Ухвала

від 07.07.2021 по справі 210/2314/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 210/2314/20

провадження № 61-3755св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Фідобанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року у складі судді Хлистуненко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство Фідобанк (далі -

ПАТ Фідобанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позов обґрунтований тим, що 16 вересня 2014 року між ПАТ Фідобанк та

ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, терміном погашення -

15 вересня 2024 року, зі сплатою 18 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 вересня

2014 року № 1894Ф прийнято у заставу нерухомість згідно з договором іпотеки

від 16 вересня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. за реєстровим № 880; та договором поруки

від 16 вересня 2014 року № 1894Ф/1, укладеного між ПАТ Фідобанк та

ОСОБА_2 та договором поруки від 16 вересня 2014 року № 1894Ф/2, укладеного між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 20 травня

2016 року № 8 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Фідобанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення

ПАТ Фідобанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць із 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. У подальшому, правлінням НБУ прийнято рішення від 18 липня 2016 року № 142-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Фідобанк , на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня

2016 року № 1265 Про початок процедури ліквідації ПАТ Фідобанк та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації

ПАТ Фідобанк із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року.

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Фідобанк від 26 листопада 2019 року № 71, встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема встановлено, що 16 вересня 2014 року між

ПАТ Фідобанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, з терміном погашення - 15 вересня 2024 року, станом на 18 травня 2016 року залишок строкової заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф становив

299 921,08 грн, з яких: 296 918,47 грн - за тілом кредиту (б/р 2203), 3 002,61 грн - за процентами (б/р 2208).

18 травня 2016 року з рахунку б/р 2909 (інша кредиторська заборгованість)

ОСОБА_1 здійснено погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, погашення відбулось за рахунок коштів, що надійшли на рахунок іншої кредиторської заборгованості б/р 2909 з поточного рахунку ОСОБА_4 .

За результатами аналізу руху коштів за рахунками ОСОБА_4 № НОМЕР_2 , та № НОМЕР_3 , встановлено, що 17 травня 2016 року банком здійснено дострокове повернення депозиту ОСОБА_4 , розміщеного згідно з депозитним договором від 08 квітня 2016 року № 43626-840/2016, у сумі 25 000,00 доларів США, з подальшим здійсненням продажу валюти та зарахуванням 18 травня 2016 року гривні на поточний рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_2 .

Повне погашення заборгованості за кредитним договором № 1894Ф здійснено ОСОБА_1 20 травня 2016 року, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку у розмірі 4 108,82 грн на рахунок № НОМЕР_4 для погашення тіла кредиту у сумі 18,47 грн та процентів у сумі 3 190,35 грн. Після проведення погашення обліковуваної на балансі банку заборгованості ОСОБА_1 банком 24 червня

2016 року проведено списання засобів забезпечення за кредитним договором

№ 1894Ф.

Оскільки, відповідно до рішення Правління НБУ від 20 травня 2016 року № 8, починаючи з 20 травня 2016 року ПАТ Фідобанк віднесено до категорії неплатоспроможних, станом на кінець дня - 18 травня 2016 року залишок коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ, за рахунок яких ПАТ Фідобанк міг забезпечити проведення реальних платежів, становив 203 710,02 грн. У той час, як обсяг незадоволених кредиторських вимог до банку, які тільки офіційно зареєстровані та обліковувалися у банку на відповідних рахунках, станом на 18 год

00 хв. 18 травня 2016 року в еквіваленті складали 547 309 298,16 грн. Операція перерахування/переміщення коштів з рахунку ОСОБА_4 (№ НОМЕР_2 ) на рахунок іншої кредиторської заборгованості ОСОБА_1 № НОМЕР_4 у сумі 296 000,00 грн відбувалось у неробочий час (18 травня 2016 року о 19 год 48 хв.) з порушенням приписів наказу від 06 серпня 2015 року № 264 Щодо режиму роботи відділень ПАТ Фідобанк та наказу від 14 червня 2013 року № 534 Щодо затвердження в ПАТ Фідобанк післяопераційного часу .

Рішенням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Фідобанк від 28 листопада 2019 року № 7 вчинений правочин щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_4 у сумі

296 000,00 грн, а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2016 року № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, вирішено віднести до категорії нікчемних, визначеним пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та застосування до наведених правочинів наслідків недійсності, обумовлених пунктом 2 статті 216

ЦПК України, у зв`язку з чим просив суд стягнути заборгованість у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, частини наявної заборгованості у сумі 140 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року позов ПАТ Фідобанк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Фідобанк частину наявної заборгованості у сумі 140 000,00 грн за кредитним договором від 16 вересня

2014 року № 1894Ф, що укладений між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що у зв`язку з визнанням нікчемного правочину позичальник має непогашену заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі

№ 826/1476/15, від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, від 16 травня

2018 року у справі № 910/24198/16, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду

від 05 грудня 2018 року у справі № 911/3880/15, від 16 квітня 2018 року у справі

№ 755/7502/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 344/9078/16-ц.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

16 вересня 2014 року між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1894Ф, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 840 000,00 грн, терміном погашення - 15 вересня 2024 року, зі сплатою 18 % річних.

Виконання умов кредитного договору забезпечені договорами поруки укладеними

16 вересня 2014 року між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_2 № 1894Ф/1 та

ОСОБА_5 № 1894Ф/2, відповідно до умов яких останні зобов`язалась відповідати перед кредитором за невиконання боржником усіх його боргових зобов`язань.

Постановою правління НБУ від 04 грудня 2014 року № 783/БТ запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ Фідобанк до 04 грудня 2015 року.

01 грудня 2015 року постановою правління НБУ № 849/БТ у пункті 1 постанови правління НБУ від 04 грудня 2014 року № 783/БТ Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Фідобанк та призначення куратора цифри та слово 2015 року замінено цифрами та словом 2016 року .

Станом на 18 травня 2016 року залишок строкової заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф становив 299 921,08 грн, з яких: 296 918,47 грн - за тілом кредиту (б/р 2203), 3 002,61 грн - за процентами (б/р 2208).

17 травня 2016 року банком здійснено дострокове повернення депозиту

ОСОБА_4 , розміщеного згідно з депозитним договором від 08 квітня 2016 року № 43626-840/2016, у сумі 25 000,00 доларів США, з подальшим здійсненням продажу валюти та зарахуванням 18 травня 2016 року гривні на поточний рахунок

ОСОБА_4 № НОМЕР_2 .

18 травня 2016 року з рахунку б/р 2909 (інша кредиторська заборгованість) здійснено погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1894Ф у сумі 296 000,00 грн, погашення відбулось за рахунок коштів ОСОБА_4 .

На момент проведення вищевказаних правочинів встановлено, що станом на 18 год 00 хв. 18 травня 2016 року залишок коштів на кореспондентському рахунку банку у НБУ, за рахунок яких ПАТ Фідобанк міг забезпечити проведення реальних платежів, становив 203 710,02 грн, у той час, як обсяг незадоволених кредиторських вимог до банку складав 547 309 298,16 грн.

Проведення вказаної операції проводилось у неробочий час 18 травня 2016 року

о 19 год 48 хв. у порушення приписів наказу від 06 серпня 2015 року № 264 Щодо режиму роботи відділень ПАТ Фідобанк та наказу від 14 червня 2013 року № 534 Щодо затвердження в ПАТ Фідобанк післяопераційного часу . Операція з переміщення коштів з рахунку № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_5 , як погашення кредитної заборгованості, проведена 19 травня 2016 року о 01 год 59 хв., що свідчить про явне надання переваг зазначеним клієнтам банку, не передбачених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Рішенням правління НБУ від 19 травня 2016 року ПАТ Фідобанк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

Також, рішенням правління НБУ від 20 травня 2016 року № 8, віднесено

ПАТ Фідобанк до категорії неплатоспроможних.

20 травня 2016 року ОСОБА_1 відбулось повне погашення заборгованості за кредитним договором № 1894Ф шляхом внесення готівкових коштів через касу банку у розмірі 4 108,82 грн на рахунок № НОМЕР_4 для погашення тіла кредиту у сумі 18,47 грн та процентів у сумі 3 190,35 грн. Після проведення погашення обліковуваної на балансі банку заборгованості ОСОБА_1 банком 24 червня

2016 року проведено списання засобів забезпечення за кредитним договором

№ 1894Ф.

Рішенням правління НБУ від 18 липня 2016 року № 142-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ Фідобанк .

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265, розпочато процедуру ліквідації ПАТ Фідобанк

із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно, також вирішено призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делегувати всі повноваження ліквідатора ПАТ Фідобанк , визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О. В. строком на два роки із 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 02 липня 2018 року № 1836, продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Фідобанк на два роки із 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно, а також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Фідобанк провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. строком на два роки із 20 липня 2018 року по 19 липня 2020 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 25 жовтня 2019 року № 2732 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ Фідобанк та відкликано всі повноваження ліквідатора, делеговані Фондом провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. із 28 жовтня 2019 року, та з 28 жовтня 2019 року призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Фідобанк визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52?, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені кошти як позики або вклади, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І. В.

28 листопада 2019 року рішенням № 7 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Фідобанк Білою І. В. вирішено віднести до категорії нікчемних за критеріями нікчемності, встановленими пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та вважати нікчемними правочини щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , проведений 18 травня 2016 року у сумі 296 000,00 грн з призначенням платежу: Перерахування коштів для погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894Ф , а також правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2014 року

№ 1894Ф у сумі 296 000,00 грн.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 направлено повідомлення про нікчемність правочинів, відповідно до якого вимагалось від позичальника негайно, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання цього повідомлення, погасити відновлену в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованість у сумі 296 000,00 грн та додатково-нараховані платежі за кредитним договором від 16 вересня 2014 року № 1894Ф.

Нормативно-правове обґрунтування

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Частиною другою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Мотиви, із яких виходить Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Так, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи заяву про перегляд судових рішень у справі № 755/7957/16-ц на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу XІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ, якою передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, та дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви виконуючого обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ УПБ Коваленка Олександра Володимировича про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 08 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 04 жовтня 2017 року у зв`язку з відсутністю підстав для висновку про невідповідність ухвали суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, висновкам у наданій заявником постанові Верховного Суду України, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, адже правовідносини у справах не є подібними.

За змістом постанови від 20 червня 2018 року у справі № 755/79057/16 Велика Палата Верховного Суду не викладала власного висновку щодо застосування норм права, а лише встановила, що відносини у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справі, наведеній як приклад, не є подібними. У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду без самостійного висновку навела висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, зазначивши, що колегія суддів ВССУ погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами у розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, і це сприймається судами як правовий висновок, який застосовується у судах різних інстанцій та юрисдикцій.

У постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі 522/3746/19-ц,

від 12 серпня 2019 року у справі № 904/4953/18, від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 910/13850/18, від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16477/18, від 29 жовтня 2019 року у справі № 910/16152/18, від 18 травня 2021 року у справі № 911/2711/18, суди, посилаючись на процитований Великою Палатою Верховного Суду висновок ВССУ, сприймаючи його як висновок Великої Палати Верховного Суду, застосовують при вирішенні спорів, вказуючи, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною).

Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Правочин - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети. Отже, правочин характеризується такими ознаками: правочин є дією особи; ця дія є правомірною, тобто вчиняється відповідно до закону; правочин є вольовим актом; спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочині завжди присутня правова мета (набути майно у власність чи у тимчасове користування, отримати послуги чи результат роботи тощо).

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. Останні реалізуються у межах цивільного правовідношення і являються його складовими елементами.

У розглядуваній справі суди встановили, що у різних осіб існували договірні зобов`язання з банком: у ОСОБА_4 - з приводу депозитного договору, у

ОСОБА_1 - з приводу невиконаного кредитного договору. У результаті узгоджених дій трьох осіб, зокрема й банку, які кваліфіковані Фондом як нікчемні, відбулося припинення двох зазначених договірних зобов`язань: одного зобов`язання, в якому банк виступав боржником, й іншого зобов`язання, в якому банк виступав кредитором. Поза розумним сумнівом є те, що в основі цих дій є певна домовленість трьох осіб, яка за своєю правовою природою є правочином.

Саме дії клієнтів банку по розпорядженню коштами на рахунка, які реалізовуються шляхом виконання розрахункових банківських операцій, що і має своїм наслідком рух коштів, призводять до зміни правовідносин (виникнення чи припинення), а отже є правочином, якій в силу закону може бути кваліфікований як нікчемний правочин.

Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскільки проведення банком операції з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 є дією клієнта банку ( ОСОБА_4 ) по розпорядженню своїми коштами, яка призвела до настання певних правових наслідків, а саме припинення зобов`язань за кредитним договором

ОСОБА_1 у зв`язку з їх виконанням, що за своєю суттю є правочином, то на такі дії поширюються положення статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються.

Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку (формулювання, яке сприйнято як висновок) щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц (провадження № 14-209цс18).

Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року передати на розгляд Великої ПалатиВерховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко