Ухвала

від 11.05.2022 по справі 924/232/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"12" травня 2022 р. Справа № 924/232/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Олексюк Г.Є.

судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі №924/232/18

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 14.06.2021 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

позивача - Оніщук Є.О.;

відповідача - Карасьов О.С., Зінкевич Д.В.;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ТОВ "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 за позовом ТОВ "Органік Сідс" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.

ТОВ "Органік Сідс" подало до суду заяву, в якій, посилаючись на ст. 52 ГПК України, ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України, договір про заміну кредитора в зобов`язанні від 03.11.2021 р. та додаткову угоду № 1 від 05.01.2022 р. до даного договору, укладені між ТОВ "Органік Сідс" (первісний кредитор) та ТОВ Фотон Екстра" (новий кредитор), просить суд замінити у справі №924/232/18 позивача - ТОВ "Органік Сідс" на його правонаступника ТОВ Фотон Екстра".

ДП "Старокостянтинівський молочний завод" подало до суду заперечення проти заяви ТОВ "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18. Відповідач зазначає, що між сторонами у справі № 924/232/18 наявний спір про стягнення заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., тобто, в даному випадку, відсутня вимога в натурі, оскільки сума вимоги нічим не підтверджена. Також відповідач звертає увагу суду на те, що дійсної вимоги в такому розмірі, що передав ТОВ "Органік Сідс" (первісний кредитор) для ТОВ Фотон Екстра" (новий кредитор) не існує та не існувало на момент внесення змін згідно додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. до договору від 03.11.2021 р., оскільки у межах справи № 924/232/18 йде спір.

Відповідач посилається на обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 р. у даній справі та вказує на спірність вимог, які перейшли до нового кредитора, що не може бути предметом договору про відступлення права вимоги, яким фактично є даний договір.

Як вказує відповідач, в питаннях укладення значних правочинів діють норми ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а укладений договір від 03.11.2021 р. має ознаки значного правочину, оскільки стосується передачі прав вимоги на грошову суму, що перевищу зазначені обмеження. Натомість, до матеріалів справи не додано рішення ТОВ "Органік Сідс" про погодження укладення зазначеного договору.

Також відповідач стверджує, що маючи заборгованість перед іншими кредиторами в межах відкритих відносно ТОВ "Органік Сідс" виконавчих проваджень, останній здійснює укладення договору із відстроченням платежу. Зазначене вище може свідчити про фіктивність правочину, тобто правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Крім того, укладення такого правочину має всі ознаки правочину, що вчинено на шкоду інтересам інших кредиторів, оскільки в разі проведення оплат за договором за рахунок грошових коштів від ТОВ "Фотон Екстра" здійснилося б погашення грошових вимог інших кредиторів в межах відкритих виконавчих проваджень.

В судових засіданнях представник ТОВ "Органік Сідс" підтримав доводи заяви про здійснення процесуального правонаступництва у даній справі, просить задоволити її вимоги.

Представники ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в судових засіданнях заперечили щодо доводів заяви про здійснення процесуального правонаступництва у даній справі, просять відмовити в її задоволенні.

Розглянувши в судовому засіданні 12.05.2022 р. заяву ТОВ "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18, суд зазначає наступне.

Стаття 52 ГПК України передбачає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов`язанні (статті 512, 520 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов`язання.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи всіх прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. ст. 513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 03.11.2021 р. між ТОВ "Органік Сідс" (первісний кредитор) та ТОВ "Фотон Екстра" (новий кредитор) укладено договір про заміну кредитора в зобов`язанні, до якого, враховуючи скасування Верховним Судом постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 р. у справі № 924/232/18, додатковою угодою № 1 від 05.01.2022 р. внесено зміни та викладено пункт 1, підпункт 1.3. та пункти 5-9 у новій редакції.

Відповідно до п. 1 договору про заміну кредитора (в редакції від 05.01.2022 р.) цим договором первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. на отримання від боржника коштів, в тому числі, але не виключно, грошових коштів в сумі 8 849 836 грн, що є предметом стягнення у справі №924/232/18.

У відповідності з п. 1.2. договору про заміну кредитора, договором на підставі якого виникло право вимоги є договір поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. (основний договір), що укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив", ідентифікаційний код якого 40108269 (як постачальник) і боржником (як покупцем), та договір № 26/09/2018-2 про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018 р. (договір цесії), що укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив", ідентифікаційний код якого 40108269, і ТОВ "Органік Сідс".

Згідно п. 3 договору про заміну кредитора, з моменту укладення цього договору до нового кредитора перешили всі права первісного кредитора за рішенням, основним договором та договором цесії, в обсязі і на умовах, що існують на дату укладення цього договору, у т.ч. новий кредитор отримав право замість первісного кредитора нараховувати та вимагати від боржника сплати на свою користь суми індексації інфляційних втрат та процентів річних за подальше прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за основним договором, що не були предметом розгляду у справі № 924/232/18.

Новий кредитор повністю замінив первісного кредитора в основному договорі. Боржник став зобов`язаним виконати рішення, виконавчі документи і всі свої обов`язки і зобов`язання за основним договором, на користь нового кредитора на тих же умовах, що і перед первісним кредитором.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами (п. 14 договору).

Договір про заміну кредитора підписано керівниками та скріплено печатками сторін.

Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також колегією суддів враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

При цьому не слід ототожнювати дійсність вимоги лише з розміром боргу по договору, відносно якого така вимога відступається, що є помилковим.

Насамперед, при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі № 916/1171/18, від 14.11.2018 р. у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 р. у справі № 904/8978/17, від 04.03.2019 р. у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 р. у справі № 9017/317/19, від 09.07.2019 р. у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (ст. 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (ст. 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

При укладенні договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., сторони погодили його істотні умови, зокрема щодо предмету договору, умови поставки, порядку проведення розрахунків, визначили права та обов`язки сторін договору, а також навели перелік документів, які підтверджують виконання договірних зобов`язань.

Договір поставки недійсним у встановленому порядку не визнавався та не містить умов щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди будь-якої зі сторін цього договору.

В свою чергу, укладаючи договір про заміну кредитора в зобов`язанні від 03.11.2021 р. та додаткову угоду № 1 від 05.01.2022 р. до даного договору, за яким було відступлено право вимоги по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.: сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов; визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора; первісний кредитор надав новому кредитору документи на підтвердження існування вимоги, що передається, перелік яких наведений у підписаному сторонами договорі.

Колегія суддів вказує, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданої вимоги, тому в силу прямого припису ст. 204 ЦК України її правомірність презюмується.

Таким чином, наведене у сукупності надає підстави для висновку про помилковість доводів відповідача щодо недійсності переданої за договором від 03.11.2021 р. із врахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. вимоги лише з огляду на розмір боргу за договором, право вимоги по якому відступається, оскільки визначення дійсності вимоги пов`язане з іншими критеріями, про що зазначалося вище.

В той же час необхідно зазначити, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на його зміст зобов`язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов`язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов`язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов`язання (виконанням, неможливістю виконання тощо) або в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов`язання.

Сам по собі факт укладення договору від 03.11.2021 р. із врахуванням додаткової угоди №1 від 05.01.2022 р. до даного договору не створює для відповідача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який вказано у договорі у ході його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов`язанню (договору поставки), що фактично і має місце у межах справи № 924/232/18, по якій вирішувалося питання про стягнення заборгованості за договором поставки № 3 від 31.01.2017р.

Разом з тим, обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором, то вони не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для відмови в заміні кредитора у зобов`язанні за таким договором. У зв`язку з презюмованою правомірністю згаданого договору поставки у суду відсутні підстави для відмови в задоволення поданої заяви лише з огляду на спір щодо розміру заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.

Питання щодо належного чи неналежного виконання зобов`язань за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. є предметом окремого судового розгляду у справі № 924/232/18 і посилання відповідача в цій частині зводяться до дослідження окремих обставин виконання договору поставки, що не входить до предмета доказування при розгляді вказаної заяви.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-43гс15, від 10.02.2016 р. у справі № 3-4гс16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 910/9828/17).

Положення договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., права вимоги за яким передано за договором від 03.11.2021 р. із врахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. до договору, не містять застереження щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди відповідача.

Окрім того, на виконання вимог законодавства та умов договору від 03.11.2021 р., відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги позивачем та заміну кредитора за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.

Відносно доводів відповідача щодо наявних ознак фіктивності укладеного між сторонами договору від 03.11.2021 р. із врахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. до договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 р. у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 р. у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 р. у справі № 925/1453/16.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає про безпідставність посилання відповідача на наявність в ТОВ "Органік Сідс" відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості, як на ознаку фіктивності цього договору, оскільки законодавство не передбачає заборон на укладення договорів про відступлення права вимоги щодо особи, яка має на час укладення такого договору непогашених боргів перед третіми особами.

Також суд вказує, що зважаючи на дату підписання додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. до договору від 03.11.2021 р. (05.01.2022 р.), 1-річний строк на перерахування грошових коштів нового кредитора спливає 05.01.2023 р. Водночас вищезгадана умова у договорі щодо відстрочення сплати відповідного платежу не може бути розцінена як ознака фіктивності цього договору. Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що договір не направлений на настання реальних правових наслідків, передбачених ним, не надано.

Наведені обставини спростовують доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір від 03.11.2021 р. із врахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р. до даного договору є фіктивним правочином.

Твердження відповідача про те, що укладення такого правочину має всі ознаки правочину, що вчинено на шкоду інтересам інших кредиторів, оскільки в разі проведення оплат за договором за рахунок грошових коштів від ТОВ "Фотон Екстра" здійснилося б погашення грошових вимог інших кредиторів в межах відкритих виконавчих проваджень є лише припущенням відповідача, не підтвердженим належними, допустимими та достовірними доказами.

Інші доводи відповідача щодо заяви ТОВ "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18, суд вважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для відмови в її задоволенні.

З огляду на встановлені судом обставини, керуючись ст. 52 ГПК України, ст. ст. 512, 514 ЦК України, враховуючи те, що між ТОВ "Органік Сідс" та ТОВ "Фотон Екстра" укладено договір про заміну кредитора в зобов`язанні від 03.11.2021 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.01.2022 р., за яким до ТОВ "Фотон Екстра" перейшло право вимоги за спірним договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у справі № 924/232/18, колегія суддів дійшла висновку задоволити заяву ТОВ "Органік Сідс" та здійснити заміну у справі № 924/232/18 позивача - ТОВ "Органік Сідс" його правонаступником - ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА".

Керуючись ст. ст. 52, 234, 235, 281 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18 - задоволити.

2. Замінити у справі № 924/232/18 позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (01032, м. Київ, провулок Алли Горської, буд. 5, код ЄДРПОУ 40794076) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ЕКСТРА" (65005, м.Одеса, вул. Дальницька, буд. 5, код ЄДРПОУ 35303414).

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.