюють продаж описаних вище товарів, під виглядом домовленостей про поставку товарно-матеріальних цінностей, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень.
39. Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
40. Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство) та передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
ІІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
41. Суд не знайшов підстав для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому за таких фактичних обставин.
42. У невстановлений точний час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_3 користуючись довірливими відносинами, що склались між ТзОВ «1001 дрібниця» та замовниками продукції - ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_9 , яких обслуговував ОСОБА_3 , як торговий представник, у останнього виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном - грошовими коштами, належними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 шляхом обману.
43. Встановлено, що в кінці 20 грудня 2018 року, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 прибув до приміщення автомагазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_4 , що використовується ФОП ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) для здійснення підприємницької діяльності та в розмові дізнавшись, що останній має намір придбати зварювальний апарат, повідомив останньому відомості про те, що він може поставити від ТзОВ «1001 дрібниця» зварювальний апарат «Патон ПСИ-250 Р-380V» вартістю 1 6500 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень, достовірно знаючи, що вказане обладнання не реалізовується ТзОВ «1001 дрібниця». Вказана пропозиція ОСОБА_3 зацікавила ОСОБА_6 та останній, передав йому грошові кошти в сумі 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень, в якості оплати за поставлення товарно-матеріальних цінностей.
44. Своєю чергою, ОСОБА_3 , не маючи можливості поставити потерпілому ОСОБА_6 вказане обладнання, як представник ТзОВ «1001 дрібниця», домовився з ФОП ОСОБА_11 про отримання в неї для подальшої реалізації зварювального апарату «Патон ПСИ-250 Р-380V», який в подальшому передав ОСОБА_6 , для підтвердження умов добросовісності своїх дій.
45. На початку січня 2019 року зварювальний апарат «Патон ПСИ-250 Р-380V» вийшов із ладу та ОСОБА_6 повідомив про вказаний факт ОСОБА_3 .
46. В подальшому, враховуючи обставини, що склались у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном - зварювальним апаратом «Патон ПСИ-250 Р-380V», шляхом обману.
47. Зокрема на початку січня 2019 року, точно часу слідством не встановлено, ОСОБА_3 , прибув до приміщення автомагазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_4 та не маючи наміру і реальної можливості відремонтувати зварювальний апарат «Патон ПСИ-250 Р-380V», або надати аналогічний в замін, діючи умисно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, отримав від ОСОБА_6 зварювальний апарат «Патон ПСИ-250 Р-380V», начебто для гарантійного ремонту, та з місця події зник, розпорядився вказаним майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень.
ІV. Досліджені за час судового розгляду докази.
48. Судом у ході судового розгляду заслухані показання потерпілих, свідків, досліджені письмові та речові докази.
49. Допитаний в порядку ст. 353 КПК України потерпілий ОСОБА_6 показав, у нього з ОСОБА_3 були ділові, робочі відносини, зараз ніяких. Останній був торговим представником компанії «1001 дрібниця».
50. ОСОБА_3 спочатку показав себе як нормальна чемна людина, якій можна довіряти, поставляв товари, які він замовляв в «1001 дрібниця», ніяких проблем не було, потім десь в період місяць-півтора, трапилося те, що описано в матеріалах справи.
51. ОСОБА_3 зробив шахрайській дії, три епізоди, по яким наніс шкоди на 60 500 гривень, завдав чимало клопоту.
52. Вказував, що станом на 2020 рік вони з «1001 дрібниця» працювали з перервами близько трьох років. До ОСОБА_3 з ними працювали два торгових представника. Товар поставлявся завжди. Вони розраховувалися готівкою під час передачі товару.
53. З ОСОБА_3 почали працювати десь в липні 2019 року, можливо 2018 року. До грудня 2018 року не було випадків, коли товар не поставлявся.
54. Стосовно ситуації зі зварювальним апаратом зазначав, що до нього в кабінет прийшов ОСОБА_3 , та як завжди цікавився, що йому потрібно, він сказав ОСОБА_3 , що треба зварювальний апарат. На що останній відповів, що в нього є знайомі, які можуть допомогти його придбати та назвав ціну.
55. Потім ОСОБА_3 кудись зателефонував, як потім він з`ясував на фірму іншої потерпілої та дізнався, що є цей апарат. Після цього він дав ОСОБА_3 гроші у присутності свідків ОСОБА_12 (батько) ОСОБА_13 (колега по роботі) та останній поставив новий зварювальний апарат. Однак, через місяць той вийшов з ладу, ним користувалася військова частина НОМЕР_5 . Це було десь у грудні 2018 року.
56. Далі він зателефонував ОСОБА_3 , той сказав, щоб йому повернули зварювальний апарат і він віддасть його на ремонт. Після чого ОСОБА_3 приїхав до нього і сказав, що віддасть зварювальний апарат на рекламацію і там його відремонтують. Вказаний зварювальний апарат ОСОБА_3 забирав сам в повній комплектності, свідком був ОСОБА_13 , він працює безпосередньо з ним, поруч.
57. До того ж, була домовленість, що якщо зварювальний апарат якщо підлягав ремонту його відновлять, якщо не підлягає буде замінений на новий, не більше через місяць. На даний час йому не повернули зварювальний апарат чи гроші за нього.
58. Він неодноразово звертався до ОСОБА_14 , той казав, що зварювальний апарат знаходиться на обслуговуванні.
59. В каталозі «1001 дрібниця» вказаного зварювального апарату не було, вартість була нижче ринку.
60. Стосовно епізоду, який стосується поставки гаражного обладнання, рокли, штабулера, компресора, зазначав, що ОСОБА_3 дізнавшись, що йому потрібне дане обладнання зателефонував невідомій особі, співробітнику компанії іншої потерпілої, той надав пропозиції, які йому далі передав ОСОБА_3 , ціна була - 32 500 гривень. ОСОБА_3 попросив повну оплату, доставка мала бути через неділю.
61. Він погодився та віддав ОСОБА_3 грошові кошти та попросив написати розписку, на що той погодився. Як пройшов термін виконання ОСОБА_3 , на його вимоги про надання товару, повідомляв, що це буде завтра, післязавтра, ось їде, ось поставка тощо.
62. Свідком передачі коштів був ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , гроші ОСОБА_3 він передавав готівкою. Ініціатором цієї поставки був ОСОБА_3 , після того як він йому повідомив, що йому потрібні ці речі. Цей товар йому не було поставлено.
63. Своєю чергою, за останнім епізодом, пояснював, що ОСОБА_3 прийшов до нього на роботу і запропонував купити інструментальні візки. Вони були в прайсі «1001 дрібниця».
64. ОСОБА_3 повідомив йому, що він може їх придбати за 12 000 грн, оскільки діє акція та розпродають залишки. Це було десь через тиждень-два після того, як він замовив роклу, штабулет.
65. ОСОБА_3 запевняв, що все буде поставлене. Він надав під розписку ОСОБА_3 гроші - 11 500 гривень, свідками знову були ОСОБА_15 , ОСОБА_13 . Потім він дізнався, що на той момент, цих речей, які пропонував ОСОБА_3 , на балансі не було, це повідомив директор «1001 дрібниці», товар не поставили.
66. Допитана в порядку ст. 353 КПК України потерпіла ОСОБА_7 показала, ОСОБА_3 працював в «1001 дрібниці», приходив кожен день, його привів ОСОБА_16 попередній представник вказаного підприємства.
67. Десь в лютому, ОСОБА_3 прийшов та сказав, щоб вона щось купувала. Вона йому відповіла, що їй не подобаються ціни. Далі ОСОБА_3 надав каталог, казав, що є знижки. Він казав, якщо вона візьме п`ять кранів, він може зробити нижчу ціну. Вона замовила крани, дала йому кошти 9500 грн, гроші видавала бухгалтер ОСОБА_17 .
68. Коли крани довго не поставлялися, вона телефонувала ОСОБА_3 , він відповідав, що вони будуть, а зараз, в Києві їх немає, є в Одесі.
69. Потім вона відгукнулася на пропозицію ОСОБА_3 придбати інструментальні ящики та надала на них 34 500 гривень.
70. Гроші вона давала 15 січня 2019 року вона давала на п`ять кранів і 06 лютого 2019 року на три тумбочки. Гроші видавалися готівкою, ПП « ОСОБА_18 », були розписки, реквізити там є, строки поставки були - один тиждень, на даний час не поставлені крани, кошти не повернуті
71. 06 лютого 2019 року гроші давала вона, тільки була розписка, ОСОБА_19 був свідком передачі коштів, в асортименті «1001 дрібниця» цих ящиків не було. Мали поставити три ящики, вони не поставлені кошти не повернуті.
72. Стосовно зварювального апарату пояснив, що дійсно ОСОБА_3 придбавав у неї зварювальний апарат. За нього ОСОБА_3 дав їм 500 грн авансу. Цей апарат вони замовили в товаристві Патон . Коли вони віддавали зварювальний апарат ОСОБА_3 , той сказав, що це по тендеру, він лише поставляє товар, кошти вони будуть потім.
73. Пізніше ОСОБА_3 повернувся до них, оскільки той апарат не працював та повернув його, вони відправили той стенд на ремонт, а після ремонту цей зварювальний апарат йому не повернули, сказали, щоб він спочатку повернув кошти.
74. Далі подзвонив ОСОБА_21 , просив віддати стенд, повідомив, що віддав за нього 16 тисяч, і вона віддала цей стенд. Ремонт тривав десь 2 неділі, ОСОБА_21 звернувся десь через 10 днів, розрахунок був готівкою, через бухгалтерію провели.
75. Допитаний в порядку ст. 353 КПК України потерпілий ОСОБА_9 показав, що він замовив товар в «1001 дрібниця». До цього він завжди працював без попередньої оплати. Цього разу дав передплату за товар, поставки не було, потім був «мороз», він звернувся до дирекції, вони приїхали і протягом місяця чи двох вони зробили компенсацію.
76. Ці події мали місце десь в січні-грудні 2018-2019 років, ОСОБА_3 був представником «1001 дрібниця», фірма постачала йому ручне обладнання, для виготовлення меблів.
77. Він працює з цією компанією десь 2 роки, з ОСОБА_3 познайомився десь півроку до події, до цього не був знайомим. До цієї події ніяких інцидентів не було.
78. Передача коштів відбувалася при колезі, за місцем роботи, ОСОБА_3 надав розписку, ця розписка передана керівництву «1001 дрібниця», вони так домовилися. Ініціатором пропозиції товару був ОСОБА_3 , він задовольняв його потребу на той момент.
79. Це був верстат, який обробляє деревину, фірма «Джет», ціна була в районі 10 тисяч, гроші він мав дати на перед, поставка товару мала бути в наступний день відгрузки. Коли товар не привезли, почались відмазки. Це було виключення із правил, єдиний раз коли була попередня оплата, він особисто передавав гроші ОСОБА_3 , сума в районі 10 тисяч гривень.
80. Подальший діалог з ОСОБА_3 тривав 2-3 тижні, він казав, що поламалась машина, потім був пересорт на складі, потім - машина не там вигрузила, після чого він подзвонив в центральний офіс, повідомили, що з цією людиною є питання.
81. Далі з ОСОБА_3 не було ділових відносин, розрахувались іншим товаром, впливу ОСОБА_3 на цю компенсацію не було, претензій майнового характеру не має, верстат був в каталозі фірми «1001 дрібниця».
82. Допитаний в порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_22 показала, що вона з 2012 року працює разом з ОСОБА_7 , сидять одному кабінеті. Одного разу до них зайшов ОСОБА_3 , він був їхнім поставщиком з «1001 дрібниця», поставляв обладнання, інструменти. До цього часу, все було нормально товар приходив, а потім поставка не відбулась.
83. Вони тиждень чекали, тоді ОСОБА_7 дала завдання телефонувати ОСОБА_3 , вона це робила десь тиждень, відповіді не було.
84. Вона бачила, як ОСОБА_3 давали кошти.
85. «1001 дрібниця» поставляла набори інструментів, тумбочки для інструментів для СТО. Товари завжди поставлялися на АДРЕСА_7 .
86. Вона не бухгалтер, але знає що робили замовлення, приходив менеджер, вони перепитували і потім ОСОБА_7 приходила питала чи ще щось потрібно. Грошові кошти передавались ОСОБА_3 десь в січні 2019 року, десь до 10 000 грн.
87. Гроші надавались наперед, оскільки ОСОБА_3 обіцяв товар за знижкою, і це була умова цієї знижки.
88. Далі, в лютому ОСОБА_3 другий раз надавались грошові кошти, в сумі близько 34 000 грн.
89. В тому списку мали бути інструментальні тумби для автосервісу. ОСОБА_3 зобов`язався поставити продукцію у строк 10 днів, в каталозі такий товар існував, вони по ньому і замовляли.
90. Товар до сих пір не поставлений, причини невідомі, вона дзвонила ОСОБА_3 , десь в лютому місяці 2019 року. Вона сиділа з ОСОБА_7 в одному кабінеті, до цього до ОСОБА_3 претензій не було.
91. Допитаний в порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_15 показав, що він був свідком передачі грошей, ОСОБА_3 був представником торгової фірми, не раз приходив до ОСОБА_6 , який з ним узгоджував заявки, кілька раз діло проходило успішно.
92. 11 січня 2019 року він взяв 32 тисячі, 19 січня 2019 року - 11 500 грн, після того він знаходився в будівлі, бачив як передавали гроші ОСОБА_3 .
93. Він є співзасновником підприємства ТОВ «Лев», він замовлень товарів не здійснює, це робить його син - ОСОБА_6 . ОСОБА_3 з`явився спонтанно, він одразу йому не сподобався, познайомився в ході співпраці.
94. «1001 дрібниця» займалася інструментами автомобільного призначення. Вони замовляли рокла, штабельор, компресор за 32 000 грн та ящики для інструментів за 11 500 грн.
95. Коли товар не поставлявся, ОСОБА_3 казав, що товар у дорозі, вказаний товар не поставлений до сих пір.
96. З ОСОБА_3 спілкувався його син, він не знає чи повернув ОСОБА_3 грошові кошти за товар, за це відповідав син.
97. На фірмі він видавав кошти з каси фірми на поставку товару, раніше коли товар не приходив постачальник поставляв інший товар. Йому не відомо, щоб ОСОБА_3 поставляв інший товар. Про гарантійні випадки з ОСОБА_3 не пам`ятає, розписки брав син, за дати що повідомляв є розписки, вони складались в його присутності, чи від руки була розписка не пам`ятає.
98. Допитаний в порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_23 показав, що він працював у ОСОБА_7 , вони співпрацювали з «1001 дрібницею», спочатку був менеджер ОСОБА_16 , потім він представив ОСОБА_3 .
99. Після того ОСОБА_3 почав працювати з їх товариством, він приїжджав один-два рази на тиждень і питав яке наступне замовлення. Замовлення виконувалися..
100. Потім ОСОБА_3 звернувся до менеджерів з пропозиціями що він може зробити товар по нижчим цінам, на той момент він був зайнятий і він спілкувався з Ступак і Букачем, після того як він запропонував поставити товар по меншій ціні, вони направили його до ОСОБА_7 . Умовою знижки була попередня оплата товару.
101. Потім після новорічних свят, ОСОБА_3 з`явився на товаристві продовжив розмову з ОСОБА_7 , після чого вони погодили товар та умови, перша передплата була в січні 10 000 грн та в кінці місяця близько 35 000 грн.
102. Він заходив до ОСОБА_7 та бачив як вона передавала кошти і як писалася розписка. Потім пройшов певний час, товару не було. ОСОБА_3 ухилявся від відповіді де товар.
103. Потім ОСОБА_7 зверталася до «1001 дрібниці» і ОСОБА_3 було звільнено з тієї посади.
104. ТОВ «Автореспект» співпрацювало з ТОВ «1001 дрібниця» з 2018 року, з попереднім представником - ОСОБА_16 не було проблем.
105. Весною 2018 року почав працювати ОСОБА_24 . Пам`ятає, що гроші передавалися 15 січня 2019 року - 10 000 грн, 06 лютого 2019 року - 35 000 грн.
106. ОСОБА_3 поставляв різний товар штабилери, зварочні апарати тощо. Цей товар завжди був в каталозі, який мав вигляд як стандартна пачка бумаги А4. Кошти ОСОБА_3 надавалися за візки з інструментом, пару ящиків пістолетів для підкачки, товар поставлений не був, кошти не поверталися. Він бачив, як ОСОБА_7 рахувала кошти, а ОСОБА_3 писав розписку. Останньому передавалися грошові кошти.
107. Допитаний в порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_19 показав, що він працює на товаристві «Автореспект» з 2013 року, в його безпосередні обов`язки входить обслуговування обладнання та підбір його. В кінці 2018 року, у них змінився менеджер, попередній звільнився і прийшов ОСОБА_3 .
108. Вони замовляли товар в «1001 дрібниці» по прайсу, отримували товар і за нього розраховувалися.
109. На початку 2019 року після свят ОСОБА_3 звернувся до них щодо надання вигідної пропозиції, мотивуючи тим, що більш вигідна пропозиція вимагає передплати, вони підібрали обладнання відповідно до каталогу. Далі ОСОБА_3 повідомив, що товар є в наявності і буде поставлений протягом тижня, вони з ним зв`язувалися, у нього це виходило, ОСОБА_3 казав, що товар буде із затримкою, він надавав слідчому перелік викликів.
110. Раніше передплати за товар «1001 дрібниця» вони не робили, за товар розраховувалися як в готівковій та безготівковій формі. Товар на даний час не поставлений. В ОСОБА_14 був планшет на якому була ціна і наявність товару на складі, точну суму, яка передана ОСОБА_14 він не пам`ятає.
111. Допитана в порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_25 надала показання, з яких судом з`ясовано, що вона працювала у ОСОБА_9 , десь з грудня 2018 року їх обслуговував ОСОБА_3 .
112. В лютого 2019 року вони зробили п`ять замовлень. Зазвичай замовлення робити так, приїжджав представник фірми, привозив товар і вони за нього розраховувалися.
113. В лютому вони замовляли верстат в ОСОБА_3 , він запропонував його за акційною ціною, за умови, що гроші будуть заплачені наперед. ОСОБА_9 на це погодився та надав ОСОБА_3 власні грошові кошти.
114. ОСОБА_24 написав розписку, вона сама її друкувала, це був видатковий касовий ордер з програми 1С. Їй відомо, що товар мав бути поставлений протягом 10 днів.
115. Коли пройшов цей час, ОСОБА_3 товар не поставив, на телефонні дзвінки повідомляв, що товар скоро буде, потім перестав брати слухавку.
116. Потім директор подзвонив в «1001 дрібницю», вони прислали двох представників, вона за вказівкою директора надала їм видатковий касовий ордер та вони повернули грошові кошти.
117. З «1001 дрібницею» більше таких випадків не було. На видатковому касовому ордері не було печатки, бо це були особисті кошти ОСОБА_9 , останній їх надав, оскільки кошти надавались наперед, договору не було.
118. Окрім показань вказаних потерпілих та свідків, судом, з дотриманням вимог 357, 358 КПК України досліджені такі письмові та речові докази:
119. витяг з ЄРДР про те, що 25 лютого 2019 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12019110030000532, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: 25 лютого 2019 року до чергової частини Білоцерківського відділу поліції із письмовою заявою, зареєстрованою в ЄО № 5541, ОСОБА_6 про те, що 11 січня 2019 року в м. Біла Церква, Київська область, ОСОБА_3 , працюючи представником ТОВ «1001 Дрібниця», шляхом обману заволодів грошовими коштами заявника в сумі 60 500 грн, чим завдав останньому матеріального збитку на вказану суму (т. 2 а.с. 148).
120. заява ОСОБА_6 про вчинення шахрайства від 22 лютого 2019 року, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 25 лютого 2019 року за № 5541 (т. 2 а.с. 156-160);
121. витяг з ЄРДР про те, що 28 лютого 2020 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12020110030000820, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: (ЄО 6386 від 28 лютого 2020 року) до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_26 про те, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року було встановлено, що ОСОБА_3 06 лютого 2019 року, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в ФОП « ОСОБА_7 » на суму 34 500 грн (т. 2 а.с. 151);
122. рапорт старшого слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , який зареєстрований в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 28 лютого 2020 року № 6386 (т. 2 а.с. 164);
123. витяг з ЄРДР про те, що 28 лютого 2020 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12020110030000819, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: (ЄО 6387 від 28 лютого 2020 року) до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_26 про те, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року було встановлено, що ОСОБА_3 25 лютого 2019 року, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в ФОП « ОСОБА_28 » на суму 11 500 грн (т. 2 а.с. 149);
124. рапорт старшого слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , який зареєстрований в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 28 лютого 2020 року № 6387 (т. 2 а.с. 163);
125. витяг з ЄРДР про те, що 28 лютого 2020 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12020110030000818, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: (ЄО 6388 від 28 лютого 2020 року) до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_26 про те, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року було встановлено, що ОСОБА_3 25 лютого 2019 року, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в ФОП « ОСОБА_7 » на суму 9 500 грн (т. 2 а.с. 153);
126. рапорт старшого слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , який зареєстрований в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 28 лютого 2020 року № 6388 (т. 2 а.с. 162);
127. витяг з ЄРДР про те, що 28 лютого 2020 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12020110030000817, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: (ЄО 6389 від 28 лютого 2020 року) до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов рапорт старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_26 про те, що в ході розгляду матеріалів кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року було встановлено, що ОСОБА_3 11 січня 2019 року, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в ФОП « ОСОБА_28 » на суму 32 500 грн (т. 2 а.с. 150);
128. рапорт старшого слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , який зареєстрований в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 28 лютого 2020 року № 6389 (т. 2 а.с. 165);
129. витяг з ЄРДР про те, що 13 березня 2020 року, згідно з яким внесені відомості про кримінальне провадження № 12020110030001106, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: (ЄО 8130 від 13 березня 2020 року) до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_9 про те, що в кінці січня 2019 року ОСОБА_3 , шахрайським шляхом повторно заволодів належними ОСОБА_9 грошовими коштами в сумі 10 000 грн (т. 2 а.с. 153);
130. заява ОСОБА_9 від 13 березня 2020 року, у якій він просив притягнути до відповідальності ОСОБА_3 за вчинення ним злочину стосовно нього, а саме шахрайства на суму 10 000 грн, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяві і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 13 березня 2020 року № 8130 (т. 2 а.с. 161);
131. заява ОСОБА_7 від 25 лютого 2019 року, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського відділу поліції - 25 лютого 2019 року № 5542 (т. 2 а.с. 166-171);
132. постанова прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 від 28 лютого 2020 року, якою матеріали досудових розслідувань № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року, № 12020110030000817 від 28 лютого 2020 року, № 12020110030000818 від 28 лютого 2020 року, № 120201100030000819 від 28 лютого 2020 року, № 12020110030000820 від 28 лютого 2020 року, об`єднані в одне № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року (т. 2 а.с. 154);
133. постанова прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 від 13 березня 2020 року, якою матеріали досудового розслідування № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року та № 12020110030001106 від 13 березня 2020 року, об`єднані в одне № 12019110030000532 від 25 лютого 2019 року (т. 2 а.с. 155);
134. заява ОСОБА_6 від 24 лютого 2020 року, згідно з якою він просив долучити до матеріалів кримінального провадження оригінал розписки від ОСОБА_3 про повернення боргу в термін до 14 січня 2019 року на суму 32 500 грн від 11 січня 2019 року (т. 2 а.с. 235);
135. розписка від 11 січня 2019 року, яка підписана ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , такого змісту: «Я, ОСОБА_3 … взяв грошові кошти в сумі 32 500 грн у ОСОБА_6 , в присутності свідка ОСОБА_15 , для купівлі Компресора 3 кВТ СБ4/С-100.LB40, візка (рокли) в кількості 2 шт та штабелера. Повернути борг зобов`язуюсь в термін до 14 січня 2019 року. Розписка складена відповідно до власного волевиявлення, що відповідає його внутрішній волі, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного» (т. 2 а.с. 185);
136. протокол огляду предметів від 25 лютого 2020 року, згідно з яким зафіксоване зображення розписки ОСОБА_3 від 11 січня 2019 року, яка передана ОСОБА_15 та результати її огляду (т. 2 а.с. 248);
137. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_6 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 249);
138. заява ОСОБА_6 від 24 лютого 2020 року, згідно з якою він просив долучити до матеріалів кримінального провадження оригінал розписки від ОСОБА_3 про повернення боргу в термін до 22 січня 2019 року на суму 11 500 грн від 19 січня 2019 року (т. 2 а.с. 234);
139. розписка від 19 січня 2019 року, яка підписана ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , такого змісту: «Я, ОСОБА_3 … взяв грошові кошти в сумі 11 500 грн у ОСОБА_6 , в присутності свідка ОСОБА_15 , для купівлі інструментальних ящиків YATO YT-55293 та YATO YT-5530. Повернути борг зобов`язуюсь в термін до 22 січня 2019 року. Розписка складена відповідно до власного волевиявлення, що відповідає його внутрішній волі, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного» (т. 2 а.с. 186);
140. протокол огляду предметів від 25 лютого 2020 року, згідно з яким зафіксоване зображення розписки ОСОБА_3 від 19 січня 2019 року, яка передана ОСОБА_15 та результати її огляду (т. 2 а.с. 246);
141. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_6 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 247);
142. заява ОСОБА_7 від 24 лютого 2020 року, згідно з якою вона просила долучити оригінальні розписки від ОСОБА_3 про повернення боргу в термі 05 лютого 2019 року на суму 9500 грн від 15 січня 2019 року (т. 2 а.с. 232);
143. розписка від 15 січня 2019 року, яка підписана ОСОБА_3 такого змісту: « ОСОБА_3 9500 передоплата за крани» (т. 2 а.с. 186-А);
144. протокол огляду предметів від 25 лютого 2020 року, згідно з яким зафіксоване зображення розписки ОСОБА_3 від 15 січня 2019 року, яка передана ОСОБА_7 та результати її огляду (т. 2 а.с. 238);
145. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 239);
146. заява ОСОБА_7 від 24 лютого 2020 року, згідно з якою вона просила долучити оригінальні розписки від ОСОБА_3 про повернення боргу в термін до 11 лютого 2019 року на суму 34 500 грн (т. 2 а.с. 233);
147. розписка від 06 лютого 2019 року, яка підписана ОСОБА_3 такого змісту: «Я, ОСОБА_3 взяв передоплату 34 500 гр 6.02.19 за товар обязуюсь повернути 11.02.19 в повному розмірі …
тумбочка 53 000 - 2 ш 9800 гр
тумбочка 55 280 - 1 10500 гр,
набори головок 1056 - 2 ш - 350 гр
головки в асортименті» (т. 2 а.с. 187);
148. протокол огляду предметів від 25 лютого 2020 року, згідно з яким зафіксоване зображення розписки ОСОБА_3 від 06 лютого 2019 року, яка передана ОСОБА_7 та результати її огляду (т. 2 а.с. 242);
149. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 243);
150 протокол огляду предмету від 25 лютого 2020 року, згідно з яким оглянута картка клієнта ОСОБА_29 (1001 Дрібниця) з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2019 року (т. 2 а.с. 236);
151. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 237);
152. протокол огляду предмету від 25 лютого 2020 року, згідно з яким оглянутий документ з написами ОСОБА_3 5000 тисяч до 30.01.19 взяв в борг (т. 2 а.с. 240);
153. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 241);
154. протокол огляду предмету від 25 лютого 2020 року, згідно з яким оглянутий документ, дата складення якого 06 грудня 2018 року, про отримання суми 10 800 грн та зобов`язання поставити товар до 07 грудня 2018 року (т. 2 а.с. 244);
155. постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, якою долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 245);
156. ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року, згідно з якою продовжений строк досудового розслідування до 6 (шести) місяців, тобто до 25 серпня 2020 року включно (т. 2 а.с. 227-229);
157. запит до ТОВ «1001 дрібниця» № 5492 від 24 лютого 2020 року (т. 2 а.с. 230);
158. відповідь на запит № 5492 від 24 лютого 2020 року, згідно з якою ТзОВ «1001 дрібниця» повідомило, що ОСОБА_3 виконував функції торгового представника ТзОВ «1001 дрібниця» в період часу з 01 червня 2018 року до 13 лютого 2019 року. Замовлення матеріальних цінностей, а саме: зварювального апарату «Патон ПСИ-250 Р-380V»; рокли (візка гідравлічного); штабилера (візка гідравлічного з вертикальним підйомом); кранів для зняття двигунів; слюсарних наборів YATO YT-55293 та YT-5530; тумбочок для розміщення та зберігання слюсарних інструментів; наборів слюсарних головок, від ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як і грошових коштів про їх оплату до ТзОВ «1001 дрібниця» впродовж 2019 року, не надходило. Такі найменування як зварювальний апарат «Патон ПСИ-250 Р-380V», рокла (візок гідравлічний); штабилер (візок гідравлічний з вертикальним підйомом) відсутні. Своєю чергою, крани для зняття двигунів, слюсарні набори YATO YT-55293 та YT-5530 та тумбочки для розміщення та зберігання слюсарних інструментів, а також набори слюсарних головок наявні серед переліку товарів, що реалізовуються ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 231);
159. запит 18 березня 2019 року № 7159/109/1001/02-2019 (т. 2 а.с. 223)
160. постанова про призначення проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року, а також постанова про уточнення постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 24 березня 2020 року;
161. договір про стажування (без дати та номеру), укладений між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 , згідно з яким останній прийнятий на стажування до ТзОВ «1001 дрібниця (т. 2 а.с. 188-189);
162. акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання (без дати та номеру), укладений між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 , згідно з яким останній отримав товарно-матеріальні цінності: планшет «Самсунг» (т. 2 а.с. 190);
163. автобіографія ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 191);
164. особовий листок по обліку кадрів на ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 192-193);
165. договір про повну матеріальну відповідальність (без дати та номеру), укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 194);
166. цивільно-правова угода (без дати та номеру), яка укладена між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 , згідно з якою виконавець зобов`язується виконати, за плату відповідно до умов цієї угоди, передбачену ст. 2 цієї угоди, роботу (надалі іменується «робота»), а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її (т. 2 а.с 195);
167. службова інструкція ОСОБА_3 (без дати та номеру), згідно з якою на нього покладались такі обов`язки: здійснювати обслуговування покупців: пропонувати товар, що реалізується, надавати допомогу у виборі товару, консультувати з питань технічних і споживчих характеристик продукції (п. 2.3); укладати від імені Товариства договори, приймати замовлення на доставку клієнту продукції (п. 2.8); резервувати товар і контролювати резерв (п. 2.11); від імені Товариства отримувати грошові кошти від клієнтів з подальшим нарахуванням їх на рахунок або касу Товариства (п. 2.17) (т. 2 а.с. 197-200);
168. виписка з ЄРДПОУ на ФОП « ОСОБА_7 » (т. 2 а.с. 201);
169. витяг з реєстру платників єдиного податку на ФОП « ОСОБА_7 » (т. 2 а.с. 202);
170. рахунок-фактура № ПП-0000045 від 25 грудня 2018 року, на ОСОБА_3 , згідно з яким вартість автомата зварювального інверторного «Патон» ПСИ-250Р-380V DC становить 16 000 грн (т. 2 а.с. 203);
171. видаткова накладна № ПП-0000045 від 25 грудня 2018 року, на товар автомат зварювальний інверторний «Патон» ПСИ-250Р-380V DC, на ОСОБА_3 , умова продажу за готівку (т. 2 а.с. 204);
172. прибутковий касовий ордер № 214 від 25 грудня 2018 року та квитанція до нього, згідно з яким ФОП « ОСОБА_7 » отримала від ОСОБА_3 500 гривень (т. 2 а.с. 205);
173. рахунок на оплату по замовленню № У00004025 від 22 грудня 2018 року (т. 2 а.с. 207);
174. виписка з ЄРДПОУ на фізичну особу-підприємця « ОСОБА_9 » (т. 2 а.с. 208);
175. витяг з реєстру платників єдиного податку на ФОП « ОСОБА_9 » (т. 2 а.с. 209);
176. запит № 5550/109/1001/02-2019 від 28 лютого 2019 року, згідно з яким слідчий запитував інформацію в ТОВ «1001 Дрібниця» про трудовий договір та наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 210);
177. супровідна № 7942 від 16 березня 2020 року, згідно з якою направлені в НДЕКЦ МВС України та постанова про призначення та матеріали для проведення експертизи (т. 2 а.с. 250);
178. постанова про призначення проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року (т. 3 а.с.1-3);
179. постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 24 березня 2020 року (т. 3 а.с.5);
180. висновок експерта від 27 березня 2020 року № 17-3/448, згідно з яким експерт Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_30, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, за результатами дослідження: розписки від 11 січня 2019 року, розписки від 19 січня 2019 року, розписки від 15 січня 2019 року, розписки від 06 лютого 2019 року, експериментальних зразків почерку (слів та цифр), виконаних власноручно ОСОБА_3 від 28 лютого 2020 року, експериментальних зразків почерку (цифр) від 28 лютого 2020 року, експериментальних зразків підпису ОСОБА_3 , умовно-вільних зразків почерку (слів) ОСОБА_3 від 28 лютого 2020 року, вільних зразків почерку (слова, цифри та підпису ОСОБА_3 : особовий листок по обліку кадрів, автобіографія ОСОБА_3 , акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, договір про стажування, службова інструкція ОСОБА_3 , цивільно-правова угода ОСОБА_14 , договір про повну матеріальну відповідальність, дійшла таких висновків: (1) підпис у розписці від 11 січня 2019 року від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 ; (2) рукописний запис « ОСОБА_3 » у розписці від 11 січня 2019 року виконаний ОСОБА_3 ; (3) підпис у розписці від 19 січня 2019 року від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 ; (4) рукописний запис « ОСОБА_3 » у розписці від 19 січня 2019 року виконаний ОСОБА_3 ; (5) підпис у розписці від 15 січня 2019 року від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 ; (6) рукописні записи « ОСОБА_3 9500 передоплата за крани 15.01.19» у записці від 15 січня 2019 року виконані ОСОБА_3 ; (7) підпис у розписці від 06 лютого 2019 року від імені ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 ; (8) рукописні записи «Я ОСОБА_3 взяв передоплату 500 гр 6.02.19 за товар обв`язуюсь повернути 11.02.19 В повному розмірі 06.02.19 ОСОБА_3 » у розписці від 06 лютого 2019 року, виконані ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 8-19);
181. відповідь на запит від 19 березня 2019 року № 10-36-03-09, відповідно до якої Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, за період з 01 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року, інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня (т. 2 а.с. 224-226);
182. копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_6 на ТзОВ «1001 Дрібниця» (т. 2 а.с. 211);
183. копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_8 від 28 червня 1997 року (т. 2 а.с. 212);
184. копія статуту ТзОВ «1001 Дрібниця» (нова редакція), затвердженого протоколом № 01/2018 від 29 травня 2018 року (т. 2 а.с. 213-215);
185. копія договору про повну матеріальну відповідальність від 21 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 218);
186. копія цивільно-правової угоди від 21 листопада 2018 року, яка укладена між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 ;
187. копія службової інструкції ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 219);
188. копія висновку сервісного центру ТОВ «Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» від 26 лютого 2019 року, згідно з яким зварювальний інверторний «Патон» ПСИ-250Р-380V s/n НОМЕР_7 перебував на обслуговуванні в сервісному центрі (т. 2 а.с. 206).
V. Оцінка судом досліджених доказів на предмет належності та допустимості.
189. Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 надані докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні (пункти 49-188).
190. Сторона захисту, для їх спростування вказувала на їх недопустимість.
191. Отже, для початку, суд вважає за необхідне визначитися з цим питанням.
192. Захисник ОСОБА_10 вказував, що всі докази є недопустимими, через порушення права ОСОБА_3 на захист, адже йому не відкриті речові докази, які знаходилися в експертних пакетах.
193. Згідно з ч. 2 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
194. Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
195. Згідно з практикою Верховного Суду, ст. 290 КПК України забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме права на достатні час і можливості, щоб відстоювати свою позицію під час судового розгляду. Це право передбачає можливість отримати доступ до матеріалів, які сторона має намір використати в суді.
196. Права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо якісь матеріали не будуть або будуть не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації, і сторона не отримала доступу до таких матеріалів або не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання або надання відповідних заперечень (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року, справа № 289/445/18).
197. Суд зазначає, що обвинувачення в суді знаходилось тривалий час, протягом якого сторона захисту не вказувала на те, що їй не надані якісь із доказів на ознайомлення.
198. Усі письмові та речові докази були досліджені в присутності обвинуваченого та захисника.
198. Отже, суд вважає, що сторона захисту мала достатньо часу, щоб з урахуванням цих доказів висловити свої заперечення.
199. Також, суду не доведено, що сторона обвинувачення приховала вказані докази від обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема не надані його клопотання чи заяви про ознайомлення з ними, написані ним заперечення, про ненадання речових доказів у справі.
200. За такого обґрунтування, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_10 про недопустимість доказів через їх невідкриття стороні захисту.
201. Своєю чергою, суд також відхиляє доводи про те, що розписки, які містяться у справі є світлокопіями, а тому не можуть братись до уваги, оскільки це не відповідає дійсності, усі надані прокурором розписки пред`явлені в оригіналі.
202. Разом з цим, у ході дослідження письмових доказів, захисник ОСОБА_10 звертав увагу на те, що прокурором наданий ряд копій, які не завірені належним чином, що є підставою для визнання їх недопустимими.
203. Суд погоджується з цим аргументом.
204. Згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
205. Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
206. Відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК України, документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
207. Отже, сторона кримінального провадження має надати виключно або оригінал документу, або завірену його копію.
208. З цього правила є виключення, яке визначене частиною п`ятою ст. 99 КПК України.
209. Відповідно до неї для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: (1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; (2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; (3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.
210. Судом установлено, що надані прокурором копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_6 на ТзОВ «1001 Дрібниця» (т. 2 а.с. 211); копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_8 від 28 червня 1997 року (т. 2 а.с. 212); копія статуту ТзОВ «1001 Дрібниця» (нова редакція), затвердженого протоколом № 01/2018 від 29 травня 2018 року (т. 2 а.с. 213-215); копія договору про повну матеріальну відповідальність від 21 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 218); копія цивільно-правової угоди від 21 листопада 2018 року, яка укладена між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 (т. 2 а.с 216-217); копія службової інструкції ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 219); копія висновку сервісного центру ТОВ «Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» від 26 лютого 2019 року, надані в копіях, які належним чином не завірені.
211. Обставин, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України, які унеможливили їх надання в оригіналах чи належно засвідчених копіях, судом не установлено.
212. Отже, відповідно до ст. 99, 100 КПК України, суд не бере їх до уваги ухвалюючи цей вирок.
213. Разом з цим, прокурором, як доказ надана відповідь на запит від 19 березня 2019 року № 10-36-03-09, відповідно до якої Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, за період з 01 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року, інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня (т. 2 а.с. 224-226).
214. У ході її дослідження, захисник ОСОБА_10 звертав увагу на недопустимість цього доказу, оскільки інформація, яка у ньому міститься могла бути надана лише з дозволу суду, оскільки там містилась інформація про доходи ОСОБА_3 .
215. Суд вважає такі доводи захисника слушними.
216. Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
217. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
218. Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
219. Відповідно до ч. 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
220. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.
221. Відповідно до п. 70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
222. Згідно з пп. 70.15.2 п. 70.15 ст. 70 ПК України, відомості з Державного реєстру: є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
223. Отже, інформація, яка міститься в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків є інформацією з обмеженим доступом, а тому могла бути отримана виключно через тимчасовий доступ.
224. Отож, суд дійшов до переконання, що відповідь на запит від 19 березня 2019 року № 10-36-03-09, відповідно до якої Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, за період з 01 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року, інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня (т. 2 а.с. 224-226), в силу п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 87 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки отримана без дозволу суду.
225. Що стосується інших досліджених доказів, то суд визнає їх допустимими, оскільки вони зібрані відповідно з КПК України.
VІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви за яких суд дійшов до переконання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень.
226. Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
227. Згідно з ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
228. Відповідно до практики Верховного Суду, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
229. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
230. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
231. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
232. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2024 року, справа ЄУН 752/16205/21).
233. Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: (1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); (2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; (3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; (4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; (5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; (6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; (7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
234. Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство) та передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
235. Суд вважає ключовою в контексті пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за епізодами зазначеними у п. 20-40 є відповідь на питання, чи мав він умисел на заволодіння грошовими коштами та чи характер відносин, що виникли між ним та потерпілими є цивільно-правовим чи кримінально-правовим.
236. Суд зосереджується в основному на цьому питанні, оскільки інші ознаки складу кримінальних правопорушень, у яких обвинувачувався ОСОБА_3 підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
237. Зокрема, факт передачі та обставини передачі грошових коштів підтверджені, як розписками (п. 135, 139, 143, 147) , які згідно висновку експерта (п. 180) підписувалися ОСОБА_3 , так і допитаними потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (п. 49-65, 66-74, 75-81) і свідками ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 (п. 82-90, 91-97, 98-106, 107-110, 111-118).
238. Суд не має підстав не довіряти потерпілим і свідкам, оскільки вони давали показання під ризиком кримінальної відповідальності, а ці показання є логічно пов`язаними між собою, узгоджуються з наданими письмовими доказами.
239. До того ж, сторона захисту не скористалась правом, передбаченим ч. 2 ст. 96 КПК України, надати показання, документи, які би підтверджували репутацію свідків, зокрема, щодо їх засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність цих свідків.
240. Суд вважає, що такі показання можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки суд безпосередньо їх сприймав, під час судового засідання, що відповідає ч. 4 ст. 95 КПК України.
241. Повертаючись до питання стосовно визначення наявності в діях ОСОБА_3 умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих та характеру відносин, що з ними склались, суд звертається до практики Верховного Суду.
242. Відповідно до практики Верховного Суду, наявність між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені у певному правочині, сама по собі не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
243. Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі ЄУН 127/11849/15-к).
244. Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, необхідно виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати. Розмежування кримінально караного злочину від цивільно-правової угоди необхідно здійснювати не за тим, як оформлені укладені між сторонами договори, а за тим, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, йдеться про шахрайство (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі ЄУН 127/18013/20).
245. Під обманом слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей або свідоме приховування замовчування певних обставин, повідомлення про які було обов`язковим і мали суттєве значення для поведінки потерпілого.
246. В свою чергу суб`єктивна сторона складу злочину характеризується такими юридичними ознаками як прямий умисел, корисливі мотив і мета.
247. Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.
248. Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення, усвідомлює об`єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ та інших предметів спеціального призначення, усвідомлює спосіб вчинення злочину, той факт що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною, усвідомлює факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.
249. Таким чином, об`єктивна та суб`єктивна сторона шахрайства, як конкретного акту вольової поведінки суб`єкта злочину, знаходяться у тісному взаємозв`язку та взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо вибраним шляхом (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі ЄУН 295/12022/18).
250. Отже, висновок про наявність умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, може бути зроблений, в тому числі виходячи з сукупності фактичних дій такої особи.
251. Суд зазначає, що у всіх зазначених в п. 20-40 цього вироку випадках, обвинувачений ОСОБА_3 пообіцяв потерпілим знайти для потерпілих товар за зниженими цінами.
252. Умовою цього була передача грошових коштів йому готівкою, що підтвердили усі з допитаних свідків та потерпілі.
253. Судом з`ясовано, що після цього, всупереч визначеним в службовій інструкції ОСОБА_3 , як працівника ТзОВ "1001 дрібниця" (п. 167), він вказані грошові кошти до каси товариства не вносив, про заявки на доставку товарів не повідомляв, про що свідчить лист ТзОВ "1001 дрібниця" (п. 158). Суд вважає, що без цього він не мав реальної можливості виконати взяті на себе зобов`язання, оскільки був найманим працівником і підприємницькою діяльністю не займався.
254. Далі, обвинувачений ОСОБА_3 всіляко ухилявся від телефонних дзвінків, з приводу поставки товару, будь-яких дій щодо виконання взятих на себе зобов`язань не вчиняв.
254. Отже, суд вважає, що сукупність цих фактичних дій ОСОБА_3 , свідчить, що на момент отримання від потерпілих грошових коштів він мав умисел на заволодіння ними, надаючи останнім привабливі пропозиції для придбання товару та не мав реальної можливості їх виконати.
255. Отож, суд керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до висновку, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_3 винуватий у вчиненні кримінальних правопорушень за п`ятьма епізодами (п. 20-40).
VII. Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
256. Далі суд пояснює, чому він визнав частину обвинувачення ОСОБА_3 недоведеною, про яку йдеться в п. 41-47 вироку,
257. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
258. Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
259. Суд зазначає, що предметом даного злочину є майно та право на майно, а суспільна небезпечність ставиться у залежність до вартості предмета посягання.
260. Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі ЄУН 344/7861/15-к).
261. Всупереч зазначеному, суду не надані докази, що ОСОБА_3 заволодів зварювальним апаратом «Патон ПСИ-250 Р-380V».
262. Як з`ясовано з показань потерпілого ОСОБА_6 судом з`ясовано, що через місяць після придбання в ОСОБА_3 зварювального апарату «Патон ПСИ-250 Р-380V" той вийшов з ладу, ним користувалася військова частина НОМЕР_5 .
263. Далі він зателефонував ОСОБА_3 , той сказав, щоб йому повернули зварювальний апарат і він віддасть його на ремонт. Після чого ОСОБА_3 приїхав до нього і сказав, що віддасть зварювальний апарат на рекламацію і там його відремонтують. Вказаний зварювальний апарат ОСОБА_3 забирав сам в повній комплектності, свідком був ОСОБА_13 , він працює безпосередньо з ним, поруч.
264. До того ж, була домовленість, що якщо зварювальний апарат якщо підлягав ремонту його відновлять, якщо не підлягає буде замінений на новий, не більше через місяць. На даний час йому не повернули зварювальний апарат чи гроші за нього (п. 49-65 цього вироку).
265. Водночас, з показань потерпілої ОСОБА_7 з`ясовано, що дійсно ОСОБА_3 придбавав у неї зварювальний апарат. За нього ОСОБА_3 дав їм 500 грн авансу. Цей апарат вони замовили в товаристві Патон . Коли вони віддавали зварювальний апарат ОСОБА_3 , той сказав, що це по тендеру, він лише поставляє товар, кошти вони будуть потім.
266. Пізніше ОСОБА_3 повернувся до них, оскільки той апарат не працював та повернув його, вони відправили той стенд на ремонт, а після ремонту цей зварювальний апарат йому не повернули, сказали, щоб він спочатку повернув кошти.
267. Далі подзвонив ОСОБА_21 , просив віддати стенд, повідомив, що віддав за нього 16 тисяч, і вона віддала цей стенд. Ремонт тривав десь 2 неділі, ОСОБА_21 звернувся десь через 10 днів, розрахунок був готівкою, через бухгалтерію провели (п. 66-74 цього вироку).
268. Отже, вказані показання свідчать, що внаслідок ОСОБА_3 своїх дій не заволодів зварювальним апаратом «Патон ПСИ-250 Р-380V».
269. Отож, у цьому випадку суду не доведено, що в діях ОСОБА_3 був склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
270. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
271. Отже, в частині обвинувачення, що стосується зварювального апарату «Патон ПСИ-250 Р-380V», ОСОБА_3 необхідно виправдати.
VIII. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
272. Обставин передбачених ст. 66, 67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не установлено.
IX. Мотиви призначення покарання.
273. Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
274. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
275. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
276. Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
277. Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
278. Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
279. Отже, з огляду на ступінь тяжкості та обставини вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, відсутність у нього будь-якого негативного ставлення до їх вчинення, про що свідчить невизнання ним винуватості, відомі суду дані про його особу, а саме він раніше не судимий, на військовому обліку не перебуває, у лікаря-нароколога чи лікаря-псхіатра на обліку не перебуває, є волонтером в Громадській організації «Україно, живи», за час роботи у якій характеризував позитивно, є священником Релігійної організації «Релігійна громада (помісна церква) християн віри євангельської «Скинія», одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи досудову доповідь стосовно ОСОБА_3 , думку потерпілих, зважаючи на відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами, неможливе, без ізоляції його від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці, у зв`язку з чим йому необхідно призначити покарання за вчинені кримінальні правопорушення, у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
280. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
281. Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
282. Отже, суд враховуючи вище установлені дані про особу ОСОБА_3 , кількість вчинених ним кримінальних правопорушень, які є умисними та вчинені з корисливою метою, їх наслідки, а саме збитки завдані потерпілим, які не відшкодовані, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що він кримінальні правопорушення вчиняє вперше, визначає йому покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
283. Своєю чергою, згідно з ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
284. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
285. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
286. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
287. Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
288. Суд зазначає, що ч. 2, 4 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України є кримінальним проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України - нетяжким злочином.
289. Отже, особа, яка вчинила сукупність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч 2 ст. 190 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, вона не ухилялася від суду та до закінчення строків давності не вчинила новий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше двох років.
290. Отож, оскільки з дня вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень пройшло більше п`яти років, обставин, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не установлено, суд вважає за необхідне звільнити його від покарання, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
X. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
291. Згідно з цивільним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05 квітня 2024 року, ОСОБА_6 просив: стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 60 500 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 35 473,65 грн три проценти річних 9257,77 грн
292. Відповідно до цивільного позову ОСОБА_7 просила: стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 44 000 грн.
293. У ході розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти цивільних позовів, оскільки він кримінальних правопорушень стосовно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не вчиняв.
294. Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
295. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
296. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
297. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
298. Згідно з практикою Верховного Суду, обов`язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану її працівником іншим особам настає лише за сукупності таких обставин, як наявність трудових відносин між працівником, з вини якого заподіяно шкоду, та роботодавцем, а також заподіяння шкоди особою у зв`язку з виконанням трудових відносин (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2022 року, справа ЄУН 686/24681/18).
299. Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, справа ЄУН 349/381/19).
300. Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
301. Судом установлено, що вчиненими ОСОБА_3 кримінальними правопорушеннями потерпілому ОСОБА_6 завдана майнова шкода на суму 44 000 гривень, а потерпілій ОСОБА_7 - 44 000 грн.
302. Із листа наданого ТзОВ «1001 дрібниця», судом з`ясовано що ОСОБА_3 під час вчинення ним кримінальних правопорушень виконував функції торгового представника ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 124).
303. Про цю обставину також свідчить: договір про стажування (без дати та номеру), укладений між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 188-189); акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання (без дати та номеру), укладений між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 190); автобіографія ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 191); особовий листок по обліку кадрів на ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 192-193); договір про повну матеріальну відповідальність (без дати та номеру), укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «1001 дрібниця» (т. 2 а.с. 194); цивільно-правова угода (без дати та номеру), яка укладена між ТзОВ «1001 дрібниця» та ОСОБА_3 (т. 2 а.с 195); службова інструкція ОСОБА_3 (без дати та номеру) (т. 2 а.с. 197-200).
304. Отже, як слідує із ч. 1 ст. 1172 ЦК України, обов`язок відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди покладається на його роботодавця ТзОВ «1001 дрібниця», у разі, якщо буде встановлено, що шкода була завдана ним під час виконання покладених на нього трудових обов`язків.
305. Згідно службовою інструкцією ОСОБА_3 , на нього покладались такі обов`язки: здійснювати обслуговування покупців: пропонувати товар, що реалізується, надавати допомогу у виборі товару, консультувати з питань технічних і споживчих характеристик продукції (п. 2.3); укладати від імені Товариства договори, приймати замовлення на доставку клієнту продукції (п. 2.8); резервувати товар і контролювати резерв (п. 2.11); від імені Товариства отримувати грошові кошти від клієнтів з подальшим нарахуванням їх на рахунок або касу Товариства (п. 2.17) (т. 2 а.с. 197-200).
306. Отже, до службових обов`язків ОСОБА_3 входило прийняття замовлень на доставку клієнту продукції, отримання грошових коштів від клієнтів з подальшим нарахуванням їх на рахунок або касу ТзОВ «1001 дрібниця», резервування товару та контролю резерву.
307. Отож, вказане свідчить, що майнова шкода завдана ним безпосередньо під час виконання своїх трудових обов`язків.
308. За таких обставин, належним відповідачем у справі мало бути ТзОВ «1001 дрібниця», а не ОСОБА_3 .
309. Згідно з практикою Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
310. Отже, оскільки судом установлено, що цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пред`явлені до неналежного відповідача, суд залишає їх без задоволення.
XII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
311. Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
312. Згідно з постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_6 ) та визнано речовим доказом.
313. Відповідно до постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом.
314. Згідно з постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим.
315. Відповідно до постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом.
316. Згідно з постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом.
317. Відповідно до постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25 лютого 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ) та визнано речовим доказом.
318. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 100 КПК України, вказані документи, суд залишає в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.
319. Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, висновок експерта від 27 березня 2020 року № 17-3/448, витрати на залучення експерта становлять 3768,24 грн.
320. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, їх необхідно стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.
321. Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, судом не встановлено.
322. Керуючись ст. 100, 124, 177, 368, 374, 381-382, 395, 532 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, за обставин викладених в пунктах 20-40 цього вироку.
Визнати невинуватим та виправдати ОСОБА_3 в частині обвинувачення за епізодом, що стосується зварювального апарату «Патон ПСИ-250 Р390-V», у зв`язку з недоведенням, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (п. 41-47 цього вироку).
Призначити ОСОБА_3 покарання:
(1) за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
(2) за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_3 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох процентів річних, - залишити без задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 3768,24 грн.
Речові докази: документ (розписка ОСОБА_3 ОСОБА_6 ); документ (розписка ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ); документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ); документ (розписка ОСОБА_3 ОСОБА_7 ); документ (розписка ОСОБА_3 ОСОБА_7 ); документ (розписка ОСОБА_3 . ОСОБА_7 ), - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1
Київської області
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2024 |
Оприлюднено | 08.05.2024 |
Номер документу | 118851219 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Шахрайство |
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Кримінальне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дубановська І. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні