Постанова

від 02.05.2022 по справі 127/2986/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2986/22

Провадження № 22-ц/801/808/2022

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 рокуСправа № 127/2986/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Олійник Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року про забезпечення позову, постановлену суддею Романюк Л.Ф., дата складення повного тексту ухвали невідома, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

02 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на його користь суму боргу в розмірі 5 097 240 грн.

07 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку площею 8,1471 га з кадастровим номером 0510100000:02:015:0246, цільове призначення: 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1265852505101).

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що враховуючи значну суму ціни позову, а також небажання відповідача повернути отриманні кошти, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, а також поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться справа №127/22268/21 за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення значної суми боргу, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення суду, оскільки відповідач планує відчужити єдине нерухоме майно, яке перебуває у його власності, а саме земельну ділянку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер якої: 0510100000:02:015:0247, цільове призначення: 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (номер запису право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1265852505101) у межах суми заявлених позовних вимог 5 097 240,00 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В скарзі зазначає, що судом не надано оцінки співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам; ні представник позивача, який подав позовну заяву, ні суд не звернули увагу на те, що крім земельної ділянки, на яку накладено арешт, у власності відповідача є й інше майно, що має меншу оціночну вартість, еквіваленту ціні позову; оскільки предметом позову є стягнення коштів, суд мав би накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах; ні заява про забезпечення позову, ні оскаржувана ухвала не містять доказів та посилань на дійсне існування заборгованості, загрози, ухилення чи невиконання рішення суду в майбутньому, вартості майна, на яке встановлено арешт, не надано оцінки особі відповідача; судом не мотивовано оскаржувану ухвалу; позивачем та його представником не надано доказів, що у власності відповідача відсутнє інше майно, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога щодо забезпечення позову є розумною, обґрунтованою та адекватною, а забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести в майбутньому до труднощів в частині виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 5 097 240 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував на те, що відповідач не бажає повернути отримані кошти, а також, що в проваджені суду знаходить справа за його позовом до відповідача про стягнення значної суми боргу. Оскільки відповідач планує відчужити належну йому земельну ділянку, яка є єдиним його нерухомими майном, вважав, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення суду, а тому просив накласти арешт на цю земельну ділянку.

З доданих до апеляційної скарги документів, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці від 22.09.2021 №1368/0/468-21, наданого управлінням у Вінницькому районі відділу №2 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на яку накладено арешт, становить 95 948 290,83 грн, що у вісімнадцять разів перевищує ціну даного позову.

Вказаний витяг приймається апеляційним судом до уваги, оскільки заява про забезпечення позову розглядалася судом першої інстанції у відсутність сторін, на підставі поданих лише позивачем документів, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати докази (документи) на спростування викладених в заяві обставин.

Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати заявник, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення позову, чи відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ця загроза має бути не ймовірною, а реальною, однак, заявник не довів існування обставин, що свідчать про реальну загрозу неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа №127/21609/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, під час розгляду якої ухвалою суду від 25.08.2021 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на цю ж саму земельну ділянку. Постановою Вінницького апеляційного суду від 29.09.2021 ухвалу про забезпечення позову скасовано та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційний суд дійшов висновку, що сума боргу та вартість земельної ділянки не є співмірними, а також, що заявником не надано доказів, що у власності відповідача відсутнє інше майно, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, натомість, судом встановлено наявність у власності відповідача іншого нерухомого майна.

На час подачі позову та заяви про забезпечення позову у даній справі позов ОСОБА_2 в цивільній справі №127/21609/21 ухвалою суду від 06.12.2021 залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.

Також встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/22268/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. ОСОБА_2 звертався до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на згадану вище земельну ділянку, однак, ухвалою суду від 16.09.2021 в задоволенні заяви було відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявником не надано суду доказів на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду, що позбавляє суд процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Із наведеного вище можна зробити висновок, що зазначені ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову обставини (відсутність у відповідача іншого майна, намір відчужити земельну ділянку) не відповідають дійсності, оскільки дії заявника вкотре спрямовані на накладення арешту на одну і ту ж земельну ділянку площею 8,1471 га з кадастровим номером 0510100000:02:015:0247, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 . При цьому, заявнику відомо, що вартість цієї земельної ділянки значно перевищує ціну позову у даній справі, а також і про наявність у відповідача на праві власності іншого нерухомого майна.

Як слідує з долучених ОСОБА_1 до справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, у його власності наявне інше нерухоме майно (земельні ділянки).

Колегія суддів звертає увагу, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову зобов`язаний встановити, чи між сторонами дійсно виник спір.

Обставини щодо долучення ОСОБА_2 до позовної заяви копії розписки (а не оригіналу), не надання ним доказів на підтвердження факту вручення відповідачу вимоги про повернення боргу, а також дії позивача у цивільній справі №127/21609/21 (повторна його неявка до суду) у своїй сукупності викликають сумніви в реальності спору між сторонами.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_3 було сплачено 744,30 грн судового збору.

У п.п. 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 496,20 грн.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до ч. 13 ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 496,20 грн, який підлягав до сплати відповідно до закону.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року скасувати, постановити нову.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко