Постанова

від 18.09.2024 по справі 911/2616/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2616/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 (суддя Кошик А. Ю.)

за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади

до: 1) Володарської селищної ради,

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність»

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

за участю: прокурора Волевач М. М. (прокурор),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Білоцерківської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади (далі - позивач) до суду з позовом до Володарської селищної ради (далі - відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» (далі - відповідач-2), у якому просив:

- визнати недійсним рішення Петрашівської сільської ради від 24.12.2019 № 143-29(ІІ)/VІІ в частині укладення договору, яким передано в оренду земельну ділянку площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с Петрашівка Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009, площею 0,7027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 02.01.2020 Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області та відповідачем-2, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 за відповідачем-2.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку передачі земельної ділянки в оренду та тим, що відповідач-1 не лише не здійснює захист спірної земельної ділянки, а й сам допустив порушення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що прокурор не довів тих обставин, з якими пов`язував свої позовні вимоги, права та інтереси позивача не порушені.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, вище вказане рішення суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

2.4. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення по суті спору, однак прокурор при поданні позову створив ситуацію, у якій позивачем і одним із відповідачів є одна і та ж сама юридична особа, тому розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17, від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, у постановах Великої Палати Верховного Суду 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16, від 23.11.2016 у справі № 3-1058гс16, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 та суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.3. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що Білоцерківською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області (правопопередник - відповідача-1) в оренду відповідачу-2 земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га.

4.2. Рішенням Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)/VІІ від 24.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Петрашівської сільської ради Володарського району Київської області» передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,7027 га, сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області.

4.3. На підставі вказаного рішення, 02.01.2020 Петрашівською сільською радою (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яким передано орендарю земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га в межах села Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області для ведення сільськогосподарського виробництва строком на сім років.

4.4. Відповідно до рішення Володарської селищної ради №22-01(11)-VIII від 11.12.2020 «Про реорганізацію юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання до Володарської селищної ради» Петрашівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Володарської селищної ради. Вказаним рішенням передбачено, що Володарська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрашівської сільської ради.

4.5. Наполягаючи на задоволення позову, прокурор посилався на те, що Петрашівська сільська рада Володарського району Київської області (правопопередник відповідача-1) передала в оренду відповідачу-2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га всупереч інтересів Володарської територіальної громади та з порушенням вимог законодавства.

4.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо обрання прокурором способу захисту про визнання недійсним (незаконним) рішення органу місцевого самоврядування

4.7. У цій справі прокурор звернувся з вимогою до відповідача-1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування в частині укладення договору, яким передано в оренду земельну ділянку площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с Петрашівка Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009.

4.8. Суди встановили, що на виконання вказаного рішення, укладено договір оренди спірної земельної ділянки 02.01.2020 між Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області та відповідачем-2.

4.9. Колегія суддів зазначає, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21.

4.10. Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

4.11. З огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання недійсним рішення слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

4.12. Подібний правовий висновок викладено у пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, який враховується колегією суддів під час розгляду справи.

4.13. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції безпідставно змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції своєї постанови.

Щодо вимог про недійсність договору

4.14. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.15. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.16. Велика Палата Верховного Суду у пункті 154 своєї постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що якщо на виконання спірного правочину особою сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь особи або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

4.17. Суди встановили, що оскаржуваний договір виконаний.

4.18. Тому виходячи із встановлених судами обставин справи визнання такого договору недійсним без поєднання із відповідною (відповідними) позовною (позовними) вимогою (вимогами), передбаченою (передбаченими) частинами 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, тому така позовна вимога не може бути задоволена.

4.19. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (у тому числі щодо статусу спірного майна).

4.20. При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у категорії спірних правовідносин дотримується сталої практики щодо способів належного та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, забезпечуючи однакове застосування судами норм права. Тому колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги застосовує норми права з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведені вище.

4.21. Отже, у позові у цій частині спору судами належало відмовити у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, чого зроблено не було.

Висновки

4.22. Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.23. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень статті 311 ГПК України Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а мотивувальну частину рішення суду першої інстанцій щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення та договору - зміні з викладенням її в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі № 911/2616/21 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

С.К. Могил