Постанова

від 14.09.2022 по справі 127/2986/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2986/22

Провадження № 22-ц/801/1477/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 рокуСправа № 127/2986/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Михайленко А. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Одноралець Анастасією Василівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року, постановлене у складі судді Романюк Л. Ф. в м. Вінниця, повне судове рішення складено 24 червня 2022 року,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи позов тим, що відповідно до розписки від 19.12.2018 року, позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 , а останній прийняв грошові кошти в сумі 180 000 доларів США, що є еквівалентом 5 097 240,00 гривень станом на 02.02.2022 року (28,318 гривень за 1 долар США), відповідно до попереднього договору про укладання договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року.

Проте попередній договір про укладення договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року б/н був укладений між ОСОБА_2 (за договором - Власник) та ТОВ «Поділля Будінвест» (за договором Землекористувач)

Жодних правочинів між позивачем та відповідачем так укладено і не було, а тому 17.08.2021 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення коштів в розмірі 180000,00 доларів США, що є еквівалентом 4795596,00 грн. станом на 17.08.2021 року.

Однак відповіді на вимогу позивач не отримав, тому звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму в розмірі 5 097 240,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5097240,00 грн. (п`ять мільйонів дев`яносто сім тисяч двісті сорок грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 12 405,00 грн.(дванадцять тисяч чотириста п`ять грн.) судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що грошові кошти у розмірі 180000 доларів США набуті відповідачем ОСОБА_2 (підтверджено оригіналом розписки, наявним у позивача, що підтверджує факт неповернення цих грошей), будь-яких договірних відносин, про які йдеться в розписці, між позивачем та відповідачем не виникло, тому відсутня розумна та справедлива підстава для утримання цих коштів відповідачем та набуття їх у власність. Тому суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути отримані грошові кошти, оскільки вони є безпідставно набутим майном.

З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції невірно оцінив фактичні відносини, які виникли між сторонами: в розписці про отримання коштів зазначено, що вони отримані відповідно до Попереднього договору про укладення договорів про спільне будівництво, а розпискою від 08 червня 2021 року позивач підтвердив, що не має жодних юридичних чи грошових претензій до відповідача щодо договірних зобов`язань між ними, при цьому помилково було упущено кошти, які є предметом позову у цій справі. Також суд хоча й встановив, що ОСОБА_1 є єдиним засновником та директором ТОВ «Поділля Будінвест», з яким і було укладено договори про спільне будівництво, проте чомусь не надав цій обставині правильної оцінки. Просить дати оцінку і тій обставині, що представник позивача адвокат Сувалов В. О. надав лише ордер старого зразка (а.с.18), а договір про надання правової допомоги в матеріалах справи відсутній.

Упродовж встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не з`явилися, про день та час судового розгляду були повідомлені належним чином. Від адвоката Одноралець А. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває у відпустці з 24.08.2022 по 16.09.2022 року включно. Зазначене клопотання відхиллено судом, оскільки адвокат була завчасно (ще 16.08.2022 року) повідомлена про день та час судового розгляду (а.с. 130-131), проте заяву подано нею у день судового засідання, адвокатом не надано доказів перебування у відпустці, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків апеляційного розгляду, оскільки провадження у справі відкрито 25.07.2022 року, а клопотання про їх продовження не заявлено.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини:

відповідно до розписки від 19.12.2018 року, позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 , а останній прийняв грошові кошти в сумі 180 000 доларів США, відповідно до попереднього договору про укладання договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року (а.с.99).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 31.10.2018 року зареєстровано новостворену юридичну особу «ТОВ «Поділля-Будінвест» (ЄДРПОУ 42585761), керівник Адамчук В.М., відповідно до Протоколу загальних зборів учасників єдиним засновником якого є ОСОБА_1 (а.с.68-69).

19.12.2018 року між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест» в особі директора та власника товариства ОСОБА_1 було укладено угоди, а саме:

-попередній договір про укладення договорів про спільне будівництво, за яким ОСОБА_2 - власник, а ТОВ «Поділля Будінвест» в особі директора та власника ОСОБА_1 - землекористувач виклали свої зобов`язання один пере одним стосовно забудови земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . П.2.2 якого викладено грошові зобов`язання землекористувача перед власником в межах договору забудови даної земельної ділянки, відповідно якого й укладались розписки про отримання грошових коштів, зокрема й розписка датована 17.02.2020 року, що є предметом даного позову (а.с.76);

- договір про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію), відповідно якого ОСОБА_2 суперфіціар, а товариство в особі директора Адамчука В.М. суперфіціарій. Предметом даного договору була передача в строкове платне користування для подальшої забудови земельної ділянки площею 8,1471га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Відповідно до Акту прийому-передачі від 20.12.2018 року земельну ділянку було передано у користування (а.с.70-74).

17.03.2021 року на адресу ТОВ «Поділля Будінвест» від ОСОБА_2 було направлено повідомлення про намір розірвання договору суперфіцію (а.с.78).

У відповіді ОСОБА_1 зазначено, що у разі ініціювання розірвання зазначеного вище договору, просить повернути 420000,00 доларів США, та грошові витрати пов`язані із підготовкою проектної документації та організації будівництва в розмірі 7500000,00 грн. (а.с.79).

Відповідно до розписки від 08.06.2021 року ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що не має жодних претензій грошових та/чи юридичних до ОСОБА_2 щодо договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) від 19.12.2018 року; Попереднього договору про укладення договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року; договору про спільне будівництво від 19.12.2018року, укладеними між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест» (а.с.83).

17.08.2021 року на адресу ОСОБА_2 ОСОБА_1 була надіслана вимога про повернення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України відповідно до розписки ( а.с.99) в розмірі 180 000 доларів США, що еквівалентно на момент складання вимоги - 4 795 596 грн. ( а.с.5-6).

Між сторонами виник спір з приводу повернення безпідставно набутого майна (коштів).

Загальні підстави для виникненнязобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникненнязобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном ємайно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням єправовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватисяналежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є,зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розумієтьсятакий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц,від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц .

Суд першої інстанції вірно встановив та ця обставина не заперечується сторонами, що між ними як фізичними особами не існувало та не існує договірних відносин, Попередній договір, про який йдеться в розписці від 19 грудня 2018 року, між ними укладений не був.

В матеріалах справи наявний оригінал розписки від 19.12.2018 року (а.с.99), відповідно до якої, ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 , а останній прийняв грошові кошти в сумі 180 000 доларів США, відповідно до попереднього договору про укладання договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що пред`явлення позивачем оригіналу розписки спростовує твердження представника відповідача щодо повного розрахунку ОСОБА_2 по всіх зобов`язаннях перед ОСОБА_1 .. Наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про те, що вказані в ній кошти в сумі 180000 доларів США не були повернуті відповідачем ОСОБА_2 ..

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що написана ним розписка, яка є предметом розгляду у цій справі, стосується договорів, укладених ним з ТОВ «Поділля Будінвест», оскільки позивач ОСОБА_3 є засновником та директором цього товариства, слід зазначити наступне:

Дійсно між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест» було укладено Попередній договір про спільне будівництво від 19.12.2018 р. (а.с. 76 77), також було укладено нотаріально посвідчений Договір про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) (а.с. 70 75). Як свідчать акти про виконання зобов`язань (а.с.77), Акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 75), ці договори виконувались. Факт виконуваності цих договорів підтверджує і те, що в подальшому, на вимогу ОСОБА_2 , адресовану керівнику ТОВ «Поділля Будінвест» Адамчуку В. М. (а.с.78), було 08 червня 2021 року розірвано договір суперфіцію (а.с. 84-85) та повернено ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримані грошові кошти в сумі 500000 доларів США за Попереднім договором про укладення договорів про спільне будівництво від 19.12.2018 року, Договором суперфіцію від 19.12.2018 року, Договором про спільне будівництво від 19.12.2018 року, про що свідчить розписка від 08 червня 2021 року.

Тобто правовідносин з приводу укладення, виконання, розірвання зазначених договорів існували між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест» як юридичною особою, яка, згідно частини першої статті 92 ЦК України, набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статті 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України) та наділена цивільною правоздатністю (ст. 25 Ц України) та дієздатністю (ст. 30 ЦК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді (стаття 80 ЦК України).

Отже, юридична та фізична особа це різні, окремі, самостійні суб`єкти цивільних правовідносин, а тому не слід ототожнювати позивача ОСОБА_1 як фізичну особу та як директора ТОВ «Поділля Будінвест», тобто особу, яка відповідно установчих документів виступає від її імені.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що суд невірно оцінив розписку від 08.06. 2021 року (а.с.83) є його власною думкою, не підтвердженою фактичними обставинами та доказами по справі.

Як уже зазначалося вище, розписка від 08.06.2021 року була написана в зв`язку з припиненням договірних відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест», в ній чітко зазначено, що повернені кошти в розмірі 500000 доларів США складаються з 400 000 доларів США відповідно до п. 2.4 Попереднього договору про спільне будівництво від 19.12.2018 року, укладеного між ТОВ «Поділля Будінвест» та ОСОБА_2 та 100000 доларів в погашення понесених витрат. В розписці перераховано всі договори, яких вона стосується.

Отже, з огляду на зміст цієї розписки, суми, які в ній зазначені та які відповідають сумам, вказаним в пункті 2.2.2 Попереднього договору про укладення договорів про спільне будівництво між ОСОБА_2 та ТОВ «Поділля Будінвест», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана розписка про повернення коштів в межах договорів, укладених між фізичною та юридичною особами, не може свідчити про повернення коштів в розмірі 180000 грн, які були передані позивачем як фізичною особою та прийняті відповідачем як фізичною особою та щодо повернення яких і вирішується наразі спір.

А відтак, встановивши, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти в розмірі 180000 доларів США в рахунок Попереднього договору, який не був укладений ні 19 грудня 2018 року (як про те заначено в Розписці), ні в подальшому, а відповідач продовжує утримувати кошти та добровільно їх не повертає, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що передані на користь відповідача кошти підлягають поверненню, як безпідставно набуті.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції вірно послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 759/1206/17, в якій предметом розгляду були подібні правовідносини. Аналогічний висновок Верховного суду викладений в постанові від14квітня 2020року усправі№ 495/2442/16-ц.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невідповідності форми ордера адвоката Сувалова В. О. (а.с.18), оскільки дійсно відповідно Положення про ордер на надання правничої допомоги, затверджено рішенням Ради адвокатів України від «12» квітня 2019 року № 41(зі змінами), бланк ордеру генерується у відповідному розділі особистого кабінету адвоката на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а наявний у справі ордер старого зразка, виготовлений друкарським способом. Проте зазначена обставина не впливає на правильність прийнятого у справі рішення, а факт представництва адвокатом Суваловим В. О. не заперечується з боку особи, яку він представляє ОСОБА_1 , позовна заява ним підписана особисто, тобто судовий розгляд ініційовано повноважною особою

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо необхідності ретельно перевіряти документи, надані представниками на підтвердження своїх повноважень.

Отже, за результатами розгляду апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку, що майно, а саме спірні грошові кошти у розмірі 180000 доларів США набуті ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 не пов`язаний жодними договірними правовідносинами щодо такого майна без правової підстави на те, тому у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим.

Відтак апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України) як такого що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), слід зазначити наступне: за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 18 607, 50 грн судового збору (квитанція на а. с. 117), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені судові витрати слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_2 , понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк