Постанова

від 09.10.2007 по справі 3/295

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/295

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.10.2007                                                                                           № 3/295

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Андрієнка  В.В.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -  Турчинський М.І., довіреність №22/2 від 09.01.2007р.,

 від відповідача  - Черненко О.А., довіреність б/н від 24.01.2007р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2007

 у справі № 3/295  

 за позовом                               Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

 до                                                   Приватне підприємство "Аукціон-4"

 про                                                  розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність

 Суть рішення і скарги:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі – РВ ФДМУ, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Аукціон-4” (надалі – ПП “Аукціон-4”, Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2007р. у справі № 3/295 в позові РВ ФДМУ було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. у справі № 3/295 та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 188 і 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст 526 і 651 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст.ст. 4, 4-1, 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст.ст. 23 і 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача, у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Позивача апеляційну скаргу – без задоволення.

 Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Аукціон-4”, у якому просило розірвати договір купівлі-продажу державного майна, що був укладений між сторонами на аукціоні № 808 від 13.10.2003р., а також зобов”язати Відповідача повернути приватизований об”єкт, який складається з: будівлі котельної (літ. А) площею 174,8 кв. м. з прибудовою (літ. а) площею 8,3 кв. м.; корпус № 1 (літ. П) площею 149,3 кв. м.; корпус № 2 (літ. Р) площею 148,9 кв. м.; корпус № 3 (літ. Н) площею 51,9 кв. м.; корпус № 4 (літ. О) площею 53,1 кв. м.; корпус № 5 (літ. Л) площею 150,3 кв. м.; корпус № 6 (літ. М) площею 148,5 кв. м. з прибудовою (літ. М-1, М-2) площею 20,4 кв. м.; корпус № 7 (літ. Й) площею 211,7 кв. м.; корпус № 8 (літ. К) площею 220,7 кв. м.; корпус № 9 (літ. Ж) площею 216,6 кв. м.; корпус № 10 (літ. 3) площею 200,1 кв. м.; корпус № 11 (літ. Б) площею 217,1 кв. м.; ізолятор (літ. В) площею 59,5 кв. м. з прибудовами (літ.в, в-1, в-2) площею 50,5 кв. м.; гуртожиток завгоспу (літ. Д) площею 39,0 кв. м.; будівля клубу (літ. С) площею 201,7 кв. м.; склади (літ. Л-1, Л-2) площею 97,9 кв. м.; сараї (літ. Ц, Ц-3) площею 81,5 кв. м.; компресорні (літ. Ц-1, Ц-2) площею 5,0 кв. м.; склад (літ. Щ, Щ-1) загальною площею 27,2 кв. м.; склад з будівлі котельної (літ. А) площею 174,8 кв. м. з прибудовою (літ. а) площею 8,3 кв. м.; корпус №1 (літ. П) площею 149,3 кв. м.; корпус № 2(літ. Р) площею 148,9 кв. м.; корпус № 3 (літ.Н) площею 51,9 кв. м.; корпус № 4(літ. О) площею 53,1 кв. м.; корпус № 5 (літ. Л) площею 150,3 кв. м.; корпус № 6 (літ. М) площею 148,5 кв. м. з прибудовою (літ. М-1, М-2) площею20,4 кв. м.; корпус № 7 (літ. Й) площею 211,7 кв. м.; корпус № 8 (літ. К) площею 220,7 кв. м.; корпус № 9 (літ. Ж) площею 216,6 кв. м.; корпус № 10 (літ. 3) площею 200,1 кв. м.; корпус № 11 (літ. Б) площею 217,1 кв. м.; ізолятор (літ. В) площею 59,5 кв. м. з прибудовами (літ. в, в-1, в-2) площею 50,5 кв. м.; гуртожиток завгоспу (літ.Д) площею 39,0 кв. м.; будівля клубу (літ. С) площею 201,7 кв. м.; склади (літ. Л-1, Л-2) площею 97,9 кв. м.; сараї (літ. Ц, Ц-3) площею 81,5 кв. м.; компресорні (літ. Ц-1, Ц-2) площею 5,0 кв. м.; склад (літ. Щ, Щ-1) загальною площею 27,2 кв. м.; склад (літ. X) загальною площею 24,1 кв. м.; їдальня (літ. Ч, ч-1) площею 540,3 кв. м.; з прибудовою (літ. ч-2, ч-3) площею 146,5 кв. м.; будівля літнього кінотеатру (літ. Ф, Ф-1, Ф-2) площею 405,3 кв. м.; склад (літ. Ю) площею 108,6 кв. м.; склад (літ. Я, Я-1) площею 77,0 кв. м.; вбиральня (літ. У-1) площею 15,2 кв. м.; вбиральня (літ. Б-1) площею 16,1 кв. м.; а також: недобудовані прибудови (літ. А-1, літ. И-1, літ. К-1, літ. Ж-1, літ. 3-1), вбиральня (літ. Т); недобудований склад (літ. Н-1); вбиральня (літ. Г-1) паркан № 1, № 5, ворота № 2, № 3, № 4; сарай (літ. Е) і господарська побудова (літ. е-1) до державної власності на користь Позивача, шляхом підписання акту прийому-передачі і рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2007р. у справі № 3/295 в позові РВ ФДМУ було відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою господарського суду міста Києва від 12.09.2006р. у справі №24/478-б ПП “Аукціон-4” було визнано банкрутом, то відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом”, згідно якої, з дня прийняття судом вказаної постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, вимоги за зобов”язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред”являтись тільки в межах ліквідаційної процедури і виконання зобов”язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом, а також ч. 5 ст. 31 цього ж Закону, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, у зв”язку з чим, вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 13 жовтня 2003 року між сторонами було укладено договір № 808 (надалі – Договір), відповідно до п.п. 1.1. якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) зобов”язувався передати у власність Приватного підприємства “Аукціон-4” (Покупець) державне майно – піонерський табір “Дружба”, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленінська/Котельникова, 19/11, на земельній ділянці площею 9,2 га, а Покупець зобов”язувався прийняти об”єкт приватизації та сплатити за нього відповідно до умов, що визначені у цьому договорі; характеристика об”єкту приватизації відповідає витягу з реєстру прав власності та технічному паспорту, які видані орендним підприємством “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.

В пункті 1.4. вказаного Договору зазначалося, що згідно протоколу аукціону від 03.10.2003р. № 121/81, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна країни по Запорізькій області № 490 від 06.10.2003р., остаточна ціна продажу об”єкта приватизації становила 439 689,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору № 808, Покупець зобов”язаний внести 439 689,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об”єкт приватизації; при цьому зараховуються грошові кошти застави в розмірі 0,1% початкової ціни продажу, що становить 39 971,70 грн., внесені Покупцем на рахунок Продавця платіжним дорученням від 26.09.2003р. № 12; плата за об”єкт вноситься на підставі цього Договору.

Також, відповідно до п. 5.1.3. Договору № 808, Покупець зобов”язувався виконувати умови продажу: протягом двох років з моменту нотаріального посвідчення договору зберігати профіль об”єкта приватизації, а також, протягом трьох місяців з моменту нотаріального посвідчення договору укласти договори на комунальні послуги з відповідними експлуатаційними службами.

У разі недотримання покупцем зобов”язань щодо збереження протягом визначеного терміну профілю діяльності приватизованого об”єкта, відповідно до п. 7.5 Договору, Покупець сплачує штраф в розмірі 10% вартості об”єкта приватизації.

Пунктом 11.3. Договору № 808 від 13.10.2003р. також передбачалося, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний згідно з чинним законодавством .

Згідно змісту ст. 193 ГК України та ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”, на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов”язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно п. 135 Державної програми приватизації на 2000-2002рр., затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” контроль за виконанням договорів купівлі-продажу здійснює орган приватизації, який уклав відповідний договір.

У зв”язку з цим, як видно з матеріалів справи, Позивачем проводилась поточна перевірка виконання Відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 808 від 13.10.2003р., під час якої було встановлено порушення Відповідачем п.п. “а” п. 5.1.3. вказаного Договору, що полягало у незбереженні профілю об”єкту приватизації та створенні на його базі кінної спортивної школи та кінного театру.

За результатами вказаної перевірки було складено відповідний акт № 63 від 18.05.2006р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 у справі №41/638 було встановлено факт порушення з боку Відповідача умов щодо збереження профілю діяльності приватизованого об”єкта та відповідно прийнято рішення про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору в розмірі 43 968,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені, рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв”язку з тим, що з боку Відповідача за Договором купівлі-продажу державного майна було істотно порушено умови його умови та оскільки об”єкт приватизації використовувався не за цільовим призначенням, яке призвело до недосягнення цілей та завдань приватизації державного майна, що підтверджується і висновком самого місцевого суду, Позивач, на якого законом покладено обов”язок здійснювати контроль за виконанням спірного Договору купівлі-продажу і звернувся до суду з відповідним позовом про розірвання цього Договору та зобов”язання Відповідача повернути приватизований об”єкт.

Проте, судом першої інстанції при прийняті оспорюваного рішення було встановлено, що постановою господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 24/478-6 Приватне підприємство “Аукціон-4” було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії та зобов”язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс, у зв”язку з чим, на підставі ст.ст. 23 і 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до яких, з дня прийняття судом вказаної постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, вимоги за зобов”язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред”являтись тільки в межах ліквідаційної процедури і виконання зобов”язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом (розд. 1 ст. 23 Закону); з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження майном (розд. 2 ст. 23 Закону); вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними(ч. 5 ст. 31 Закону), – тому саме, судом в позові було відмовлено повністю.

Разом з тим, необхідно зазначити, що стаття 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом” дійсно передбачає певні обмеження (мораторій) саме щодо зобов”язань боржника, визнаного банкрутом, яким в даному випадку є Відповідач.

Однак, будь-яких обмежень чи заборони щодо визнання недійсними угод, чи їх розірвання, статтею 23 вказаного Закону не передбачено.

Крім того, колегія суддів констатує, що ст. 23 зазначеного Закону регулює правовідносини щодо пред”явлення та виконання визнаних у добровільному або судовому порядку зобов”язань боржника, а в ст. 31 цього ж Закону йдеться саме про вимоги, які стосуються строку для пред”явлення таких зобов”язань, в той час, як в даному випадку Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою саме про розірвання договору купівлі-продажу, на підставі приписів ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів констатує, що Відповідачем за договором купівлі-продажу державного майна шляхом продажу на аукціоні № 808 від 13.10.2003р. було істотно порушено умови договору та оскільки об”єкт приватизації використовувався не за цільовим призначенням, що призвело до недосягнення цілей та завдань приватизації державного майна, у зв”язку з чим, вимоги Позивача про розірвання Договору купівлі-продажу № 808 від 13.10.2004р. та повернення майна у державну власність є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Зокрема, згідно п. 1) ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (надалі – Декрет), державне мито справляється, зокрема, із позовних заяв, заяв з перерддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів, розмір якого, відповідно до п.п. а), в) і г) п. 2 ст. 3 цього ж Декрету, становить: із заяв майнового характеру – і відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів – 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі поданння заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17,00 грн.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи, Позивач, на підставі п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, відповідно до якого, від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації – за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов”язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами, як державний орган приватизації, був звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи, що Відповідач не звільнений від сплати державного мита, а також те, що позов було задоволено в повному обсязі – про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна вартістю 439 689,00 грн. у державну власність, відповідно до ст.ст. 46, 49 ГПК України та п. 1) ст. 2, п.п. а), в) і г) п. 2 ст. 3 Декрету, державне мито підлягає стягненню в доход державного бюджету України в розмірі 6 637,84,00 грн. (4396,89 грн. + 85,00 грн. + 2240,95 грн.).

Крім того, ст. 47-1 ГПК України передбачено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сполаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову – на відповідача.

Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів (надалі – Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №258 від 21.12.2005р. (із змінами та доповненнями), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов”язаного із розглядом господарської справи, для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, обчислюється за нульовою ставкою.

З огляду на те, що розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов”язаного із розглядом даної справи, в даному випадку, для Позивача обчислювався за нульовою ставкою, з Відповідача належить стягнути також 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на рахунок ДП “Інформаційні судові системи”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 44-46, 47-1, 49, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. у справі № 3/295 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Приватного підприємства “Аукціон-4” про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність, скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення у справі № 3/295, яким позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу державного майна, що був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємством “Аукціон-4” на аукціоні № 808 від 13.10.2003р., та зобов”язати Приватне підприємство “Аукціон-1” повернути приватизований об”єкт, який складається з: будівлі котельної (літ. А) площею 174,8 кв. м. з прибудовою (літ. а) площею 8,3 кв. м.; корпус № 1 (літ. П) площею 149,3 кв. м.; корпус № 2 (літ. Р) площею 148,9 кв. м.; корпус № 3 (літ. Н) площею 51,9 кв. м.; корпус № 4 (літ. О) площею 53,1 кв. м.; корпус № 5 (літ. Л) площею 150,3 кв. м.; корпус № 6 (літ. М) площею 148,5 кв. м. з прибудовою (літ. М-1, М-2) площею 20,4 кв. м.; корпус № 7 (літ. Й) площею 211,7 кв. м.; корпус № 8 (літ. К) площею 220,7 кв. м.; корпус № 9 (літ. Ж) площею 216,6 кв. м.; корпус № 10 (літ. 3) площею 200,1 кв. м.; корпус № 11 (літ. Б) площею 217,1 кв. м.; ізолятор (літ. В) площею 59,5 кв. м. з прибудовами (літ.в, в-1, в-2) площею 50,5 кв. м.; гуртожиток завгоспу (літ. Д) площею 39,0 кв. м.; будівля клубу (літ. С) площею 201,7 кв. м.; склади (літ. Л-1, Л-2) площею 97,9 кв. м.; сараї (літ. Ц, Ц-3) площею 81,5 кв. м.; компресорні (літ. Ц-1, Ц-2) площею 5,0 кв. м.; склад (літ. Щ, Щ-1) загальною площею 27,2 кв. м.; склад з будівлі котельної (літ. А) площею 174,8 кв. м. з прибудовою (літ. а) площею 8,3 кв. м.; корпус №1 (літ. П) площею 149,3 кв. м.; корпус № 2(літ. Р) площею 148,9 кв. м.; корпус № 3 (літ.Н) площею 51,9 кв. м.; корпус № 4(літ. О) площею 53,1 кв. м.; корпус № 5 (літ. Л) площею 150,3 кв. м.; корпус № 6 (літ. М) площею 148,5 кв. м. з прибудовою (літ. М-1, М-2) площею20,4 кв. м.; корпус № 7 (літ. Й) площею 211,7 кв. м.; корпус № 8 (літ. К) площею 220,7 кв. м.; корпус № 9 (літ. Ж) площею 216,6 кв. м.; корпус № 10 (літ. 3) площею 200,1 кв. м.; корпус № 11 (літ. Б) площею 217,1 кв. м.; ізолятор (літ. В) площею 59,5 кв. м. з прибудовами (літ. в, в-1, в-2) площею 50,5 кв. м.; гуртожиток завгоспу (літ.Д) площею 39,0 кв. м.; будівля клубу (літ. С) площею 201,7 кв. м.; склади (літ. Л-1, Л-2) площею 97,9 кв. м.; сараї (літ. Ц, Ц-3) площею 81,5 кв. м.; компресорні (літ. Ц-1, Ц-2) площею 5,0 кв. м.; склад (літ. Щ, Щ-1) загальною площею 27,2 кв. м.; склад (літ. X) загальною площею 24,1 кв. м.; їдальня (літ. Ч, ч-1) площею 540,3 кв. м.; з прибудовою (літ. ч-2, ч-3) площею 146,5 кв. м.; будівля літнього кінотеатру (літ. Ф, Ф-1, Ф-2) площею 405,3 кв. м.; склад (літ. Ю) площею 108,6 кв. м.; склад (літ. Я, Я-1) площею 77,0 кв. м.; вбиральня (літ. У-1) площею 15,2 кв. м.; вбиральня (літ. Б-1) площею 16,1 кв. м.; а також: недобудовані прибудови (літ. А-1, літ. И-1, літ. К-1, літ. Ж-1, літ. 3-1), вбиральня (літ. Т); недобудований склад (літ. Н-1); вбиральня (літ. Г-1) паркан № 1, № 5, ворота № 2, № 3, № 4; сарай (літ. Е) і господарська побудова (літ. е-1) до державної власності на користь Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Аукціон 4” (04128 м. Київ, вул. Туполєва, 17, ідентифікаційний код 32649645) в доход Державного бюджету України (УДК в Шевченківському районі м. Києва, код отримувача 26077968, банк отримувача УДК у м. Києві, код банку 820019) державне мито в сумі 6637 (шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 84,00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., одержувач – ДП “Інформаційні судові системи” (м.Київ, вул. Липська, 18/5, код 43614292, р/р 26000300036851 в АКБ “Форум”, МФО 322948).

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу № 3/295 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.10.07 (відправлено)