Рішення

від 07.02.2022 по справі 742/284/20

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/11/22

Єдиний унікальний № 742/284/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайоннийсуд Чернігівськоїобласті в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судовихзасідань ГолушкоН.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, припинення сервітуту, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, стягнення грошової компенсації різниці між ідеальною часткою житлового будинку та визнання права проходу частиною земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом, у якому просить виділити в натурі належні їй 3/10 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, до якого відносяться приміщення по будинку А-1 з прибудовою А-1 та тамбуром а-1: 3-1 тамбур площею 1,5кв.м., 3-2 коридор площею 7,6кв.м., 3-3 кухня площею 16,9кв.м., 3-4 санвузол площею 4,4кв.м., 3-5 передпокій площею 5,5кв.м., 3-6 кімната площею 12,2кв.м., 3-7 кімната площею 16,6кв.м., загальною площею 64,7кв.м., житловою площею 28,8кв.м., господарсько-побутові будівлі та споруди: сарай Б-1, літня кухня б-1, хвіртка №3, огорожа №4. Стягнути з відповідачів грошову компенсацію як різницю між ідеальною часткою житлового будинку та фактично виділеною часткою у розмірі, визначеному судовою будівельно-технічною експертизою. Усунути перешкоди їй у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410700000:03:002:0294, шляхом припинення сервітуту, встановленого на підставі договору про встановлення сервітуту на користування частиною цієї земельної ділянки площею 0,0043 га, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та припинення права відповідача ОСОБА_2 на користування частиною цієї земельної ділянки, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивує тим, що їй ( ОСОБА_1 ), відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2020, після смерті її матері (первинного позивача) ОСОБА_4 , належить 3/10 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 . Відповідачі по справі - ОСОБА_2 (попереднім власником була ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 являються власниками 3/10 часток та 2/5 часток, відповідно, в праві спільної часткової власності на вище зазначений житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами. 20.08.1997 між співвласниками житлового будинку, а сааме, матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір користування житловим будинком, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори. Після укладення якого, співвласники житлового будинку здійснили часткове знесення прибудов до житлового будинку та провели його реконструкцію. Позивач запропонувала відповідачам провести поділ будинку в натурі відповідно до часток сторін у праві спільної часткової власності на житловий будинок. Проте, відповідачі не виявили наміру проводити його поділ, що відповідно стало підставою для звернення до суду для виділу позивачу належної їй частки житлового будинку. При проведенні виділу належної позивачу частки необхідно врахувати, що побудовані сторонами прибудови є їх особистою приватною власністю і відповідно не впливають на розмір їх часток. При цьому враховуючи, що 3/10 частки в житловому будинку, які мають бути виділені позивачу є меншими від її ідеальної частки, то з відповідачів має бути стягнути компенсація за зменшення ідеальної частки позивача або частка позивача повинна бути збільшена до ідеальної. При проведенні такого виділу відсутня необхідність проведення будь-яких переобладнань чи перепланувань, втручання в несучі та не несучі конструкції житлового будинку.

Крім цього, ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2020, після смерті її матері (первинного позивача) ОСОБА_4 , належить на праві власності земельна ділянка АДРЕСА_2 , площею 0,0434 га, кадастровий номер 7410700000:03:002:0294. Позивач перебуває в родинних відносинах з ОСОБА_5 , попереднім власником 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_3 , власником та користувачем яких відповідно наразі являється відповідач ОСОБА_2 . Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про встановлення сервітуту на частині земельної ділянки матері ОСОБА_1 . Враховуючи близькі родинні стосунки та відносини, договором про встановлення сервітуту встановлено безстроковий та безоплатний сервітут на право цілодобового доступу до земельної ділянки № НОМЕР_2 для проходу і проїзду, а також саме з цих підстав визначалася площа земельної ділянки 0,0043 га, на яку встановлювався сервітут. 03.10.2017 ОСОБА_5 відчужив належну йому частку житлового будинку відповідачу ОСОБА_2 , а відповідно втратив право користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 та право користування земельним сервітутом. Оскільки сервітут встановлений договором про встановлення земельного сервітуту між ОСОБА_4 , як власником земельної ділянки щодо якої встановлюється сервітут, та ОСОБА_5 , і земельний сервітут не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним особам, то у відповідача ОСОБА_2 відсутнє право на користування земельною ділянкою позивача. У свою чергу остання не зверталась до позивача з пропозицією укласти договір сервітуту та не пропонувала його умов. Також і позивач не погоджується на встановлення сервітуту для відповідача ОСОБА_2 , і вважає, що сервітут встановлений на підставі договору про встановлення сервітуту, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є припиненим. Враховуючи конфліктні ситуації, які виникають між сторонами по справі з приводу користування частиною земельної ділянки позивача, приймаючи до уваги, що потреба у такому користуванні для користувача земельною ділянки АДРЕСА_3 відповідача ОСОБА_2 відсутня, а також враховуючи, що такий сервітут встановлювався між ОСОБА_4 та попереднім користувачем земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_5 згідно договору про встановлення сервітуту, позивач вважає, що її право власності на земельну ділянку має бути відновленим, шляхом припинення сервітуту, що усуне перешкоди позивачу у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,0043 га, в зв`язку з чим і подано відповідний позов.

22.10.2020 на адресу суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про виділ частки житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, стягнення грошової компенсації різниці між ідеальною часткою житлового будинку та визнання права проходу частиною земельної ділянки. Також 04.08.2021 подано заяву про уточнення позовних вимог, у яких просять виділити ОСОБА_3 в натурі належні їй 2/5 частини, в праві спільної часткової власності в житловому будинку з господарсько побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку А-1 з житловою прибудовою А'''1 та житловою прибудовою А'-1 та під №2-1 коридор площею 23,4 кв.м., 2-2 кімната площею 15,4 кв.м., кімната 2-3 площею площею 14,5 кв.м., коридор 2-4 площею 4,9 кв.м., кімната 2-5 площею 15,8 кв.м., санвузол 2-6 площею 6,0 кв.м., кухня 2-7 площею 16,2 кв.м, загальною площею 96,2 кв.м., житловою -45,7 та господарсько - побутові будівлі та споруди а саме:сарай Д'-1 та гараж Д-1 вбиральня У''-1, ворота №1, огорожа №2, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності. Виділити ОСОБА_2 в натурі належні їй 3/10 частини в праві спільної часткової власності в вище зазначеному житловому будинку з господарськопобутовими будівлями і спорудами, а саме: в житловому будинку А-1 з житловою прибудовою а-1 та житловою прибудовою А''-1 та під №1-1 коридор площею 3,7 кв.м., 1-2 кладова площею 2,5 кв.м., санвузол 1-3 площею 5,2 кв.м, кухня 1-4 площею 14,3 кв.м., кімната 1-5 площею 13,3 кв.м., передпокій 1-6 площею 3,6 кв.м., кімната 1-7 площею 11,7 кв.м, загальною площею 54,3 кв.м., житловою -25,0 кв.м. та господарсько - побутові будівлі та споруди а саме:сарай б'-1 та сарай б''-1 убиральня У-1 та літній душ У'-1 Ѕ частина хвіртки №3 як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності. Встановити постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0043 га, через земельну ділянку кадастровий номер (кадастровий номер 7410700000:03:002:0294) загальною площею 0,0434 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_1 на право проходу до частини житлового будинку ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , з параметрами та конфігурацією згідно варіанту № 1, викладеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 176-179/21-24 від 08.06.2021 та додатку № 1 з боку земельної ділянки ОСОБА_1 , встановивши розмір оплати 215 грн. на рік, а також стягнути судові витрати по справі.

Зустрічний позов аргументують тим, що за наслідком укладення договору про порядок користування спірним житловим будинком від 12.08.1997 ОСОБА_6 (частка якої на даний час належить ОСОБА_2 ) складала 33 кв.м., а частка ОСОБА_4 (правонаступник - ОСОБА_1 ) склала 34,3 кв.м., частку ОСОБА_3 неможливо обрахувати, так як в договорі зазначені лише прибудови. При підрахунку розміру часток відповідно до технічного паспорту від 06.09.1990 року, вбачається, що саме у ОСОБА_3 виникає право на компенсацію в зв`язку з відступом від ідеальних часток, які існували на час укладення договору користування. На час отримання у власність договором дарування частини житлового будинку ОСОБА_5 від ОСОБА_6 , а саме 27.09.2004 року, останнім було прийнято в дар 3/10 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та надвірними будівлями: сараєм, льохом, сараєм з льохом, вбиральнею, банею та огорожею №1. 15.09.2010 року рішенням Прилуцької міської ради № 2 було затверджено розподіл земельних ділянок по АДРЕСА_1 за згодою землекористувачів згідно плану, за наслідком чого: ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 583 кв.м., ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 453 кв.м., ОСОБА_5 виділено земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 434 кв.м. та на частину земельної ділянки №3 при передачі в приватну власність на яку буде встановлений договір обмеження для проходу до ділянки АДРЕСА_3 . Вже в подальшому кожен із співвласників крім ОСОБА_5 за наслідком підписаного розподілу по згоді приватизував належну кожному із земельних ділянок. Однак саме відносно земельної ділянки ОСОБА_4 було встановлено обмеження яке в подальшому було внесене до всіх необхідних документів. На час приватизації ОСОБА_3 виділеної їй в користування земельної ділянки, в державному акті жодне обмеження не передбачалося і відповідно земельна ділянка відповідає виділеній в користування за згодою. Відсутність проходу до належної ОСОБА_2 частки житлового будинку фактично позбавить її можливості використовувати належну їй власність за цільовим призначенням. Посилання на те, що в силу родинних відносин можливо встановити обмеження через частку, належну ОСОБА_3 також є необґрунтованими та безпідставними в силу того, що наявність родинних зв`язків не може бути підставою для обтяження земельної ділянки сервітутом за бажанням іншого співвласника, в зв`язку з чим і подано відповідний зустрічний позов.

10.11.2020 на адресу суду ОСОБА_1 було надіслано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якому ОСОБА_1 заперечує проти його задоволення з підстав незаконності вимог позивачів та їх необґрунтованості. Оскільки ОСОБА_3 отримала в користування згідно укладеного договору про порядок користування жилим будинком від 20.08.1997 року приміщення в будинку А-1: 2-3 кімната площею 14,5 кв.м., приміщення в прибудові А-1: 2-1 кухня площею 7,2кв.м., 2-2 кімната площею 11,1кв.м., сіни а-1 площею 6,6кв.м., загальною площею 39,4кв.м., крильце, сарай Г-1, частина огорожі. Тобто виділено в користування ОСОБА_3 не 34,5кв.м, як стверджують позивачі, а 39,4кв.м. Крім того, ОСОБА_6 , як власник 3/10 часток житлового будинку отримала в користування за наслідком укладення договору від 20.08.1997 року не 32,0кв.м., а 33,0кв.м. А така розбіжність виникла за наслідком того, що фактична площа приміщення 1-1 становила не 11,4кв.м., а 13,3кв.м., що зазначено в договорі про порядок користування. Також фактична площа приміщення коридор 3-3, яке було виділено в користування ОСОБА_4 становила не 6,5кв.м., а 5,5 кв.м. Виділ часток відбувався і з урахуванням вартості надвірних будівель, що відповідно також має відношення до розміру часток у праві спільної часткової власності. Єдиним належним та допустимим доказом щодо розміру компенсації і на користь кого із співвласників вона має стягуватись, а також варіантів поділу (виділу часток) житлового будинку, можливо визначити виключно за наслідком проведення судової будівельно-технічної експертизи. Що стосується земельної ділянки ОСОБА_4 було встановлено обмеження, яке в подальшому було внесено до всіх необхідних документів. ОСОБА_4 перебувала в родинних відносинах із ОСОБА_5 попереднім власником 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , проте 03.10.2017 відчужив належну йому частку житлового будинку позивачу ОСОБА_2 , а відповідно втратив право користування земельною ділянкою АДРЕСА_3 та право користування земельним сервітутом. Саме враховуючи близькі родинні стосунки та відносини, договором про встановлення сервітуту встановлено для ОСОБА_5 безстроковий та безоплатний сервітут на право цілодобового доступу до земельної ділянки АДРЕСА_3 для проходу і проїзду, а також саме з цих підстав визначалася площа земельної ділянки позивача 0,0043га, на яку встановлювався сервітут. Враховуючи конфліктні ситуації, які виникають між позивачами та відповідачем з приводу користування частиною земельною ділянкою відповідача, вчинення позивачем ОСОБА_2 свідомих дій направлених на порушення правил добросусідства та створення конфліктних ситуацій, вимоги позивача ОСОБА_2 в частині визнання права проходу частиною земельної ділянки відповідача не підлягають задоволенню.

20.10.2021 представником позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокатом Ткаченко Н.М. подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_3 не може нести надмірний тягар у вигляді встановлення сервітуту (обтяження) належної їй земельної ділянки, так як такий буде порушувати її право та фактично при зміні власника з ОСОБА_2 на іншу особу, поставить її перед необхідністю надавати доступ до частини житлового будинку, а саме до квартири АДРЕСА_3 через свою земельну ділянку.

21.12.2021 позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких вбачається, що відповідач ОСОБА_3 та її чоловік, будучи власниками земельної ділянки № НОМЕР_3 та власниками частки житлового будинку (квартира АДРЕСА_6 ), фактично проживаючи в частці будинку (квартирі АДРЕСА_3 ), яка належить на праві власності їх невістці - відповідачу ОСОБА_2 , на власний розсуд, незаконно та безоплатно користуються земельною ділянкою ОСОБА_1 як для проходу до земельної ділянки АДРЕСА_6 так і до земельної ділянки № НОМЕР_2 . У свою чергу відповідач ОСОБА_2 , будучи законним користувачем земельної ділянки № НОМЕР_2 та власниками частки житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 ), фактично проживаючи в частці будинку (квартирі АДРЕСА_6 ), яка належить на праві власності її свекрусі відповідачу ОСОБА_3 , на власний розсуд, незаконно та безоплатно користуються земельною ділянкою для проходу до земельної ділянки № НОМЕР_3 , а не №2, та частки житлового будинку (квартири АДРЕСА_6 ) в якій вона постійно проживає, при цьому маючи вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_3 та житла саме з цієї ж земельної ділянки № НОМЕР_3 . Останні почали використовувати земельну ділянку АДРЕСА_7 лише після звернення матері ОСОБА_1 до суду з первісним позовом про припинення сервітуту. Відповідач ОСОБА_2 почала вчиняти періодично протиправні дії для звернення уваги, що вона використовує земельний сервітут, завдає незручностей та душевних страждань ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивач за первісним позовом, будучи допитаною під присягою як свідок, та її представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечували в повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним, а також їх представник, у судовому засіданні заперечували проти первісного позову, наполягавши на задоволенні їх зустрічного позову посилаючись на вимоги викладені в ньому та письмових поясненнях.

Також у судовому засіданні кожна із сторін відмовилася від вимог про стягнення компенсації, як різницю між ідеальними частками житлового будинку та фактично виділеними (визначеними) частками.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як сусіди сторін, у суді пояснили, що ОСОБА_9 користуються як своєї хвірткою так і входом через земельну ділянку ОСОБА_10 . Хоча для подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_11 не має необхідності проходити через земельну ділянку ОСОБА_10 та через більшу частину будинку щоби зайти до частки, де вони проживають, адже можна найкоротшим шляхом пройти через хвіртку їх свекрухи та матері відповідно. Це робиться демонстративно для створення незручностей ОСОБА_10 , бо між ними склалися неприязні відносини.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що свого часу продала частину будинку ОСОБА_13 . Під час продажу частини будинку померла ОСОБА_14 створювала перешкоди для огляду житла покупцям. ОСОБА_15 користувалася окремим входом із вулиці до своєї частини будинку.

Допитаний у суді експерт підтримав зроблений ним висновок та крім того, пояснив, що при виборі другого варіанту встановлення земельного сервітуту порушення прав ОСОБА_3 пов`язане виключно у зв`язку з обтяженням її прав як власника земельної ділянки АДРЕСА_6 , а не з причин порушення будівельних, санітарних чи протипожежних норм і правил.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_4 являлася власником 3/10 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 1995 року. (а.с.10).

На праві власності їй також належить земельна ділянка № НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0434га, кадастровий номер 7410700000:03:002:0294, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №099317 від 10 листопада 2011 року (а.с.22).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 16.03.2020 Прилуцьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 17.09.2020 на 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0434 га по АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину (після смерті матері) на майно, яке є предметом спору в даній справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки ОСОБА_4 (а.с.50-51).

ОСОБА_2 являється власником 3/10 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2017 року. Попереднім власником вказаної частки являлась ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 1995 року, яка подарувала свою частку ОСОБА_5 , і який продав належну йому частку відповідачу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69-71).

ОСОБА_3 являється власником 2/5 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 1997 року (а.с.114). Також їй належить на праві власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , площею 0,0583 га, кадастровий номер 7410700000:03:002:0295, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №099315 від 10 листопада 2011 року (а.с.68).

Свого часу, 20 серпня 1997 року, між співвласниками житлового будинку ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір користування житловим будинком, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори. Згідно умов якого в користуванні ОСОБА_4 знаходились приміщення в будинку А-1: 3-1 коридор площею 6,5 кв.м. (на даний час 3-5 передпокій площею 5,5 кв.м.), 3-2 кімната площею 12,2 кв.м. (на даний час 3-6 кімната площею 12,2 кв.м.), частина сіней а-1 площею 15,6 кв.м. (на даний час знесена), сарай Б-1, погреб, частина огорожі. В користуванні попереднього власника 3/10 часток житлового будинку ОСОБА_6 знаходились приміщення в будинку А-1: 1-1 кухня площею 13,3 кв.м. (на даний час 1-5 кімната 13,3 кв.м.), 1-2 коридор площею 3,6 кв.м. (на даний час 1-6 передпокій площею 3,6 кв.м.), 1-3 кімната площею 11,9 кв.м. (на даний час 1-7 кімната площею 11,7 кв.м.), частина сіней а-1 площею 4,2 кв.м. (на даний час знесені), крильце (на даний час знесене), частина огорожі. В користуванні ОСОБА_3 знаходились приміщення в будинку А-1: 2-3 кімната площею 14,5 кв.м., приміщення в прибудові А-1: 2-1 кухня площею 7,2 кв.м. (на даний час переобладнано в 2-2 кімнату площею 15,4 кв.м. та 2-4 коридор площею 4,9 кв.м.), 2-2 кімната площею 11,1кв.м. (на даний час переобладнано в 2-2 кімнату площею 15,4 кв.м. та 2-4 коридор площею 4,9 кв.м.), сіни а-1 загальною площею 6,6 кв.м. (на даний час знесені), крильце (на даний час знесене), сарай Г-1, частина огорожі (а.с.13).

Після укладення вище зазначеного Договору про порядок користування жилим будинком співвласники житлового будинку здійснили часткове знесення прибудов до житлового будинку та провели реконструкцію житлового будинку.

Так, за спільною домовленістю ОСОБА_4 та попереднім співвласником житлового будинку ОСОБА_6 знесли сіни а-1. На їх місці ОСОБА_4 побудувала прибудову А-1 та тамбур а-1 до складу яких належать приміщення: 3-1 тамбур площею 1,5 кв.м., 3-2 коридор площею 7,6 кв.м., 3-3 кухня площею 16,9 кв.м., 3-4 санвузол площею 4,4 кв.м., 3-7 кімната площею 16,6кв.м. ОСОБА_6 на місці сіней а-1 побудували прибудову а-1 до складу якої належать приміщення: 1-1 коридор площею 3,7 кв.м., 1-2 кладова площею 2,5 кв.м., 1-3 санвузол площею 5,2 кв.м., 1-4 кухня площею 14,3кв.м. ОСОБА_3 знесла сіни а-1 загальною площею 6,6 кв.м. та побудувала прибудову А-1 до складу якої належать приміщення: 2-1 коридор площею 23,4 кв.м., 2-5 кімната площею 15,8 кв.м., 2-6 санвузол площею 6,0 кв.м., 2-7 кухня площею 16,2 кв.м., а також провела реконструкцію приміщень в прибудові А-1: 2-1 кухню площею 7,2 кв.м. та 2-2 кімнату площею 11,1 кв.м. переобладнала в 2-2 кімнату площею 15,4 кв.м. та 2-4 коридор площею 4,9 кв.м.

Після всіх здійснених перебудов, як вбачається згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) користується приміщеннями в будинку А-1: 3-5 передпокій площею 5,5 кв.м., 3-6 кімната площею 12,2 кв.м., приміщеннями в прибудові А-1 та тамбурі а-1: 3-1 тамбур площею 1,5 кв.м., 3-2 коридор площею 7,6 кв.м., 3-3 кухня площею 16,9 кв.м., 3-4 санвузол площею 4,4кв.м., 3-7 кімната площею 16,6 кв.м., господарсько-побутовими будівлями та спорудами: сараєм Б-1, літньою кухнею б-1, хвірткою №3, огорожею №4. ОСОБА_2 користується приміщеннями в будинку А-1: 1-5 кімната 13,3 кв.м., 1-6 передпокій площею 3,6 кв.м., 1-7 кімната площею 11,7 кв.м., приміщеннями в прибудові а-1: 1-1 коридор площею 3,7 кв.м., 1-2 кладова площею 2,5 кв.м., 1-3 санвузол площею 5,2кв.м., 1-4 кухня площею 14,3кв.м., господарсько-побутовими будівлями та спорудами: сараєм б'-1, літньою кухнею б''-1, вбиральнею У-1, літнім душем У-1, воротами №1, огорожею №2. ОСОБА_3 користується приміщеннями в будинку А-1: 2-3 кімната площею 14,5 кв.м., приміщеннями в прибудові А-1 2-2 кімната площею 15,4 кв.м., 2-4 коридор площею 4,9 кв.м., та приміщеннями в прибудові А-1: 2-1 коридор площею 23,4 кв.м., 2-5 кімната площею 15,8 кв.м., 2-6 санвузол площею 6,0 кв.м., 2-7 кухня площею 16,2 кв.м., господарсько-побутовими будівлями та спорудами: гаражем Д-1, сараєм Д-1, вбиральнею У-1, воротами №1, огорожею №2 (а.с.17-21).

Здійснені сторонами прибудови до приміщень житлового будинку, які перебували у їх фактичному користуванні, є їх особистою приватною власністю, не впливають на розмір їх часток на момент виникнення права спільної часткової власності і мають враховуватися при виділі приміщень житлового будинку, що узгоджується з нормами матеріального права.

ОСОБА_4 , та в подальшому її правонаступницею ОСОБА_1 , запропоновано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 провести поділ будинку в натурі відповідно до часток сторін у праві спільної часткової власності на житловий будинок, проте останні не виявили наміру проводити його поділ.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п.6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 176-179/21-24 від 08.06.2021 вбачається, що можливо виділити в натурі належних ОСОБА_1 3/10 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, згідно якого ОСОБА_1 пропонуються приміщення по А-1 з прибудовою А-1 та тамбуром а-1: 3-1 тамбур площею 1,5 кв.м., 3-2 коридор площею 7,6 кв.м., 3-3 кухня площею 16,9 кв.м., 3-4 санвузол площею 4,4 кв.м., 3-5 передпокій площею 5,5 кв.м., 3-6 кімната площею 12,2 кв.м., 3-7 кімната площею 16,6 кв.м., загальною площею 64,7 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., господарсько-побутові будівлі та споруди: сарай Б-1, літня кухня б-1, хвіртка №3, огорожа №4, є технічно можливим з відхиленням від вимог нормативних документів.

Виділ ОСОБА_3 в натурі належні їй 2/5 частини в праві спільної часткової власності в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в житловому будинку А-1 з житловою прибудовою А1 та житловою прибудовою А1 - 1 та під № 2-1 коридор площею 23,4 кв.м., 2-2 кімната площею 15,4 кв.м., кімната 2-3 площею 14,5 кв.м., коридор 2-4 площею 4,9 кв.м., кімната 2-5 площею 15.8 кв.м., санвузол 2-6 площею 6,0 кв.м., кухня 2-7 площею 16,2 кв.м. загальною площею 96,2 кв.м., житловою - 45,7 кв.м та господарсько-побутові будівлі та споруди, а сааме сарай Д -1 та гараж Д-1 вбиральня У -1, ворота №1, огорожа №2 як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок та господарсько-побутові будівлі, який підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності, є технічно можливим з відхиленням від вимог нормативних документів.

Виділ ОСОБА_2 в натурі належні їй 3/10 частини в праві спільної часткової власності в житловому будинку з господарсько - побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку А-1 з житловою прибудовою а-1 та житловою прибудовою А - Іта під № 1-1 коридор площею 3,7 кв.м., 1-2 кладова площею 2,5 кв.м., санвузол 1- 3 площею 5,2 кв.м., кухня 1-4 площею 14,3 кв.м., кімната 1-5 площею 13,3 кв.м., передпокій 1-6 площею 3,6 кв.м., кімната 1-7 площею 11,7 кв.м., загальною площею 54,3 кв.м., житловою - 25,0 кв.м. та господарсько- побутові будівлі та споруди а саме сарай б-1 та сарай б - 1 убиральня У-1 та літній душ У -1 1/2 частина хвіртки №3 як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок та господарсько-побутові будівлі, який підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності, є технічно можливим з відхиленням від вимог нормативних документів.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п.в) ч.1 ст.102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку рішення суду про скасування земельного сервітуту.

Відповідно до ч.2 вказаної статті на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а)припинення підставйого встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.183,358,364,380 ЦК Українислід дійти висновку, що виділ часток (поділ) житлового буд. АДРЕСА_1 що перебуває у спільній частковій власності сторін, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Виділ належних співвласникам часток будинку в натурі не спричинить погіршення технічного стану будинку, оскільки для виділу не потребується переобладнання приміщень, добудова, перебудова, перепланування. У належних їм приміщеннях улаштовані окремі входи, встановлені окремі засоби обліку постачання комунальних послуг, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також у судовому засіданні кожна із сторін відмовилася від вимог про стягнення компенсації, як різницю між ідеальними частками житлового будинку та фактично виділеними (визначеними) частками.

Наразі між сторонами виникають суперечки та конфлікти з приводу користування земельною ділянкою первісного позивача.

Згідно ч.1 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно дост.100ЗК Українисервітут можебути встановленийдоговором,законом,заповітом аборішенням суду.Сервітут моженалежати власникові(володільцеві)сусідньої земельноїділянки,а такожіншій конкретновизначеній особі(особистийсервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Частинами 1, 2 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.101 ЗК України земельний сервітутне можебути предметомкупівлі-продажу,застави тане можепередаватися будь-якимспособом особою,в інтересахякої цейсервітут встановлено,іншим фізичнимта юридичнимособам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 4 вказаної статті земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей91, 96 ЗК Українивласники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 401 ЦК Україниправо користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 404ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»судам роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначеністаттею 99 ЗК Україниі цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц, від 26 січня 2022 року у справі №592/4818/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20) вказано, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

У вказаній вище постанові Верховного Суду зазначено, що при вирішенні позовних вимог про встановлення сервітуту необхідно врахувати, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. Суд має встановити обставини на підставі належних і допустимих доказів: чи звертався позивач до відповідача із пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту на конкретно визначених умовах.

Про наміри досудового врегулювання даного спору свідчить лист-пропозиція позивача (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) до відповідача ОСОБА_16 (а.с.26-27).

У той же час, позивачем за зустрічним позовом, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 зверталася до відповідача ОСОБА_1 з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту на конкретно визначених умовах.

ОСОБА_4 , перебуваючи в родинних відносинах (як тітка та племінник) з ОСОБА_5 (попереднім власником 3/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_3 , власником та користувачем яких являється ОСОБА_2 ) було укладено договір про встановлення сервітуту на частині земельної ділянки ОСОБА_4 . Враховуючи близькі родинні стосунки та відносини, договором про встановлення сервітуту встановлено безстроковий та безоплатний сервітут на право цілодобового доступу до земельної ділянки № НОМЕР_2 для проходу і проїзду, а також саме з цих підстав визначалася площа земельної ділянки позивача 0,0043 га, на яку встановлювався сервітут (а.с.23-25).

Відповідно до положень ч.2 ст.101 Земельного кодексу України передбачено, що земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним і юридичним особам.

Згідно договору купівлі-продажу від 3.10.2017 ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 3/10частини житловогобудинку АДРЕСА_1 та відповідновтратив правокористування земельноїділянки № НОМЕР_2 та правокористування земельнимсервітутом (а.с.70-71).

Тобто, дія вказаного договору щодо встановлення земельного сервітуту, не розповсюджується на відповідача ОСОБА_2 .

Тому, ОСОБА_2 не має права на користування належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, а значить позовні вимоги в частині усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410700000:03:002:0294 шляхом припинення сервітуту, встановленого на підставі договору про встановлення сервітуту на користування цією земельною ділянкою площею 0,0043 га, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають задовленню шляхом припинення права ОСОБА_2 на користування цією частиною земельної ділянки площею 0,0043 га.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 176-179/21-24 від 06 червня 2021 року встановлено два варіанти доступу до частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

По першому варіанту, враховуючи планувальне розташування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, частки співвласників пропонується сервітут площею 43,0 кв.м. на земельній ділянці АДРЕСА_7 площею 434 кв.м. належної ОСОБА_1 , що графічно зображено в додатку 1 як багатокутник, заштрихований лініями зеленого кольору, для проходу до частини житлового будинку ОСОБА_2 , межі та проміри між поворотними точками позначено на схемі (додаток 1) доступу до частин житлового будинку (а.с. 132-144-149)

По другомуваріанту,враховуючи планувальнерозташування житловогобудинку знадвірними будівлямита спорудами,частки співвласниківпропонується земельнийсервітут площею34,0кв.м.на земельнійділянці № НОМЕР_3 площею 583кв.м.,належної ОСОБА_3 (кадастровий номер 7410700000:03:002:0295), що графічно зображено в додатку 2 як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору для проходу до частини житлового будинку ОСОБА_2 , межі та проміри між поворотними точками позначено на схемі (додаток 2) доступу до частин житлового будинку (а.с. 132-144150).

Переходячи до виробу варіанту встановлення земельного сервітуту суд погоджується з доводами позивача, що лише після звернення ОСОБА_4 до суду відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 почали користуватися земельною ділянкою позивача, тобто раніше у відповідачів не було потреби використовувати земельну ділянку для проходу; суд також враховує, що у відповідачів мається доступ до газового лічильника та водопровідного колодязя; відсутність порушень будівельних, санітарних чи протипожежних норм і правил; суттєвим є і той факт, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у родинних відносинах і проживають у власності один одного, фактично обмінявшись житловими приміщеннями для проживання.

За навединх обставин, суд вважає, що саме другий варіант встановлення земельного сервітуту є доцільним і найменш обтяжливим для сторін.

На підставі вищевикладеного, керуючого ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 , належні їй в натурі 3/10 частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, до якого відносяться приміщення по будинку А-1 з прибудовою А-1 та тамбуром а-1: 3-1 тамбур площею 1,5 кв.м., 3-2 коридор площею 7,6 кв.м., 3-3 кухня площею 16,9 кв.м., 3-4 санвузол площею 4,4 кв.м., 3-5 передпокій площею 5,5 кв.м., 3-6 кімната площею 12,2 кв.м., 3-7 кімната площею 16,6 кв.м., загальною площею 64,7 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., господарсько-побутові будівлі та споруди: сарай Б-1, літня кухня б-1, хвіртка №3, огорожа №4.

Виділити ОСОБА_3 в натурі,належні їй2/5частини вправі спільноїчасткової власностіна житловийбудинок згосподарсько-побутовимибудівлями іспорудами АДРЕСА_1 ,як цілийта самостійнийоб`єкт нерухомогомайна житловийбудинок згосподарсько-побутовимибудівлями іспорудами,до якоговідносяться приміщенняпо будинку А-1 з житловою прибудовою А'''1 та житловою прибудовою А'-1 та під №2-1 коридор площею 23,4 кв.м., 2-2 кімната площею 15,4 кв.м., кімната 2-3 площею площею 14,5 кв.м., коридор 2-4 площею 4,9 кв.м., кімната 2-5 площею 15,8 кв.м., санвузол 2-6 площею 6,0 кв.м., кухня 2-7 площею 16,2 кв.м, загальною площею 96,2 кв.м., житловою - 45,7 та господарсько - побутові будівлі та споруди а саме:сарай Д'-1 та гараж Д-1 вбиральня У''-1, ворота №1, огорожа №2.

Виділити ОСОБА_2 в натурі,належні їй3/10частини вправі спільноїчасткової власностіна житловийбудинок згосподарсько-побутовимибудівлями іспорудами АДРЕСА_1 ,як цілийта самостійнийоб`єкт нерухомогомайна житловийбудинок згосподарсько-побутовимибудівлями іспорудами,до якоговідносяться приміщенняпо будинкуА-1з житловою прибудовою а-1 та житловою прибудовою А''-1 та під №1-1 коридор площею 3,7 кв.м., 1-2 кладова площею 2,5 кв.м., санвузол 1-3 площею 5,2 кв.м, кухня 1-4 площею 14,3 кв.м., кімната 1-5 площею 13,3 кв.м., передпокій 1-6 площею 3,6 кв.м., кімната 1-7 площею 11,7 кв.м, загальною площею 54,3 кв.м., житловою -25,0 кв.м. та господарсько - побутові будівлі та споруди а саме:сарай б'-1 та сарай б''-1 убиральня У-1 та літній душ У'-1.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 разом із господарськими будівлями та спорудами.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410700000:03:002:0294 шляхом припинення сервітуту, встановленого на підставі договору про встановлення сервітуту на користування цією земельною ділянкою площею 0,0043 га, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та припинення права ОСОБА_2 на користування цією частиною земельної ділянки площею 0,0043 га.

Встановити ОСОБА_2 земельний сервітутплощею 34,0кв.м.на земельнійділянці № НОМЕР_3 площею 583кв.м. належної ОСОБА_3 (кадастровий номер 7410700000:03:002:0295), що графічно зображено в додатку 2 як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору для проходу до частини житлового будинку ОСОБА_2 , межі та проміри між поворотними точками позначено на схемі (додаток 2) доступу до частин житлового будинку АДРЕСА_1 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 176-179/21-24 від 08.06.2021.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено18.02.2022 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО