Ухвала

від 24.04.2022 по справі 2-905/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 2-905/10

провадження № 61-3556ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Василь Михайлович, на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 31 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 26 травня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк (далі - ПАТ АБ) «Укргазбанк» задоволено.

У серпні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 лютого 2022 року звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року.

Не погоджуючись з ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року та ухвалою Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 квітня 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і передати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз тексту оскаржуваної ухвали Житомирського апеляційного суду

від 9 лютого 2022 року, свідчить, що ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року апеляційним судом не переглядалася.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року суд апеляційної інстанції не переглядав, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження заявником ухвали суду першої інстанції касаційний суд відмовляє.

Щодо оскарження заявником ухвали Житомирського апеляційного суду

від 9 лютого 2022 року, касаційний суд дійшов наступних висновків.

До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, обґрунтоване отриманням копії ухвали Житомирського апеляційного суду 9 березня 2022 року. На підтвердження зазначеного заявником додано конверт, в якому йому направлено копію оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення підтверджена наданим доказом, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ПАТ АБ «Укргазбанк» строку на касаційне оскарженняухвали Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року, оскільки касаційна скарга поданазаявником протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи ухвалу, Житомирський апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених законодавством. Виключні випадки, передбачені частиною другою

статті 358 ЦПК України для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом не встановлені, тому у відкритті провадження вважав за необхідне відмовити відповідно до вимог статті 358 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що

у серпні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 лютого 2022 року звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявне клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про розгляд заяви, призначеної на 31 січня 2019 року судом першої інстанції, без участі представника заявника.

Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обізнаність ПАТ АБ «Укргазбанк» із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, яка перебувала на розгляді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, відсутність обставин непереборної сили, тому відмовив у відкритті провадження у справі на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Встановивши, що апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 31 січня 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подано 1 лютого 2022 року, і виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, а судом не встановлені, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого

пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко В. М., на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко В. М., на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду

від 9 лютого 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Василь Михайлович, на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 лютого 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук