Ухвала

від 12.05.2022 по справі 463/4763/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4763/19 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/811/291/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

13 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Вказане рішення, оскаржила ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу на нього 25 січня 2022 року з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року залишено без руху, зокрема, для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтуваннязаяви зазначає,що утексті ухвалиЛьвівського апеляційногосуду від14лютого 2022року уцивільній справі№463/4763/19про залишенняапеляційної скаргибез руху,суд посилаєтьсяна обізнаністьАпелянта щодонаявності цивільноїсправи №463/4763/19,на можливістьдовідатись пропостановлене судомрішення усуді першоїінстанції (шляхомознайомлення зматеріалами справи,надіслання заяв,запитів тощо)та зЄдиного державногореєстру судовихрішень.Звертає увагу на те,що ОСОБА_2 підписував процесуальнідокументи уцивільній справі№463/4763/19виключно якДиректор юридичноїособи -Відповідача.Вказує,що ОСОБА_2 було призначенона посадудиректора ДСП«ЛЬВІВСЬКИЙ ДМСК»у 2017році інаказом №14-оевід 31січня 2019Державного агентстваУкраїни зуправління зоноювідчуження продовженострок діїконтракту №1від 18липня 2017року,укладеного між ОСОБА_2 та ДСП«ЛЬВІВСЬКИЙ ДМСК»,по 31січня 2020року,тобто станомна датуухвалення оскаржуваногосудового рішення(21лютого 2020року) ОСОБА_2 не перебувавна посадікерівника юридичноїособи -Відповідача івже бувпозбавлений усіхповноважень тапроцесуальних правдля участіу справі№ 463/4763/19,ознайомлення зматеріалами справи,отримання судовоїкореспонденції іт.д.Звертає увагуна те,що всупереч вимогч.3ст.статті 53Цивільного процесуальногокодексу України, ОСОБА_2 ,як фізичнаособа проправа,інтереси таобов`язки якоїЛичаківським районнимсудом булоухвалено 21лютого 2020року рішенняу цивільнійсправі №463/4763/19,не залучавсядо участіу справі,відповідно він,як самостійнафізична особа,не бувнаділений процесуальнимиправами сторониу справі. Тому немаючи процесуальногостатусу сторониу справі№ 463/4763/19, ОСОБА_2 був протиправнопозбавлений судомпершої інстанціїможливості ознайомленняз матеріаламисправи,надіслання заяв,запитів тавикористання іншихпроцесуальних прав,як фізичнаособа проправа,інтереси таобов`язки якоїЛичаківським районнимсудом булоухвалено 21лютого 2020року рішенняу цивільнійсправі №463/4763/19. Стосовно можливості ОСОБА_2 довідатись про наявність рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у цивільній справі № 463/4763/19 з Єдиного державного реєстру судових рішень, зауважє, що ОСОБА_2 , користуючись правом на свободу віросповідання в Україні, належить до релігійної спільноти, у якій заборонено використання будь-яких електронних джерел інформації, включаючи використання Єдиного державного реєстру судових рішень. Тому ОСОБА_2 не мав можливості довідатись про наявність рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у цивільній справі № 463/4763/19 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази належного вручення копії оскаржуваного судового рішення ОСОБА_2 , як фізичній особі. Зазначає, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади директора ДСП «ЛЬВІВСЬКИЙ ДМСК», про наявність оскаржуваних ним судових рішень йому стало відомо після отримання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва про відкриття провадження у цивільній справі № 752/12215/21 за позовом ДСП «ОБ`ЄДНАННЯ «РАДОН» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника ДСП «ЛЬВІВСЬКИЙ ДМСК» ОСОБА_3 .

Однак, заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід вважати безпідставним, необґрунтованими та таким, що не підтверджене належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2019 року ОСОБА_2 в інтересах відповідача ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» підписував та подавав відзив на позовну заяву, клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, заперечення на відповідь на відзив (Т.1 а.с. 53-61, 100-102, 137-141).

Зважаючи на вказане, ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи в суді принаймні з серпня 2019 року.

Однак, знаючи про розгляд справи принаймні з 2019 року та ОСОБА_2 фактично не цікавився її розглядом, хоча мав таку можливість, зокрема довідатися про постановлене у справі рішення у суді першої інстанції (шляхом ознайомлення з матеріалами справи, надіслання заяв, запитів, тощо) та з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Що стосується доводів представника апелянта про те, що ОСОБА_2 не мав можливості довідатись про наявність рішення Личаківського районного суду м. Львова з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки такий належить до релігійної спільноти, у якій заборонено використання будь-яких електронних джерел інформації, включаючи використання Єдиного державного реєстру судових рішень, то такі колегія суддів вважає не обґрунтованими, зважаючи на те, що апелянтом не вказано, що саме йому перешкоджало звернутися до іншої особи (представника чи іншого повіреного) зайти в ЄДРСР та знайти оскаржуване рішення.

Так, слід вказати на те, що до апеляційної скарги додано ряд судових рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вказане додатковопідтверджує те,що ОСОБА_2 через іншихосіб мавможливість довідатися про постановлене у справі рішення у суді першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Що стосуєтьсядоводів представникаапелянта проте,що станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення (21 лютого 2020 року) ОСОБА_2 не перебував на посаді керівника юридичної особи Відповідача і вже був позбавлений усіх повноважень та процесуальних прав для участі у справі, то такі колегія суддів вважає, такі, не обґрунтованими, оскільки до апеляційної скарги не долучено наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади директора. Долучена ж до апеляційної скарги копія наказу № 14-ое від 31 січня 201 року «Про продовження дії контракту від 18 липня 2017 року №1» 9 Державного агентства України з управління зоною відчуження свідчить про продовження строку дії контракту, укладеного між ОСОБА_2 та ДСП «ЛЬВІВСЬКИЙ ДМСК», по 31 січня 2020 року.

З інформації ж про юридичну особу від 20.03.2020 року, вбачається що ОСОБА_2 був керівником Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» як на час ухвалення оскаржуваного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року, так і на час подання відповідачем Державним спеціалізованим підприємством «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» апеляційної скарги на вказане рішення 20 березня 2020 року. (Т.2 а.с.183-186).

Відтак, ні ОСОБА_2 , ані його представником ОСОБА_4 не надано будь-яких належних доказів про те, чому апелянт був позбавлений можливості звернутисяза отриманнямкопії рішеннясуду першоїінстанції вмежах строкунаапеляційне оскарження,або хочаб урозумний строк,враховуючи,що такийбув обізнанимипро розглядсправи всуді тазважаючи нате,що оскаржуванерішення булооприлюднено вЄдиному державномуреєстрі судових рішень 05 березня 2020 року.

Зважаючи на вказане, подання апеляційної скарги 25 січня 2022 року на рішення від 21 лютого 2020 року, тобто фактично через два роки після його постановлення, слід вважати таким, що значно перевищує встановлений законом загальний тридцятиденний термін на її подання та наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про підставність пропуску такого строку.

Враховуючи те, що апелянтом не наведено переконливих доводів, які б вказували про поважність причин пропуску такого значного строку на апеляційне оскарження та не подано необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, таке є необґрунтованим та його слід відхилити.

При цьому слід також вважати, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Крім цього,слід зазначити,уп.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) від 29 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, за якими Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід відцього принципуможливий лишетоді,коли вінзумовлений особливимиі непереборнимиобставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожномувипадку національнісуди повиннівстановити,чи виправдовуютьпричини поновленнястроку оскарженнявтручання упринцип resjudicata,особливо колинаціональне законодавствоне обмежуєдискреційні повноваженнясудів стосовночасу абопідстав дляпоновлення строків(див.рішення усправі «Пономарьовпроти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до ч.4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Враховуючи наведене,а самете,що апелянтомклопотання (заява)про поновленнястроку наапеляційне оскарженняіз зазначеннямповажних підставпропуску такогоані протягомдесяти днівз дняотримання копіїухвали прозалишення апеляційноїскарги безруху,ані наданий часне подано,у відкриттіапеляційного провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 нарішення Личаківськогорайонного судум.Львова від21лютого 2020року слід відмовити.

Керуючисьч.4 ст. 357, п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцять днів з дня її складення.

Судове рішення складено 13 травня 2022 року.

Головуючий :Я.А. Левик

Судді:Р.В. Савуляк

М.М. Шандра