Рішення

від 17.04.2022 по справі 709/1320/21

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/1320/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2022 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Кваші І.М.,

за участі секретарів судового засідання Дем`яненко Н.М., Кіян С.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Огородній А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного історико-етнографічного музею "Козацькі землі України" про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного історико-етнографічного музею "Козацькі землі України" (далі - ПІЕМ "Козацькіземлі України", відповідач) про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначалося,що міжпозивачем івідповідачем укладенодоговір№ 1 від 12 квітня 2018 року «Про надання поворотної фінансової допомоги» (далі-Договір) на загальну суму 451 057 грн. Свої обов`язки по наданню фінансової допомоги позивач, як позикодавець, виконала в повному обсязі, перерахувавши всю суму згідно з квитанцією № 50313721436252585006 від 13 квітня 2018 року. За п. 1.4 умов Договору поворотної фінансової допомоги, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю фінансову допомогу протягом 8 місяців з моменту отримання, а відповідно до п. 6.3 остаточною датою повернення фінансової допомоги є 30 листопада 2018 року.

Однак в порушення домовленостей, відповідач не повернув зазначену суму фінансової допомоги, станом на 30 листопада 2021 року зобов`язання є невиконаним. Позивач неодноразово намагався вирішити спір з відповідачем мирним шляхом, однак директор запевняв, що поверне кошти в найкоротший термін, конкретної дати та часу не називав, на пропозиції щодо укладення будь-яких додаткових угод реагував негативно та надавав категоричну відмову, яку мотивував приятельськими стосунками, у яких сторони перебували на час укладення договору, та бездоганною діловою репутацією. У зв`язку з невиконанням відповідачем на початок осені 2021 року своїх зобов`язань за договором, 13 жовтня 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (претензію), в якій позивач вимагала повернути всю суму заборгованості в повому обсязі. Відповідач отримав вказану вимогу 16 жовтня 2021 року, однак жодної реакції на отриманий лист не було. Вказана обставина, на думку позивача, вказує на односторонню відмову відповідача від виконання укладеного 12 квітня 2018 року договору про надання фінансової допомоги, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки пунктом5.4.договору встановлено,що намомент укладеннядоговору 451057,00грн. були еквівалентні 17630 доларів США, а відповідач не повернув вказану суму у встановлений пунктом 6.3. договору строк, позивач вважає за можливе здійснити нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків за користування коштами від суми, що еквівалентна 17630 доларів США на момент звернення до суду. Станом на дату звернення до суду, згідно курсу Національного банку України, курс долара до гривні зазнав змін та складає 1 долар США еквівалентний 27,216 грн., таким чином 17630 доларів США еквівалентні 476362,60 грн. Позивач розрахував, що сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 30 листопада 2018 року по 30 листопада 2021 року складає 42911,79 грн. Інфляційні збитки за розрахунком позивача складають 89365,62 грн., пеня - 869361,74 грн.

02лютого 2022року позивачембуло поданопозовну заявув новійредакції (уточнену,яку судрозцінив якзаяву апрозбільшення позовнихвимог.В данійзаяві збільшенопозовні вимоги,що позивачпов`язуєзі зростомкурсу долараСША станогмна 02лютого 2022року).Остаточно позивач просиластягнути звідповідача 499246,34грн.основного боргу,44973,17грн.-три відсоткирічних,98401,39грн.-інфляційних збитків,911124,57 грн. - пені, а також судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідачанадійшов відзивна позовнузаяву.Зазначають,що згідноп.5.4Договору коригуваннярозрахунку грошовихкоштів,які булинадані задоговором пронадання поворотноїфінансової допомогивід 12квітня 2018року,підлягає лишев разізростання курсудолара більшеніж на5%,що вперерахунку повиннобуло становитибільше ніж27,216грн.за 1долар США.Згідно курсувалют НБУстаном надату зверненнядо судуПозивачем 30листопада 2021року доларСША -27,1739грн.,що єменше зазначення 27,216грн.Тобто,станом на30листопада 2021року зростаннякурсу доларабільше ніжна 5%не відбулось,тому коригуваннярозрахунку грошовихкоштів закурсом 27,216грн.за 1долар СШАнапряму суперечить п.5.4Договору. Вказали також про безпідставність нарахування 3% річних, інфляційних збитків та пені. Згідно п.5.3 Договору, в якості забезпечення виконання грошового зобов`язання Відповідач передав в якості застави картину художника ОСОБА_3 (1882-1967), «Поле над хмарним небом», 1920-ті роки, дерево/олія, (32,5х42,5х0,8) см. Ринкова вартість зазначеної картини, за якою вона була придбана Відповідачем становить 40 000 доларів США, що на сьогодні становить 1 109 560,00 грн. Що стосується причин виникнення заборгованості в розмірі 451 057,00 грн., за надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, то останні носять об`єктивний характер, незалежний від волі відповідача, оскільки на рахунки підприємства постановами державних виконавців №АСВП: 60764292 від 02.12.2019 р., № АСВП: 60955483 від 10.02.2020 р., № АСВП: 60965249 від 15.01.2020 р., № АСВП: 66441500 від 10.08.2021 р., № АСВП: 67908646 від 15.12.2021 р., було накладено арешт. Тому відповідач не в змозі був своєчасно виконати свої зобов`язання за вищезазначеним договором. Також відповідач вважає, що позивач безпідставно застосовував індексацію знецінення суми основного боргу, оскільки не врахував положення чинної з 01 січня 2016 року редакції ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів аселення", яка передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, тоді як індекс інфляції за обраний позивачем період становив менше 103%.

Крім того, відповідач надав додатковий відзив, в якому крім доводів, зазначених в відзиві, додав наступне.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за позиками у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19» розділ «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширення на території України коронавірусної хвороби СОVID -19, або тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано позику банком або позикодавцем, позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь позикодавця неустойки, штраф, пеню за таке прострочення».

Посилаючись на ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відповідач доводить, що наявність в державі карантину є загальновідомим явищем і доведенню не підлягає. Настання форс-мажорної обставини - карантину є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також, відповідач не визнає позовні вимоги щодо стягнення пені на суму 869 361,74 грн. 3% річних на суму 42 911,79 грн. та 89 365,62 грн. інфляційних втрат, посилаючись на ч.2ст.14-1Закону України"Проторгово-промисловіпалати вУкраїні", згідно з якою обставини непереборної сили умовно можна розділити на три групи, одну з яких складають обставини, які виникли з огляду на умови, регламентовані відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування.

17 березня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 530-ІХ, яким карантин включено по переліку форс-мажорних обставин. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненою коронавірусом SАRS-СоV-2, і з врахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.20, Кабінет Міністрів України постановою від 11.03.2020 № 211 установив карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тлумачення ст. ст. 3 та 549 ЦК України дає підстави стверджувати, що під час вибору виду неустойки (штраф чи пеня), який належить стягнути, потрібно враховувати принципи справедливості та розумності. Тому в кожному випадку окремо необхідно визначити, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, зокрема, з урахуванням їхнього розміру. Зокрема, відповідно до п. 7 оглядового листа ВГСУ №01-06/767/2013 від 29 квітня 2013 роки за наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може ти зменшений за рішенням суду.

Позивач надіслав відповідь на відзив. Щодо твердження відповідача про повне забезпечення грошового зобов`язання переданою у заставу картиною та її оцінки в 40000$ США, вважають, що ці доводи не підтверджені жодними доказами. Одночасно, не можуть бути вагомими аргументи щодо виникнення заборгованості через накладення арештів на рахунки підприємства, адже їх було накладено значно пізніше, ніж виникла заборгованість. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини зазначили, що факт наявності надзвичайної ситуації засвідчує Торгово-промислова палата України й уповноважені нею регіональні ТПП. Форс-мажорні обставини засвідчуються щодо кожного окремого договору, в індивідуальному порядку.

Також відвідповідача надійшли заперечення, в яких зазначив, що позивач не збільшив позовні вимоги, а змінив підстави та предмет позову. Обгрунтовував, що збільшення суми позовних вимог - це зміна предмету позову, а збільшення курсу долара станом на 02 лютого 2022 року це зміна підстави позову. Крім того, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, що має місце в основному договорі, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №6-284цс17.

Представник позивачавсудовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити збільшені позовні вимоги. Зазначив, що позивач просить стягнути більшу суму, ніж позичала з огляду на п. 5.4 договору. Розмір нарахованої пені адекватний, адже пройшло багато часу з дати, коли відповідач мав би повернути кошти. Оскільки відповідач не виконав своє зобов`язання, має нести передбачену законом та договором відповідальність. На картину, яка передавалась як застава, відповідач не надав позивачу жодних документів. Тому вона не знає, чи це та картина, про яку зазначено в договорі і залишати її собі не має підстав і не бажає. Після сплати кошти готова повернути картину відповідачу.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 вказав, що позивач довго не зверталась до суду, оскільки, на їх думку, чекала збільшення штрафних платежів. Вважають, що передавши в заставу картину, зобов`язання за договором виконані. Інфляційні нарахування не підлягають до стягнення, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми позики з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США. Оскільки прострочення позичальником відбулося у період дії карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, то в силу приписів пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь позикодавця пеню за прострочення повернення позики, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 911124,57 грн. відсутні. Також зазначив про невірність розрахунків 3% річних та пені, і навів свої розрахунки.

Суд, вислухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

12 квітня 2018 року між сторонами укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі договір, а.с. 16).

Відповідно до укладеного договору, позикодавець ОСОБА_2 зобов`язується надати, а позичальник ПІЕМ "Козацькі землі України" прийняти строкову, безпроцентну, поворотну фінансову допомогу та повернути таку допомогу позикодавцю (п. 1.1). Розмір допомоги складає 451057,00 грн. (п. 1.3) Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фінансову допомогу протягом 8 місяців з моменту її отримання (п. .1.4). Фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Проценти за користування грошовими коштами не нараховуються (п. 2.1). Фінансова допомога підлягає поверненню позикодавцю в строк передбачений п. 1.4 умов договору (п. 3.3). Способом забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором є неустойка та застава (п. 5.1). При порушенні позичальником строку повернення фінансової допомоги (п. 6.4 договору) він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 0,5 % розміру фінансової допомоги за кожен день прострочення повернення фінансової допомоги (п. 5.2). Крім нарахування пені, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань, останній передає в якості застави до моменту виконання грошового зобов`язання картину художника ОСОБА_3 (1882-1967), «Поле над хмарним небом» 1920-ті роки, дерево/олія, (32,5х42,5х0,8) см (п. 5.3). Грошові кошти, які надаються за даним договором, на момент укладання даного договору становлять суму еквівалентну 17630 $ США. Курс долара США станом на 12 квітня 2018 року становить 25,92 грн. за 1$ США, в разі зростання курсу більше ніж на 5 %, сума повернення підлягає коригуванню на момент розрахунку та повинна становити суму еквівалентну 17630 $ США (п. 5.4). Строк надання фінансової допомоги позичальнику становить 8 календарних місяців з моменту, що обумовлений п. 3.3. цього договору (п. 6.2). Остаточною датою повернення фінансової допомоги вважається 30 листопада 2018 року (п. 6.3), (а.с. 16).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу допомогу у розмірі, встановленому договором, що підтверджується квитанцією №50313721436252585006 (а.с. 17).

В порушення вимог договору, ПІЕМ "Козацькі землі України" у визначений строк суму позики не повернуто, заборгованість наявна і на час розгляду справи судом. Зазначена обставина визнається обома сторонами.

13 жовтня 2021 року позикодавець направив претензію позичальнику з вимогою в найкоротший термін погасити заборгованість в повному обсязі (а.с. 18-21). Відповідь на претензію позивачу не надходила.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України та договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, належними сторонами та в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За частиною другоюстатті 533ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Тоді сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 5.4 договору грошові кошти, які надаються за договором, на момент укладання договору становлять суму еквівалентну 17630 $ США. Курс долара США станом на 12 квітня 2018 року становить 25,92 грн. за 1$ США, в разі зростання курсу більше ніж на 5 %, сума повернення підлягає коригуванню на момент розрахунку та повинна становити суму еквівалентну 17630 $ США

Як зазначалося вище, строк надання фінансової допомоги позичальнику становить 8 календарних місяців з моменту, що обумовлений п. 3.3. цього договору (п. 6.2). Остаточною датою повернення фінансової допомоги вважається 30 листопада 2018 року (п. 6.3).

За інформацією з офіційного вебсайту НБУ станом на 01 грудня 2018 року (наступний день за визначеним договором днем остаточної дати повернення коштів), курс долара США складав 28,39 грн.

Враховуючи, що на момент, коли відповідач мав виконати зобов`язання, 01 грудня 2018 року (день імовірного платежу), курс долара США зріс більше, ніж на 5%, суд вважає, що сума заборгованості підлягає коригуванню у відповідності до п. 5.4 договору.

Розмір заборгованості слід рахувати з дати її виникнення 01 грудня 2018 року, за курсом долара США 28,39 грн.

Таким чином, сума заборгованості станом на 01 грудня 2018 року становила 500515,7 грн. (28,39 грн. х17630 доларів США).

Проте, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає сума, заявлена позивачем - 499246,34 грн.

З приводустягнення трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зч.1,2ст.625 ЦКУкраїни боржникне звільняєтьсявід відповідальностіза неможливістьвиконання нимгрошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція підтверджується висновками, вкладеними в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі №918/329/16, постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц.

Три проценти річних складають 44932,17 грн. за таким розрахунком суду:

Дата початку нарахування - 01 грудня 2018 року. Зазначення позивачем дати початку періоду, за який підлягають нарахуванню 3% річних - 30.11.2018 є помилковим, оскільки договір діяв до 30.11.2018 включно.

Дата закінчення нарахування - 30 листопада 2021 року.

За період з 01.12.2018 до 31.12.2019 три відсотки річних складають:

499246,34 грн. х 3% х 396 : 365 : 100 = 16249,44 грн.

За період з 01.01.2020 до 31.12.2020 три відсотки річних складають:

499246,34 грн. х 3% х 366 : 366 : 100 = 14977,39 грн.

За період з 01.01.2021 до 30.11.2021 три відсотки річних складають:

499246,34 грн. х 3% х 334 : 365 : 100 = 13705,34 грн.

Отже, всього три відсотки річних складають 44932,17 грн.

Щодо стягнення пені суд вказує на наступне.

Пунктом 3 частини першоїстатті 611 цього Кодексупередбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другоїстатті 258 ЦК Українидо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексувизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За правиламистатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передатикредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобтопеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягненняобчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті266, частини другої статті258 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Строк виконання зобов`язання позичальником закінчився 30.11.2018. А відтак, перебіг позовної давності почався з цієї дати (дня, коли у кредитора виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання). Кредитор звернувся до суду 30 листопада 2021 року. Відповідач не заявляв про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за 1 рік (365 днів), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення пені за один рік, а саме 365 днів, починаючи з 01 грудня 2018 року.

Враховуючи це, доводи відповідача про існування форс-мажорних обставин у вигляді поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненою коронавірусом SАRS-СоV-2, як підставу не нараховувати пеню, суд відкидає, оскільки карантин на території України, пов`язаний з поширенням вірусу, Кабінетом Міністрів України встановлено 12 березня 2020 року (Постанова КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Тобто значно пізніше періоду, за який нараховано пеню.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина другастатті 551 ЦК України).

Пунктом 5.2 договору від 12 квітня 2018 року встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання - в розмірі 0,5 % розміру фінансової допомоги за кожен день прострочення повернення фінансової допомоги.

Розрахунок позивача проведений з урахуванням того, що станом на 02 лютого 2022 року (дату збільшення позовних вимог) офіційний курс долара складає 28,318 грн., та відповідно 17630 доларів США еквівалентні 499246,34 грн. Таким чином, за розрахунком позивача пеня має складати 499246,34 грн./100х0,5х365 (дні)=911124,57 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьоїстатті 551 ЦК Українисвідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі

№ 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьоїстатті 551 ЦК Україниз урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинствадає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання договору за період з 01 грудня 2018 року до 30 листопада 2019 року (з розрахунку 0,5% від розміру боргу у сумі 499246,34 за 365 днів прострочення).

Таким чином, розрахована пеня складає 911124,57 грн.

Проте суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж майже удвічі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданням цивільного судочинства - справедливому та розумному вирішенню справи. Ураховуючи викладене, суд вважає можливим зменшити розмір пені до суми 499246,34 грн., що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Щодо інфляційнихзбитків за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з неповерненням фінансової допомоги суд вважає, що вони не підлягають стягненню з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша,друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбаченістаттею 193, частиною четвертоюстатті 524 ЦК України,Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність",Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зістаттею 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно дочастини першої статті 533 ЦК Українигрошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим,частина друга статті 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно дочастини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістомстатті 1 Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення"індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Нормичастини другої статті 625 ЦК Українищодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбаченічастиною другою статті 625 ЦК Україниінфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі №6-284цс17.

Враховуючи, що між сторонами існує грошове зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а також договором передбачено коригування суми повернення на момент розрахунку, інфляційні втрати стягненню не підлягають, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

А відтак, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних збитків слід відмовити.

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначав, що збільшивши позовні вимоги позивач змінив предмет та підстави позову. Суд не погоджується з цими твердженнями з огляду на наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Підпредметом позовурозуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.Підставу позовустановлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтакзміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, азміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимогапозивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповіднозбільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Аналогічні висновкиВерховного Судувикладеніу постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 25червня 2019року усправі №924/1473/15та упостанові Касаційногогосподарського судуу складіВерховного Судувід 15жовтня 2020року усправі №922/2575/19,постанові Касаційногогосподарського судуу складіВерховного Судувід 22липня 2021року усправі №910/18389/20,постанові ВерховногоСуду Касаційного господарського суду від 09.07.2020 922/404/19.

Предмет і підстави позову позивач не змінював, було лише збільшено позовні вимоги.

У судових дебатах представник відповідача також посилався на положення ч. 4 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме: Якщо договором не передбачена вартість предмета забезпечувального обтяження (або порядок її визначення) для цілей звернення стягнення, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов`язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним.

Зазначав, що набувши право власності на предмет застави картину «Поле над хмарним небом» художника ОСОБА_3 , позивач реалізував власне право на задоволення забезпечених вимог, отже основне зобов`язання виконано повністю, а тому вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Суд не бере до уваги ці твердження, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 29 цього ж Закону, обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленомустаттею 27цього Закону.

Тобто вказані дії є правом, а не обов`язком обтяжувача-позивача. Враховуючи, що останній цим правом не виявив бажання скористатись, суд не бере до уваги вказані доводи представника відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, якими передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи зазначене, суд, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково: слід стягнути основний борг за договором позики від 12 квітня 2018 року у сумі 499246,34 грн., три відсотки річних у сумі 44932,17 грн., пеню у сумі 499246,34 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 11350,00 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до Приватного історико-етнографічного музею "Козацькі землі України" про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Приватного історико-етнографічного музею "Козацькі землі України" на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 12 квітня 2018 року у сумі 499246,34 грн., три відсотки річних у сумі 44932,17 грн., пеню у сумі 499246,34 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11350,00 грн., а всього 1054774,85 грн. (один мільйон п`ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 85 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний історико-етнографічний музей "Козацькі землі України", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32747435, місцезнаходження: вул. Леніна, 1-А, с. Вереміївка Золотоніського району Черкаської області.

Повний текст рішення складено 28 квітня 2022 року.

Суддя І.М. Кваша