Постанова

від 16.05.2022 по справі 826/4485/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/4485/15

адміністративне провадження № К/9901/58817/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 (суддя - Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №826/4485/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (далі - ТОВ «Елемент Ойл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - ДПІ у Святошинському районі міста Києва) від 27.10.2014 № 0004622201.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного перегляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Елемент Ойл» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Так, ТОВ «Елемент Ойл» зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні докази, які підтверджують придбання агентських послуг у ТОВ «Інвест Транссервіс» та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» та використання їх у власній господарській діяльності. Однак, суди попередніх інстанцій в порушення статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України не досліджували докази в їх сукупності і всебічно не з`ясували всі обставини справи.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі міста Києва зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з суб`єктами господарської діяльності ТОВ «Інвест Транссервіс» (код ЄДРПОУ 38921716) та ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (код за ЄДРПОУ 38919831) за період червень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.10.2014 № 478/26-57-22-01-10/39038178, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Елемент Ойл завищено податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період червень 2014 року на суму 995133,00 грн.

Суть зазначеного правопорушення, на думку контролюючого органу, полягає у неправомірному формуванні позивачем показника податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» (вчинені на виконання договорів №ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 та №ІС-03/03-14 від 03.03.2014), які кваліфіковані як такі, що здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Такі висновки акта перевірки мотивовані тим, що в ході перевірки ТОВ «Елемент Ойл» не надано на підтвердження факту надання агентських послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) додаткові документи, зі змісту яких можливо б було встановити, які саме агентські послуги надавалися; згідно акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №2475/26-55-22-08/38921716 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвест Транссервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 14.08.2014 підприємство не знаходиться за податковою адресою; згідно тексту акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 №2210/26-55-22-09/38919831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвест Сервіслюкс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, таку зустрічну звірку провести не вдалося з причини відсутності товариства та його посадових осіб за податковою адресою; крім того, в ході проведеного аналіз податкової звітності ТОВ «Інвест Сервіслюкс» з ПДВ за звітний період червень 2014 року виявлено невідповідність номенклатури придбаних товарів (послуг) номенклатурі реалізованих товарів (послуг), встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. На ТОВ «Інвест Сервіслюкс» загальна чисельність працюючих становить 5 осіб. За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових та інших ресурсів, технічної можливості для реального надання позивачу агентські послуги.

Крім того, у ході здійснення Слідчим управлінням фінансових розслідувань МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100110000174 відносно службових осіб ТОВ «Алкогольні традиції» було проведено допит в якості свідка ОСОБА_1 (протокол від 24.07.2014), який заперечував свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Інвест Транссервіс», в т.ч. укладання договорів, підписання податкової звітності. За фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Інвест Транссервіс» Слідчим управлінням фінансових розслідувань МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків розпочато кримінальне провадження № 32014100110000276.

27.10.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004622201, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 492 699,50 грн., в тому числі 995 133 грн. за основним платежем, 497 566,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.05.2016 зазначив, що суди під час розгляду справи мали з`ясувати (перевірити) наступні обставини: наявність у позивача та його постачальників фізичних, технічних і технологічних можливостей щодо можливості виконання обумовлених агентськими договорами послуг як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням; факту отримання позивачем послуг від вказаних у первинних документах постачальників, для чого необхідно встановити, у який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з`ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з`ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих послуг та відображення їх у бухгалтерському обліку. Поза увагою судів залишились доводи податкового органу про те, що посадові особи контрагентів, які зазначені в первинних документах, заперечують свою причетність до будь-якої фінансово-господарської діяльності.

Вирішуючи даний спір судами з`ясовано, що у відповідності до письмових пояснень позивача від 30.01.2017 № 10 з метою пошуку потенційних покупців палива для збільшення обсягів його продажу та налагодження сталих ділових зв`язків було вирішено прийняти комерційні пропозиції ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» щодо надання останніми агентських послуг з пошуку клієнтів-покупців пального. Вирішальним при обранні контрагентів (агентів) стало те, що: за запропонованими ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» договірними умовами не передбачалося попередньої оплати агентських послуг, а оплата здійснювалось у відсотковому відношенні до суми укладеного контракту зі знайденим покупцем палива; за даними вільно доступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстру платників ПДВ зазначені товариства були зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ; одним із основних видів економічної діяльності цих товариств (за даними ЄДРПОУ) було консультування з питань комерційної діяльності й керування.

За результатами попередніх переговорів (з використанням засобів телефонного зв`язку та електронної пошти, особисті зустрічі) ТОВ «Елемент Ойл» уклало з ТОВ «Інвест Транссервіс» агентський договір № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 та з ТОВ «Інвест Сервіслюкс» агентський договір № ІС-03/03-14 від 03.03.2014.

За умовами аналогічних за змістом договорів, комерційний агент (ТОВ «Інвест Транссервіс», ТОВ «Інвест Сервіслюкс») в порядку та на умовах, визначених договорами, зобов`язується надати довірителю (ТОВ «Елемент Ойл») послуги щодо вчинення правочинів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 таких договорів, за посередництвом комерційного агента та за рахунок довірителя.

Згідно з додатковою угодою за № 1 від 03.03.2014 до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03.03.2014 сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента (ТОВ «Інвест Сервіслюкс») від залучення одного клієнта складає не більше 3,25 % вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

У подальшому, між ТОВ «Елемент Ойл» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» були укладені додаткові угоди №№2-4 до агентського договору № ІС-03/03-14 від 03.03.2014, де сторони за результатами укладання договорів поставок з суб`єктом господарської діяльності - покупцем палива за сприянням комерційного агента визначили розміри агентської винагороди.

Згідно з додатковими угодами до № 2 від 05.05.2014, № 3 від 02.06.2014 та № 4 від 02.07.2014, за участю комерційного агента між довірителем та клієнтом - ТОВ «Єристівський ГЗК» укладено договори про поставку нафтопродуктів № 217/50110 (орієнтовна сума договору 32 000 000 грн, разом з ПДВ), № 270/50110 (орієнтовна сума договору 26 000 000 грн, разом з ПДВ) і № 333/50110 (орієнтовна сума договору 16 702 180 грн, разом з ПДВ).

Таким чином, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 03.03.2014 сторони визначили винагороду комерційного агента (ТОВ «Інвест Сервіслюкс») у розмірах 1 040 000 грн, 845 000 грн і 542 820 грн відповідно, порядок та строки сплати таких винагород.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 07.03.2014 до агентського договору № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 сторони домовились, що орієнтовна сума винагороди за послуги комерційного агента від залучення одного клієнта складає не більше 3% вартості суми контракту, укладеного з відповідним клієнтом.

У свою чергу, між ТОВ «Елемент Ойл» і ТОВ «Інвест Транссервіс» укладено додаткові №№2-6 угоди до агентського договору № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014, де сторони за результатами укладання договорів поставок з суб`єктами господарської діяльності - покупцями палива за сприянням комерційного агента визначили розміри агентської винагороди.

Згідно з додатковими угодами №2 від 14.03.2014, № 3 від 14.03.2014, № 4 від 24.03.2014, № 5 та № 6 від 31.03.2014, за участю комерційного агента (ТОВ «Інвест Транссервіс») між довірителем та клієнтами - ТОВ Лусін , ТОВ «НК Артеміда Трейд», ТОВ «Астра», ТОВ «Торговий дім Галс Агро», ТОВ «Всесвіт», були укладенні договори про поставку нафтопродуктів № 03 (орієнтована сума договору 15 000 000 грн, разом з ПДВ), № 04 (орієнтовна сума договору 22 000 000 грн, разом з ПДВ), № 20 (орієнтовна сума договору 8 016 000 грн, разом з ПДВ), № 29 (орієнтовна сума договору 28 000 000 грн, разом з ПДВ) і № 30 (орієнтовна сума договору 31 000 000 грн, разом з ПДВ).

Таким чином, у відповідності до п. 2 додаткової угоди № 1 від 07.03.2014 сторони у текстах перелічених вище додаткових угод визначили винагороду комерційного агента (ТОВ «Інвест Транссервіс») у розмірах 450 000 грн, 660 000 грн, 240 480 грн, 840 000 грн і 930 000 грн відповідно, порядок та строки сплати таких винагород.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними агентськими договорами позивачем надано до суду копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт (наданих) послуг; податкові накладні; виписки по особовому рахунку ТОВ «Елемент Ойл»; картки рахунків бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками; копії договорів поставки нафтопродуктів з додатками (специфікаціями) до таких договорів; нотаріально засвідчене пояснення ОСОБА_2 з питання укладання спірних агентських договорів; виписок по особовому рахунку банку з відомостями про отримання коштів від покупців палива за договорами поставок нафтопродуктів; листів ТОВ «Лусін» № 02-106 від 23.02.2017, ТОВ «Астра» від 10.02.2017, ТОВ «Всесвіт» № 08/02-1 від 08.02.2017.

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним підприємством суди попередніх інстанцій встановили, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Так, судами враховано, що у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИС-0630/02 та №ИК-0630/1 від 30.06.2014 та у податкових накладних відсутня інформація щодо конкретизації наданих послуг.

Крім того, згідно умов агентських договорів № ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 та № ІС-03/03-14 від 03.03.2014 комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом, вживає всіх необхідних заходів щодо належного та реального виконання своїх обов`язків за цим договором; звітує перед довірителем щодо виконання своїх обов`язків, передбачених цим договором, шляхом надання відповідних повідомлень.

Однак, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображено та не деталізовано, які конкретно роботи були здійснені контрагентами позивача ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс» на виконання вищевказаних умов агентських договорів.

Крім того, вказані акти складені у наступному звітних періодах після надання агентських послуг (тобто, періодів після укладення договорів поставок нафтопродуктів між позивачем і третіми особами-покупцями).

Також враховано, що надані позивачем первинні документи, а саме акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) до договорів ІТ-07/03-14 від 07.03.2014 та № ІС-03/03-14 від 03.03.2014 не оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, оскільки не містять розшифровки прізвищ та ініціалів, відповідальних осіб за здійснення господарської операції.

При цьому, розміри агентських винагород ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс», зазначені у додаткових угодах до агентських договорів, були розраховані без урахування орієнтовних сум договорів поставок нафтопродуктів (а саме: в текстах договорів поставок нафтопродуктів № 217/50110 від 05.05.2014 та № 270/50110 від 02.06.2014 вказана орієнтована загальна вартість таких договорів - 39 000 000 грн разом з ПДВ, а в текстах однотипних договорів поставок нафтопродуктів № 03 від 14.03.2014, № 29 від 31.03.2014, № 04 від 14.03.2014 та № 20 від 24.03.2014 загальні суми договорів взагалі не визначені.

Натомість, у Розділах №4 цих договорів поставок нафтопродуктів передбачено, що: ціна товару, що поставляється за цим договором, встановлюється сторонами за домовленістю для кожної партії окремо і зазначається у додатках до договору, на поставку товару. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається сумою вартості всіх партій товару поставлених покупцю постачальником).

Вказане свідчить про те, що у наданих до перевірки первинних документах (актах надання послуг, податкових накладних, які стали підставою для формування витрат і податкового кредиту у бухгалтерському обліку позивача та складання ним податкової звітності) наведені недостовірні відомості щодо обсягів господарських операцій (їх кількості та вартості).

Крім того, позивачем не надано до суду першої, та суду апеляційної інстанції документально обґрунтованих пояснень з питання невідповідності підрахунку розмірів винагород комерційних агентів умовам агентських договорів та/або додаткових документів, які б свідчили, що комерційні агенти вчиняли дії щодо пошуку оптових покупців нафтопродуктів та дійсно проводили будь-яку переддоговірну роботу з ними (в тому числі докази проведення листування з потенційними покупцями, узгодження умов постачання договорів, організації та проведення попередніх зустрічей), та відповідно, що такі комерційні агенти, як активні учасники переддоговірного процесу, були достеменно обізнані з орієнтовною вартістю договорів поставок нафтопродуктів з потенційними покупцями палива.

Поряд з цим, при прийнятті судового рішення суд відхилив посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на відсутність у контрагентів позивача (ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс») реальної можливості здійснювати господарську діяльність взагалі, та щодо непричетності керівника ТОВ «Інвест Транссервіс» ОСОБА_1 до укладання та підписання агентського договору і первинних документів (акта здачі прийняття-робіт (надання послуг) і податкової накладної від 30.06.2014), як документально необґрунтовані. Оскільки відповідач (суб`єкт владних повноважень) всупереч процесуальних норм не пред`явив суду матеріали перевірки позивача, додаткові матеріали на підтвердження наведених акті перевірки фактів (зокрема, докази відкриття та розслідування кримінальних проваджень за фактами порушень, де фігурують ТОВ «Інвест Транссервіс» і ТОВ «Інвест Сервіслюкс», протокол допиту в якості свідка ОСОБА_1 , та ін.)

Отже, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи та встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами та факт їх використання в господарській діяльності позивача.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №826/4485/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова