Рішення

від 23.09.2021 по справі 709/281/21

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/281/21

2/709/218/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 24 серпня 2005 року позивач і відповідач почали спільно проживати, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство у с. Ревбинці колишнього Чорнобаївського району Черкаської області, де прожили півтора місяці. 16 грудня 2005 року сторони за спільні кошти придбали будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, для спільного проживання як сім`я, право власності на які зареєстрували за відповідачем. Позивач з 2005 року є фізичною особою-підприємцем, а відповідач на той час працювала санітаркою, а тому об`єктивно не мала можливості самостійно придбати вказану нерухомість. З грудня 2005 року по квітень 2020 року сторони проживали у зазначеному будинку, де вели спільний побут, мали спільне господарство і взаємні права і обов`язки, притаманні подружжю, здійснювали поточний ремонт будинку, утримували його і прибудинкову територію, купували меблі і побутову техніку, оплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет та кошти, які витрачали на харчування, дозвілля тощо. Позивач з 2006 року зареєстрований у цьому будинку і фактично проживає там і на теперішній час, натомість відповідач з 14 квітня 2020 року переїхала. За вказаних обставин позивач, посилаючись на норми ЦК України, СК України і судову практику, просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю з відповідачем з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, визнати будинок і земельну ділянку спільним майном подружжя та в порядку поділу визнати за позивачем і відповідачем право власності на Ѕ їх частину за кожним.

У відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивач раніше, а саме з 1991 року, проживав і був зареєстрований у с. Ревбинці колишнього Чорнобаївського району Черкаської області, де в нього є будинок. На його прохання відповідач надала дозвіл на його реєстрацію у спірному будинку 30 березня

2006 року, тобто через п`ять місяців після його придбання. При цьому у змісті договорів купівлі-продажу вказаного будинку і земельної ділянки, на якій він розташований, де покупцем виступає відповідач, не зазначено про походження грошових коштів, що сплачено, а також не зафіксовано присутність позивача при їх укладенні та надання ним коштів відповідачу для придбання нерухомості. З початку 2020 року відносини між позивачем і відповідачем зіпсувалися і остання поставила перед ним вимогу про залишення спірного будинку і зняття з реєстрації, проте позивач почав вчиняти перешкоди у користуванні будинком шляхом заміни замків на вхідних дверях та безпідставної вимоги розподілу майна, у зв`язку з чим відповідач вимушена була звернутися до суду. Позивачем до позову не додано будь-яких доказів спільного проживання з відповідачем саме з

24 серпня 2005 року, так і доказів того, що за нерухомість сплачено саме їх спільні кошти. На переконання представника відповідача, позивачем не доведено ведення спільного господарства сторонами, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, що підлягає доказуванню у даній категорії судових справ. Посилаючись на положення СК України, практику Конституційного Суду України та Верховного Суду, представник позивача просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де останній вказував, що позивач, відповідач та її дочка одночасно були зареєстровані у спірному будинку

30 березня 2006 року, до купівлі якого з серпня-вересня 2005 року спільно проживали у матері позивача. Позиція відповідача, що кошти на придбання спірної нерухомості були її власними, не підтверджено належними і допустимими доказами. Доводи про те, що позивач чинить відповідачу перешкоди у користуванні спірним майном та намагається ним заволодіти також є суто припущеннями відповідача. Ведення спільного господарства та здійснення позивачем витрат на здійснення ремонту та утримання спірного будинку підтверджується копіями квитанції про оплату будівельних матеріалів, а також сплату комунальних послуг. Таким чином, на переконання представника позивача, стороною відповідача не спростовано викладені у позовній заяві доводи та вимоги.

Під час судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали, виходячи з підстав, викладених у позові. Позивач додатково пояснив, що на придбання спірного майна давав половину коштів, тобто 1500,00 доларів США, що на той момент становило 7500,00 гривень, з яких 350,00 доларів США їм з відповідачем надала баба, а іншу частину він заробив, працюючи стоматологом. За пропозицією відповідача договори купівлі-продажу укладала вона, щоб його діти від першого шлюбу не могли претендувати на нерухоме майно. У спірному будинку вони з відповідачем та її дочкою почали проживати саме з жовтня 2005 року, тобто ще до його купівлі, а до цього протягом серпня-вересня проживали у його матері. Грошові кошти за придбану нерухомість віддавали частинами.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечили, посилаючись на доводи, викладені у відзиві. Відповідач додатково пояснила, що вартість спірного майна на момент придбання становила 3000,00 доларів США. Спірні будинок і земельну ділянку вона придбала самостійно без позивача, оскільки на той момент останній грошових коштів не мав, був безробітним та зловживав алкоголем. Частина коштів була її особистою, іншу частину їй надали батьки, але у якій саме сумі вона вже не пам`ятає. Вона з дочкою та позивачем почали проживати в будинку постійно після проведення в ньому ремонту весною 2006 року, який проводився за допомогою її батьків.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 , яка є дочкою відповідача, показала, що коли її мати зійшлася з вітчимом, тобто позивачем, вони придбали будинок за спільні кошти і почали проживати разом. Вітчим є стоматологом, заробляв більше ніж її мати, тобто відповідач. Сторони вели спільне господарство. Позивач оплатив її навчання і досі сплачує за нього, робив подарунки, дарував золоті вироби, забезпечував сім`ю. Позивач і відповідач мали спільних друзів, кумів, разом їздили відпочивати на річку. Вони святкували свята як одна родина. Коли купували будинок, то грошові кошти передавали у дворі ОСОБА_5 , при чому вона була присутня.

Свідок ОСОБА_7 показала, що сторони у 2005 році прийшли жити у будинок, який належав ОСОБА_8 . Думає, що вони його придбали. Жили дружно як сім`я, садили город і обробляли його, виховували дитину. Разом їздили на автомобілі. З будинку зробили теремок , оскільки раніше там була хатка , а тепер він утеплений, з новими вікнами, і відремонтованим дахом, добудовано гараж і альтанку. За будівельні і ремонтні роботи в основному розраховувався позивач.

Свідок ОСОБА_9 показала, що позивач, відповідач і її дочка в 2005 році приїхали жити втрьох як сім`я. Вона знає їх з першого дня проживання у будинку як культурних і вихованих людей. З будинку зробили прекрасну садибу, посадили квіти. Жили вони добре, відчувалося, що сім`я забезпечена. Звідки брали кошти, то їхня справа. Вона думала, що вони офіційно одружені. Вона неодноразово бачила, як позивач і відповідач разом їдуть на роботу, до магазину. До них приїздили друзі, жарили шашлики. Що сталося зараз сказати важко, відповідач з весни 2020 року у будинку не живе. Коли її син робив ремонт у будинку, то з ним розраховувався позивач.

Свідок ОСОБА_10 показав, що у 2005 році позивач і відповідач разом придбали хату у ОСОБА_8 , яку той раніше придбав для свого сина. ОСОБА_11 казав, що вони разом її купили. Почали розбудовувати, відремонтували дах, зробили опалення, поставили огорожу, добудували басейн, гараж. Відповідач самостійно не посилила б такі витрати. Проживали нормально, люди працьовиті, займалися хатніми справами, садівництвом, обкошували територію. Зійшлися вони як сім`я. До 2020 року проживали разом. На його питання позивач відповів, що відповідач від нього пішла.

Свідок ОСОБА_12 показав, що відповідач придбала будинок сама, оскільки у позивача не було грошей. Він працював різноробочим у с. Ревбинці, оскільки був звільнений за п`янку із стоматологічного кабінету. Відповідач отримала кошти від колишнього чоловіка за будинок під час розлучення. На момент придбання спірного будинку вони разом не проживали, а почали спільно проживати як сім`я з весни 2006 року. Йому це відомо, оскільки його дружина працювала з матір`ю і батьком відповідача. Влітку 2005 року він привозив позивача з с. Червоногірка до с. Іркліїв на побачення до відповідача.

Свідок ОСОБА_13 показала, що товаришувала з батьками відповідача і знає її зі шкільних років. Відповідач і позивач почали проживати разом з часу як одружилися, але коли саме не знає. Їй також невідомо чий то будинок. Разом вони прожили років п`ятнадцять як кажуть.

Свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю відповідача, показала, що її дочка купувала спірний будинок за кошти, які їй дали вони, тобто батьки, та за свої власні. В той час відповідач у суботу і неділю торгувала на базарі, працювала, здавала абрикоси. У березні 2006 року сторони почали проживати у будинку, який придбано у грудні 2005 року. Її чоловік, тобто батько відповідача, будував міжкімнатні перегородки, а вона штукатурила. Багато чого робили своїми руками. З позивачем вона познайомилася у 2006 році, коли відповідач привела його до них додому.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду і покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Згідно з копією договору купівлі-продажу будинку від 16 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О.В., ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_4 (відповідач) придбала житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою; АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1. цього договору продаж жилого будинку з надвірними спорудами за домовленістю сторін вчиняється за 1000,00 гривень, які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору, а у п. 2.3. цього договору визначено його загальну вартість згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП ЧОБТІ Чорнобаївського відділку від 16 грудня 2005 року № 9309021 у розмірі 14423,00 гривень (а.с. 14).

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 грудня

2005 року № 9318563 вбачається, що право приватної власності на вказаний будинок зареєстровано за відповідачем (а.с. 15 на звороті).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 грудня

2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу Бабаком О.В., ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 . Згідно з п. 3 цього договору вказана земельна ділянка продана за 800,00 гривень; своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру, а у п. 4 цього договору визначено ціну земельної ділянки згідно з Витягом зі звіту про експертну грошову оцінку від 15 грудня 2005 року у розмірі

7600,00 гривень (а.с. 16).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки на ім`я ОСОБА_4 (відповідач) видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 867375 від 6 лютого 2006 року (а.с. 17).

У житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_4 (відповідач), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_5 , про що свідчить копія довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 23 вересня

2020 року № 1847 (а.с. 18).

Аналогічні відомості містить Акт обстеження умов проживання від 23 вересня

2020 року № 1128, складений комісією у складі депутата сільської ради Кут Т.В., провідного спеціаліста відділу соціального захисту і охорони здоров`я ОСОБА_16 , фахівця із соціальної роботи КЗ Іркліївський центр надання соціальних послуг

ОСОБА_17 на підставі заяви відповідача (а.с. 19).

Згідно з копією Акту від 3 листопада 2020 року № 17, підписаним сільським головою ОСОБА_18 і секретарем сільської ради ОСОБА_19 , свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили, що позивач і відповідач дійсно проживали однією сім`єю у АДРЕСА_2 з жовтня 2005 року по квітень 2020 року (а.с. 20).

На підставі вказаного акту виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради видано дві довідки від 3 листопада 2020 року №№ 2136 і 2138 про те, що позивач і відповідач дійсно проживали однією сім`єю в АДРЕСА_2 з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, та на момент видачі довідки дійсно проживають у будинку (а.с. 24, 25).

Зі змісту іншої довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від

3 листопада 2020 року № 2137 позивач дійсно зареєстрований і проживає в

АДРЕСА_2 (а.с. 26).

До позовної заяви додано роздруківки п`яти світлин, на яких разом зображені позивач і відповідач, та двох світлин, де останні зображені разом і в оточенні інших осіб (а.с. 27-30).

В матеріалах справи містяться копії квитанцій про оплату комунальних послуг позивачем, зокрема за електроенергію, газопостачання, послуги розподілу газу за вересень - грудень 2019 року включно, січень - серпень 2020 року включно (а.с. 31-35, 87-88).

Позивачем також на підтвердження ведення спільного господарства та здійснення ремонту і утримання спірного будинку, а саме придбання будівельних матеріалів, витратних матеріалів, сантехнічних виробів, меблів тощо, до відповіді на відзив долучено копії товарного чеку від 4 вересня 2018 року на суму 2000,00 гривень (а.с. 92), видаткової накладної від 17 вересня 2018 року № 2450 на суму 5620,37 гривень (а.с. 93), копію видаткової накладної від 14 грудня 2011 року № PR1C-13754 на суму 939,84 гривень

(а.с. 94), товарного чеку від 12 жовтня 2018 року 8686,00 гривень (а.с. 94 на звороті), замовлення покупця від 11 жовтня 2017 року № ЦБ5389 (а.с. 95), товарного чеку від

9 березня 2016 року № 23 на суму 1611,36 гривень (а.с. 96), видаткової накладної від

25 лютого 2015 року № PR1C-00723 на суму 2791,00 гривень (а.с. 97), видаткової накладної від 1 листопада 2017 року № М400038072 на суму 2036,00 гривень (а.с. 98), товарного чеку від 11 вересня 2012 року на суму 2500,00 гривень (а.с. 99), замовлення покупця від

17 вересня 2018 року № 2634 на суму 5966,52 гривень (а.с. 100), видаткової накладної

№ Ррз/СН-0033374 від 26 лютого 2015 року на суму 659,00 гривень (а.с. 101), товарного чеку від 20 листопада 2017 року на суму 131,00 гривень (а.с. 102), накладної від 24 березня 2014 року на суму 432,00 гривень (а.с. 103), товарного чеку від 2 серпня 2018 року, з доставкою товару на ім`я та адресу позивача, на загальну суму 12775,00 гривень (а.с. 104), накладної на суму 2466,16 гривень (а.с. 105), товарного чеку від 21 вересня 2012 року на суму 2490,00 гривень, з доставкою та збиранням на суму 345,00 гривень (а.с. 106 і на звороті), товарного чеку від 31 серпня 2016 року № 9 на суму 1566,00 гривень (а.с. 107), товарного чеку від 25 серпня 2016 року на суму 1108,00 гривень (а.с. 108), товарного чеку від 24 жовтня 2017 року на суму 210,00 гривень (а.с. 109), товарного чеку від 14 жовтня 2017 року на суму 700,00 гривень (а.с. 110), товарного чеку від 16 листопада 2017 року на суму 400,00 гривень (а.с. 111), товарних чеків від 4 лютого 2014 року на суму

160,00 гривень та 317,50 гривень (а.с. 112), видаткової накладної від 30 листопада

2017 року № 49697 на суму 708,70 гривень (а.с. 113), специфікації від 30 листопада

2017 року на суму 557,61 гривень (а.с. 114), товарного чеку № 1701 на суму

1830,00 гривень (а.с. 115), товарного чеку від 8 серпня 2016 року на суму 430,00 гривень (а.с. 116), товарного чеку на суму 2420,00 гривень (а.с. 117), товарного чеку на суму

480,00 гривень (а.с. 118), товарного чеку від 31 серпня 2016 року на суму 450,00 гривень (а.с. 119), товарного чеку від 31 серпня 2016 року на суму 330,00 гривень (а.с. 120), товарних чеків на суму 132,70 гривень, 329,50 гривень, 465,10 гривень (а.с. 121), заявки від 10 серпня 2017 року № 2 на суму 25215,68 гривень (а.с. 122), специфікації від 2 вересня 2017 року на суму 7919,77 гривень (а.с. 123), а також чеків та інших видаткових накладних на різні суми (а.с. 124, 125, 126, 127, 128, 129).

У свою чергу відповідачем до відзиву долучено копію договору підряду на суму 17930,00 гривень (а.с. 64) та копію товарного чеку на суму 8100,00 гривень (а.с. 65).

Згідно з копією висновку про вартість майна № 030421 ринкова вартість спірного житлового будинку з надвірними спорудами станом на 4 березня 2021 року становить 209300,00 гривень (а.с. 36).

Відповідно до копії висновку із звіту ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 4 березня 2021 року становить 6000,00 гривень (а.с. 38).

Крім того, до матеріалів справи долучені копії заяв ОСОБА_15 (а.с. 21), ОСОБА_7 (а.с. 22), ОСОБА_10 (а.с. 23), ОСОБА_20 (а.с. 89), ОСОБА_21 (а.с. 90), в яких ідеться про придбання спірного житлового будинку та спільне проживання в ньому сторін.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, з-поміж іншого, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Відповідно до ст. 74 СК України (в редакції, яка діяла на момент укладення договорів купівлі-продажу спірного майна) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

На теперішній час редакція вказаної статті Кодексу дещо зазнала змін, однак також встановлює, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Глава 8 СК України регулює відносини щодо спільної сумісної власності подружжя.

Так, згідно з ч. 1 ст. 69 СК України (у теперішній редакції) дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України (у теперішній редакції) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю

(п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі

№ 554/8023/15-ц зроблено висновок про те, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від

15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц).

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На переконання суду, позивачем доведено належними і допустимими доказами факт його проживання з відповідачем однією сім`єю без шлюбу у спірному будинку з жовтня 2005 року по квітень 2020 року, а тому вказаний факт підлягає встановленню судом.

Зокрема, такі висновки суду підтверджені показами свідків ОСОБА_5 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , наданими під присягою, копією Акту від

3 листопада 2020 року № 17 та виданою на його підставі довідкою виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 3 листопада 2020 року № 2136, копіями світлин, а також копіями документів, наданих як позивачем, так і відповідачем, на підтвердження здійснення витрат на проведення будівельних і ремонтних робіт у спірному будинку, придбання витратних матеріалів і меблів тощо.

Суд також не ставить під сумнів твердження позивача про те, що спірна нерухомість придбана ним і відповідачем за спільні кошти.

Так, пояснення позивача, надані під час судового розгляду щодо розміру його частини грошових коштів на придбання нерухомого майна, а також відносно їх походження, є логічними, послідовними та такими, що відповідають обставинам справи. Натомість позиція відповідача про те, що спірна нерухомість придбана нею особисто лише за власні кошти, не узгоджується з встановленими судом обставинами, є нечіткою, оскільки остання не змогла назвати точну суму коштів, нібито отриманих нею від батьків, а також наявних у неї власних коштів. При цьому суд оцінює критично покази свідка

ОСОБА_14 , яка є матір`ю відповідача, а тому може свідчити необ`єктивно з огляду на можливу зацікавленість у вирішенні даного спору на користь своєї дочки. Покази свідка ОСОБА_12 щодо відсутності у позивача грошових коштів на момент придбання спірного майна суд також не бере до уваги, оскільки вони фактично надані з чужих слів, тобто його дружини та відповідача. Інші, надані відповідачем докази, також не спростовують висновків суду.

Таким чином суд дійшов висновку, що спірна нерухомість придбана позивачем і відповідачем за спільні кошти, а тому є їх спільним сумісним майном та підлягає поділу між ними у рівних частинах.

За таких обставин позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

При цьому суд не бере до уваги як докази копії заяв ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , оскільки при їх поданні останні не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а справжність їх підписів не посвідчена будь-якими уповноваженими на це особами. Водночас ОСОБА_7 і ОСОБА_10 допитані у якості свідків безпосередньо судом, що дає можливість враховувати їх покази під час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3061,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_4 без шлюбу з жовтня 2005 року по квітень 2020 року в житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Визнати житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Визнати земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150, розташовану за адресою:

АДРЕСА_2 , спільним сумісним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1579 га, кадастровий номер 7125182800:01:000:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3061,00 (три тисячі шістдесят одну гривню 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована і проживає за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 23 вересня 2021 року.

Суддя В.В. Чубай