Постанова

від 04.05.2022 по справі 709/281/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 709/281/21

провадження № 61-2580св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі судді Чубая В. В. від 16 вересня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., від 24 грудня 2021 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 24 серпня 2005 року він і ОСОБА_3 почали спільно проживати, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство у с. Ревбинці колишнього Чорнобаївського району Черкаської області, де прожили півтора місяці. 16 грудня 2005 року за спільні кошти було придбано будинок та земельну ділянку, на якій розташований будинок, для спільного проживання сім`єю, право власності на які зареєстрували за відповідачем ОСОБА_3

ОСОБА_1 вказував, що з 2005 року він є фізичною особою-підприємцем, а відповідачка ОСОБА_3 на той час працювала санітаркою, а тому об`єктивно не мала можливості самостійно придбати вказану нерухомість.

Зазначав, що з грудня 2005 року по квітень 2020 року вони з ОСОБА_3 проживали у вказаному будинку, вели спільний побут, мали спільне господарство, взаємні права і обов`язки, притаманні подружжю, здійснювали поточний ремонт будинку, утримували його і прибудинкову територію, купували меблі й побутову техніку, оплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет та кошти, які витрачали на харчування, дозвілля тощо.

ОСОБА_1 повідомляв, що з 2006 року він зареєстрований у будинку по АДРЕСА_1 та фактично проживає за вказаною адресою на теперішній час, натомість відповідачка з 14 квітня 2020 року переїхала та не проживає в будинку.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, встановити факт спільного проживання однією сім`єю з відповідачкою з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, визнати будинок і земельну ділянку спільним майном подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним і відповідачкою право власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки за кожним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області

від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Встановлено факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_1

із ОСОБА_3 без шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року

у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Визнано житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Визнано земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150 по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150 по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150 по АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами факт його спільного проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірному будинку з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, а також те, що спірна нерухомість придбана ним і відповідачкою за спільні кошти, а тому є їх спільним сумісним майном та підлягає поділу між ними у рівних частинах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої дійшов правильного висновку про достатність доказів для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю.

Доказів на спростування презумпції спільності права власності на придбані будинок та земельну ділянку відповідачкою під час розгляду справи, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не надано, зокрема не надано жодного доказу, який би ставив під сумнів придбання вказаного будинку та земельної ділянки за спільні грошові кошти, а також спільне проживання сторін до квітня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 лютого 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України

від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 23 вересня 2015 року

у справі № 6-1026цс15 та постановах Верховного Суду від 28 серпня

2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі

№ 490/4949/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц

та від 15 червня 2020 року у справі № 359/8985/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також

не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявницявказує, що при вирішенні спору судами не враховано, що в матеріалах справи та документах, наданих позивачем, відсутні будь-які докази про надання позивачем коштів для придбання спірного будинку і земельної ділянки. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт наявності у нього грошових коштів на момент придбання спірного майна. Заявниця зазначає, що на момент придбання спірного майна вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із іншою особою. Місце проживання позивача було зареєстровано у спірному будинку лише через п`ять місяців після його придбання. ОСОБА_3 вказує, що позивачем надано неналежні докази придбання будівельних матеріалів та ремонту у будинку, а також докази оплати комунальних послуг лише за період 2019-2020 років. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом певного періоду часу усталенні відносини, які притаманні подружжю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень. Під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією договору купівлі-продажу будинку від 16 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О. В., ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 (відповідачка) придбала житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу продаж жилого будинку з надвірними спорудами за домовленістю сторін вчиняється за 1 000, 00 грн, які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору. У пункті 2.3 договору визначено його загальну вартість згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ЧОБТІ» Чорнобаївського відділку від 16 грудня 2005 року № 9309021 у розмірі 14 423, 00 грн.

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 грудня 2005 року № 9318563 право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

У відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О. В., ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 3 вказаного договору земельна ділянка продана за 800, 00 грн. Своїм підписом у договорі продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. У пункті 4 цього договору визначено ціну земельної ділянки згідно з витягом зі звіту про експертну грошову оцінку від 15 грудня 2005 року у розмірі 7 600, 00 грн.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 867375 від 06 лютого 2006 року.

У житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про що свідчать дані копії довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 23 вересня2020 року № 1847.

Аналогічні відомості містить акт обстеження умов проживання від 23 вересня 2020 року № 1128, складений комісією у складі депутата сільської ради Кут Т. В., провідного спеціаліста відділу соціального захисту і охорони здоров`я ОСОБА_6 , фахівця із соціальної роботи КЗ «Іркліївський центр надання соціальних послуг» ОСОБА_7 .

Згідно з копією акту від 03 листопада 2020 року № 17, підписаного сільським головою Іркліївської сільської ради, секретарем сільської ради, свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 дійсно проживали однією сім`єю по АДРЕСА_1 з жовтня 2005 року по квітень 2020 року.

Ці обставини підтвердили допитані судом першої інстанції свідки.

На підставі вказаного акту виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради видано дві довідки від 03 листопада 2020 року № 2136 і № 2138 про те, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 дійсно проживали однією сім`єю по АДРЕСА_1 з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, та на момент видачі довідки також проживають у будинку.

Зі змісту іншої довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 03 листопада 2020 року № 2137 слідує, що позивач ОСОБА_1 дійсно зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 .

До позовної заяви додано світлини, на яких разом зображені позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 , вони зображені вдвох і в оточенні інших осіб.

Позивачем також надано видаткові накладні товарні чеки про придбання будівельних матеріалів для облаштування будинку та проведення ремонтних робіт за період спільного проживання сторін.

В матеріалах справи містяться копії квитанцій про оплату комунальних послуг позивачем ОСОБА_1 зокрема, за електроенергію, газопостачання, послуги розподілу газу за вересень - грудень 2019 року включно, січень - серпень 2020 року включно.

Колишнім власником будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , який уклав договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки із ОСОБА_3 , складено письмову заяву, в якій він повідомив, що у 2005 році він продав будинок, який знаходиться АДРЕСА_1 . Вказаний будинок було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частиначетверта статі 3 СК України)

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8цього Кодексу (частина друга статті 74 СК України).

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, за умови, що вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, презюмує виникнення їх спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання.

За змістом статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільнихкоштів подружжя, кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди, страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проживання сторін спору як чоловіка і жінки однією сім`єю з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, а отже і про те, що спірне майно (будинок та земельна ділянка), яке було придбано 16 грудня 2005 року, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки придбано під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах. Встановлено, що позивач зареєстрований у спірному будинку та тривалий час проживав у ньому, що сторонами не заперечувалося.

При вирішенні спору судами надано належну оцінку поданим сторонами доказам у сукупності: показам свідків, довідкам та актам органу місцевого самоврядування щодо тривалого проживання позивача й відповідачки у спірному будинку, доказам понесення витрат позивачем на утримання будинку, сплати комунальних послуг, а також фотознімкам.

Судами також взято до уваги відомості, повідомлені колишнім власником будинку, який уклав договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки із ОСОБА_3 , про те що у 2005 році він відчужив спірний будинок, який було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти.

Відповідачкою не спростовано презумпцію спільності права власності сторін спору на спірне майно, придбане під час спільного проживання однією сім`єю, не надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що майно, яке є предметом спору, було придбано за її особисті кошти.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Слід також зазначити, що доводи відповідачки про те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із іншою особою на момент придбання спірного майна не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Відповідачкою не надано свідоцтва про шлюб, а наявна в матеріалах справи копія паспорту не містить відомостей про зареєстрований шлюб. У той же час до відзиву на касаційну скаргу додана копія рішення Чорнобаївського районного суду від 16 серпня 2005 року у справі № 2-891 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 .

Колегія суддів враховує вказані обставини, а також те, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 вересня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович