Рішення

від 09.10.2007 по справі 8/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/158

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                            тел.698-166

просп.Миру,20                                                                                                                    тел.678-853

=============================================================                                                                         

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

9 жовтня 2007р.                                                                           Справа № 8/158

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія”, вул..Рибальська, 22, м.Київ, 01011

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Банк “Демарк”, вул..Комсомольська, 28, м.Чернігів

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення”, вул..Вокзальна, 2 с.Ладинка Чернігівського району

про стягнення 380805грн.97коп. збитків

                                                                                                                  Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

позивача: Сикилинда Т.М. –представник, довір. №1983 від 17.07.07р.

відповідача: Молчанов Ю.І. –представник, довір. № від 15.06.07р.

від3-ї особи: Корабельнікова І.В. -  юрисконсульт, довір.пост. від 09.11.05р.

         В судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 01.10.07р. по 05.10.07р. та з 05.10.07р. по 09.10.07р. Рішення приймається після перерви.

С У Т Ь          С П О Р У:

         Позивачем заявлено позов в порядку регресу про стягнення з відповідача 380805грн.97коп. збитків, спричинених внаслідок виплати страхового відшкодування відповідно до договору №17-28-311/04 від 02.04.2004р. страхування фінансового ризику непогашення кредиту, наданого відповідачу по кредитному договору №62 від 07.02.2003р.

      Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що в період дії договору №17-28-311/04 від 02.04.04р. страхування фінансового ризику непогашення кредиту  страховий випадок не відбувся, а тому заявлена до стягнення сума не є страховим відшкодуванням, в зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для звернення в порядку регресу. Крім того відповідач вважає, що банком неправомірно були списані грошові кошти з позичкового рахунку, відкритого на ім'я  ТОВ “Придесення”, без відповідних розпорядчих документів товариства на списання цих коштів.

3-я особа в поясненнях повідомила суду, що  позивачем на виконання умов  договору страхування фінансового ризику неповернення кредиту було перераховано банку страхове відшкодування в розмірі неповернутого відповідачем кредиту.  Дії сторін договору страхування після 20.05.04р. по направленню повідомлення про настання страхового випадку та по сплаті страхового відшкодування свідчать про існування правовідносин між сторонами та намір сторін виконати умови договору. Стосовно заперечень відповідача щодо списання коштів з рахунку позичальника без його згоди 3-я особа пояснила, що рахунок, на який  зараховано страхове відшкодування є внутрішнім банківським рахунком для обліку простроченої заборгованості і відповідач не має право розпоряджатися цим рахунком.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін і 3-ї особи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, суд ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2003р. між ВАТ “Банк “Демарк” та відповідачем укладений  кредитний договір №62, на підставі якого відповідач отримав від банку кредит в сумі 380805грн.97коп., що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 07.02.03р. Факт отримання кредиту не заперечується також відповідачем.

Згідно із п. 3.1. кредитного договору  банк надав відповідачу кредит на строк по 05.02.2007р. В силу п.3.4.1. кредитного договору відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти в повному обсязі в строк по 05.02.2007р. При цьому сторонами кредитного договору визначено, що строки, передбачені цим договором є обов'язковими для позичальника (відповідача у справі).

Додатковою угодою №1 від 30.03.04р. до кредитного договору №62, укладеною між банком та відповідачем та підписаною представниками обох сторін, строк  повернення кредиту скорочений по 20.05.04р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем грошові кошти в погашення кредиту  в строк по 20.05.04р. не сплачені.

Позивач у справі у зв'язку зі зміною назви є правонаступником ВАСТ “Гарантія”, що підтверджується п.1.1. Статуту ВАТ “Страхове товариство “Гарантія”, державна реєстрація якого проведена 19.01.06р. за №10641050013000224.

2 квітня 2004р.  між ВАТ “Банк “Демарк” та ВАСТ “Гарантія” укладений  договір №17-28-311/04  страхування фінансового ризику непогашення кредиту.

Відповідно до умов договору страхування  об'єктом страхування є майнові інтереси банку, пов'язані з ризиком несвоєчасного або неповного повернення кредиту, що видається банком (страхувальник за договором)  відповідачу згідно кредитного договору №62 від 07.02.03р. в сумі 380805грн.97коп. При цьому розмір страхової суми по договору становить 380805грн.97коп.

Згідно із  розділом 2 договору страхування страховим ризиком визнається ризик неповернення або несвоєчасного повернення підприємством суми кредиту, а страховим випадком визнається подія, тобто неповернення кредиту або несвоєчасне повернення кредиту, що відбулась під час дії договору страхування та документально підтверджена.

Відповідно до п.7.1. договору страхування сторонами встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 20 травня 2004р.

Оскільки відповідачем, як позичальником  за кредитним договором, зобов'язання по поверненню кредиту в повному обсязі не виконано у встановлений договором (додатковою угодою до нього) строк,  20 травня 2004р. заборгованість в сумі 380805грн.97коп. не повернута, банк 21.05.04р. надіслав позивачеві повідомлення №05/32-944 про настання страхового випадку.  При цьому повідомлення надіслано в передбачений п.5.3.4 договору страхування строк –не пізніше двох робочих днів з моменту, коли стало відомо про настання страхової події.

21 травня 2004р. позивачем складено акт про страховий випадок та розрахунок страхового відшкодування, та платіжними дорученнями №554 від 21.05.04р.,  №552 від 21.05.04р., №553 від 21.05.04р., №550 від 21.05.04р., №551 від 21.05.04р. перераховано банку  суми страхового відшкодування в розмірі 380805грн.97коп.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що страховий випадок –неповернення кредиту –відбувся після закінчення дії договору страхування, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачеві збитків.

Такі заперечення судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного:

Відносини щодо страхування регулюються гл.67 Цивільного кодексу України та Законом України “Про страхування”.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про страхування” страхування фінансових ризиків віднесено до видів добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору  між страхувальником і страховиком. Згідно із  ст.979 Цивільного кодексу України  за договором  страхування  одна сторона зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні  грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з ч.1 ст.16 Закону України “Про страхування” (далі по тексту –Закон).

В ст.16  Закону та в ст.982 Цивільного кодексу України наведений перелік істотних умов, які мають міститися в договорі страхування, в тому числі –строк дії договору.

Поняття строку договору визначається у ст.631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 251 ЦК України встановлюються поняття “строк” та термін”, згідно із якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення, а терміном визначається певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Аналіз договору страхування від 02.04.04р. свідчить, що сторонами визначено строк дії договору конкретною календарною датою - 20 травня 2004р.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України календарною датою визначається термін, що за своєю природою представляє певний момент, з настанням якого пов'язана подія, що має юридичне значення, а тому суд приходить до висновку, що оскільки сторонами договору страхування встановлений конкретний термін закінчення дії договору –20 травня 2004р., то саме ця календарна дата є останнім днем строку договору страхування. З цих підстав судом не приймається до уваги  твердження відповідача, що договір страхування припинив свою дію о 24-ї годині 19 травня 2004р.

Статтею 8 Закону страховий випадок визначається як подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій особі. Згідно із умовами договору страхування  страховим ризиком за даним договором визначено ризик неповернення відповідачем або несвоєчасного повернення кредитних коштів в сумі 380805грн.97коп. згідно кредитного  договору, укладеного між відповідачем та 3-ю особою.  При цьому, як зазначено у п.2.2. договору,  страховий випадок має відбутися під час дії  договору страхування. Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що страховий випадок –а саме неповернення відповідачем кредиту, повинен був відбутися саме  до 20.05.04р. включно.

Аналіз умов кредитного договору та додаткової угоди до нього свідчить, що погашення кредиту мало здійснюватися шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок, а кінцевим терміном повернення відповідачем кредиту визначено 20 травня 2004р. Тобто, оскільки терміном виконання зобов'язань за кредитним договором є конкретна календарна дата, то, за загальними правилами, відповідач мав вчинити дій по переказу коштів до закінчення  цього дня  - до 24-ї год.

Разом з тим, в ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України встановлюється пов'язаність спливу строку з одночасним припиненням за встановленими правилами відповідних операцій в установі, якщо дія має бути вчинена в цій установі. Дії відповідача по поверненню кредитних коштів  мали вчинятися шляхом переказу грошових коштів, тобто відповідач був зобов'язаний подати до банківської або іншої установи –члена платіжної системи доручення на переказ коштів.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”  доручення клієнта на переказ коштів виконується в день надходження розрахункового документу, якщо документ надійшов протягом операційного часу,  а у випадку надходження розрахункового документу після закінчення операційного часу доручення виконується не пізніше наступного робочого дня.

       Згідно із ст.1 цього Закону операційним часом визначається частина  операційного дня банку або іншої  установи  -  члена   платіжної   системи,   протягом   якої приймаються  документи  на переказ і документи на відкликання,  що мають бути оброблені,  передані та виконані  цим  банком  протягом цього ж робочого дня.  Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної  системи  самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах. В свою чергу операційним днем є  частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи,  протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості,  здійснити їх обробку, передачу та  виконання.  Тривалість  операційного дня встановлюється банком або іншою установою  -  членом  платіжної  системи  самостійно  та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах. Отже, виконання операцій по отриманню, обробці, передачі та виконанню платіжних документів на переказ коштів, припиняються по закінченню операційного дня банку, а тому суд приходить до висновку, що строк повернення кредиту відповідачем припинився саме у час закінчення операційного дня.   

За загальною практикою, час закінчення  операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, не збігається із часом закінчення доби, а настає раніш ніж 24-а година календарної дати.  Це також підтверджується наказом КАБ “Демарк” від 01.07.02р. №93, відповідно до якого операційний день в банку встановлений до 17-ї год., а операційний час –до 15-ї години.

Оскільки відповідач не надав докази, що ним подавалися будь-які документи до банківських установ або інших установ-членів платіжної системи, протягом операційного дня цих установ 20 травня 2004р., суд приходить до висновку що ним зобов'язання по поверненню кредиту в строк, встановлений договором, не виконані, а тому саме 20.05.04р. під час дії договору страхування,  настав страховий випадок –неповернення кредиту.  

Матеріалами справи підтверджується, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування були відсутні, а тому позивачем зобов'язання по виплаті банку страхового відшкодування в сумі 380805грн.97коп. виконані повністю, про що свідчать  копії платіжних доручень №554 від 21.05.04р.,  №552 від 21.05.04р., №553 від 21.05.04р., №550 від 21.05.04р., №551 від 21.05.04р.

В силу ст.27 Закону України “Про страхування” від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з нормами ст.993 Цивільного кодексу України. До того ж, право особи, якій завдано збитків, на їх відшкодування, визначено в ст..22 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем страхове відшкодування виплачено в повному обсязі, внаслідок чого ним понесені збитки у сумі 380805грн.97коп., до нього перейшло право вимоги  від відповідача сплати відшкодованої суми кредитного договору, а тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків у вигляді суми страхового відшкодування.  При цьому розмір  вимог позивача не перевищують межі його фактичних затрат.

На день вирішення спору по суті відповідачем не надано ані доказів  сплати ним банку заборгованості по кредиту в сумі 380805грн.97коп., ані доказів повернення позивачу страхового відшкодування, а тому з нього має бути стягнуто на користь позивача 380805грн.97коп.  збитків.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо безпідставного списання банком коштів, які надійшли на його позичковий рахунок, судом не приймаються до уваги, оскільки рахунок, на який перераховані кошти позивачем, є внутрішнім рахунком банку, на якому обліковувалася сума простроченого кредиту, і згоди відповідача на списання цих коштів з даного рахунку за нормами чинного законодавства не потребується.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись Законом України “Про страхування”, Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.251,252,255,257,267,631,979,982,993,997 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення”, Чернігівській район, с.Ладинка, вул..Вокзальна, 2 (ідентифікаційний код 32340118, р/р 26004300001135 в Банку “Демарк”, МФО 353575) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія”, м.Київ, вул..Рибальська, 22 (ідентифікаційний код 14229456, п/р 26507010031815 у ВАТ “Укрексімбанк” м.Київ, МФО 322313) 380805грн.97коп. збитків,  3808грн.06коп. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                             Т.Г.Оленич

09.10.07