Постанова

від 10.10.2024 по справі 308/8113/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/8113/20 пров. № А/857/19669/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя Луцович М.М., постановлена у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження органу державної влади та скасування запису про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2020 року позивач Ужгородська окружна прокуратура звернулася в суд з позовом до Ужгородської РДА, ОСОБА_1 , в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 13.06.2008 року за №297 про затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із зміною її цільового призначення з особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, за межами населеного пункту с Кінчеш, Ужгородського району, яка розташована на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош», площею 4 га; скасувати запис про державну реєстрацію зміни цільового призначення на земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:02:002:0101, площею 4 га, що знаходиться на території Коритнянської сільської ради за межами населеного пункту с. Кінчеш Ужгородського району.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності такого пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду позивач вказував, що відсутність кінцевого рішення суду у кримінальному провадженні № 42019071030000111 до 23.06.2020 року об`єктивно перешкоджала прокурору звернутись з відповідним позовом до суду, адже реєстрація кримінального провадження у липні 2019 року за відповідним фактом свідчила лише про наявність приводів та підстав для початку досудового розслідування кримінального правопорушення, визначених ст. 214 КПК України, при цьому факт вчинення даного кримінального правопорушення вищевказаною особою повинен був бути підтверджений в установленому законом порядку в ході досудового розслідування та судового розгляду відповідного кримінального провадження. Крім того зазначала, що відповідно до пояснювальної записки до проекту зазначеного Закону № 460-ІХ, для захисту права на правову визначеність запроваджується правило, що у випадку закриття провадження судом апеляційної чи касаційної інстанції у зв`язку із непідсудністю спору, такий суд направляє справу до суду першої інстанції правильної юрисдикції. Вказане нівелює можливість пропуску особою строку позовної давності через помилкове визначення судом юрисдикції такого спору чи через зміну судової практики щодо юрисдикції розгляду справ.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позовну заяву за адміністративним позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження органу державної влади та скасування запису про державну реєстрацію зміни цільового призначення земельної ділянки повернути позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Керівник Ужгородської ОП подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що тими ж доводами та обставинами, що наводились в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі частини 2 статті 312 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові від 29.11.2022 року у справі №240/401/19, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії (бездіяльність), що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

При цьому, згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, підставами звернення позивача до суду у серпні 2020 року слугувало те, що позивачем вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства в частині правомірності зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2124883600:02:002:0101, що знаходиться на території Коритнянської сільської ради за межами населеного пункту с.Кінчеш. Вказує, що головою Ужгородської районної державної адміністрації ОСОБА_2 , 08 квітня 2008 року видано розпорядження за №173 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною їх цільового призначення, із власних земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків. У подальшому, 13 червня 2008 року, в порушення вимог ст. ст. 38, 39, 118, 122 Земельного кодексу України, якими визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється виключно у відповідності до генерального плану населеного пункту, а також, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки виключно в межах населеного пункту, головою Ужгородської районної державної адміністрації, на підставі розпорядження за №297 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із зміною їх цільового призначення з особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд площею 4 га, за межами населеного пункту с.Кінчеш, на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош». Звертає увагу на порушення головою Ужгородської районної державної адміністрації п.п. 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України № 502 «Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 року.

позивач просив визнати нечинним та скасувати розпорядження від 13.06.2008 року за №297 з підстав порушення вимог Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 502 «Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11.04.2002 року.

Також судом встановлено, що у кримінальній справі №308/2543/20 згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він перебуваючи на посаді Голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, будучи службовою особою та наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно, протиправно, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи службове становище всупереч вимог ст.ст. 38, 39, 118 Земельного кодексу України п.п. 8.9 постанови Кабінету Міністрів України №502 «Про затвердження порядку з міни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» видав і підписав розпорядження за №297 яким, ствердив проект із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із зміною її цільового призначення з особистого селянського господарства під будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, за межами населеного пункту Кінчеш, Ужгородського району, яка розташована на території Коритнянської сільської ради в урочищі «Фіяталош», чим забезпечено вилучення земельної ділянки площею 4 га із земель сільськогосподарського призначення, в результаті чого завдано збитків у розмірі 912 983,85 грн.

Таким чином, про порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо у липні 2019 року, а саме з моменту початку досудового розслідування кримінального провадження №42019071030000111.

Натомість, колегія суддів зазначає, що набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42019071030000111 не розпочинає перебіг строку звернення до адміністративного суду, оскільки як уже зазначалось судом раніше перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вказує, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а не початком перебігу строку звернення до суду із позовом.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №308/8113/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді М. А. Пліш С. М. Кузьмич