Рішення

від 21.02.2022 по справі 472/156/21

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/156/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2022 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

прокурора Каплун О.А.,

представника відповідача Данилюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Зінич Г. в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

24 лютого 2021 року позивач заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Зінич Г. в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав, що Вознесенською місцевою прокуратурою виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні Головним управлінням Держгеокадастру в області (ГУ ДГК в області) земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Веселинівського району Миколаївської області.

Так, наказом ГУ ДГК в області від 14.11.2019 №9722/0/14-19-СГ затверджено проект землеустроб та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 4821782500:02:000:0759), що розташована в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т.М. 18.11.2019 за №34261814 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Згідно довідника показників нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2020, що передбачає відповідні значення згідно з даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (https://ngo.land.gov.ua/uk/map/), вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4821782500:02:000:0759 складає 54076,00 грн. (тобто 27038,00 грн./ 1 га х 2 га).

Зазначений наказ ГУ ДГК в області прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню з наступних підстав.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ ДГК в області від 25.07.2019 №5088/0/14-19-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824510100:07:000:0190 для ведення особистого селянського господарства в межах Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області. Право власності зареєстровано 31.07.2019 за №32653454.

Таким чином, ОСОБА_1 на час видання ГУ ДГК в області наказу від 14.11.2019 №9722/0/14-19-СГ про надання вказаної ділянки у власність вже використав 31.07.2019 своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Тобто, всупереч вимогам ст. ст. 116,118,121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 , при зверненні до ГУ ДГК в області із заявою від 30.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не скористався.

У свою чергу, розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, ГУ ДГК в області не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, доводам заявника, в тому числі, щодо використання права на безоплатну приватизацію, не перевірило, не врахувало обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 4821782500:02:000:0759) незаконно вибула із земель державної власності.

З огляду на викладене, наказ ГУ ДГК в області від 14.11.2019 №9722/0/14-19-СГ не відповідає вимогам ст. 16,21 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім того, запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 № 34261814 від 18.11.2019 не підлягає скасуванню.

Крім цього, установлено, що у подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу №884 від 04.12.2019. посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №34506787. Тобто, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника - ОСОБА_2 у власність держави в особі ГУ ДГК в області.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що ГУ ДГК в області є відповідачем та позбавлений повноважень самостійно скасувати спірний наказ у зв`язку з його реалізацією, керуючись ст. 56 ЦПК України, прокурор пред`являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 р. було відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 р. була задоволена заява позивача заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області Зінич Г. про забезпечення позову якою накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га. з кадастровим номером 4821782500:02:000:0759, вартістю 54076.00 грн., для ведення особистого селянського господарства в межах Миколаївської міської ради Веселинівського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) та заборонено ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4821785000:02:000:0759 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Данилюк Н.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

16 березня 2021 р. на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що згідно до вимог абз. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» в редакції наказу Держгеокадастру від 12 листопада 2019 року №285 «Про внесення змін до наказу Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначеному чинним законодавством, на території миколаївської області.

Відповідно до ч. 6, абз. 1,2 ч. 7, ч. 8,9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

До того ж жодним нормативно - правовим актом не встановлено обов`язку та не визначено процедури за якою орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Кодексу, може перевіряти обставини щодо здійснення волевиявлення заявника та факт використання особою свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погоджень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З огляду на той факт, що проект землеустрою ОСОБА_1 був погоджений в порядку встановленому ст. 186-1 ЗК України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у Головного управління були відсутні.

Отже, вважають, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 » від 14.11.2019 №9722/0/14-19-СГ прийнятий з дотриманням норм земельного законодавства (чинного на момент прийняття наказу), Конституції України та у межах повноважень наданих Головному управлінню.

Крім цього додатково зазначають щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.11.2019 №9722/0/14-19-СГ у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 р у справі №922/614/19 вичловено позицію стосовного того, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, назележно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсним рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

12 квітня 2021 р. на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що позивач посилається на те, що земельна ділянка відчужена особою, яка не мала на це права, але він є добросовісним набувачем, так як набув право власності на земельну ділянку оплатно та він і не знав і не міг знати про те, що земельна ділянка придбана у особи, яка не мала права її відчужувати у зв`язку із неправомірним отриманням ділянки у приватну власність. В той же час за вказаними фактами зареєстровано кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , яке не розслідується. Із вказаного питання відповідачем направлено запит до Веселинівського відділу Вознесенської окружної прокуратури, відповідь на який він не отримав. По цьому провадженню ОСОБА_2 повинен бути визнаний потерпілим або свідком, однак його ніхто не допитував.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, та зазначених і доведених обставин, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.09.2019 року було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. В заяві зазначив, що правом на безоплатну приватизацію земель по вищевказаному цільовому призначенню не використав. /Т.1, а.с. 14/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №7614/0/14-19-СГ від 09.10.2019 року громадянину України ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. /Т.1, а.с. 13/.

05.11.2019 року ОСОБА_1 подана заява-опис про видачу рішення про передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі 2,00 га у Веселинівському районі Миколаївської області /Т.1, а.с 12/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №9722/0/14-19-СГ від 14.11.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821782500:02:000:0759) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення селянського господарства, розташовану в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. /Т.1, а.с. 11/.

18.11.2019 року право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 4821782500:02:000:0759, було зареєстровано за ОСОБА_1 державним реєстратором Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т.М. /Т.1, а.с. 32/.

В подальшому ОСОБА_1 відчужив надану йому земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 4821782500:02:000:0759, громадянину ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 04.12.2019 року за номером 884 посвідченого приватним нотаріусом Рибачук О.В. Миколаївського міського нотаріального округу. /Т.1, а.с. 31-32/.

Водночас, перед отриманням земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 4821782500:02:000:0759, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення селянського господарства, ОСОБА_1 , було подано заяву та отримано іншу земельну ділянку такого ж призначення, а саме:

26.02.2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області. /Т.1, а.с.19/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №1615/0/14-19-СГ від 14.03.2019 року громадянину України ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га пасовищ, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. /Т.1, а.с. 18/.

16.07.2019 року ОСОБА_1 подана заява-опис про видачу рішення про передачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в розмірі 2,00 га у Новобузькому районі Миколаївської області /Т.1, а.с 17/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №5088/0/14-19-СГ від 25.07.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824510100:07:000:0190) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення селянського господарства, розташовану в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області. /Т.1, а.с. 16/.

31.07.2019 року право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 4824510100:07:000:0190, було зареєстровано за ОСОБА_1 державним реєстратором Новобузької Міської ради Миколаївської області Щербак О.О. /Т.1, а.с. 32/.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 З6емельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що на момент подання ОСОБА_1 30.09.2019 року заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не скористався, так як 30.07.2019 року за ним вже була зареєстрована земельна ділянка площею 2,0000 га, з кадастровим номером 4824510100:07:000:0190. У свою чергу, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, доводам заявника, в тому числі, щодо використання права на безоплатну приватизацію, не перевірило, не врахувало обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Прокуратура в позові вказує, що на їх думку незаконне виділяння, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Вказує, що відповідачі усвідомлювали, що порушили встановлений законодавством порядок отримання у власність землі. Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільних потреб по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

Суд вказує, що зазначене твердження прокуратури іде в розріс із діями прокуратури, а саме:

В судовому засіданні було з`ясовано, що відносно вказаного факту отримання ОСОБА_1 повторно земельної ділянки було відкрите кримінальне провадження за №42019151190000003 від 23.01.2019 року за ч. 1 ст. 190 КК України (Шахрайство) /Т.1 а.с. 155/.

На вимогу суду було надано прокурором копію витягу з ЄРДР та постанову про закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор повідомив, що кримінальне провадження за №42019151190000003 від 23.01.2019 року, не зважаючи на те, що відкрито до подачі заявки ОСОБА_1 та отримання ним земельної ділянки, також в подальшому вказаний епізод було включено в досудове розслідування відносно отримання земельної ділянки ОСОБА_1

17 грудня 2020 року начальник СД Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області Заворотній С. виніс постанову про закриття кримінального провадження за №42019151190000003 від 23.01.2019 року. /Т.1 а.с. 153-155/.

В постанові про закриття про закриття кримінального провадження, що «Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст. 166 Земельного кодексу України). В порушенні даних норм законодавства було виявлено 11 випадків повторного використання фізичними особами права на безоплатну приватизацію сільськогосподарського призначення в порушення вимог Земельного кодексу України. Але, незважаючи на вище викладене, згідно ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі».

Згідно ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: зокрема до п. 7 - скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Отже, на думку слідчого та прокуратури повторно виділяння одинадцяти земельних ділянок не становить суспільної небезпеки та не заподіяло шкоди державі.

Суд частково погоджується з твердженням прокурора в позові, що «відповідачі усвідомлювали, що порушили встановлений законодавством порядок отримання у власність землі», про те не всі відповідачі, зокрема відповідач ОСОБА_2 не знав і не міг знати, що ОСОБА_1 повторно отримав земельну ділянку.

Водночас ОСОБА_1 знав, що він отримує повторно земельну ділянку, а також посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області повинні були знати, що ОСОБА_1 отримує земельну ділянку повторно, або знали так як слідує із постанови про закриття кримінального провадження за №42019151190000003 від 23.01.2019 року, дані факти отримання повторно земельних ділянок мають систематичних характер.

Не розслідуючи кримінальне провадження за фактом отримання повторно земельних ділянок, прокуратура вирішила піти найлегшим шляхом - відібрати земельну ділянку в добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч. 1 ст.3 ЦК України).

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19:

Велика Палата Верховного Суду відзначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

6.38. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

6.39. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

6.40. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

6.41. При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

6.42. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

6.43. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

6.44. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

6.45. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Добросовісний набувач ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №4821782500:02:000:0759, як і нотаріус який засвідчував договір керувалися відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких як зазначено вище, право власності на вказану земельну ділянку належало ОСОБА_1 і вони не могли знати, що вказану земельну ділянку останній отримав повторно.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно, і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України; аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 Цивільного процесуального кодексу України). Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 року по справі №461/12525/15-ц; Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц; від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава Україна не може через не компетенцію чи навмисні дії працівників одного із державних органів, які видали повторно земельну ділянку, відібрати у добросовісного набувача земельну ділянку через інший державної орган влади у зв`язку з не якістю національного законодавства.

Посилання прокуратури на задоволення суспільного інтересу та потреб в даній справі, відновлення справедливості, можливо досягнути іншим шляхом через притягнення винних осіб до кримінальної та цивільної відповідальності в рамках відповідних процесів, де будуть стягнуті збитки спричиненні державі, а не через відібрання законно придбаного майна у добросовісного набувача.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області Зінич Г. в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки - відмовити повністю.

Скасувати забезпечення позову накладеного ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2021 року по справі №472/156/21 після набрання даним рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 02.05.2022 року.