Постанова

від 02.05.2022 по справі 394/679/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 травня 2022 року

м. Київ

справа 394/679/19

провадження № 61-8712 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство «Центр-Агро», правонаступником якого є приватне сільськогосподарське підприємство «Лан»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; третя особа - фермерське господарство «Кам`янече»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство «Центр-Агро» (далі - ПСП «Центр Агро»), правонаступником якого є приватне сільськогосподарського підприємства «Лан» (далі - ПСП «Лан»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фермерське господарство «Кам`янече» (далі - ФГ «Кам`янече»), про визнання договорів оренди землі недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що між ПСП «Центр-Агро» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі від 25 липня 2004 року щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки за кадастровим номером 3523655000:02:001:1012 площею 2,96 га, яка розташована на території Новоарханегльського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі проведено 03 листопада 2004 року у Новоархангельському відділенні регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 1453.

17 вересня 2012 року до зазначеного договору були внесені зміни шляхом укладення додаткової угоди, в тому числі продовжено строк дії договору оренди до 17 вересня 2024 року. Державну реєстрацію додаткової угоди проведено 17 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Новоархангельському районі Кіровоградської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 352360004004455.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 померла, право власності в порядку спадкування по 1/2 частині вказаної земельної ділянки набули ОСОБА_1 та ОСОБА_2

28 листопада 2018 року між ПСП «Центр-Агро», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, в тому числі змінено сторони та закріплено, що до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли всі права та обов`язки за договором оренди та зазначено новий кадастровий номер 3523655100:02:000:2048.

Однак, при отриманні інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3523655100:02:000:2048 була поділена на дві земельні ділянки, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 3523655100:02:000:0537, площею 1,4797 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , та на земельну ділянку за кадастровим номером 3523655100:02:000:0538, площею 1,4797 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , та відносно цих земельних ділянок були укладені договори оренди землі з ФГ «Кам`яниче» від 21 лютого 2019 року.

Посилалося на те, що вказані договору укладені з порушенням чинного законодавства, оскільки укладені в період дії договору оренди землі від 25 липня 2004 року.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди землі від 21 лютого 2019 року, укладені між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ФГ «Кам`янече» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3523655100:02:000:0537 та 3523655100:02:000:0538.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року у складі судді Краснопольської Л. П. у задоволені позову ПСП «Центр-Агро», правонаступником якого є ПСП «Лан», відмовлено. Стягнуто з ПСП «Центр-Агро» на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 11 тис. грн. Стягнуто з ПСП «Центр-Агро» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 тис. грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони договору, скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у пункті 40 договору оренди землі від 25 липня 2004 року умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позовна заява не містить належного обґрунтування щодо змісту порушених прав та інтересів позивача, оскільки відповідачі скористались своїм правом відповідно пункту 40 договору оренди землі від 25 липня 2004 року. Крім того, відповідачі не підписували додаткову угоду, їм не відомо про її існування, вказаний документ не зареєстрований у встановленому законному порядку.

Також судом вирішено питання про стягнення з позивача понесених відповідачами витрат на правову допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПСП «Центр-Агро» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПСП «Центр-Агро» з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права ФГ «Кам`янече», що не було залучено до участі у справі як належний відповідач.

Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Здійснюючи перерозподіл витрат на правничу допомогу, понесених відповідачами при розгляді справи у суді першої інстанції,апеляційний суд зазначив, що представником відповідачів до суду першої інстанції було надано детальний опис наданих їм послуг адвоката, який відповідає та є співмірним із характером правовідносин, які склалися між сторонами, та складністю справи. Представником позивача заяв про зменшення понесених витрат на правничу допомогу з підстав їх не співмірності до суду першої інстанції подано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ПСП «Лан» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким судові витрати покласти на відповідачів.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18, від 11 березня 2021 року у справі № 911/2681/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 394/679/19 з Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір витрат на правничу допомогу, не відповідають, на думку заявника, критерію реальності, оскільки вони стягнуті фактично за одні і ті самі послуги адвоката по двох відповідачах..

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 липня 2004 року між ПСП «Центр-Агро» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання передала ПСП «Центр-Агро» в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоархангельського району Кіровоградської області. Договір укладено строком на 10 років (а.с. 11-15, т. 1).

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року укладеною між ПСП «Центр-Агро» та ОСОБА_3 внесено зміни до цього договору оренди, зокрема вказана кадастровий номер земельної ділянки: 3523655000:02:001:1012 та збільшено строк дії договору до 12 років (а.с.17-20, т. 1).

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2018 року визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:2048 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 32-33, т. 1).

Відповідно до додаткової угоди від 28 листопада 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 25 липня 2004 року сторони дійшли згоди змінити орендодавця ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2018 року, до яких переходять всі права та обов`язки за договором оренди (а.с. 22, т. 1).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11 червня 2019 року повідомлено про те, що за інформацією відділу у Новоархангельському району Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку перенесено до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 3523655100:02:000:2048, та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сформовано ділянки з кадастровими номерами 3223655100:02:000:0537 та 3223655100:02:000:0538 (а.с. 46, т. 1).

21 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Кам`яниче» було укладено договір оренди відносно земельної ділянки за кадастровим номером 3223655100:02:000:0538 строком на 10 років (а.с. 130-131, т. 1).

21 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Кам`яниче» було укладено договір оренди відносно земельної ділянки за кадастровим номером 3223655100:02:000:0537 строком на 10 років (а.с. 135-136, т. 1).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідачів надано суду договори № 19 про надання правової допомоги від 23 вересня 2019 року, укладені з адвокатом Федіченко О. П. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та додаткову угоду до договору № 19, квитанції до прибуткового касового ордера, заява-розрахунок по ОСОБА_1 , акт наданих послуг: вартість складання відзиву на позовну заяву - 2 тис. грн, участь у трьох судових засіданнях по 3 тис. грн кожне на суму 9 тис. грн, а всього на загальну суму 11 тис. грн, заява-розрахунок по ОСОБА_4 , акт наданих послуг: вартість складання відзиву на позовну заяву - 2 тис. грн, участь у трьох судових засіданнях по 3 тис. грн кожне на суму 9 тис. грн, а всього на загальну суму 11 тис. грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.=

Касаційна скарга ПСП «Центр-Агро» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Установлено, що ПСП «Центр-Агро» подавало до суду першої інстанції заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 244-245, т. 1).

У вказаному запереченні заявник вказував, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування, не є співмірною із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, оскільки такі дії, як ознайомлення з матеріалами справи, надання правового висновку не вимагають значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відтак, здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу, понесених відповідачами у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції помилково зазначив про відсутність заперечень позивача щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу.

З акту наданих послуг від 22 квітня 2020 року, наданого представником відповідачів до суду першої інстанції, встановлено, що адвокатське об`єднання надало Даценко А. Б. наступні послуги: підготовка відзиву на позовну заяву та процесуальних документів - 2 тис. грн, участь у трьох судових засіданнях по 3 тис. грн кожне на суму 9 тис. грн (17 жовтня 2019 року, 21 січня 2019 року, 21 лютого 2020 року), а всього на загальну суму 11 тис. грн (а.с. 9, т. 2).

Аналогічний акт складено і щодо послуг, наданих ОСОБА_1 (а.с. 10, т.2).

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання, призначене судом першої інстанції на 17 жовтня 2019 року, було відкладено за ініціативою позивача, а представник відповідачів подав заяву про проведення судового засідання за його та відповідачів відсутності.

Судове засідання 21 січня 2019 року у цій справі не проводилося, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у червні 2019 року.

Судове засідання, призначене судом першої інстанції на 21 лютого 2020 року, не проводилося у зв`язку із перебуванням судді у відпустці (а.с. 193, т. 1).

Отже, судові засідання, зазначені представником відповідачів в акті наданих послуг від 22 квітня 2020 року на підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, були або відкладені, або не проводилися.

За таких обставин, апеляційний суд, здійснюючи перерозподіл витрат на правничу допомогу, понесених відповідачами при розгляді справи у суді першої інстанції, не врахував, що позивачем було подано заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу; не надав оцінку наданим позивачем заперечень та не врахував, що надані відповідачам послуги є ідентичними, а, відтак, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи, її обсягом та витраченим часом на її виконання.

З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд вважає за можливе частково задовольнити касаційну скаргу ПСП «Лан», зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ПСП «Лан» на користь відповідачів, до 4 тис. грн кожній, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПСП «Центр-Агро» підлягає частковому задоволенню, додаткова постанова апеляційного суду - зміні.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» задовольнити частково.

Додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до 4 тисяч гривень кожній.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович