Рішення

від 16.05.2022 по справі 153/1082/20

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Справа153/1082/20

Провадження2/153/221/20-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

сторони та інші учасники справи: представник позивача адвокат Томляк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

цивільну справу №153/1082/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Великокісницьке» Шарко М.С. звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі. Свої вимоги мотивує наступним: 18 листопада 2011 року між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №91, який зареєстрований Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис від 22 лютого 2012 року за № 052560004004693, згідно якого ОСОБА_3 передала в оренду строком на 25 років ТОВ «Великокісницьке» належну їй на підставі Державного акта серії ЯЕ №682411 земельну ділянку площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди в період укладання договору оренди між позивачем та ОСОБА_3 здійснювалась в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 09.09.2009 р. №1021, органами Держземагенства, шляхом внесення відповідних відомостей до Поземельної книги та до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Державну реєстрацію Договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року було здійснено 22 лютого 2012 року за №052560004004693. Враховуючи, що Договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року набув чинності в момент реєстрації 22 лютого 2012 року і земельну ділянку було передано за актом приймання-передачі, право володіння і користування вищевказаною земельною ділянкою вибуло із відання ОСОБА_3 і було передано позивачу на строк 25 років, тобто включно до 22 лютого 2037 року. Проте, 08 серпня 2017 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 виорав самостійно земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка перебувала в оренді позивача. При цьому, ОСОБА_2 повідомив, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642. ОСОБА_3 на момент укладання оспорюваного Договору оренди землі не мала права володіння і користування щодо цієї земельної ділянки і не могла їх передати іншій особі ОСОБА_2 за договором оренди б/н від 31 березня 2017 року, оскільки таке право до 22 лютого2037 року зареєстроване та належить ТОВ «Великокісницьке». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка складалась із права власності на земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642. Зміна власника земельної ділянки не є підставою для розірвання договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року. Позивач вважає, що укладення між відповідачами договору оренди землі б/н від 31 березня 2017 року під час дії Договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року укладеного з позивачем, порушує права ТОВ «Великокісницьке» та вимоги чинного законодавства України, а укладений між відповідачами договір оренди землі б/н від 31 березня 2017 року є недійсним. З урахуванням вищевикладеного, з метою захисту свої прав, представник позивача змушений звернутися до суду з даним позовом. просить суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 31 березня 2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, розташованої на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, зареєстрованого на підставі договору оренди землі б/н від 31 березня 2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стягнути Солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Великокісницьке» судові витрати в розмірі 2102 грн.

Позивач ТОВ «Великокісницьке» у судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450001207264, в якому стоїть відмітка про отримання 27.04.2022, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Представник позивача ТОВ «Великокісницьке» адвокат Томляк Т.С., яка діє на підставі Ордеру серії АВ №1004414 від 15.05.2020, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, а також стягнути із відповідачів на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору та по оплаті послуг адвоката.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином судовою - повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450001207256, в якому стоїть відмітка про отримання 27.04.2022, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450001207248, в якому стоїть відмітка про отримання 27.04.2022, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Представник відповідачів адвокат Пинзар І.В. у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450001207272, в якому стоїть відмітка про отримання 27.04.2022, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідачі та їх представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та не з`явилися в судове засідання, не повідомили суд про причини своєї неявки, поважність неявки, тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності відповідачів та їх представника.

Заяви, клопотання: клопотання позивача про витребування доказів від 03.08.2020 (а.с.21-22), клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи від 01.10.2020 (а.с.49), клопотання представника відповідачів про зупинення провадження по справі від 27.10.2020 (а.с.58), клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 01.12.2020 (а.с.69), клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи від 02.12.2020 (а.с.70), клопотання представника відповідачів про зупинення провадження по справі від 17.12.2020 (а.с.74), клопотання представника відповідачів про об`єднання справ в одне провадження від 17.12.2020 (а.с.75), клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі від 16.11.2021 (а.с.84-85), клопотання представника відповідачів про відкладення підготовчого засідання від 03.12.2021 (а.с.95), клопотання представника позивача про розгляд справи в її відсутність від 23.12.2021 (а.с.114), клопотання експерта від 17.01.2022 (а.с.122-123), клопотання представника відповідачів про ознайомлення із матеріалами справи від 11.02.2022 (а.с.127), клопотання представника відповідачів на вказівку експертам, про надання в розпорядження експерта письмових доказів, та про надання можливості надати додатково витребування документи від 11.02.2022 (а.с.128-131), повідомлення експерта про неможливість проведення судової експертизи від 11.03.2022 (а.с.140), клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката від 15.04.2022 (а.с.147-149), клопотання представника відповідачів про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи від 22.04.2022 (а.с.150-157), клопотання представника відповідачів про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи від 17.05.2022 (а.с.172-173).

Інші процесуальні дії у справі: 11.08.2020 відкриття провадження у справі і призначення підготовчого судового засідання; 04.09.2020 задоволення клопотання позивача про витребування доказів (а.с.38-40), 01.10.2020 відкладення розгляду справи (а.с.56-57), 27.10.2020 відкладення розгляду справи (а.с.64), 02.12.2020 відкладення розгляду справи (а.с.72-73), 17.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів про об`єднання справи (а.с.78-79), 17.12.2020 задоволено клопотання представника відповідачів про зупинення провадження по справі (а.с.80-81), 17.11.2021 задоволено клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі (а.с.89-90), 03.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про відкладення підготовчого судового засідання (а.с.99-100), 03.12.2021 задоволено клопотання представника відповідачів про витребування доказів та оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні (а.с.101-104), 24.12.2021 задоволено клопотання представника відповідачів про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження по справі (а.с.118-119), розпорядження керівника апарату про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №40 від 25.03.2022 (а.с.134), 25.03.2022 протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.135), 25.03.2022 прийняття справи до свого провадження та призначення підготовчого судового засідання (а.с.136-138), 22.04.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про призначення судової почеркознавчої експертизи, клопотання представника відповідачів про витребування доказів залишено без задоволення, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду (а.с.160-165), 17.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про призначення судової почеркознавчої експертизи, клопотання представника відповідачів про витребування доказів залишено без задоволення (а.с.175-179), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 липня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 вересня 2018 року є власником земельної ділянки площею 1,365 га, яка розташована на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642. 31 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вищевказаної земельної частки (паю) б/н. Строк дії договору 10 років (а.с.7).

Із копії поземельної книги встановлено, що поземельну книгу на земельну ділянку площею 1,3650, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, власником якої була ОСОБА_3 відкрито 22 лютого 2012 року. 22 лютого 2012 року було зареєстровано договір оренди земельної ділянки за реєстраційним номером 052560004004693 (а.с.8-9).

Із копії книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі встановлено, що 22 лютого 2012 року внесено запис №4693 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642 (а.с.10-11).

Із копії реєстраційної справи та договору оренди землі №91 від 18.11.2011 встановлено, що 18 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Великокісницьке» було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 передала у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,3650 га, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Строк дії договору 25 років. Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано у відділі Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області 22 лютого 2012 року за реєстраційним номером 052560004004693 (а.с.14-16).

Із копії акту передачі та приймання земельної ділянки в оренду від 02.07.2008 встановлено, що в липні 2008 року ОСОБА_3 передала, а ТОВ «Великокісницьке» прийняло земельну ділянку площею 1,3650 га, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області в якісному стані (а.с.17).

Із копії Державного акту виданого 02.07.2008 встановлено, що ОСОБА_3 була власником земельної ділянки, площею 1,3650 га, що розташована на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18).

Із акту про проведення роз`яснювальної бесіди судом встановлено, що комісія ТОВ «Великокісницьке» 11.08.2017 довели інформацію ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка кадастровий номер 0525681300:02:001:0642 перебуває у законному користування ТОВ «Великокісницьке» згідно договору оренди землі №91 від 18.11.2011 (а..с.23).

Із акту про огляд поля №7 від 08.08.2017 судом встановлено, що комісія ТОВ «Великокісницьке» склали цей акт про те, що 08.08.2017 ОСОБА_2 виорав самостійно земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка перебуває в оренді ТОВ «Великокісницьке» згідно договору оренди землі №91 від 18.11.2011 (а.с.24).

З копії договору оренди земельної частки (паю) від 31 березня 2017 року встановлено, що 31 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю), згідно якого ОСОБА_3 передала у строкове платне користування земельну частку (пай), площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Строк дії договору 10 років (а.с.46-48).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, приходить до наступних висновків:

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положень ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки позивач вважає, що у даному випаду порушено його право, тому суд має підстави для розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог позивача є визнання недійсним договору оренди землі.

Відносини пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» .

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, стаття 13 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» встановлює умови припинення договору оренди землі, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» ).

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акта серії ЯЕ №682411 належала на праві власності земельна ділянка площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

18 листопада 2011 року між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №91, згідно якого ОСОБА_3 передала, а ТОВ «Великокісницьке» прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, строком на 25 років.

Державна реєстрація договору оренди землі №91 укладеного між позивачем та ОСОБА_3 здійснювалась в порядку передбаченому Постановою КМУ від 09.09.2009 року №1021 «Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Договір оренди землі №91 був зареєстрований Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис від 22 лютого 2012 року за №052560004004693. Враховуючи, що Договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року набув чинності в момент реєстрації 22 лютого 2012 року і земельну ділянку було передано за актом приймання-передачі, право володіння і користування вищевказаною земельною ділянкою вибуло із відання ОСОБА_3 і було передано позивачу на строк 25 років, тобто включно до 22 лютого 2037 року.

Згідно з пунктами 38-40 договору оренди землі №91 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно ч.ч.1-2 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31 березня 2017 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір оренди землі, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, площею 1,3650 га. Реєстрація договору здійснена державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області, про що зроблено запис №19834308 від 31.03.2017 року. Строк дії договору 10 років, тобто до 31 березня 2027 року.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року станом на день укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірного договору оренди землі від 31 березня 2017 року, продовжував діяти та не був припинений.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_3 померла.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла(спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті .

Згідно ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

21 вересня 2018 року ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та набула у власність земельну ділянку площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що договір оренди землі від 18 листопада 2011 року №91 був розірваний у встановленому законом порядку, визнаний недійсним або неукладеним.

Наведені обставини даю підстави для висновку, що ОСОБА_3 передала свою земельну ділянку в подвійну оренду юридичній особі та фізичній особі, при цьому договір з ТОВ «Великокісницьке» був укладений раніше, ніж з ОСОБА_2 та продовжував діяти на час укладення спірного договору оренди землі від 31.03.2017 р.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі №193/11/17 викладений висновок, що новий договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору.

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України та частини першої статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

Внаслідок укладення ОСОБА_3 договору оренди землі б/н від 31.03.2017 р. із ОСОБА_2 було порушено право користування земельною ділянкою, яке ОСОБА_3 передала ТОВ «Великокісницьке» на підставі чинного договору №91 від 18.11.2011 року.

Оскільки законодавством не передбачено одночасного існування двох договорів оренди однієї і тієї земельної ділянки, а тому правочин, який порушує раніше передане право оренди земельної ділянки, суперечить закону, що відповідно до положень частини 1 статті 203 і частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 02.06.2021 у справі №125/731/19.

Отже, суд приходить до висновку про визнання недійсним договору оренди землі б/н укладеного 31 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині припинення права оренди земельної ділянки, що було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору, який визнано судом недійсним, також підлягають задоволенню.

З наведених мотивів позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником позивача було надано договір про надання правничої допомоги №20 від 13 січня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 16 листопада 2021 року, ордер серії АВ№ 1007181, платіжне доручення №272 від 16 листопада 2021 року, на суму 3500 грн., а тому витрати на правову допомогу підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, при зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір, згідно платіжного доручення №947 від 03.08.2020 року в сумі 2102 грн. (а.с.6). Тому в порядку ст.141 ЦПК України - ці витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 6, 10, 12, 17, 76-84, 89, 92, 95, 120-127, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.13, 15, 203, 215, 525 ЦК України, ст.ст.124-126, 148-1 ЗК України, ст.ст.1, 6, 17, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке» - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 31.03.2017 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, розташованої на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського району (бувшого Ямпільського району) Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, зареєстрованого на підставі договору оренди землі б/н від 31.03.2017 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке» понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке» понесені судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2022 року о 13 годині 45 хвилин.

Головуючий Т. В. Гаврилюк