Рішення

від 10.01.2022 по справі 911/2616/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2616/21

Розглянувши матерали справи за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади

до 1) Володарської селищної ради

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність»

прo визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: Козачук В.Б.

позивача: не з`явився

відповідача1: не з`явився

відповідача2: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади (надалі - позивач) до 1) Володарської селищної ради (надалі - відповідач1), 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» (надалі - відповідач2) прo визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2021 року відкрито провадження у справі № 911/2616/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.10.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.10.2021 року від відповідача1 надійшло клопотання № 02-20/1918 від 12.10.2021 року щодо проведення засідань без участі представника.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.10.2021 року від відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021 року підготовче засідання відкладено на 16.11.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 08.11.2021 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 50/1-4889вих.21 від 28.10.2021 року.

У підготовчому засіданні 16.11.2021 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав.

Позивач та відповідачі1, 2, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 16.11.2021 року не з`явилися.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 16.11.2021 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.12.2021 року.

У судовому засіданні 14.12.2021 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник відповідача2 проти задоволення позову заперечував. Позивач та відповідач1, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 14.12.2021 року не з`явилися.

В судовому засіданні 14.12.2021 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 11.01.2022 року.

В судовому засіданні 11.01.2022 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явились, при цьому, в матеріалах справи наявні клопотання відповідача1 та відповідача2 про розгляд справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 11.01.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Білоцерківською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області (правопопередник відповідача1) в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Єдність» (відповідач2) земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га.

Рішенням Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)/VІІ від 24.12.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Петрашівської сільської ради Володарського району Київської області» передано в оренду СТОВ «Єдність» земельну ділянку площею 0,7027 га, сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с. Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області.

На підставі вказаного рішення, 02.01.2020 року між Петрашівською сільською радою (Орендодавець) та СТОВ «Єдність» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, яким передано орендареві земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га в межах с.Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області для ведення сільськогосподарського виробництва строком на сім років.

Відповідно до рішення Володарської селищної ради №22-01(11)-VIII від 11.12.2020 року «Про реорганізацію юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання до Володарської селищної ради» Петрашівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Володарської селищної ради. Вказаним рішенням передбачено, що Володарська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрашівської сільської ради.

Як зазначає прокуратура в позові, Петрашівська сільська рада Володарського району Київської області (правопопередник відповідача1) передала в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Єдність» (відповідач2) земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га всупереч інтересів Володарської територіальної громади та з порушенням вимог законодавства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Прокуратура в позові зазначає, що спірна земельна ділянка не підпадає під наведені в ч.ч.2, 3 ст.134 Земельного кодексу України випадки (виключення), тому мала передаватись в оренду в загальному порядку, визначеному ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, тобто на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів.

Прокуратура вважає, що спірна земельна ділянки надана в оренду відповідачу2 поза конкурсом у зв`язку з наявністю на такій земельній ділянці належних відповідачу2 об`єктів нерухомості, що не відповідає дійсності.

В якості доказів в обґрунтування позовних вимог прокуратура надала лист першого заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Володарської селищної ради № 02-20/614 від 21.04.2021 року, з якого вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га відсутні будь-які об`єкти нерухомості. Аналогічні відомості містяться в п.4 оскаржуваного Договору оренди від 02.01.2019 року, згідно якого на земельній ділянці відсутні будівлі та споруди. Вказана інформація узгоджується також із супутниковими знімками місця розташування спірної земельної ділянки станом на 06.05.2017 року та 09.04.2018 року (останні з доступних), відповідно до яких ділянка вільна від забудови та не освоєна.

Також, прокуратура звертає увагу, що п. 3 Договору оренди містить суперечливі відомості, зокрема, про те, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать СТОВ «Єдність» на підставі рішення Володарського районного суду Київської області від 06.11.2006 року у справі № 2-454.

Однак, дослідження змісту вказаного судового рішення Володарського районного суду Київської області від 06.11.2006 року у справі № 2-454 не дає можливості встановити факт розташування будь-яких об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, оскільки мова йде про об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: вул. Шевченка 59, с. Петрашівка Білоцерківського району, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3221685800:03:007:0007, яка згідно відомостей Державного земельного кадастру України перебуває у власності СТОВ «Єдність».

Враховуючи вищевикладене, прокуратура зазначає, що підстави, передбачені ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, які надають право передавати в оренду СТОВ «Єдність» спірну земельну ділянку комунальної власності без проведення конкурсних торгів, відсутні.

Таким чином, земельна ділянка комунальної власності площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с. Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області з земель сільськогосподарського призначення передана в оренду СТОВ «Єдність» всупереч вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України правочин зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тик, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що правовою підставою для укладення спірного Договору оренди є рішення Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)/VІІ від 24.12.2019 року, про незаконність якого заявлено в цьому позові, прокуратура одночасно просить визнати недійсним відповідний Договір оренди земельної ділянки.

Незаконність передачі в оренду СТОВ «Єдність» всупереч вимогам ч.1 ст.123, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України земельної ділянки комунальної власності площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с. Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області свідчить про укладення Договору оренди з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України,що є підставою для визнання відповідного правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вказане вище відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в інтересах Володарської територіальної громади як власника земельних ділянок комунальної власності.

З урахуванням вищевикладеного, Володарська селищна рада як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені громади, однак виключно в межах закону та в інтересах такої територіальної громади.

Таким чином враховуючи, що право територіальної громади на землі порушено та на даний час порушення залишається не усунутим, при цьому Володарська селищна рада є відповідачем у справі, Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах Володарської територіальної громади, в якому просить визнати недійсним рішення Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)/VІІ від 24.12.2019 року в частині укладення договору, яким передано в оренду земельну ділянку площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с.Петрашівка Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області з кадастровим номером 3221685801 :01:013:0009 та визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 02.01.2020 року між Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Єдність», з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Єдність» .

Відповідачем1 - Володарською селищною радою Київської області надано пояснення, в яких позовні вимоги заперечено. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач1 зазначає, що відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

В ході розгляду спору відповідачем2 подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено. В обгрунтування заперечень проти позову відповідач2 зазначив, що передача йому в оренду спірної земельної ділянки відбувлась у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки підпадає під виключення, наведене у ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, де передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач2 зазначає, що орендована земельна ділянка є такою, що використовується під польовими дорогами, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення. Зокрема, одна з цих доріг напряму перетинає земельну ділянку і є її значною частиною - як польова дорога, що слугує для виїзду широкозахватної грунтообробної техніки з задніх воріт майнового комплексу підприємства, а тому підпадає під дію ч.2 ст.134 Земельного кодексу України та є такою, що не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

В підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач2 надав фото докази та викопіювання з карти Державного земельного кадастру, з яких вбачається розташування на спірній земельній ділянці польової дороги, яка забезпечує виїзд техніки з задніх воріт майнового комплексу підприємства.

Також відповідач 2 зазначив, що орендована земельна ділянка через своє розташування, призначення та якісні властивості не має доцільності для окремого використання, не використовувалась ніким останні 30 років і могла й надалі використовуватись підприємством для проїзду без оформлення. Однак СТОВ «Єдність», хоч фактично використовує лише польову дорогу для проїзду, виходячи з принципів доброчинності, підтримки соціальної сфери села, взяло її в оренду за максимальною ставкою - 12% від вартості нормативної грошової оцінки орендованої земельної діляики відповідно до п.10 Договору оренди землі від 02.01.2020 року і сплачує за орендні платежі. Тому, як зазначає відповідач2, позовні вимоги свідчать про занадто формалізований підхід без врахування фактичних обставин та насправді суперечать інтересам територіальної громади.

У відповіді на відзив прокуратура зазначила про неможливість ідентифікувати де саме зроблені фото та чи дійсно на зображенні спірна земельна ділянка.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України «Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.3 ст.134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також, згідно зі ст. 37-1 Земельного кодексу України, яка передбачає особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок (ч.1).

Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.

Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків (ч.2).

Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок (ч.3).

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву (ч.4).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.

Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням (ч.5).

Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції (ч.6).

Земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов`язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, встановлює Кабінет Міністрів України (ч.7).

Межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути змінені у процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначених законом (ч.8).

Дія цієї статті поширюється на використання та розпорядження земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства (ч.9).

Як вбачається з пояснень відповідача2 та наданих ним доказів, спірна земельна ділянка є суміжною з належною відповідачу2 земельною ділянкою, на якій здійснюється відповідачем2 сільськогосподарська діяльність. На спірній земельній ділянці проходить польова дорога, яка веде до задніх воріт підприємства і використовується для виїзду сільськогосподарської техніки.

В підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач2 надав фото, з яких видно польову дорогу, яка має ознаки використання і веде веде до воріт підприємства. З викопіювання з карти Державного земельного кадастру вбачається суміжне розташування земельних ділянок і проходження польової дороги.

При цьому, прокуратура, заперечуючи проти наданих відповідачем2 доказів, посилається на припущення і не наводить жодних фактичних обставин в обґрунтування своїх сумнівів.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).

У зв`язку з чим, суд зазначає, що правовій оцінці підлягають обставини, які обґрунтовані та підтверджені належними доказами і мають значення для вирішення спору.

В ході розгляду спору відповідачем надано докази, які свідчать про наявність підстав передачі йому спірної земельної ділянки в оренду на підставі ч.2 ст.134 Земельного кодексу України у зв`язку з тим, що земельна ділянка підпадає під ознаки ділянки під польовими дорогами, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 Земельного кодексу України.

Відповідні обставини не були враховані прокуратурою при поданні позову і в ході розгляду спору прокуратура не спростувала таких обставин належними і допустимим доказами, заперечення останньої ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, в сукупності наданих відповідачами доказів та пояснень відстуні підстави вважати про порушення прав та інтересів Володарської територіальної громади.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади до 1) Володарської селищної ради, 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» прo визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 12.05.2022 року