Постанова

від 09.05.2022 по справі 212/517/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/857/22 Справа № 212/517/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/517/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженоювідповідальністю «Дивоцвіт»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргупозивача Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Дивоцвіт»на заочнерішенняЖовтневого районногосудумістаКривого РогуДніпропетровськоїобластівід 05листопада2021року,яке ухваленесуддею ВаврушакН.М.в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженоювідповідальністю «Дивоцвіт»(надалі ТОВ «Дивоцвіт») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провстановлення факту,що маєюридичне значення,скасування державноїреєстрації тавизнання договорукупівлі-продажунедійсним, який в подальшому уточнено.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень до нього, позивач зазначив, що ТОВ «Дивоцвіт» є власником нежитлової будівлі (металевий магазин) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2005 року, який зареєстрований відповідно до витягу КП «Криворізьке БТІ» 20.07.2005 року за № 7826152.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали право власності по 1/2 частині кожному на нежитлову будівлю та літню площадку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на дану нежитлову будівлю та літню площадку було зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38370055 від 27.11.2017 року, державним реєстратором Копійка Інна Анатоліївна, Криворізька районна державна адміністрація, Дніпропетровська область.

На підставі договорів купівлі-продажу від 05.12.2017 року та 13.12.2017 року, які посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по 1/2 частині нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 , які в подальшому було розірвано.

На підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчур С.М., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по 1/2 частині нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір купівлі-продажу зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41731197 від 21.06.2018 року 15:57:10, державний реєстратор: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Нянчур С.М.

ТОВ «Дивоцвіт» не є стороною договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, а є іншою заінтересованою особою.

Порушення прав позивача полягає у тому, що ТОВ «Дивоцвіт» володіє на праві власності нерухомим майном за адресою мкрн. АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:272:0055, та при укладені договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року був використаний кадастровий номер земельної ділянки на якому розташоване нерухоме майно позивача за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, фактично на земельній ділянці з кадастровим з мером 1211000000:04:272:0055 існує одна нежитлова будівля, а не дві різні нежитлові будівлі, які мають дві різні підстави на право власності і поштові адреси, одна належить ТОВ «Дивоцвіт», інша ОСОБА_2 . Використання ж відповідачами даного кадастрового номеру земельної ділянки для підтвердження розташування свого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправним та таким, який порушує права позивача.

Вважає, що право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на нерухомемайно заадресою: АДРЕСА_2 ,було зареєстрованена підставі підроблених документів та неправомірних дій державного реєстратора.

З метою приховати підроблені документи та неправомірну реєстрацію, була двічі зроблена спроба між одними та тими самими особами здійснити перепродаж нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, позивач просив суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухоме майно ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є одна нежитлова будівля з двома різними підставами права власності і поштовими адресами, що розташована на земельній ділянці, площею 0,3018 га, кадастровий номер - 1211000000:04:272:0055, цільове призначення - для будівництва торговельного комплексу; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності, а саме: рішення державного реєстратора Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38370055 від 27.11.2017 16:50:29, та записи про право власності: 23593196, 23593234 від 23.11.2017 року, на підставі яких ОСОБА_3 і ОСОБА_1 отримали право власності по Ѕ частині кожному на нежитлову будівлю та літню площадку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчур Сергієм Миколайовичем та зареєстрований у реєстрі за № 1014, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про придбання нежитлової будівліта літньоїплощадки заадресою: АДРЕСА_1 ;припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності, а саме: рішення приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Нянчура Сергія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41731197 від 21.06.2018 15:57:10, та запис про право власності: 26736712 від 21.06.2018 року, на підставі яких ОСОБА_2 отримав право власності на нежитлову будівлю та літню площадку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 01 лютого 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Дивоцвіт» до ОСОБА_3 провстановлення факту,що маєюридичне значення,скасування державноїреєстрації тавизнання договорукупівлі-продажунедійсним, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Заочним рішенням Жовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 05листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Дивоцвіт» просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, необґрунтовану відмову у дослідженні доказів та неправильну оцінку доказів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що земельна ділянка, площею 0,3018 га, кадастровий номер - 1211000000:04:272:0055, була надана ТОВ «Дивоцвіт» на підставі рішення Криворізької міської ради від 23.12.2009 року №3678, для будівництва торговельного комплексу на мкрн. 4-й Зарічний, яка фактично була сформована за рахунок об`єднання земельної ділянки, площею 0,0151 га (за Договором оренди від 20 квітня 2010 року, який діяв до цього моменту та був розірваний) та земель інших суб`єктів. Також, на виконання рішення Криворізької міської ради від 23.12.2009 року №3678 та Договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010 року, був складений акт прийому-передачі земельної ділянки від 31 травня 2010 року, у якому вказано, що позивачу передано в оренду земельну ділянку, площею 0,3018 га.

На замовлення ТОВ «Дивоцвіт» було проведено земельно-технічне дослідження №5-19, яким підтверджено, що фактичне розташування нежитлової будівлі (магазину), площею 62,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відносно меж земельної ділянки, площею 0,3018 га, кадастровий номер 1211000000:04:272:0055 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідає правоустановлюючим документам на нерухоме майно та технічній документації із землеустрою та землекористування на цю земельну ділянку, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що нежитлова будівля (магазину), загальною площею 62,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , займає земельну ділянку, площею 0,3018 га, оскільки вказана будівля займає земельну ділянку площею 0,0151 га.

Зазначає, що судом не було враховано п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, згідно якого предмет договору розташований на земельній ділянці, площею 0,3018 га, кадастровий номер 1211000000:04:272:0055, цільове призначення для будівництва торговельного комплексу.

Таким чином, позивач вважає, що сторони володіють на праві власності однією нежитловою будівлею, але підстави набуття права власності, часовий проміжок набуття права власності, поштові адреси у них різні, й висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту, що має юридичне значення, є неправомірним.

Позивач вважає, що він, як особа права якої порушені, має право на оспорення в судовому порядку договорів купівлі-продажу та на припинення права власності відповідачів на спірне нерухоме майно.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ТОВ «Дивоцвіт» - Гудиму Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., та витягу КП «Криворізьке БТІ» від 20.07.2005 року № 7826152, ТОВ «Дивоцвіт» є власником нежитлової будівлі металевого магазину під літерою А-1, площею 62,8 кв.м., навіс Б, І заміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.35-37).

Рішенням Криворізької міської ради від 24.02.2006 року № 4080, ТОВ «Дивоцвіт» надано в оренду земельну ділянку, площею 0,0151 га, для розміщення магазину на мкрн. АДРЕСА_1 , у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю- металевого магазину (т. 1 а.с.38-39).

На підставі Рішення Криворізької міської ради від 23.12.2009 року №3678 ТОВ «Дивоцвіт» надано в оренду, терміном на 2 роки, земельну ділянку житлової та громадської забудови, загальною площею 0,3018 га, для будівництва торговельного комплексу на мкр-ні 4 Зарічному в Жовтневому районі міста Кривого Рогу: 0,2740 га, за рахунок земель під житловою забудовою з трьома і більше поверхами Управління житлово-комунального господарства виконкому міської ради; 0,0151 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, які пебували у користуванні ТОВ "Дивоцвіт" (договір оренди від 07.08.2006 року № 040610801021); 0,0127 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, які перебували у користуванні клубу квіткарів-аматорів «Ромашка» (договір оренди від 02.09.2009 року № 040910800741) (т. 1 а.с.48).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками (по Ѕ частині) нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38370055 від 27.11.2017 року 16:50:29, державним реєстратором Копійка Інна Анатоліївна, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровська область

На підставі Договорів купівлі-продажу від 05.12.2017 року та від 13.12.2017 року, які посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по Ѕ частині нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору про розірвання договору купівлі-продажу Ѕ частки нежитлової будівлі від 13.04.2018 року, було розірвано договір купівлі-продажу від 05.12.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про придбання Ѕ частини нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до Договору про розірвання договору купівлі-продажу Ѕ частки нежитлової будівлі від 13.04.2018 року, було розірвано договір купівлі-продажу від 13.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про придбання Ѕ частини нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчур С.М., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по Ѕ частині нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний договіркупівлі-продажузареєстрований напідставі рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень,індексний номер:41731197від 21.06.2018року,державний реєстратор:приватний нотаріусКриворізького міськогонотаріального округуНянчур С.М. (т. 1 а.с 79-84).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повідомленням з Покровського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №1386 (т. 1 а.с.250).

Згідно Висновку земельно-технічного дослідження № 5-19 від 03.02.2019 року, фактичне розташування нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 62,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , відносно меж земельної ділянки площею 0,3018 га, кадастровий номер 1211000000:04:272:0055 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідає правоустановчим документам на нерухоме майно та технічній документації із землеустрою та землекористування на цю земельну ділянку (т. 1 а.с.69 - 78).

На підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018 року, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - кафе А-1, загальною площею 62,5 кв.м., літню площадку Б-1, загальною площею 76,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , однак суду не надані докази щодо розміру займаної земельну ділянки даної будівлі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості, оскільки зібрані у справі докази не надають суду підстави для встановлення факту того, що нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є одна нежитлова будівля з двома різними підставами права власності і поштовими адресами, та розташована на земельній ділянці, площею 0,3018 га, кадастровий номер - 1211000000:04:272:0055, цільового призначення - для будівництва торговельного комплексу. При цьому, суд дійшов висновку, що позивач оспорює договори купівлі-продажу за якими не є стороною договору, тоді як учасники договірних відносин, відповідачі у справі, вказані вище договори не оспорюють, а тому доводи позивача щодо приховання дійсних намірів укладення договору та невірного присвоєння поштової адреси не заслуговують на увагу суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, суду не надано належних та допустимих доказів про те, що нерухоме майно, належне на праві власності ТОВ «Дивоцвіт», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є однією нежитловою будівлею із різними поштовими адресами.

Посилання ж в апеляційній скарзі на ту обставину, що спірна нежитлова будівля з двома різними підставами права власності і поштовими адресами, що розташована на земельній ділянці, а саме: площею 0,3018 га, кадастровий номер - 1211000000:04:272:0055, цільове призначення - для будівництва торговельного комплексу, не є належним та достатнім доказом у справі, оскільки жодним чином не доводить факту присвоєння двох поштових адрес одній і тій же нежитловій будівлі.

Посилання ж в апеляційній скарзі на ту обставину, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки Висновку земельно-технічного дослідження № 5-19 від 03.02.2019 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки цим Висновком встановлено, що фактичне розташування нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 62,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , відносно меж земельної ділянки, площею 0,3018 га, кадастровий номер 1211000000:04:272:0055 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідає правоустановчим документам на нерухоме майно та технічній документації із землеустрою та землекористування на цю земельну ділянку, тоді як жодного висновку щодо фактичного розташування нежитлової будівля за адресою: АДРЕСА_1 , експертом не зроблено, питання щодо тотожності цих нежитлових будівель не досліджувалося (т. 1 а.с.69 - 78).

Отже, позивачем не доведено заявлених позовних вимог в частині встановлення факту того, що нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Дивоцвіт» за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є одна і та ж сама нежитлова будівля, у зв`язку з чим суд правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог в частині встановлення факту, що має юридичне значення.

Право власностінабувається напідставах,які незаборонені законом,зокрема,на підставіправочинів.При цьому,діє презумпціяправомірності набуттяправа власностінапевне майно,яка означає,що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом,що відображеноу ст.328 ЦК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були співвласниками (по Ѕ частині) нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38370055 від 27.11.2017 року 16:50:29, державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійкою І.А. відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та позивачем не надано доказів порушення його законних прав та інтересів реєстрацією права власності на нерухоме майно за вказаними громадянами.

Відповідно до ч.3ст.215 ЦК Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змістустатті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочинЦК Українинаділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті215,216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей15,16 ЦК України, статей1,2-4,14 ЦПК Україникожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Із вимогами про визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності можуть звернутися заінтересовані особи, якщо предмет правочину будь-яким опосередкованим способом може стосуватися інтересів такого заявника.

Оскільки, позивачем ТОВ «Дивоцвіт» не доведено тієї обставини, що нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Дивоцвіт» за адресою: АДРЕСА_1 , та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є одна і та ж сама нежитлова будівля, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення його законних прав та інтересів при укладенні Договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчур Сергієм Миколайовичем та зареєстрований у реєстрі за № 1014, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про придбання нежитлової будівлі та літньої площадки за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги й у частині визнання договорукупівлі-продажунедійсним.

Позовні вимоги щодо припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, а саме: рішення приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Нянчура Сергія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41731197 від 21.06.2018 року 15:57:10, та запис про право власності: 26736712 від 21.06.2018 року, на підставі яких ОСОБА_2 отримав право власності на нежитлову будівлю та літню площадку за адресою: АДРЕСА_1 , є похідними від позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 21 червня 2018 року, а тому теж не підлягають задоволенню, як безпідставні та необгрунтовані.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивоцвіт» залишити без задоволення.

Заочне рішенняЖовтневого районногосудумістаКривого РогуДніпропетровськоїобластівід 05листопада2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 травня 2022 року

Головуючий:

Судді: