Постанова

від 05.10.2022 по справі 911/2616/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа№ 911/2616/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Філіпенко О.І. (службове посвідчення № 067570)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 (повний текст рішення складений 12.05.2022)

у справі № 911/2616/21 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади

до 1) Володарської селищної ради

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність"

прo визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Володарської територіальної громади з позовом до Володарської селищної ради та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" про:

- визнання недійсним рішення Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)VІІ від 24.12.2019 в частині укладення договору, яким передано в оренду земельну ділянку площею 0,7027 га, що знаходиться в межах с. Петрашівка Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який укладений 02.01.2020 між Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Єдність".

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем-2 надано докази, які свідчать про наявність підстав передачі йому спірної земельної ділянки в оренду на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка підпадає під ознаки ділянки під польовими дорогами, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до ст. 37-1 Земельного кодексу України.

Також, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідні обставини не були враховані прокуратурою при поданні позову і в ході розгляду спору прокуратура не спростувала таких обставин належними і допустимим доказами, заперечення останньої ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, місцевий господарський суд виходив з того, що в сукупності наданих відповідачами доказів та пояснень відсутні підстави вважати про порушення прав та інтересів Володарської територіальної громади.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 у справі № 911/2616/21 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку прокурора, місцевий господарський суд безпідставно визначив правовий статус спірної ділянки, як ділянки під польовою дорогою.

Крім того, прокурор посилається на те, що земельним законодавством дозволено надавати в користування без проведення земельних торгів лише земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок і навпаки встановлено заборону щодо передачі в оренду без проведення земельних торгів земельних ділянок під польовими дорогами, які обмережують масив земель сільськогосподарського призначення.

Також, на думку прокурора, місцевий господарський суд безпідставно, під час прийняття оскаржуваного рішення, визнав надані відповідачем фотознімки як належний, допустимий та достовірний доказ протилежності спірної земельної ділянки до земель під польовими дорогами, оскільки за твердженням прокурора, вищезгадані фотознімки взагалі не містять відомостей, які надавали б можливість ідентифікувати земельну ділянку, її межі і місцезнаходження, в тому числі як польову дорогу в співвідношенні із оспорюванню земельною ділянкою, яка зображена на картографічних матеріалах наданих прокурором до суду першої інстанції.

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, відповідач-2 наголошує на тому, що спірна земельна ділянка є такою, що використовується під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, а саме одна з цих доріг напряму перетинає вищевказану земельну ділянку і є значною частиною, як польова дорога, що слугує для виїзду широкозахватної ґрунтообробної техніки з задніх воріт майнового комплексу підприємства, а тому на думку відповідача-2 підпадає під дію ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та є такою, що не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Також, відповідач-2 зауважує на тому, що прокурор не обґрунтував необхідність свого звернення з цим даним позовом до суду та не вказав на наявність підстав такого звернення.

Короткий зміст письмових пояснень відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-1 наголошує на тому, що прокурором не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Разом з цим, відповідач-1 стверджує, що передача в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2 відбувалась відповідно до вимог чинного законодавства, так як підпадає під виключення, наведене у ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 911/2616/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2616/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 у справі № 911/2616/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

09.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 у справі № 911/2616/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2022.

В судове засідання, яке відбулося 05.10.2022, з`явився прокурор, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції електронною поштою надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи електронний лист про направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 на зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу відповідача-1.

Також слід вказати, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач-1 по справі не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників відповідачів-1,-2 у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів-1,-2.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Білоцерківською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі Петрашівською сільською радою Володарського району Київської області (правопопередник - відповідача-1) в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Єдність" (відповідачу-2) земельної ділянки з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га.

Рішенням Петрашівської сільської ради № 143-29(ІІ)/VІІ від 24.12.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Петрашівської сільської ради Володарського району Київської області" передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Єдність" земельну ділянку площею 0,7027 га, сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с. Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області.

На підставі вказаного рішення, 02.01.2020 між Петрашівською сільською радою (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Єдність" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яким передано орендареві земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га в межах села Петрашівка, Білоцерківського району (колишній Володарський район) Київської області для ведення сільськогосподарського виробництва строком на сім років.

Відповідно до рішення Володарської селищної ради №22-01(11)-VIII від 11.12.2020 "Про реорганізацію юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання до Володарської селищної ради" Петрашівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Володарської селищної ради. Вказаним рішенням передбачено, що Володарська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрашівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилався на те, що Петрашівська сільська рада Володарського району Київської області (правопопередник відповідача-1) передала в оренду відповідачу-2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221685801:01:013:0009 площею 0,7027 га всупереч інтересів Володарської територіальної громади та з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуване рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частиною другою статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи покладено обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, органи державної влади і їх посадові особи повинні дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

За висновками, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналогічні норми містить і спеціальний Закон України "Про прокуратуру".

За ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Частинами першою, п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади смт. Володарка, яка є правонаступником Петрашівської сільської ради.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки, прокурор вказав про незаконність передачі спірної земельної ділянки відповідачем-1 у оренду відповідача-2.

В даному випадку, територіальна громада від іменні якої діє Володарська селищна рада, визначена прокурором як орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження по захисту інтересів держави.

В той же час, за твердження прокурора, Володарська селищна рада допустила незаконну передачу в оренду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" без проведення земельних торгів спірну земельну ділянку, тобто на переконання прокурора визначена відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що фактично селищна рада в даній ситуації виступає одночасно і позивачем і відповідачем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 вказав: "Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого".

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що прокурор звернувся до суду першої інстанції з даним позовом інтересах Володарської територіальної громади, від іменні якої діє Володарська селищна рада, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, визначаючи при цьому в якості співвідповідача Володарську селищну раду, тобто прокурором при поданні позову було створено ситуацію, у якій позивачем і одним із відповідачів у справі є одна і так ж юридична особа - Володарська селищну рада.

За таких підстав, судова колегія констатує про неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, однак його мотиви потребують викладення в редакції цієї постанови.

Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли.

В свою чергу, наведені відповідачем-1 в письмових поясненнях та відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу аргументи спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем і відповідачем-1 у даній справі є фактично одна і та ж сама особа, що в свою чергу унеможливлює розгляд заявленого позову за відсутністю спору, як такого.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частинами 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами апеляційної скарги

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства України, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі має бути змінене у його мотивувальній частині, зокрема, щодо підстав для відмови у задоволенні позову, а в іншій частині судове рішення має бути залишене без змін.

Відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги на вищевказане рішення місцевого господарського суду - відсутні.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2022 у справі № 911/2616/21 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Матеріали справи № 911/2616/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.10.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко