Постанова

від 22.08.2022 по справі 153/1082/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/1082/20

Провадження № 22-ц/801/1286/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гиврилюк Т. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 рокуСправа № 153/1082/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2022 року, ухвалене суддею Гаврилюк Т.В., повне рішення складено 18 травня 2022 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі,

встановив:

У серпні 2020 року ТОВ «Великокісницьке» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі б/н від 31 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, розташованої на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, зареєстрованого на підставі договору оренди землі б/н від 31 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 листопада 2011 року між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №91, який зареєстрований Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис від 22 лютого 2012 року за № 052560004004693. Згідно вказаного договору ОСОБА_3 передала в оренду строком на 25 років ТОВ «Великокісницьке» згадану вище земельну ділянку, яка належала їй на праві власності.

Державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди в період укладання договору оренди між позивачем та ОСОБА_3 здійснювалась в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 09.09.2009 №1021, органами Держземагенства, шляхом внесення відповідних відомостей до Поземельної книги та до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Державну реєстрацію Договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року було здійснено 22 лютого 2012 року за №052560004004693. Враховуючи, що Договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року набув чинності в момент реєстрації 22 лютого 2012 року і земельну ділянку було передано за актом приймання-передачі, право володіння і користування вищевказаною земельною ділянкою вибуло із відання ОСОБА_3 і було передано позивачу на строк 25 років, тобто включно до 22 лютого 2037 року.

Проте, 08 серпня 2017 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 виорав самостійно земельну ділянку, яка перебувала в оренді позивача. При цьому, ОСОБА_2 повідомив, що між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , у складі якої є земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:001:0642. Зміна власника земельної ділянки не є підставою для розірвання договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року.

Позивач вважає, що укладення між відповідачами договору оренди землі б/н від 31 березня 2017 року під час дії Договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року укладеного з позивачем, порушує права ТОВ «Великокісницьке» та вимоги чинного законодавства України, а укладений між відповідачами договір оренди землі б/н від 31 березня 2017 року є недійсним.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 31.03.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на 10 років щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, розташованої на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського району (бувшого Ямпільського району) Вінницької області, з одночасним припиненням права оренди ділянки кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, зареєстрованого на підставі договору оренди землі б/н від 31.03.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Великокісницьке» понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 102 гривні, а також по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що як на підставу для задоволення позову позивач посилається на факт укладення між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 договору оренди землі №91 від 18.11.2011, однак, ОСОБА_3 вказаний договір не підписувала, не знала про його існування, а тому він є неукладеним. Відповідачі ставлять під сумнів підстави позову, тому з метою доказування факту неукладення договору оренди заявляли клопотання про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, і доведення недопустимості цього договору як доказу виключало б можливість задоволення позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Великокісницьке» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,3650 га, розташована на території Великокісницької сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №682411 (а.с.18-19).

18 листопада 2011 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ «Великокісницьке» укладено договір оренди землі №91, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування згадану вище земельну ділянку. Договір укладено на 25 років.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 22 лютого 2012 року за №052560004004693 (а.с.14-16).

Вказану земельну ділянку згідно акту про передачу та приймання земельної ділянки в оренду передано орендарю ТОВ «Великокісницьке» (а.с.17).

Враховуючи умови договору та беручи до уваги положення ст. 18 закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), відповідно до яких договір оренди землі набрав чинності 22 лютого 2012 року, тобто після його державної реєстрації, строк дії договору закінчується 22 лютого 2037 року.

Відповідно до копії договору оренди земельної частки (паю) від 31 березня 2017 року встановлено, що 31 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю), згідно якого ОСОБА_3 передала у строкове платне користування земельну частку (пай), площею 1,3650 га, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, яка знаходиться на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. Строк дії договору 10 років (а.с.46-48).

Вказане підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №218254473 від 29 липня 2020 року, відповідно до якої 31 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаної земельної частки (паю) б/н. Строк дії договору 10 років (а.с.7).

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 вересня 2018 року (після смерті ОСОБА_3 ) є власником земельної ділянки площею 1,365 га, яка розташована на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, кадастровий номер 0525681300:02:001:0642, що слідує з згаданої вище інформаційної довідки №218254473 від 29 липня 2020 року.

Із акту про огляд поля №7 від 08.08.2017, складеного комісією ТОВ «Великокісницьке» встановлено, що 08.08.2017 ОСОБА_2 виорав самостійно земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:001:0642, яка перебуває в оренді ТОВ «Великокісницьке» згідно договору оренди землі №91 від 18.11.2011. Цього ж дня ОСОБА_2 усно повідомив комісію, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також було укладено договір оренди щодо вказаної земельної ділянки (а.с.24).

В акті про проведення роз`яснювальної бесіди вказується, що 11.08.2017 комісія ТОВ «Великокісницьке» довела ОСОБА_2 нформацію про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:001:0642 перебуває у законному користуванні ТОВ «Великокісницьке» згідно договору оренди землі №91 від 18.11.2011, а дії ОСОБА_2 є протиправними відносно ТОВ «Великокісницьке» (а.с.23).

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок укладення ОСОБА_3 з ОСОБА_2 спірного договору оренди землі б/н від 31.03.2017 було порушено право користувача земельною ділянкою ТОВ «Великокісницьке» (чинний договір оренди землі від 18.11.2011), а одночасне існування двох договорів оренди однієї і тієї ж земельної ділянки законодавством не передбачено.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 4 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння й користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

У частині 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» зазначається про права орендаря, зокрема те, що орендарю земельної ділянки надано право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Як вбачається зі змісту частини 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» вказаним вище правам орендаря законодавцем кореспондовано обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Орендареві, згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі», забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У частині 3 цієї статті зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення 31 березня 2017 року ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки, з ОСОБА_2 нового договору оренди землі під час дії договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року, укладеного між нею та ТОВ «Великокісницьке», порушує права останнього на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак спірний договір є таким, що суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція проте, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що покладений в основу рішення як доказ договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року, укладений між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 , остання не підписувала, не знала про його існування, а тому такий договір є неукладеним.

Також апелянт зазначає, що з метою доказування факту підроблення вказаного доказу представник відповідача заявляв клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого незаконно було відмовлено судом першої інстанції та здійснено розгляд справи на підставі недопустимого доказу - договору оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ «Великокісницьке» та ОСОБА_3 ..

Вказані вище доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки метою призначення експертизи є встановлення справжності підпису орендодавця ОСОБА_3 на цьому правочині.

Відповідачем фактично поставлено під сумнів наданий позивачем договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року, на який він посилався як на підставу набуття права оренди.

З`ясування обставин наявності (чи відсутності) волевиявлення ОСОБА_3 на укладення вказаного договору землі не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки цей факт не оспорюється в межах цього позову.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц зроблено правовий висновок: «у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Отже, повинен існувати факт оспорювання правочину шляхом звернення з позовом до суду, а не вказувати про неукладеність договору в запереченнях проти позову.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір оренди землі №91 від 18 листопада 2011 року ніким не оспорювався, на момент розгляду справи є чинним.

А відтак, підстав призначати у даній справі експертизу для встановлення фактичних даних, які не входять до предмета доказування, в суду першої інстанції не було.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета