Постанова

від 20.02.2022 по справі 754/9050/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 754/9050/19

провадження № 61-20455св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко Алла Володимирівна в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - комунальне підприємство «Оптова база»,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В., за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат з оплати судового збору у справі за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко Алли Володимирівни в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: комунальне підприємство «Оптова база», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст наведених у заявах вимог

23 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного судуклопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко А. В. в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - комунальне підприємство «Оптова база», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 19 000 283,00 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто із Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

22 червня 2021 року адвокат відповідача - Рогожук С. Л. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заявлено про стягнення судових витрат та про те, що відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України докази, які підтверджують розмір судових витрат, які ОСОБА_1 сплатив або має сплати у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу становив 28 000,00 грн. Однак із незалежних від відповідача обставин в апеляційному суді замість одного судового засідання відбулося три, а також виникла необхідність підготувати апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та додаткові письмові пояснення. Такі додаткові витрати відповідач не міг передбачити.

ОСОБА_1 просив суд стягнути із позивача на його користь розмір витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги при розгляді цивільної справи № 754/9050/19 у Київському апеляційному суді, що становить 50 000,00 грн (а. с. 191, т. 3).

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Посилаючись на те, що у постанові Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року не зазначено про розподіл судових витрат, ОСОБА_1 просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року у справі № 754/9050/19, якою відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат за результатами розгляду позовної заяви заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 Одуденко А. В. в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (а. с. 201, т. 3).

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанцій

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року заяви ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та судовий збір у розмірі 189,18 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають до часткової компенсації з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, та обсягом наданих адвокатом послуг, у тому числі з урахуванням відмови суду у задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Розмір судових витрат з урахуванням співмірності та розумності суд визначив у сумі 30 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не надав обґрунтованого клопотання про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у яких зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Також, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 30 червня 2021 року у справі № 754/5526/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у яких зазначено про те, що у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката із клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справу № 754/9050/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

Із матеріалів справи встановлено, що представником ОСОБА_1 у справі № 754/9050/19 у Київському апеляційному суді був ОСОБА_2 , що підтверджується ордером на надання правничої допомоги від 18 червня 2021 року № 1175781 (а. с. 51, т. 3).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подав до суду копію акта виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 22 листопада 2021 року, де визначено вид та вартість правової допомоги при розгляді справи № 754/9050/19 (а. с. 194, т. 3), копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 18 червня 2021 року № 1/18/06 на суму 400,00 грн, від 21 червня 2021 року № 1/21/06 на суму 12 000,00 грн, від 07 липня 2021 року № 2/07/07 на суму 6 000,00 грн, від 13 липня 2021 року № 1/13/07 на суму 4 000,00 грн, від 15 вересня 2021 року № 3/15/04 на суму 6 000,00 грн, від 14 жовтня 2021 року № 1/14/10 на суму 3 200,00 грн, від 22 листопада 2021 року № 1/22/11 на суму 18 400,00 грн, на загальну суму 50 000,00 грн (а. с. 192,193, т. 3), прейскурант цін на адвокатські послуги (а. с. 195, т. 3).

Апеляційний суд, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення із Київської міської ради на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду погоджується із таким висновком апеляційного суду та вважає, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав обґрунтованого клопотання про неспівмірність витрат на правничу допомогу, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні, яке відбуло 14 грудня 2021 року та у якому суд апеляційної інстанції розглядав заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат з оплати судового збору, прокурором Прокуратури міста Києва Горелик Р. М., яка діяла в інтересах держави в особі Київської міської ради, було заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, надані пояснення стосовно неспівмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, що підтверджується протоколом судового засідання від 14 грудня 2021 року (а. с. 206, 207, т. 3) та технічним записом судового засідання.

Враховуючи наведене, безпідставними також є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у яких зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони, оскільки судом апеляційної інстанції не порушено такого висновку.

Доводи касаційної скарги про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката із клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 30 червня 2021 року у справі № 754/5526/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у яких зазначено про те, що у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення, оскільки суд апеляційної інстанції не порушив таких висновків, зокрема у своєму рішені навів мотиви для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та по свої суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров