Постанова

від 21.02.2022 по справі 210/2314/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 210/2314/20

провадження № 61-3755св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Хлистуненко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі -

ПАТ «Фідобанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грін Ко» (далі - ТОВ «ФК «Грін Ко»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позов обґрунтований тим, що 16 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та

ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, терміном погашення -

15 вересня 2024 року, зі сплатою 18 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 вересня

2014 року № 1894Ф прийнято у заставу нерухомість згідно з договором іпотеки

від 16 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. за реєстровим № 880, та договором поруки

від 16 вересня 2014 року № 1894Ф/1, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та

ОСОБА_2 і договором поруки від 16 вересня 2014 року № 1894Ф/2, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 20 травня

2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення

ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць із 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. У подальшому, правлінням НБУ прийнято рішення від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк»», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня

2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації

ПАТ «Фідобанк» із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року.

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» від 26 листопада 2019 року № 71, встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема встановлено, що 16 вересня 2014 року між

ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, з терміном погашення - 15 вересня 2024 року, станом на 18 травня 2016 року залишок строкової заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф становив

299 921,08 грн, з яких: 296 918,47 грн - за тілом кредиту (б/р 2203), 3 002,61 грн - за процентами (б/р 2208).

18 травня 2016 року з рахунку б/р НОМЕР_1 (інша кредиторська заборгованість)

здійснено погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, погашення відбулось за рахунок коштів, що надійшли на рахунок іншої кредиторської заборгованості б/р НОМЕР_1 з поточного рахунку ОСОБА_4 .

За результатами аналізу руху коштів за рахунками ОСОБА_4 № НОМЕР_2 , та № НОМЕР_3 , встановлено, що 17 травня 2016 року банком здійснено дострокове повернення депозиту ОСОБА_4 , розміщеного згідно з депозитним договором від 08 квітня 2016 року № 43626-840/2016, у сумі 25 000,00 доларів США, з подальшим здійсненням продажу валюти та зарахуванням 18 травня 2016 року гривні на поточний рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_2 .

Повне погашення заборгованості за кредитним договором № 1894Ф здійснено ОСОБА_1 20 травня 2016 року, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку у розмірі 4 108,82 грн на рахунок № НОМЕР_4 для погашення тіла кредиту у сумі 18,47 грн та процентів у сумі 3 190,35 грн. Після проведення погашення обліковуваної на балансі банку заборгованості ОСОБА_1 банком 24 червня

2016 року проведено списання засобів забезпечення за кредитним договором

№ 1894Ф.

Оскільки, відповідно до рішення Правління НБУ від 20 травня 2016 року № 8, починаючи з 20 травня 2016 року ПАТ «Фідобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних, станом на кінець дня - 18 травня 2016 року залишок коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ, за рахунок яких ПАТ «Фідобанк» міг забезпечити проведення реальних платежів, становив 203 710,02 грн. У той час, як обсяг незадоволених кредиторських вимог до банку, які тільки офіційно зареєстровані та обліковувалися у банку на відповідних рахунках, станом на 18 год

00 хв 18 травня 2016 року в еквіваленті складали 547 309 298,16 грн. Операція перерахування/переміщення коштів з рахунку ОСОБА_4 (№ НОМЕР_2 ) на рахунок іншої кредиторської заборгованості ОСОБА_1 № НОМЕР_4 у сумі 296 000,00 грн відбувалось у неробочий час (18 травня 2016 року о 19 год 48 хв) з порушенням приписів наказу від 06 серпня 2015 року № 264 «Щодо режиму роботи відділень ПАТ «Фідобанк» та наказу від 14 червня 2013 року № 534 «Щодо затвердження в ПАТ «Фідобанк» післяопераційного часу».

Рішенням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» від 28 листопада 2019 року № 7 вчинений правочин щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_4 у сумі

296 000,00 грн, а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2016 року № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, вирішено віднести до категорії нікчемних, визначеним пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та застосування до наведених правочинів наслідків недійсності, обумовлених пунктом 2 статті 216

ЦПК України, у зв`язку з чим просив суд стягнути заборгованість у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, частини наявної заборгованості у сумі 140 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фідобанк» частину наявної заборгованості у сумі 140 000,00 грн за кредитним договором від 16 вересня

2014 року № 1894Ф, що укладений між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що у зв`язку з визнанням нікчемного правочину позичальник має непогашену заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав визнання правочину нікчемним на підставі частини другої статті 215 ЦК України, пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стягнення, в порядку застосування наслідків нікчемності правочинів, заборгованості з відповідачів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі

№ 826/1476/15, від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, від 16 травня

2018 року у справі № 910/24198/16, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду

від 05 грудня 2018 року у справі № 911/3880/15, від 16 квітня 2018 року у справі

№ 755/7502/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 344/9078/16-ц.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року касаційне провадження у цій малозначній справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України з урахуванням підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики) та витребувано її матеріали.

30 березня 2021 року справа № 210/2314/20 надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховний Суд від 07 липня 2021 року справу № 210/2314/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку (формулювання, яке сприйнято як висновок) щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц (провадження № 14-209цс18.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу

№ 210/2314/20 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

16 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, терміном погашення - 15 вересня 2024 року, зі сплатою 18 % річних.

Виконання умов кредитного договору забезпечені договорами поруки укладеними

16 вересня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 № 1894Ф/1 та

ОСОБА_5 № 1894Ф/2, відповідно до умов яких останні зобов`язалась відповідати перед кредитором за невиконання боржником усіх його боргових зобов`язань.

Постановою правління НБУ від 04 грудня 2014 року № 783/БТ запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» до 04 грудня 2015 року.

01 грудня 2015 року постановою правління НБУ № 849/БТ у пункті 1 постанови правління НБУ від 04 грудня 2014 року № 783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та призначення куратора» цифри та слово «2015 року» замінено цифрами та словом «2016 року».

Станом на 18 травня 2016 року залишок строкової заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф становив 299 921,08 грн, з яких: 296 918,47 грн - за тілом кредиту (б/р 2203), 3 002,61 грн - за процентами (б/р 2208).

17 травня 2016 року банком здійснено дострокове повернення депозиту

ОСОБА_4 , розміщеного згідно з депозитним договором від 08 квітня 2016 року № 43626-840/2016, у сумі 25 000,00 доларів США, з подальшим здійсненням продажу валюти та зарахуванням 18 травня 2016 року гривні на поточний рахунок

ОСОБА_4 № НОМЕР_2 .

18 травня 2016 року з рахунку б/р НОМЕР_1 (інша кредиторська заборгованість) здійснено погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, погашення відбулось за рахунок коштів ОСОБА_4 .

На момент проведення вищевказаних правочинів встановлено, що станом на 18 год 00 хв 18 травня 2016 року залишок коштів на кореспондентському рахунку банку у НБУ, за рахунок яких ПАТ «Фідобанк» міг забезпечити проведення реальних платежів, становив 203 710,02 грн, у той час, як обсяг незадоволених кредиторських вимог до банку складав 547 309 298,16 грн.

Проведення вказаної операції проводилось у неробочий час 18 травня 2016 року

о 19 год 48 хв у порушення приписів наказу від 06 серпня 2015 року № 264 «Щодо режиму роботи відділень ПАТ «Фідобанк» та наказу від 14 червня 2013 року № 534 «Щодо затвердження в ПАТ «Фідобанк» післяопераційного часу». Операція з переміщення коштів з рахунку № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_5 , як погашення кредитної заборгованості, проведена 19 травня 2016 року о 01 год 59 хв, що свідчить про явне надання переваг зазначеним клієнтам банку, не передбачених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Рішенням правління НБУ від 19 травня 2016 року ПАТ «Фідобанк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

Також, рішенням правління НБУ від 20 травня 2016 року № 8, віднесено

ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних.

20 травня 2016 року ОСОБА_1 у повному обсязі погашено заборгованість за кредитним договором № 1894Ф шляхом внесення готівкових коштів через касу банку у розмірі 4 108,82 грн на рахунок № НОМЕР_4 для погашення тіла кредиту у сумі 18,47 грн та процентів у сумі 3 190,35 грн. Після проведення погашення обліковуваної на балансі банку заборгованості ОСОБА_1 банком 24 червня

2016 року проведено списання засобів забезпечення за кредитним договором

№ 1894Ф.

Рішенням правління НБУ від 18 липня 2016 року № 142-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Фідобанк».

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк»

із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно, також вирішено призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делегувати всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О. В. строком на два роки із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 02 липня 2018 року № 1836, продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» на два роки із 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно, а також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. строком на два роки із 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 25 жовтня 2019 року № 2732 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ «Фідобанк» та відкликано всі повноваження ліквідатора, делеговані Фондом провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. із 28 жовтня 2019 року, та з 28 жовтня 2019 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені кошти як позики або вклади, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І. В.

28 листопада 2019 року рішенням № 7 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білою І. В. вирішено віднести до категорії нікчемних за критеріями нікчемності, встановленими пунктом 7

частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та вважати нікчемними правочини щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на рахунок ОСОБА_1

№ НОМЕР_4 , проведений 18 травня 2016 року у сумі 296 000,00 грн з призначенням платежу: «Перерахування коштів для погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894Ф», а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 направлено повідомлення про нікчемність правочинів, відповідно до якого вимагалось від позичальника негайно, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання цього повідомлення, погасити відновлену в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованість у сумі 296 000,00 грн та додатково-нараховані платежі за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894Ф.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наявні підстави для визнання нікчемного правочину, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та в порядку застосування наслідків нікчемності правочинів з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894.

Разом з тим Верховний Суд не погоджується у повній мірі із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 599 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Отже, перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами у розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц (провадження № 14-209цс18),

від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18),

від 23 жовтня 2019 року у справі № 823/5244/15 (провадження № 11-392апп19),

від 16 вересня 2020 року у справі № 826/12284/16 (провадження № 11-806апп19), у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 911/3880/15, від 05 червня 2020 року у справі № 920/653/18,

від 18 серпня 2020 року у справі № 915/494/18, від 02 вересня 2020 року у справі

№ 904/1939/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 755/7502/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 185/9773/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 522/3746/19-ц, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 344/9078/16-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості з відповідачів в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є помилковими, оскільки банк, здійснюючи операції з перерахування коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого, не вчиняв правочину з третьою особою, а тому такі дії (перерахування коштів) та їх наслідки не є правочинами, у розумінні статті 202 ЦК України.

Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28 вересня 2021 року у справі № 210/2314/20 погодилася з практикою щодо вирішення спорів у подібних правовідносинах, а саме, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), то саме ці актуальні правові висновки підлягають застосуванню у цій справі.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме положення статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підтвердилися під час перегляду справи у суді касаційної інстанції, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то з ТОВ «ФК «Грін Ко», який є правонаступником ПАТ «Фідобанк», на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги - 3 150,00 грн, за подання касаційної скарги - 4 200,00 грн, а всього - 7 350,00 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грін Ко», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грін Ко» (місце знаходження: вулиця Зоологічна, 4а, офіс 139, м. Київ, 04110, ЄДРПОУ: 44042139), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації:

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір за подання апеляційної скарги - 3 150,00 грн, за подання касаційної скарги -

4 200,00 грн, а всього - 7 350,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

С. О. Погрібний

В. В. Яремко