Постанова

від 02.05.2022 по справі 921/730/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2022 р. Справа №921/730/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівКордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Тернопільської обласної державної адміністрації за вих. №01-118/16 від 06.01.2021 (вх.ЗАГС № 01-05/382/21 від 26.01.2021)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 (повний текст складено 14.12.2020, суддя Шумський І.П.)

у справі№ 921/730/19

за позовом: Тернопільського державного науково-технічного підприємства Промінь (надалі Тернопільське ДНТП «Промінь»), м. Тернопіль

до відповідача-1:Тернопільської обласної держаної адміністрації (надалі Тернопільська ОДА), м. Тернопіль

відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу Аляска Авто (надалі ОК «Аляска Авто», м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного концерну Укроборонпром (надалі ДК «Укроборонпром»), м. Київ

за участюВійськової прокуратури Тернопільського гарнізону на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - ДК Укроборонпром

провизнання недійсним розпорядження та договору оренди землі

за участю учасників справи:

від позивача: Костова Н.З. адвокат (ордер серії ВО №1030575 від 10.01.2022)

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: не з`явилися

від третьої особи: Прудь О.В. представник (довіреність № Д-1989/2021 від 30.12.2021)

від прокуратури: Лупійчук Б.В. - прокурор

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське ДНТП Промінь звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської ОДА та ОК Аляска Авто про:

- визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 12.06.2019 №355-од Про право користування земельною ділянкою, яким земельну ділянку площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 передано в оренду ОК Аляска Авто на 10 років для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 та надано ОК Аляска Авто згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, в установленому порядку;

- визнання недійсним договору оренди землі №142 від 18.06.2019, укладеного між Тернопільською ОДА та ОК Аляска Авто відповідно до якого Тернопільська ОДА надає, а ОК Аляска Авто приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності загальною площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою вул. Текстильна, м. Тернопіль.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 у справі №921/730/19 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА №355-од від 12.06.2019 Про право користування земельною ділянкою. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі №142 від 18.06.2019, укладений між Тернопільською ОДА та ОК Аляска Авто, відповідно до якого Тернопільська ОДА надала, а ОК Аляска Авто прийняв в строкове платне користування земельну ділянку державної власності загальною площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою вул. Текстильна, м. Тернопіль. Стягнуто з Тернопільської ОДА на користь Тернопільського ДНТП Промінь 2881,50 грн сплаченого судового збору. Стягнуто з ОК Аляска Авто на користь Тернопільського ДНТП Промінь 960,50 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що розпорядження від 12.06.2019 № 355-од, прийняте щодо спірної земельної ділянки, постійним користувачем якої є позивач, без врахування його права на подання заперечень щодо прийняття цього розпорядження та на підставі незаконного і скасованого в судовому порядку розпорядження від 03.06.2019 № 333-од, а відтак підлягає визнанню недійсним разом з договором оренди землі від 18.06.2019 № 142.

Не погоджуючись з даним рішенням, Тернопільська ОДА подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що право державної власності на спірну земельну ділянку площею 5,7575 га зареєстровано за Тернопільською ОДА. Оскільки на ній знаходить нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності та зареєстроване у встановленому законодавством порядку за членами ОК «Аляска Авто», то з врахуванням принципу неподільності земельної ділянки з нерухомим майном, що на ній розташоване, відповідно до ст.ст. 120,122-125, 134 Земельного кодексу України, на думку апелянта, спірну земельну ділянку правомірно було передано ОК «Аляска Авто» в оренду на 10 років для колективного гаражного будівництва та укладено відповідний договір оренди.

Тернопільська ОДА явку уповноваженого представника в судове засідання 03.05.2022 не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/1870/21 від 12.03.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. На електронну адресу суду від голови кооперативу Янкович І.Є. надійшло клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/2340/22 від 02.05.2022) про відкладення розгляду справи. Проте, вказане клопотання не містить кваліфікований електронний підпис, що підтверджується довідкою відділу документального забезпечення суду від 02.05.2022.

Згідно п. 12 ч.1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч.8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною 3 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Враховуючи вищевикладене та імперативні приписи вказаних норм ГПК України, клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду апеляційної скарги підлягає залишенню без розгляду як таке, що подане з недотриманням форми та з порушенням встановленого порядку передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі.

В матеріалах справи міститься відзив ОК «Аляска Авто» на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/1830/21 від 10.03.2021), в якій відповідач-2 підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх №01-04/1818/21 від 10.03.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/1881/21 від 15.03.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги Тернопільської ОДА з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом у зв`язку із незабезпеченням учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання. В ухвалах сулу зазначалося, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зокрема, участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 22.03.2022 на 03.05.2022 обов`язковою не визнавалась.

Також у відповідності до ст. 197 ГПК України учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, відповідачі правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позиція відповідача-1 викладена у апеляційній скарзі, а відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 921/730/19 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею №566 від 05.12.2000 серія ІІ - ТР №001553 (по формі власності згідно державної статистичної звітності 2-ЗЕМ - землі державної власності) Тернопільському ДНТП Промінь надано в постійне користування для обслуговування та подальшого будівництва підприємства земельну ділянку загальною площею 24,13096 га по вул. Текстильній у м. Тернополі. В цю площу входить спірна земельна ділянка площею 5,7575 га (а.с. 24-27 том І).

03.06.2019 головою Тернопільської ОДА видано розпорядження №333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким Тернопільському ДНТП Промінь припинено право користування земельною ділянкою площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040 із цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, яка перебуває в його користуванні, розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28. Земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040 переведено до земель запасу державної власності на території Тернопільської міської ради (а.с. 39 том І).

Водночас, 30.05.2019 мало місце звернення голови ОК «Аляска Авто» до Тернопільської ОДА із заявою б/н від 30.05.2019 з проханням надати в оренду земельну ділянку 6110100000:04:003:0040 державної форми власності з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва ОК «Аляска Авто», членами якого є 1211 власників гаражів, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці з наявним нерухомим майном. У вказаній заяві ОК «Аляска Авто» також просило надати згоду на поділ вищевказаної земельної ділянки (а.с. 53-56 том І).

Подальшим розпорядженням Тернопільської ОДА №355-од від 12.06.2019 «Про право користування земельною ділянкою» спірну земельну ділянку площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 за адресою вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль передано ОК «Аляска Авто» в оренду на 10 років для колективного гаражного будівництва та надано йому згоду на поділ цієї земельної ділянки (а.с. 57 том І).

На підставі розпорядження від 12.06.2019 № 355-од між Тернопільською ОДА (орендодавцем) та ОК «Аляска Авто» (орендарем) укладено договір оренди землі від 18.06.2019 № 142, згідно із умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку державної форми власності загальною площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою вул. Текстильна, м. Тернопіль (а.с. 58-60 том І).

Згідно з п. 4 договору на земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна, які перебувають у користуванні орендаря. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд (п. 5 договору).

У п. 9 договору сторонами обумовлено, що його укладено до 12.06.2029 (на час дії договорів оренди нерухомого майна). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк із врахуванням вимог чинного законодавства.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування гаражів. Цільове призначення земельної ділянки 02.06 для колективного гаражного будівництва (п.16, п. 17 правочину).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 39, п. 40 договору).

Інформаційна довідка №174364577 від 18.07.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 містить інформацію про проведену 19.06.2019 державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (номер запису про інше речове право 32089488) (а.с. 61-63 том І).

Питання правомірності прийняття зазначеного вище розпорядження голови Тернопільської ОДА №333-од від 03.06.2019 було предметом розгляду господарської справи № 921/388/19. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2019 задоволено позов та визнано недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА від 03.06.2019 № 333-од «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Дане судове рішення залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та Верховного Суду від 24.09.2020 (а.с. 3-10, 138-146, 160-166 том ІІ).

Судові рішення обґрунтовані тим, що визнання недійсним рішення органу виконавчої влади є належним способом захисту порушеного права позивача, як постійного землекористувача. При цьому суди дійшли висновку, що спірне розпорядження № 333-од від 03.06.2019 не відповідає вимогам статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України та прийняте головою Тернопільської ОДА з урахуванням, у тому числі, припису від 20.03.2019, який було скасовано апеляційним адміністративним судом у справі № 857/7974/19.

При цьому, судом у справі №921/388/19 встановлено:

- на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі №921/556/14-г/17 за Тернопільською ОДА 26.03.2015 зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, що знаходиться у м. Тернопіль по вул. Текстильна, 28 (номер запису про право власності 9267242);

- 20.09.2016 щодо цієї ж земельної ділянки зареєстровано право постійного користування за Тернопільським ДНТП Промінь (номер запису про інше речове право 16524623), на підставі Державного акту на право постійного користування землею №ІІ-ТР №001553 від 05.12.2000, виданого Тернопільською міською радою народних депутатів;

- Тернопільське державне науково-технічне підприємство Промінь є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, що знаходиться у м. Тернопіль по вул. Текстильна, 28;

- постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі №921/556/14-г/17 встановлено знаходження на цій ділянці нерухомого майна (асфальтовані дороги, щебеневе покриття, повітряні лінії автостоянок, огорожа, шлагбаум, туалет, електроопори), які є нерухомим майном і перебувають на балансі ТД НТП Промінь.

Приписами ч.4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на незаконність прийнятого 12.06.2019 головою Тернопільської ОДА розпорядження № 355-од щодо передачі земельної ділянки площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 в оренду ОК «Аляска Авто», порушення прав позивача як постійного землекористувача, Тернопільське ДНТП «Промінь» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним цього розпорядження та укладеного на його підставі договору оренди землі від 18.06.2019 № 142.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частини 1, 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. «г» ч. 3).

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з підстав його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 925/1152/17, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17

Подаючи позовну заяву у даній справі, ТДНТП «Промінь» вказує на порушення своїх прав, як постійного землекористувача, а тому позовні вимоги спрямовані саме на захист права постійного користування земельними ділянками.

Можливість звернення землекористувача із вимогою про визнання недійсним рішення органу виконавчої влади гарантована ст.ст. 141, 152 ЗК України, та є належним способом захисту порушеного права, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами цього спору.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади.

Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, можна дійти висновку, що прийняття органом виконавчої (державної) влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто, рішення органу виконавчої влади є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 №921/556/14-г/17, за Тернопільською ОДА зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 (номер запису про право власності 9267242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно) (а.с. 28-34, 35-37 том І).

Також судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у Тернопільського ДНТП «Промінь», що підтверджується Державним актом землею №ІІ-ТР №001553 від 05.12.2000 (номер запису про інше речове право 16524623 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст. 92 ЗК України).

Частиною 1 ст. 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним.

Судом апеляційної інстанції з огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 921/388/19, а також з аналізу матеріалів даної справи установлено, що ТДНТП Промінь не надавало згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка відповідно до державного акта від 05.12.2000 серія ІІ - ТР №001553 була надана йому в постійне користування. В зв`язку з чим, розпорядження №333-од від 03.06.2019, яким позивачу припинено право користування земельною ділянкою площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, визнано недійсним на підставі ст. 144 ЗК України в судовому порядку.

А відтак, твердження відповідачів про те, що розпорядження №333-од від 03.06.2019 слугувало підставою для припинення права землекористування позивача є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент розгляду даної справи №921/730/19, суду не надано доказів припинення у Тернопільського ДНТП Промінь права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040, з інших підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, у т.ч. і в судовому порядку відповідно до ст. 143 ЗК України.

Таким чином, на час прийняття розпорядження Тернопільської ОДА №355-од від 12.06.2019, ТДНТП Промінь був постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040.

Враховуючи наведене, прийняття Тернопільською ОДА розпорядження №355-од від 12.06.2019 про надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, без припинення права позивача на користування нею суперечить ч.5 ст. 116 ЗК України.

Окрім того, ч.1 ст. 123 ЗК України передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 93 ЗК України).

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Вказана норма зумовлена принципом неподільності земельної ділянки з нерухомим майном, що на ній розташовано, закріпленим в чинному законодавстві України.

Як вже зазначалось, право державної власності на земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, що знаходиться у м. Тернопіль по вул. Текстильна, 28 зареєстровано за відповідачем 1 - Тернопільською ОДА.

Отже, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки державної форми власності є рішення органу виконавчої влади або результати аукціону.

Тернопільською ОДА, як на підставу прийняття розпорядження №355-од від 12.06.2019 зроблено посилання, зокрема на ст. 120 ЗК України, яка регулює правовідносини щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Зміст розпорядження Тернопільської ОДА №355-од від 12.06.2019 вказує на те, що воно прийнято з врахуванням поданих відповідачем-2 заяв від 30.05.2019 та від 12.06.2019.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що заява ОК Аляска Авто від 12.06.2019 про долучення витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно (2 гаражі) були зареєстровані відділом Тернопільської ОДА лише 13.06.2019 за вх№7923/15-01 (а.с. 54-56 том І). Тобто, на наступний день, після прийняття оскаржуваного розпорядження.

А відтак, ця заява з доданими до неї документами, не могли бути враховані при прийнятті оскаржуваного розпорядження

Окрім того, колегія суддів зазначає, що покликання скаржника щодо знаходження на площі спірної земельної ділянки гаражів, які на праві приватної власності належать окремим фізичним особам та переходу, у зв`язку з цим, до них прав на землю під такими гаражами, не оцінюється судом, оскільки це не стосується предмету спору та доказування у справі №921/730/19. Предметом вказаної справи є питання щодо встановлення наявності/відсутності законних підстав для розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві постійного користування, а не питання щодо правомірності розміщення на ній об`єктів нерухомого майна, які належать фізичним особам на праві власності.

Спірним розпорядженням №355-од від 12.06.2019 земельну ділянку площею 5,7575 га без законного припинення права позивача на користування нею та без проведення земельних торгів передано в оренду ОК Аляска Авто, який не є власником нерухомого майна на вказаній земельній.

Вказане не відповідає приписам ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 116, 122, 123, 124, 134 ЗК України.

Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції встановив, що спірне розпорядження прийнято відповідачем щодо ділянки, землекористувачем якої є позивач, без врахування його права на участь у його прийнятті, шляхом попереднього прийняття Тернопільською ОДА незаконного та скасованого в судовому порядку розпорядження №333-од від 03.06.2019 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Тобто, Тернопільською ОДА всупереч вимогам статей 141, 144 Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваного розпорядження не було дотримано процедури припинення права користування земельною ділянкою.

Оскільки на момент прийняття оспорюваного розпорядження ТДНТП «Промінь» було користувачем спірної земельної ділянки площею 5,7575 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0040, на підставі чинного Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2000 серія ІІ - ТР №001553, то відповідач-1 прийняв оскаржуване розпорядження всупереч вимог ст. 141 Земельного кодексу України та, одночасно, порушив право позивача на користування земельною ділянкою, передбачене ст. 92 Земельного кодексу України.

Згідно висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Враховуючи викладені обставини справи, норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської ОДА №355-од від 12.06.2019 Про право користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Як зазначалося вище, на підставі розпорядження №355-од від 12.06.2019 між відповідачами 18.06.2019 був укладений договір оренди землі №142.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Чинним законодавством України, у тому числі Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" не передбачена передача в користування (оренду) земельної ділянки, яка на правовій підставі знаходиться у користуванні іншої особи.

Встановивши, що оспорюване розпорядження прийнято Тернопільською облдержадміністрацією з порушенням вимог земельного законодавства і прав ТДНТП «Промінь», оскільки подальша передача її в оренду могла бути здійснена лише у разі припинення права постійного користування такою ділянкою, доказів чого матеріали справи не містять, то оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі розпорядження №355-од від 12.06.2019, яке є незаконним, суд дійшов висновку про те, що спірний договір оренди землі №142 від 18.06.2019 підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 203, 215 ЦК України.

Надаючи оцінку оспорюваному розпорядженню та укладеному на підставі цього розпорядження договору, судом встановлено порушення права позивача оспорюваним розпорядженням та договором оренди, оскільки земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного у справі розпорядження, належить позивачу.

При цьому, землекористувач розраховував на те, що вона перебуває у нього у законному володінні, на обумовленому законом майновому праві, а також мав законні очікування стосовно реалізації належного йому майнового права у встановлений спосіб.

Визнання недійсними розпорядчого акта та оспорюваного правочину у даній справі - є наслідком порушення законодавства під час здійснення оформлення передачі спірної земельної ділянки в оренду, а визнання їх недійсними відновить попередній стан сторін та відновить права позивача на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачами не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Тернопільської ОДА залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2020 у справі № 921/730/19 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький