Постанова

від 18.04.2022 по справі 308/8113/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/8113/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 квітня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 червня 2021 року (у складі судді Шумило Н.Б.) за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської районної державної адміністрації і ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження органу державної влади і скасування запису про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Ужгородської РДА та ОСОБА_1 , у якому після уточнення частини предмета позову (а.с.161) просила:

-визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду та поновити цей строк;

-визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Ужгородської РДА від 13.06.2008 р. за № 297 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення з особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, за межами населеного пункту с. Кінчеш Ужгородського району, яка розташована на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош», площею 4 га;

-скасувати запис про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:02:002:0101 площею 4 га, здійснений у Державному земельному кадастрі від 20.06.2008 р., що знаходиться на території Коритнянської сільської ради за межами населеного пункту с. Кінчеш Ужгородського району;

-судові витрати після розгляду справи стягнути з відповідачів.

Заявлений позов обґрунтований тим, що головою Ужгородської РДА в порушення вимог ст.ст. 38, 39, 118, 122 ЗК України, п.п.8, 9 постанови КМУ № 502 «Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 р., затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення з особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, за межами населеного пункту с. Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош» чим забезпечено вилучення земельної ділянки площею 4 га із земель сільськогосподарського призначення.

Органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями щодо звернення із позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження розпорядження голови Ужгородської РДА з метою усунення порушень земельного законодавства, а сама Ужгородська РДА позбавлена процесуальної можливості виступати у нашому випадку і позивачем, і відповідачем у справі, а тому прокуратура в силу вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України та ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» наділена повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин та охорони землі шляхом усунення порушень і набуває статусу позивача.

Оскільки вилучення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення здійснено всупереч суспільним інтересам на підставі розпорядження голови Ужгородської РДА, то звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтованим і свідчить про наявність виключних підстав, спрямованих на відновлення законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо порядку та правомірності вилучення земель із сільськогосподарського призначення шляхом скасування відповідного розпорядження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.05.2021 р. залучено до участі у справі правонаступника позивача Ужгородську окружну прокуратуру (а.с.150-151).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2021 р. позов задоволено: визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 13.06.2008 р. № 297 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення із особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, за межами населеного пункту с. Кінчеш Ужгородського району, яка розташована на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош», площею 4 га; скасовано запис про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:02:002:0101, площею 4 га, здійснений у Державному земельному кадастрі від 20.06.2008 р., що знаходиться на території Коритнянської сільської ради за межами населеного пункту с. Кінчеш Ужгородського району. Стягнуто з Ужгородської районної державної адміністрації на користь Закарпатської обласної прокуратури 2102 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури 2102 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Колотуха І.О. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову прокурора відмовити повністю.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 р. у справі № 925/929/19 була викладена правова позиція, що належним позивачем у подібних спірних правовідносинах має бути орган Держгеокадастру, а не сам прокурор, відтак останній є неналежним позивачем, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову;

-позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом, оскільки про порушення зміни цільового призначення земельної ділянки прокуратура знала ще 27 лютого 2013 р., отже строк на подачу позову для прокурора завершився 27 лютого 2016 р., а прокурор звернувся до суду з позовом у серпні 2020 р.;

-у цій справі прокурор жодним чином не захищає інтереси держави, оскільки земельна ділянка продовжує залишатися у власності ОСОБА_1 та не повертається у власність держави.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Ужгородська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Узагальнені заперечення зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції і безпідставності доводів апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, з таких мотивів.

Оскаржуване судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції установлено, що 19 вересня 2007 р. ОСОБА_1 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 534209, згідно з яким він на підставі договору міни № 1832 ВЕХ №456408 від 23.08.2007 р. є власником земельної ділянки площею 5,2500 га, яка розташована на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош», з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства (а.с.38). Із плану меж земельної ділянки видно, що вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 2124883600:02:002:0066 (а.с.39).

29 лютого 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Ужгородської районної державної адміністрації із заявою, у якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту відведення зі зміною цільового використання власної земельної ділянки загальною площею 5.25 га, яка знаходиться в урочищі «Фіяталош». Із них: 1.25 га - для комерційного використання (будівництва супермаркету будматеріалів), 4 га - для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (а.с.17).

Із протоколу засідання комісії щодо відбору і відведення земельних ділянок для державних та громадських потреб при Ужгородській райдержадміністрації від 03.03.2008 р. видно, що ОСОБА_1 надано дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 5,25 га (згідно з державним актом на земельну ділянку серія ЯД 534209) (а.с.18).

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Колібаби А.В. від 08.04.2008 р. № 173 ОСОБА_1 наданодозвіл наскладення проектуземлеустрою щодовідведення земельнихділянок зізміною їх цільового призначення (а.с.19).

Розпорядженням головиУжгородської районноїдержавної адміністраціїЗакарпатської області від 13.06.2008р. № 297 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення (а.с.10).

Судом встановлено, що земельна ділянкаплощею 4,00га, знаходилася в урочищі «Фіяталош» за межами населеного пункту с. Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради. Зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до положень ст. 38 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки не була пов`язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства.

В ході судового розгляду судом першої інстанції не було здобуто доказів того, що зміна цільового призначення земельної ділянки (ріллі), яка належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться за межами населеного пункту, пов`язана з будівництвом об`єкту, призначеного для обслуговування населення членів територіальних громад району.

Таким чином, при зміні цільового призначення земельної ділянки у даному випадку підлягає застосуванню пункт 9 Положення. Питання про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 4,0000 га, яка розташована в урочищі «Фіяталош» за межами населеного пункту с. Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради з категорії земель для ведення особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, на час існування спірних правовідносин належало до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Суд першої інстанції узяв до уваги доводи відповідача Ужгородської районної державної адміністрації про те, що в матеріалах справи наявні позитивні висновки з приводу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення всіх зацікавлених служб, проте у цьому випадку визначальним є саме суб`єкт, який міг прийняти рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Так, Ужгородська районна держадміністрація у межах своїх повноважень розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання та подає його разом із матеріалами до обласної держадміністрації, яка розглядає матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті розпорядження Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області від 13.06.2008 р. № 297, яким затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0000 га, в урочищі «Фіяталош» за межами населеного пункту с. Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради зі зміною ї цільового призначення із власних земель, для ведення особистого селянського господарства, під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд було допущено порушення Порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Спірне розпорядження голови Ужгородської районної державно адміністрації Закарпатської області від 13.06.2008 року №297 прийняте з порушенням діючого законодавства та поза межами його повноважень.

Також проаналізувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки у земельному Державному кадастрі є обґрунтованою.

Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вказані висновки суду першої інстанції.

Однак, у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 р. у справі № 925/929/19 була викладена правова позиція, що належним позивачем у подібних спірних правовідносинах має бути орган Держгеокадастру, а не сам прокурор, відтак останній є неналежним позивачем, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

І цей довід заслуговує на увагу в зв`язку з наступним.

Суд першої інстанції щодо наявності в Ужгородської окружної прокуратури повноважень для звернення до суду виходив із того, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 р. у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені, зокрема у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 р. у справі № 927/246/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 р. у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 р. у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Згідно з положеннями ст.5Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до постанови КабінетуМіністрів України№ 15від 14.01.2015 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами КабінетуМіністрів України№ 482від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру») є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до п.5-1 указаної постанови КабінетуМіністрів України№15від 14.01.2015 р. посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнанням недійсними рішень щодо розпорядження землями, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку.

Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою приватної власності, у зв`язку із зміною цільового призначення не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, а тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовами вимогами, заявленими у цій справі.

Прокурор у позовній заяві вказав, що є позивачем, оскільки Ужгородська районна державна адміністрація, яка уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама допустила порушення вимог земельного законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. № 698/119/18.

Колегія суддів не може погодитися із наведеним висновком із таких мотивів.

Законом України від 02 червня 2016 р. № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 р. Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Указаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині третій, четвертій статті 56цього Кодексу визначено,що у визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою,бере участьу розглядісправ зайого позовами,а такожможе вступитиза своєюініціативою усправу,провадження уякій відкритоза позовоміншої особи,до початкурозгляду справипо суті,подає апеляційну,касаційну скаргу,заяву проперегляд судовогорішення занововиявленими абовиключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56ЦПК України та статті 23Закону України«Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У цій справі позов подано прокурором без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані тим, що головою Ужгородської РДА Колібабою А.В. 08 квітня 2008 р. видано розпорядження № 173 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною їх цільового призначення, із власних земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків. У подальшому 13 червня 2008 р. у порушення вимог ст.ст. 38, 39, 118, 122 Земельного кодексу України головою Ужгородської РДА Колібабою А.В. на підставі розпорядження № 297 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зі зміною їх цільового призначення із особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, площею 4 га, за межами населеного пункту с. Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош».

Підстави представництва прокурор обґрунтував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, а саме органи Держгеокадастру, позови з подібними позовними вимогами подавати не можуть, а Ужгородська РДА, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного та містобудівного законодавства, а отже повинна виступати в спірних правовідносинах відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутися до суду в якості позивача.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Із наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Аналогічні висновки були викладені Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 01 червня 2021 р. у справі № 925/929/19.

Належить зауважити, що Ужгородська окружна прокуратура не зверталася до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, матеріали справи не містять таких доказів, а самостійно звернулася до суду з позовом, констатувавши, що органи Держгеокадастру не можуть подавати позови з подібними вимогами, однак у іншій цивільній справі № 308/7453/17 керівник Ужгородської місцевої прокуратури в 2018 р. звертався до суду з позовом в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Ужгородської РДА Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, однак тоді прокурору було відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 26 березня 2019 р. (а.с.221-226).

Спірні правовідносини в цих двох цивільних справах є подібними та стосуються видачі головою Ужгородської РДА ОСОБА_3 розпоряджень про надання дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зі зміною їх цільового призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту.

Таким чином,у спірнихправовідносинах прокурор,звертаючись досуду яксамостійний позивач,помилково вважав,що органудержавної влади,органу місцевогосамоврядування чиіншого суб`єктавладних повноважень,до компетенціїякого віднесеніповноваження здійснюватизахист законнихінтересів держави у спірних правовідносинах, немає.

Суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, внаслідок чого дійшов висновку, який не узгоджується із правовою позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 01 червня 2021 р. у справі № 925/929/19.

У контексті наведеного довід апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом свого права та довід апеляційної скарги про те, що в цій справі прокурор жодним чином не захищає інтереси держави, оскільки земельна ділянка продовжує залишатися у власності ОСОБА_1 та не повертається у власність держави, правового аналізу та оцінки не потребують.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершої інстанціїне можебути визнанетаким,що відповідаєуказаним вимогам у зв`язку з неналежним статусом суб`єкта звернення до суду.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову через порушення норм процесуального права, що, в свою чергу, не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду в установленому законом порядку та в належному статусі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1, п.4, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 червня 2021 року скасувати. 3.У задоволенні позову Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської районної державної адміністрації і ОСОБА_1 відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 04 травня 2022 р.

Судді: