Постанова

від 02.05.2022 по справі 638/16312/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 травня 2022 року

м. Київ

справа № 638/16312/17

провадження № 61-363св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПП Групп»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі-Пі-Ем», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 06 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Шестака О. І., та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С.,

Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег Сервіс» (далі - ТОВ «Ковчег Сервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП Групп» (далі - «ДПП Групп») про визнання недійсним і скасування рішення Загальних зборів засновників, визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс», скасування державної реєстрації права власності, визнання майнових прав на нежитлові приміщення.

Позовну заяву мотивував тим, що 20 жовтня 2015 року між ним (учасником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Пі-Ем» (далі -

ТОВ «Сі-Пі-Ем») (забудовником) укладений договір № 57. За умовами договору № 57 ТОВ «Сі-Пі-Ем» здійснює спільно з іншими особами спільну діяльність із будівництва адміністративно-торгівельного центру за індивідуальним проектом на земельній ділянці, площею 5 482 кв. м,

а позивач приймає участь у спільній діяльності на підставах договору № 57.

Позивач вказував, що за умовами договору № 57 об`єкт будівництва протягом всього будівництва знаходиться у спільній власності учасників. Після здачі об`єкта в експлуатацію, за умови виконання учасниками своїх зобов`язань, зі спільної власності виділяються і передаються у власність учасників певні нежилі приміщення, зокрема йому - нежилі приміщення, розташовані на 9, 10 поверхах будівлі. При цьому сторони договору № 57 домовилися, що право власності на вклад не переходить до забудовника. Учасник залишається власником свого вкладу до моменту передачі йому приміщень.

ОСОБА_1 всі зобов`язання за договором № 57 виконав у повному обсязі, грошові кошти у передбаченому в договорі розмірі сплатив повністю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року за ТОВ «ДПП Групп» визнано право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи у вигляді об`єкта незавершеного будівництва (конструкція сімнадцяти поверхів двадцяти двох поверхової частини адміністративно-торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рівень будівельної готовності якого складає 61 %.

21 серпня 2017 року Загальними зборами учасників ТОВ «Ковчег Сервіс» прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс» об`єкта нерухомого майна: незавершене будівництво конструкцію сімнадцяти поверхів двадцяти двох поверхової частини адміністративно-торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 зі ступенем будівельної готовності 70 %. На час прийняття зазначеного об`єкту до статутного капіталу об`єкт не належав ТОВ «ДПП Групп», оскільки був спільною сумісною власністю фізичних осіб-учасників будівництва, зокрема і позивача, тому не міг бути переданий у якості внеску ТОВ «ДПП Групп» до статутного капіталу

ТОВ «Ковчег Сервіс». Позивач вважав, що прийняте рішення Загальних (установчих) зборів засновників ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня

2017 року, зафіксоване у протоколі № 1, у частині передачі ТОВ «ДПП Групп» як внеску до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс» зазначеного об`єкту нерухомого майна є незаконним, оскільки порушує право спільної власності фізичних осіб-учасників будівництва, зокрема і його.

На підставі незаконного рішення Загальних (установчих) зборів засновників ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня 2017 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня 2017 року, номер запису 1 480 102 0000 074211 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22 серпня 2017 року ТОВ «ДПП Групп» передало об`єкт незавершеного будівництва до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс», про що складеного акта приймання-передачі внеску до Статутного капіталу.

28 серпня 2017 року згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ТОВ «ДПП Групп» вийшло зі складу Засновників (учасників) ТОВ «Ковчег Сервіс».

Позивач вказував, що рішення засновників ТОВ «Ковчег Сервіс» у частині передачі до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс» об`єкта незавершеного будівництва суперечить статтям 115, 369 ЦК України, статтям 12, 13 Закону України «Про господарські товариства», оскільки товариство, яке передало об`єкт до статутного капіталу, не було його власником.

ТОВ «Ковчег Сервіс» діє на підставі статуту, затвердженого незаконним рішенням Загальних (установчих) зборів засновників ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня 2017 року, викладеного у формі протоколу № 1. У статуті містяться, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, у тому числі відомостей про розмір частки, склад та порядок внесення вкладу ТОВ «ДПП Групп» до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс» у вигляді об`єкта незавершеного будівництва (конструкції сімнадцяти поверхів двадцяти двох поверхової частини адміністративно - торгівельного центру «Ковчег» (матеріали стін: цегла, бетон, газоблок, опис: кількість побудованих поверхів 17, ступень будівельної готовності 70%), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1310851963101) вартістю 20 288 443,42 грн, що становить 99,99% статутного капіталу товариства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ТОВ «ДПП Групп» відмовлено. Харківський апеляційний господарський суд свою постанову мотивував тим, що будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва без згоди учасників спільного будівництва, зокрема і ОСОБА_1 , є незаконними. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ «ДПП Групп», постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року залишено без змін.

На час розгляду цієї справи будівництво адміністративно-торгівельного центру не завершене, відповідно об`єкт не введено в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який затверджений постановою від 22 вересня 2004 року № 1243.

Позивач вказував, що він свої зобов`язання зі сплати вкладу у спільну діяльність виконав у повному обсязі та належним чином, набув відповідно до умов договору № 57 та положень законодавства України - майнові права на нежитлові приміщення адміністративно-торгівельного центру «Ковчег» після завершення його будівництва та введення його в експлуатацію, який до цього часу знаходиться у спільній власності всіх учасників будівництва.

ОСОБА_14 просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Загальних (установчих) зборів засновників ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня 2017 року, викладене у протоколі № 1, у частині передачі до статутного капіталу ТОВ «Ковчег Сервіс» об`єкту незвершеного будівництва за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1310851963101;

- визнати недійсним статут ТОВ «Ковчег Сервіс», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, 21 серпня 2017 року, 1 480 102 0000 074211;

- скасувати державну реєстрацію права власності № 22014228 щодо незавершеного будівництва: конструкції сімнадцяти поверхів двадцяти двох поверхової частини адміністративно-торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зі ступенем будівельної готовності 70 %, реєстраційний номер 1310851963101, за ТОВ «Ковчег Сервіс»;

- визнати за ним майнові права на нежитлові приміщення площею 500 кв. м на 9, 10 поверхах адміністративно-торгівельного центру, розташованого на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, кадастровий № 6310136300:06:005:0020, площею 0,5482 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права на нежитлові приміщення площею 500 кв. м на дев`ятому, десятому поверхах адміністративно-торгівельного центру по АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, кадастровий № 6310136300:06:005:0020, площею 0,5482 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання рішення зборів і статуту ТОВ «Ковчег Сервіс» недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів свої вимоги. Так, договір № 57 не містить умов про перебування об`єкта будівництва протягом часу будівництва у спільній власності всіх учасників, а є договором про спільну діяльність. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року факт належності об`єкта будівництва всім учасникам на праві спільної часткової власності не встановлювався, а мова йшла про майнові права, що не є тотожнім поняттю права власності. ОСОБА_1 як учасник будівництва є володарем майнових прав на об`єкт будівництва. Проте майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважається правом власності. Діюче законодавство не передбачає необхідності обов`язкової згоди володаря майнових прав на певне майно при укладенні правочину, однак при переході прав на вказане майно до іншої особи переходять також і обов`язки відчужувача перед володарем майнових прав на предмет такого правочину, про що останнього має бути повідомлено. Тому суд визнав за ОСОБА_1 майнове право на частку спірного об`єкта і вказав, що позивач має право на набуття права власності на визначену договором № 57 частку майна після здійснення будівництва об`єкта нерухомості і введення його в експлуатацію.

Вимога про визнання недійсним рішення зборів товариства є вимогою про визнання недійсним правочину учасників товариства. На час передачі у статутний капітал об`єкта незавершеного будівництва у ТОВ «ДПП Групп» було право власності на цей об`єкт, тому товариство мало право передати зазначений об`єкт до статутного капіталу. Подальше скасування рішення суду не свідчить про недійсність статуту товариства.

Вимога про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Загальних (установчих) зборів засновників ТОВ «Ковчег Сервіс».

Задовольняючи позов у частині вимог про визнання за позивачем майнових прав на нежитлові приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що всі зобов`язання за договором № 57 позивач виконав у повному обсязі, проте будівництво адміністративно-торгового центру не проводиться. Бездіяльність відповідача порушує права ОСОБА_1 , який правомірно очікує на отримання матеріальних благ від відповідача за договором про участь у будівництві.

При цьому суд указав, що враховуючи перебування у власності позивача вкладу у спільне будівництво, він не позбавлений права звернутися до ТОВ «Ковчег Сервіс» із віндикаційним позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року змінено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ковчег Сервіс», ТОВ «ДПП Групп» про визнання недійсним і скасування рішення Загальних (установчих) зборів засновників, визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс», про скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів та статуту ТОВ «Ковчег Сервіс», суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне на час прийняття рішення зборів від 21 серпня 2017 року та статуту ТОВ «Ковчег Сервіс» законодавство передбачало право їх оскарження лише учасниками товариства з визначених законом підстав. ОСОБА_1 не є акціонером чи учасником ТОВ «Ковчег Сервіс», тому не мав права на оскарження рішення загальних зборів товариства та його статуту. Оскільки рішення загальних зборів товариства і статут не є правочином у розмінні статті 202 ЦК України, ОСОБА_1 не може оскаржувати його дійсність як заінтересована сторона у порядку частини третьої статті 215 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновки суду першої інстанції про право позивача на звернення до забудовника із віндикаційним позовом.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що однією з підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/ 18 (провадження

№ 12-135гс19), пункт 80).

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 про визнання за ним майнових прав на нежитлові приміщення в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог відповідачами не оскаржена, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не оскаржується.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

25 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дзержинського районного суду

м. Харкова.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом статей 4, 51 Закону України «Про господарські товариства»

(в редакції закону на момент виникнення правовідносин) товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту, в якому повинні містилися, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Саме статут товариства як установчий документ регулює управління товариством і його діяльність та може бути визнаний недійсним у разі його невідповідності положенням чинного законодавства за позовом до товариства як відповідача.

Посилаючись на положення статті 115 ЦК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства», заявник вказує, що відповідач

ТОВ «ДПП Групп» не набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва у встановленому законом порядку, тому у нього були відсутні законні підстави на розпорядження майном, яким він заволодів у протиправний спосіб, і відсутні правові підстави для внесення цього майна до статутного капіталу іншої особи - ТОВ «Ковчег Сервіс» без згоди позивача та третіх осіб, які профінансували будівництво цього об`єкту, набули відповідні майнові права та є учасниками спільної діяльності. Що в свою чергу є підставою для визнання статуту ТОВ «Ковчег Сервіс» недійсним, оскільки такий статут не відповідає вищенаведеним приписам матеріального закону.

Вважає, що факт того, що позивач не є учасником (засновником, акціонером, членом) товариства, не впливає на обсяг його прав щодо заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним статуту товариства.

ОСОБА_1 вважає, що під час розгляду справи суди не врахували, що до завершення будівництва та введення об`єкту в експлуатацію незавершене будівництво не набуває статусу нерухомого майна та об`єкту цивільного обороту; розпорядження об`єктом інвестування може відбуватись виключно за згодою всіх учасників спільної діяльності; недотримання умов договору про спільну діяльність є підставою для захисту майнових прав позивача на об`єкт інвестування, при цьому, позивач не обмежений у виборі декількох ефективних способів захисту майнових прав.

Не погоджуючись з висновками судів про те, що належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна від ТОВ «Ковчег Сервіс», заявник вказує на те, що суди не звернули увагу, що позивач є набувачем майнових прав. Пославшись на умови договору № 57 та положення статей 651, 1130-1143 ЦК України, ОСОБА_1 вважає, що застосування до цих правовідносин положень про віндикацію може виявитися складним і неефективним способом захисту порушених майнових прав позивача та інших учасників спільної діяльності з будівництва об`єкту, на відміну від задоволення вимоги про визнання недійсним статуту

ТОВ «Ковчег Сервіс».

Заявник стверджує, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс» та скасування державної реєстрації права власності останнього на спірне майно буде задовольняти вимогу ефективного та практичного захисту порушеного майнового права позивача, що узгоджуватиметься зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у взаємозв`язку зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 235/4376/15-ц (провадження № 14-2цс18).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 (учасник) уклав із ТОВ «Сі-Пі-Ем» (забудовник) договір про участь у будівництві № 57.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 57 ТОВ «Сі-Пі-Ем» як забудовник здійснює спільно з іншими особами спільну діяльність із будівництва адміністративно-торгівельного центру за індивідуальним проектом на земельній ділянці по АДРЕСА_1 загальною площею 5482 кв. м, наданої для цієї мети рішенням сесії Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 105/04, а ОСОБА_1 як учасник приймає участь у спільній діяльності на підставах укладеного договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору № 57 після здачі об`єкта в експлуатацію, за умови виконання учасником своїх зобов`язань, у власність учасника виділяються нежитлові приміщення загальною орієнтовною площею

500 кв. м, розташовані на 9, 10 поверхах.

Відповідно до пункту 3.1. договору № 57 сторони домовилися, що право власності на вклад не переходить до забудовника; учасник залишається власником свого вкладу до моменту передачі йому приміщень.

Пунктом 2.3. договору № 57 визначено, що забудовник вправі здійснювати представництво спільної діяльності перед третіми особами, самостійно здійснювати юридичні і фактичні дії, пов`язані зі спільною діяльністю без довіреності й узгодження з учасником, укладати договори з постачальниками, підрядниками та іншими контрагентами, затверджувати проектно-кошторисну документацію, підписувати документи, вчиняти інші юридично значущі дії.

ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором № 57, сплатив

2 050 000 грн вкладу у спільну діяльність, що підтверджено копіями квитанцій.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року у господарській справі № 922/1818/17 за позовом ТОВ «ДПП Групп» до

ТОВ «Сі-Пі-Ем» за ТОВ «ДПП Групп» визнано право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи у вигляді об`єкта незавершеного будівництва (конструкція сімнадцяти поверхів двадцяти двох поверхової частини адміністративно-торгівельного центру «Ковчег»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва), рівень будівельної готовності якого складає 61 %.

26 липня 2017 року ТОВ «ДПП Групп» на підставі вищевказаного рішення господарського суду зареєструвало право власності на об`єкт будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не заперечується сторонами.

21 серпня 2017 року Загальними (установчими) зборами учасників ТОВ «Ковчег Сервіс» прийнято рішення про внесення до Статутного капіталу

ТОВ «Ковчег Сервіс» його єдиним учасником ТОВ «ДПП Групп» об`єкта нерухомого майна - об`єкта будівництва, зі ступенем будівельної готовності 70 %.

21 серпня 2017 року проведено державну реєстрацію ТОВ «Ковчег Сервіс» (код ЄДРПОУ 41535589), дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 1 480 102 0000 074211.

23 серпня 2017 року ТОВ «Ковчег Сервіс» зареєструвало право власності на об`єкт будівництва зі ступенем будівельної готовності 70% у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі акта приймання-передачі внеску до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий

22 серпня 2017 року, видавник: ТОВ «ДПП Групп», ТОВ «Ковчег сервіс»; протокол, серія та номер: 1, виданий 21 серпня 2017 року, видавник:

ТОВ «Ковчег Сервіс».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 у справі № 922/1818/17 про визнання за ТОВ «ДПП Групп» за договором генерального підряду на капітальне будівництво

від 31 жовтня 2016 року № 31-10-16 права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи у вигляді об`єкта будівництва скасовано, в задоволенні позову ТОВ «ДПП Групп» відмовлено. Поворот виконання рішення не здійснено.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року у справі № 922/1818/17 залишена без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають вказаним вимогам закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

З урахуванням приписів статті 202 ЦК України правочином є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторін і воля учасників правочину полягає в їх обопільній, добровільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе певних прав і обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Частиною другою статті 87 ЦК України встановлено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 98 ЦК України в редакції, чинній станом на момент прийняття загальними зборами учасників спірного рішення, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Ковчег Сервіс» від 21 серпня 2017 року та визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс».

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Така правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21845/16.

З урахуванням того, що законодавець передбачив оскарження рішення загальних зборів та статут товариства лише учасниками товариства із визначених законом підстав, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення загальних зборів ТОВ «Ковчег Сервіс» та статут ТОВ «Ковчег Сервіс» не є правочинами у розумінні статті 202

ЦК України, і ОСОБА_1 не може оскаржувати їх дійсність як заінтересована сторона в порядку частини третьої статті 215 ЦК України.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно змінив рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів та статуту ТОВ «Ковчег Сервіс».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Таким чином, звернення позивача до забудовника із віндикаційним позовом відповідатиме змісту відносин, що виникли між сторонами.

Тому колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що застосування до спірних правовідносин положень про віндикацію є неефективним способом захисту порушених майнових прав позивача та інших учасників спільної діяльності з будівництва об`єкту, на відміну від задоволення вимоги про визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс».

Доводи касаційної скарги про те, що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували положень статей 4, 12, 51 Закону України «Про господарські товариства», статті 115 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки можливість оскарження рішення загальних зборів товариства чи його статуту, не спростовує висновків суду про те, що таке право мають лише учасники (засновник, акціонер, член) товариства, яким позивач не є.

Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду 22 березня 2018 року у справі № 235/4376/15-ц (провадження № 14-2цс18), на правильність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, не впливають.

Крім того, у справі № 235/4376/15-ц позивач звернувся з позовною вимогою про захист свого права власності на майно відповідно до положень статті 387 ЦК України, за якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і з позовною вимогою про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (що відповідає положенням статті 391 цього Кодексу), тобто і з віндикаційною, і з негаторною вимогами, однак судами вирішувалося питання визначення юрисдикції спору.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Таким чином, судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування рішення Загальних зборів засновників, визнання недійсним статуту ТОВ «Ковчег Сервіс», скасування державної реєстрації права власності залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк