Постанова

від 11.05.2022 по справі 924/232/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року Справа № 924/232/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 14.06.2021 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", правонаступником якого у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ЕКСТРА"

до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

позивача - Оніщук Є.О.;

відповідача - Карасьов О.С., Зінкевич Д.В.;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основний борг, 2 218 835 грн - пеня, 1 112 807 грн - інфляційні втрати та 347 092 грн - 3% річні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3 щодо оплати поставленого товару за період лютий - листопад 2017 р.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі №924/232/18 частково задоволено позов. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 019 410,12 грн заборгованості за договором поставки молока №3 від 31.01.2017 та 75291,15 грн - витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 у справі №924/232/18 рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 скасовано у частині відмови у стягненні 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних. Ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних та 41017,53 грн витрат зі сплати судового збору. У решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі №924/232/18 скасовано. Справу №924/232/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18 (суддя Гладюк Ю.В.) відмовлено у позові ТОВ "Органік Сідс" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 8 849 836 грн.

Ухвалюючи за результатами нового розгляду справи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи за своєю сукупністю, в силу того, що їхні дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), не доводять викладених в позові обставин та не можуть прийматися судом, як підтверджуючі позовні вимоги. Відсутність же доказів наявності основного боргу, за висновком суду, свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних і річних.

Так, суд першої інстанції не прийняв до уваги частину видаткових накладних як належні та допустимі докази у справі, оскільки частина з них складена на підставі договору поставки молока № 49 від 12.08.2016 р., який не є предметом розгляду цієї справи, тобто не охоплюються підставами позову, а частина (без підпису та печаток відповідача) не свідчить про прийняття товару ДП "Старокостянтинівський молочний завод", а відтак, не вказують на настання обов`язку щодо їх оплати.

Щодо приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, місцевий суд зазначив, що вони підписані керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача та скріплені його печаткою. Містять вони і відомості щодо змісту і певного обсягу господарської операції (прийом товару). Проте, з даних квитанцій не вбачається за можливе встановити який обсяг молока та на які суми ДП "Старокостянтинівський молочний завод" прийняв продукцію саме за договором №3 від 31.01.2017 р. і чи взагалі дані квитанції відображають прийняття товару за цим договором.

Наявні у справі акти звірки розрахунків складені лише за період з квітня по вересень 2017р. (в той час як позовні вимоги охоплюють період з лютого по листопад 2017 р.), вони не відображають повних відомостей стану розрахунків (з точки зору можливості перевірки заявленої суми боргу за весь період) та не підтверджують заявленої до стягнення суми основного боргу у цілому 5 171 102 грн, у тому числі в сукупності з іншими документами.

За висновком місцевого суду, наявні у справі оборотно-сальдові відомості з січня 2017 р. по лютий 2018 року також не можуть вважатися належними доказами здійснення господарської операції між двома сторонами, оскільки вони є внутрішнім одностороннім документом бухгалтерського обліку підприємства та не містять підписів та печаток сторони контрагента, які б свідчили про погодження ним відповідних відомостей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 01.10.2017 р. ціна продукції за договором № 3, яка передбачалась у протоколах № 13 і № 14 є непогодженою, а поставки, які здійснювались після 01.10.2017 р. за такими цінами, необґрунтовані і свідчать про недостовірність даних щодо розміру боргу за вказаний період.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 063 973,2 грн основного боргу, 2 203 388, 21 грн пені, 238 454,49 грн 3 % річних, 859 331,11 грн інфляційних втрат; здійснено розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд не погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову в позові та виходив з того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності обставин на підтвердження фактів поставки відповідачу продукції за договором № 3 в обсязі і за ціною, що не охоплені видатковими накладними за період з лютого по серпень 2017р., зокрема, в період з 31.08.2017 р., та не надав належної оцінки діям відповідача в частині здійснення оплати отриманої від СВК "Перший національний виробничий кооператив" молочної продукції за договором № 3 за господарськими операціями, що відбувалися після 31.08.2017 р. - дати поставки молочної продукції згідно накладної № 210 від 31.08.2017 р. на суму 13 237 618,91 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за період з лютого по листопад 2017 р. на виконання договору № 3 від 31.01.2017 р. поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 109 396 309,76 грн (з урахуванням корегованої ціни за жовтень-листопад 2017 р.), а відповідачем оплачено лише частину суми - 104 332 336, 98 грн, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію згідно спірного договору за період лютий-листопад 2017 р. становить 5 063 973,2 грн.

При цьому, апеляційний суд не враховував висновок експерта № SЕ/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 30.01.2019 р., здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. за період жовтень-листопад 2017 р. від 08.01.2020 р. № 3, надані ТОВ "Юринком" та висновок експерта № SЕ/02/1912-23 від 10.02.2020 р., посилаючись на те, що викладені в них обставини стосуються виключно недоліків товарних накладних, в той час як Верховним Судом у постанові від 09.12.2020 р. у цій справі було дано вказівку надати оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності з дослідженням факту руху активів у обох підприємствах, що було здійснено апеляційним господарським судом та встановлено факт поставки товару згідно видаткових накладних, які не були підписані відповідачем.

З аналогічних мотивів апеляційним судом не було прийнято до уваги висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 від 26.07.2019 р.

При цьому, оцінюючи долучені відповідачем до матеріалів справи протоколи погодження договірної ціни № 13 від 24.09.2017 р. та № 14 від 24.10.2017 р., які не були підписані зі сторони відповідача та доводи позивача про те, що не підписавши протокол погодження договірної ціни, відповідно до п. 3.5. договору № 3, останній припинив свою дію з 01.10.2017 р., апеляційний суд виходив із встановленого ним факту поставки молока позивачем та прийняття його відповідачем в період жовтень-листопад 2017 р. за цінами, визначеними в протоколі погодження договірної ціни № 12 від 23.08.2017 р. та керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (п. 49 постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/10) про те, що згідно з приписами ст. ст. 638, 640, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Разом з цим, виходячи з приписів ст. ст. 11, 509, 513-517, 628 ЦК України, а також враховуючи зміст договору цесії від 26.09.2018 р. № 26/09/2018-2, укладеного між СГВП "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс", з якого вбачається факт набуття позивачем прав вимоги саме в розмірі включаючи, але не обмежуючись: 5 171 102 грн основного боргу, 2 218 835 грн пені, 347 092 грн 3 % річних, 111 2807 грн інфляційних втрат, що співвідноситься із заявленими позивачем у даній справі вимогами, а також враховуючи передачу первісним кредитором позивачу документів, які засвідчують права, що передаються, зокрема накладних за фактами здійснення господарських операцій з постачання товару за період з лютого по листопад 2017 р. відповідно до акта приймання-передачі документів до договору від 26.09.2018 р. та на виконання приписів ст. 517 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що СГВП "Перший національний виробничий кооператив" було передано ТОВ "Органік Сідс" права вимоги за зобов`язаннями ДП "Старокостянтинівський молочний завод" щодо здійснення оплати за поставлену молочну продукцію у розмірі 5 171 102 грн основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за фактами здійснення господарських операцій з постачання товару за період з лютого по листопад 2017 р., спір щодо стягнення яких є предметом судового розгляду у цій справі.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 р. касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 р. у справі № 924/232/18 скасовано. Справу №924/232/18 направлено на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції не містить достатнього обґрунтування того, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за договором № 3, зокрема, у спірний період з вересня по листопад 2017 р. У справі, що розглядається, допущені апеляційним судом процесуальні порушення на предмет повноти дослідження всіх обставин справи, колегія суддів вважає такою процесуальною помилкою, яка порушила принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечила справедливого розгляду справи. У зв`язку із зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про те, що ним не здійснено належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а відтак, зроблено передчасні висновки за результатом розгляду у даній справі позовних вимог про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у сумі 8 849 836 грн.

11.01.2022 р. матеріали справи №924/232/18 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 р. у справі № 924/232/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 р. заяву ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. від розгляду справи № 924/232/18 задоволено. Матеріали справи № 924/232/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 р. у справі № 924/232/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 призначено на 17.02.2022 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2022 р. об 11:00 год. Зобов`язано сторони у справі надати суду для огляду оригінали: договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3; протоколу погодження договірної ціни № 12 від 23.08.2017 р.; товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за вересень 2017 р.; приймальну квитанцію на закупівлю молока від 30.09.2017 р.; акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017 р.; видаткову накладну № 425 від 30.09.2017 р. У разі неможливості подання витребуваних доказів у встановлений судом строк: - надати письмові пояснення з цього приводу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2022 р. розгляд скарги відкладено на 21.04.2022 р. о 14:30 год. Зобов`язано сторони у справі надати суду для огляду оригінали: договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3; протоколу погодження договірної ціни № 12 від 23.08.2017 р.; товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за вересень 2017 р.; приймальну квитанцію на закупівлю молока від 30.09.2017 р.; акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017 р.; видаткову накладну № 425 від 30.09.2017 р. У разі неможливості надання витребуваних доказів - надати письмові пояснення з цього приводу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2022 р. о 15:15 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 р. заяву ТОВ "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18 - задоволено. Замінено у справі № 924/232/18 позивача - ТОВ "Органік Сідс" його правонаступником - ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА".

ТОВ "Органік Сідс" в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за договором, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, а лише здійснив оцінку доказів окремо, а не в сукупності. З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, суду належало дослідити обставини справи та з`ясувати чи мало місце фактичне отримання відповідачем товару та відповідне оформлення первинних документів, а також відображення операції відповідно до умов договору у податкову та бухгалтерському обліку і звітності учасників господарської операції (схожі висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 р. у справі № 924/658/20).

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що дії відповідача, який подавав документи, що підтверджують отримання товару та наявність заборгованості відповідно до договору поставки № 3, подавав відзив, в якому не заперечував щодо кількості поставленого товару, а згодом заперечує отримання товару та наявності заборгованості по договору, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними, а тому заперечення щодо відсутності поставок товару та відсутності у відповідача заборгованості по договору, не повинні були братись до уваги судом і їх необхідно було відхилити.

В підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по договору поставки № 3, позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні-накладні та акти звірки розрахунків.

Щодо актів звірки взаєморозрахунків за період квітень-вересень 2017 р., які безпідставно відхилені судом першої інстанції, апелянт зазначає, що у кожному з підписаних обома сторонами актів, загальна підсумкова вартість поставленого протягом відповідного місяця товару відповідає підсумковим видатковим накладним, складеним за результатами поставки товару протягом відповідного місяця, відомості про вартість товару, здійснені розрахунки та заборгованість на кінець відповідного місяця повністю ідентична оборотно-сальдовим відомостям відповідача.

Крім того, апелянт зауважує, що всі податкові накладні зареєстровані в установленому законом порядку, від відповідача жодних скарг відносно реєстрації податкових накладних не надходило, податкові перевірки за цими скаргами не проводились, реєстрацію податкових накладних не скасовано, в матеріалах справи відсутні уточнюючі декларації, подані відповідачем, а строк подання скарг чи уточнюючих декларацій закінчився, відповідач отримав право на податковий кредит, базою для визначення якого була кількість та вартість поставленого товару, яка вказана позивачем, і відповідно до пункту 188.1 статті 188, статті 201 Податкового кодексу України, ціна та загальна вартість поставленого товару прийнята відповідачем та є договірною.

Висновок суду про припинення договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у зв`язку з не підписанням відповідачем протоколів № 13 та № 14, помилковий та такий, що не відповідає обставинам справи. Згідно пункту 3.5. договору поставки молока, непогодження протоколу договірної ціни обома сторонами припиняє дію цього договору. Однак, договір поставки не припинено, оскільки сторонами погоджувались та підписувались протоколи погодження договірної ціни. Зокрема, в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін протокол № 12 погодження договірної ціни від 23.08.2017 р., відповідно до якого, починаючи з 01.09.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока. Однак, у цьому протоколі відсутня домовленість про строк дії цього протоколу та його припинення по закінченню відповідного місяця. Не визначено у договорі також умов, що сторони зобов`язані щомісячно або в будь-який інший період підписувати нові протоколи.

Також, скаржником зроблено альтернативний розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого розмір пені становить 2 002 363, 87 грн, розмір 3 % річних 221 640, 55 грн, інфляційні нарахування 895 280, 24 грн.

ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що закон вимагає зазначення конкретного порушення, а не абстрактного, яке наводить позивач. Позивач не зазначає, яким чином суд не використав стандарт доказування "вірогідності доказів" та в якому конкретному випадку, щодо яких доказів, і яким чином це призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Судом було враховано, що за наявності дефектів у документах та заперечення відповідачем поставок у період вересень листопад 2017 р. належало дослідити відображення руху активів у обох підприємствах, проте через недопустимість доказів такий рух підтвердити було неможливо. В решті свого відзиву відповідач посилається на висновки, які викладені в оскаржуваному рішенні. Зважаючи на наведене, в апеляційній скарзі позивача відсутнє обґрунтування наявності підстав, передбачених ст. 277 ГПК України, тобто підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких просить суд апеляційну скаргу задоволити, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18, прийняти нове рішення, яким позов задоволити; здійснити розподіл судових витрат.

ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надіслало до суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Органік Сідс", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 залишити без змін.

На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2022 р., ТОВ "Органік Сідс" надіслало до суду клопотання до якого долучено оригінал договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3. У клопотання позивач зазначає, що частину документів, які витребовувалися апеляційним господарським судом було надано до Господарського суду Хмельницької області, на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2019 р.

На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2022 р., ТОВ "Органік Сідс" надіслало до суду клопотання, до якого долучено оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини з актами розбіжностей за період з 01.10.2017 р. по 31.10.2017 р., оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р., оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини з актами розбіжностей за період з 01.09.2017 р. по 18.09.2017 р.

На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2022 р., ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надіслало до суду заяву, до якої долучено оригінал договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3. У заяві відповідач вказує, що наразі не має можливості повністю виконати вимоги ухвали суду від 17.02.2022 р., зокрема в частині надання протоколу погодження договірної ціни № 12 від 23.08.2017 р., товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за вересень 2017 р., приймальну квитанцію на закупівлю молока від 30.09.2017 р., акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017 р., видаткову накладну № 425 від 30.09.2017 р. Вказує, що протокол № 12 від 23.08.2017 р. може знаходитися в одному із офісів у місті Києві, доступ та роботи яких нині ще не відновлено у зв`язку із воєнними діями. Що стосується інших документів, за виключенням договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3, то вони в оригіналах були відсутні, про що неодноразово зазначалося представниками відповідача у судових засіданнях, клопотаннях та інших процесуальних документах, а повторний пошук тільки підтвердив таку інформацію.

В судовому засіданні 12.05.2022 р., після винесення судом ухвали від 12.05.2022 р. про здійснення заміни у справі № 924/232/18 позивача - ТОВ "Органік Сідс" його правонаступником - ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА", представник ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА" - Оніщук Є.О. просив суд відкласти розгляд справи до виготовлення судом повного тексту постанови у справі №924/233/18, оскільки обставини встановлені судом у справі № 924/233/18 мають значення для даної справи № 924/232/18.

Розглянувши в судовому засіданні 12.05.2022 р. клопотання представника ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА" - Оніщука Є.О. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що у справі № 924/233/18 судом вирішується питання щодо стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" 3 935 558 грн заборгованості за договором поставки молока № 49 від 12.08.2016 р., у той час як предметом спору у справі №924/232/18 є стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у сумі 8 849 836 грн.

Враховуючи те, що предмети спорів у справах № 924/232/18 та № 924/233/18 різні, а наявні у матеріалах справи докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору у справі № 924/232/18 самостійно, тому доводи представника Оніщука Є.О., що обставини встановлені судом у справі №924/233/18 мають для суду значення у вирішення спору по справі № 924/232/18 суд оцінює критично. В свою чергу, певна пов`язаність двох справ (ті ж самі сторони) не свідчить про неможливість розгляду цієї справи без дослідження обставин, які будуть встановлені судом у постанові суду по справі № 924/233/18, оскільки суд має достатньо підстав для самостійного розгляду та вирішення по суті справи № 924/232/18.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представника Оніщука Є.О. в судовому засіданні 12.05.2022 р., як підставу для відкладення розгляду справи, на те, що йому потрібно бути на чергуванні у формуванні територіальної оборони, оскільки відкладаючи розгляд даної справи 21.04.2022 р. (за клопотанням представника Оніщука Є.О.), суд в своїй ухвалі від 21.04.2022 р. врахував зайнятість представника в інших судових засіданнях, про що він просив у своєму клопотанні. Посилання заявника на обставину його зайнятості на чергуванні у формуванні територіальної оборони, в даному випадку, оцінюється судом критично, оскільки позиція заявника апеляційної скарги достатньо повно була викладена у самій скарзі та додаткових поясненнях, поданих до суду, а представник Оніщук Є.О. жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій.

Отже, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення даної справи, тому суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

В судових засіданнях представник ТОВ "Органік Сідс" (в подальшому представник ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА") - Оніщук Є.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі №924/232/18, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники ДП "Старокостянтинівський молочний завод" - Карасьов О.С. та Зінкевич Д.В. в судових засіданнях просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Органік Сідс", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі №924/232/18 залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини з актами розбіжностей за період з 01.10.2017 р. по 31.10.2017 р., оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р., оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини з актами розбіжностей за період з 01.09.2017 р. по 18.09.2017 р., оригінал договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3., колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки молока від 31.01.2017 р. № 3 (т. 1, а. с. 19-22), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою 1 -ТН (МС).

У п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. договору сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором визначається сторонами у додатках (протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер) здійснених за цим договором (п.4.1.). Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції (п. 4.3.).

Згідно з п. 8.1. договору, оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання продукції покупцем.

У відповідності до п. 9.2. цього договору за прострочення виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

Договір № 3 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 14.3).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Додатками до даного договору поставки від 31.01.2017 р. № 3 є відповідні протоколи погодження договірної ціни (т. 1, а. с. 23-38), зокрема :

- протокол погодження договірної ціни № 1 від 31.01.2017 р., згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 01.02.2017 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): вищий ґатунок 8 300 грн на умовах поставки ЕХW (склад постачальника); негатункове 7 470 грн на умовах поставки ЕХW (склад постачальника);

- протокол погодження договірної ціни від 16.02.2017 р. № 2, згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 20.02.2017 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): вищий, 1 гатунок 7 900 грн на умовах поставки ЕХW (склад постачальника); негатункове 7 110 грн на умовах поставки ЕХW (склад постачальника);

- протокол погодження договірної ціни від 24.02.2017 р. № 3, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950 грн за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 23.02.2017 р. з с. Терешки;

- протокол погодження договірної ціни від 28.02.2017 р. № 4, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950 грн за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 25.02.2017 р. з с. Терешки;

- протокол погодження договірної ціни від 24.02.2017 р. № 5, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950 грн з ПДВ за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 23.02.2017 р. з с. Терешки;

- протокол погодження договірної ціни від 28.02.2017 р. № 6, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю 26 Т в розмірі 3 950 грн з ПДВ за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 28.02.2017 р. з с. Терешки;

- протокол погодження договірної ціни від 24.03.2017 р. № 7, згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 01.04.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %), якщо: молоко з кислотністю від 16 Т до 20 Т, яке проходить тест на кип`ятіння оформлюється вищим, 1, 2 гатунками та приймається за ціною 7 200 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною 6 480 грн з ПДВ; негатункове ІІ молоко, яке не пройшло тест на кип`ятіння, або надійшло з кислотністю менше 16 Т оформляється з кислотністю 24 Т та приймається по ціні 5 040 грн з ПДВ; негатункове ІІІ молоко з кислотністю >чи = 26 Т приймається по ціні 3 600 грн з ПДВ. Строки оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко;

- протокол погодження договірної ціни від 24.04.2017 р. № 8, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.05.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): 1, 2 гатунок 7 900 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю більше чи дорівнює 22 Т приймається за ціною 7 110 грн з ПДВ; негатункове ІІ молоко з кислотністю 26 Т приймається за ціною 3 950 грн з ПДВ. Строки оплати: за молоко поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко;

- протокол погодження договірної ціни від 24.05.2017 р. № 9, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.06.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): екстра ґатунок 7 800 грн з ПДВ; вищий ґатунок 7 740 грн з ПДВ; 1 гатунок 7 620 грн з ПДВ; 2 гатунок 7 200 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною 6 480 грн з ПДВ; негатункове ІІ молоко, яке не пройшло тест на кип`ятіння, або надійшло з кислотністю менше 16 Т оформляється з кислотністю більше або дорівнює 24 Т та приймається по ціні 5 040 грн з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко;

- протокол погодження договірної ціни від 25.06.2017 р. № 10, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.07.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): вищий ґатунок 8 000 грн з ПДВ; 1 гатунок 8 000 грн з ПДВ; 2 гатунок 7 800 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною 7 020 грн з ПДВ; негатункове ІІ молоко з кислотністю 23 25 Т приймається за ціною 5 460 грн з ПДВ; негатункове ІІІ молоко з кислотністю більше або дорівнює 26 Т приймається за ціною 3 900 грн з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко;

- протокол погодження договірної ціни від 25.07.2017 р. № 11, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.08.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): екстра ґатунок 8 604 грн з ПДВ; вищий ґатунок 8 304 грн з ПДВ; 1 гатунок 8 184 грн з ПДВ; 2 гатунок 7 440 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю більше або дорівнює 22 Т приймається за ціною 2 904 грн з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко;

- протокол погодження договірної ціни від 23.08.2017 р. № 12, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.09.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): вищий ґатунок 8 040 грн з ПДВ; 1 гатунок 7 902 грн з ПДВ; 2 гатунок 7 800 грн з ПДВ; негатункове молоко з кислотністю більше або дорівнює 22 Т приймається за ціною 3 900 грн з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

Всі вищевказані протоколи погодження договірної ціни підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. При цьому, вказані протоколи, починаючи з № 1 по № 4 містять написи "додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.2016 р. з виправленням на 2017 рік. Протоколи, починаючи з № 5 по № 12 містять написи "додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.

Також у справі наявні :

- протокол погодження договірної ціни № 13 від 24.09.2017 р., з відміткою "додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., згідно якого: починаючи з 01.10.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): 1 гатунок 8 920 грн з ПДВ; 2 гатунок 8 520 грн з ПДВ, негатункове І молоко з кислотністю більше 22 Т приймається за ціною 4 260 грн з ПДВ (т. 1, а. с. 39, 40);

- протокол погодження договірної ціни № 14 від 24.10.2017 р., з відміткою "додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., згідно якого: починаючи з 01.11.2017 р. сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3, 4 %): 1 гатунок 8 940 грн з ПДВ; 2 гатунок 8 520 грн з ПДВ; негатункове І молоко з кислотністю більше 22 Т приймається за ціною 4 260 грн з ПДВ (т. 1, а. с. 41, 42) .

Дані протоколи підписані та скріплені печаткою лише зі сторони СВК "Перший національний виробничий кооператив". Зі сторони відповідача дані протоколи жодним чином не засвідчені (немає підпису та печатки).

До матеріалів справи додано видаткові накладні:

- щодо поставки молока постачальником - СВК "Перший національний виробничий кооператив" для покупця - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на підставі договору №49 від 12.08.2016 р., а саме: від 31.10.2017 р. № 713, від 30.09.2017 р. № 446, від 30.11.2017 р. № 797, які не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником) (т. 1, а. с. 43, 47, т. 8, а. с. 213);

- щодо поставки молока постачальником - СВК "Перший національний виробничий кооператив" для покупця - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на підставі договору №49 від 12.08.2016 р., а саме: від 30.06.2017 р. № 151, від 31.05.2017 р. № 98, від 28.02.2017 р. №20, від 15.03.2017 р. № 38, від 31.03.2017 р. № 44, від 15.04.2017 р. № 54, , від 30.04.2017 р. №61, від 31.07.2017 р. № 201, від 31.08.2017 р. № 211, які містять печатки та підписи обох сторін (т. 1, а. с. 50, 52, т. 8, а. с. 181, 186, 187, 191, 192, 201, 204);

- щодо поставки молока постачальником - СВК "Перший національний виробничий кооператив" для покупця - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на підставі договору №3 поставки молока від 31.01.2017 р., а саме: від 31.10.2017 р. № 714, від 30.09.2017 р. № 425, від 31.10.2017 р. № 631, від 30.11.2017 р. № 798, які засвідчені лише постачальником (печаткою з підписом та печаткою без підпису) (т. 2, а. с. 7, 111, 112, 113);

- щодо поставки молока постачальником - СВК "Перший національний виробничий кооператив" для покупця - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на підставі договору №3 поставки молока від 31.01.2017 р., а саме: від 30.06.2017 р. № 150 на суму 17 427 824, 64 грн, від 31.05.2017 р. № 97 на суму 20 050 930, 75 грн, від 15.03.2017 р. № 29 на суму 6 481 325, 90 грн, від 31.03.2017 р. № 43 на суму 6 809 051, 08 грн, від 28.02.2017 р. № 21 на суму 4 527 354, 62 грн, від 15.04.2017 р. № 55 на суму 7 348 972, 32 грн, від 30.04.2017 р. № 60 на суму 7 061 919, 34 грн, від 31.07.2017 р. № 202 на суму 20 010 798, 38 грн, від 31.08.2017 р. № 210 на суму 13 237 618, 91 грн, які засвідчені підписами та печатками обох сторін (т. 2, а. с. 102-110).

Також подано приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини продавець СВК "Перший національний виробничий кооператив", приймальник ДП "Старокостянтинівський молочний завод", які підписані керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача та скріплені його печаткою, зокрема: від 30.11.2017 р., від 31.10.2017 р., від 30.09.2017 р., від 31.08.2017 р., від 31.07.2017 р., від 30.06.2017 р., від 31.05.2017 р., від 30.04.2017 р., від 31.03.2017 р., від 28.02.2017 р. (т. 1, а. с. 45, 48, 51, 54, 58, т. 2, а. с. 116, 193, 194, 195, 196).

Також в матеріалах справи містяться:

- товарно-транспортні накладні щодо перевезення молока, які містять печатки обох сторін та акти щодо розбіжностей по показниках товару (т. 1, а. с. 59, 118);

- товарно-транспортні накладні (весь 3 том);

- товарно-транспортні накладні з актами розбіжностей відносно товарів (т. 4, 5, т. 6, а.с. 1-116);

- акти звірки розрахунків між сторонами за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. на: 30.04.2017 р., 31.05.2017 р., 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 31.08.2017 р., 30.09.2017 р., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками (т. 1, а. с. 119-124, 125-131, 132-140, 141-150, 151-157, 158-161);

- податкові накладні (постачальник СВК "Перший національний виробничий кооператив", отримувач ДП "Старокостянтинівський молочний завод") від 28.02.2017 р. № 31, від 15.03.2017 р. № 2/2, від 31.03.2017 р. № 3/2, від 15.04.2017 р. № 3/2, від 30.04.2017 р. № 5/2, від 31.05.2017 р. № 4/2, від 30.06.2017 р. № 12/2, від 31.07.2017 р. № 23/2, від 31.08.2017 р. № 19/2, від 30.09.2017 р. № 5/2, від 31.10.2017 р. № 8/2, від 30.11.2017 р. № 10/2;

- квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.03.2017 р. № 9042679131, від 30.03.2017 р. № 9052349262, від 14.04.2017 р. № 9066877531, від 27.04.2017 р. № 9077600927, від 15.05.2017 р. № 9089593969, від 14.06.2017 р. № 9113940952, від 15.08.2017 р. № 9163967150, від 31.08.2017 р. № 9189014830, від 13.10.2017 р. № 9213972946, від 15.11.2017 р. № 9241905895, від 14.12.2017 р. № 9268314401 (податкові накладні та квитанції т. 6, а. с. 112, 144).

- картка рахунків СВК "Перший національний виробничий кооператив" за січень 2015 р. квітень 2019 р., виписка з рахунку СВК "Перший національний виробничий кооператив" з 01.02.2017 р. по 30.11.2017 р. (т. 9, а. с. 12, 17), виписки з рахунків (т. 9 а. с. 18, 30);

- інформацію ЗМІ відносно молочного заводу у м. Старокостянтинів (т. 2, а. с. 123-140);

- копію договору поставки № ВСП/2009-17 від 19.09.2017 р., укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" відносно поставки молока з додатками;

- оборотно-сальдові відомості з січня 2017 р. по лютий 2018 р. за контрактами між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (т. 10, а. с. 106-119);

- податкова документація (податкові декларації платника ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за вересень листопад 2017 р. з додатками - довідки про суму від`ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, розшифровки податкових зобов`язань, довідки (Д6), квитанції).

22.02.2018 р. СВК "Перший національний виробничий кооператив" направив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" претензію від 21.02.2018 р. № 36 на суму 21 944 760, 79 грн в тому числі за договором № 3 від 31.01.2017 р. Докази направлення: фіскальний чек від 22.02.2018 р. з відміткою "Кому ДП Молочний завод м. Старокостянтинів; опис вкладення кореспонденції з штампом пошти та відмітками відправника СВК ПНВК (СВК "Перший національний виробничий кооператив"), на ім`я ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Крім того, у справі наявні висновки експертів:

- висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи від 26.07.2019 р. № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 (т. 10, а. с. 13-24), згідно якого заявлений у позовних вимогах СВК "Перший національний виробничий кооператив" розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102 грн за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" товарно-матеріальні цінності молоко за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. за період лютий-листопад 2017 р., документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410, 12 грн. Підтвердити заявлену у позовних вимогах СВК "Перший національний виробничий кооператив" суму пені у розмірі 2 218 835 грн, 3 % річних в розмірі 347 092 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 112 807 грн не видається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині;

- висновок спеціаліста в галузі права адвоката Рекуна А.І. від 06.01.2020 р. про те, що висновок експертів Борисенко О.Б., Ратуш Н.П. від 26.07.2019 р. не є достовірним та допустимим щодо предмету доведення, складено із порушенням пунктів 2 і 3 розділу ІІ Закону України "Про судову експертизу";

- результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. за період жовтень-листопад 2017 р. від 08.01.2020 р. № 3, складених ТОВ "Юринком" згідно договору від 20.12.2019 р., укладеного даним товариством з відповідачем, де вказано представлені СВК "Перший національний виробничий кооператив" товарно-транспортні накладні за період з 01.10.2017 р. по 21.11.2017 р. містять недоліки, які не дають можливості їх вважати первинними документами як такими, які відповідають вимогам наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015 р., Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами), та не можуть бути документальним підтвердженням поставки молочної сировини для ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в рамках договору поставки № 3 від 31.01.2017 р;

- висновок експерта № SЕ/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 30.01.2019 р. (т. 11, а.с. 108-117), складений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", згідно якого заявлений у позовних вимогах СВК "Перший національний виробничий кооператив" розмір заборгованості в сумі 5 171 102 грн за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" товарно-матеріальні цінності (молоко) за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. згідно долучених до матеріалів справи №924/232/18 товарно-супровідних документів протягом зазначених у позові періодів документально не підтверджується з підстав, викладених у дослідницькій частині; оскільки не всі товарносупровідні документи, надані СВК "Перший національний виробничий кооператив" у матеріали справи № 924/232/18 в якості первинних документів, які підтверджують позовні вимоги до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" відповідають вимогам чинного законодавства України, зазначені у дослідницькій частині висновку документи, що не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. із змінами і доповненнями, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку СВК "Перший національний виробничий кооператив" заборгованості ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за поставку товарно-матеріальних цінностей (молока) по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.;

- висновок експерта № SЕ/02/1912-23 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 10.02.2020 р. (т. 12, а. с. 105-115), наданого Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", відповідно якого заявлений у позовних вимогах СВК "Перший національний виробничий кооператив" розмір заборгованості у сумі 5 171 102 грн за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" товарно-матеріальні цінності (молоко) за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. згідно долучених до матеріалів справи № 924/232/18 товарно-супровідних документів протягом зазначених у позові періодів документально не підтверджується з підстав, викладених у дослідницькій частині; оскільки не всі товарносупровідні документи, надані СВК "Перший національний виробничий кооператив" у матеріали справи № 924/232/18 в якості первинних документів, які підтверджують позовні вимоги до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" відповідають вимогам чинного законодавства України, зазначені у дослідницькій частині висновку документи, що не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. із змінами і доповненнями, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку СВК "Перший національний виробничий кооператив" заборгованості ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за поставку товарно-матеріальних цінностей (молока) по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.; з урахуванням висновків по другому питанню, заборгованість ДП "Старокостянтинівський молочний завод" перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" за поставлені протягом лютого-листопада 2017 р. матеріальні цінності (молоко) по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. згідно долучених до матеріалів справи № 924/232/18 товарно-супровідних документів документально підтверджується в розмірі 253 198, 82 грн.;

- висновок експерта № SЕ/02/2007-09 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 21.07.2020 р. (т. 12, а. с. 153-171), наданий Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", за яким податкові накладні, виписані СВК "Перший національний виробничий кооператив" постачальником продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. згідно вимог ПКУ та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, не можуть розглядатись документами, що підтверджують факт поставки продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р.; право покупця продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з власної ініціативи (в односторонньому порядку) відкоригувати податковий кредит на підставі невідповідності цін продукції умовам укладеного договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., якщо постачальник СВК "Перший національний виробничий кооператив" не проводить відповідного коригування, не складає і не надає покупцю ДП "Старокостянтинівський молочний завод" розрахунок коригування, нормативно не підтверджується.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги СВК "Перший національний виробничий кооператив", правонаступником якого у даній справі є ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА" про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн - 3 % річних.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 р. вказав на необхідність повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, за необхідності вирішити питання про призначення у справі експертизи (додаткової, повторної, комісійної чи комплексної).

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначав про необхідність надання належної оцінки аргументам відповідача, у тому числі про те, що надані позивачем на підтвердження кількості та вартості поставленої продукції, зокрема у вересні-листопаді 2017 року, докази не можна вважати достатніми для встановлення відповідної суми заборгованості, пред`явленої та зазначеної у позові; з наданих позивачем на підтвердження поставки товару товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та з приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, враховуючи наявність між сторонами правовідносин також за іншими договорами, не є можливим встановити достовірні, правильні, та точні кількість і вартість поставленого відповідачу товару в 2017 р. саме по договору № 3 від 31.01.2017 р., оскільки вони містять неконкретизовані (зведені) відомості про загальну кількість та вартість молока, поставленого відповідачу у 2017 році.

Отже, судам попередніх інстанцій належало надати мотивовану оцінку кожному аргументу сторін, здійснити оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку ст. 86 ГПК України, а саме оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, спірним є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., його ціни, розміру оплати та, як результат, суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.

Також у постанові від 24.11.2021 р. у даній справі, Верховним Судом зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції не містить достатнього обґрунтування того, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача за договором № 3, зокрема, у спірний період з вересня по листопад 2017 р. У справі, що розглядається, допущені апеляційним судом процесуальні порушення на предмет повноти дослідження всіх обставин справи, колегія суддів вважає такою процесуальною помилкою, яка порушила принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечила справедливого розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, як за весь заявлений позивачем період, так і за період вересень-листопад 2017 р. не містять посилань на договір № 3 або будь-який інший документ, що пов`язував би їх з цим договором; деякі датовані з 01.01.2017 р. по 30.01.2017 р., тобто поза межами договору поставки молока №3 від 31.01.2017 р.; складені щоденними датами, на відміну від видаткових накладних по серпень 2017 р., що складалися в кінці відповідного місяця; видаткові накладні № 714 від 31.10.2017 р., № 425 від 30.09.2017 р., № 631 від 31.10.2017 р., № 798 від 30.11.2017 р. не були підписані зі сторони відповідача, а тому не можуть доказувати факт наявності господарських операцій у цей період.

Крім того, апеляційний суд не надав оцінку посиланням відповідача на наявність інших договорів поставки, а тому правових підстав для розгляду приймальних квитанцій як доказів поставки молока за договором № 3 не має. Без належної правової оцінки суд апеляційної інстанції залишив і заперечення відповідача стосовно прийняття актів звірки розрахунків та оборотно-сальдових відомостей, копії яких було долучено до матеріалів справи, в якості належних доказів постачання товару у вересні-листопаді 2017 р. за договором №3. При цьому апеляційний суд не звернув увагу, що наявні у справі акти звірки розрахунків складені лише за період з квітня по вересень 2017 р., а позовні вимоги заявлені за період з лютого по листопад 2017 р. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено рух активів (реальність господарських операцій).

Наведене вище дає підстави вважати, що встановлені апеляційним судом обставини та здійснені висновки не свідчать про доведеність позивачем факту постачання товару належними, допустимими та вірогідними доказами, які переконливо б свідчили про фактичні обставини поставки позивачем товару відповідачу у спірний період з вересня по листопад 2017 р. саме за договором № 3 та реальність здійснення господарських операцій.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції хоча і послався на врахування вимог ст. 79 ГПК України щодо вірогідності доказів, фактично здійснив вибіркову оцінку доказів, що не відповідає приписам процесуального законодавства.

Лише за встановлених обставин та наведеного мотивування зазначений висновок суду апеляційної інстанції про отримання відповідачем поставленої позивачем продукції за договором № 3 від 31.01.2017 р. за період після серпня 2017 р. фактично є припущенням, на якому не може ґрунтуватись судове рішення.

У контексті зазначеного висновку є передчасним як відхилення апеляційним судом доводів відповідача про припинення 01.10.2017 р. дії договору № 3 з підстав непідписання відповідачем протоколів погодження договірної ціни № 13 від 24.09.2017 р. та № 14 від 24.10.2017 р., так і висновок суду щодо наявності у ТОВ "Органік Сідс" на підставі договору цесії № 26/09/2018-2 від 26.09.2018 р. права вимоги за зобов`язаннями ДП "Старокостянтинівський молочний завод" щодо здійснення оплати за поставлену молочну продукцію за період з лютого по листопад 2017р.

Належне ж з`ясування підстав поставки молочної продукції на користь відповідача (за договором № 3 або поза межами дії цього договору) з огляду на умови договору цесії № 26/09/2018-2 від 26.09.2018 р. має значення при вирішенні питання про стягнення з відповідача суми боргу за поставку молока саме на користь ТОВ Органік Сідс.

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про те, що ним не здійснено належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а відтак, зроблено передчасні висновки за результатом розгляду у даній справі позовних вимог про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. у сумі 8 849 836 грн.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи з огляду на правову природу, характер правовідносин та зміст заявлених вимог, дати належну оцінку доводам та запереченням сторін, наявним у справі доказам, у тому числі висновкам експертів (за необхідності вирішити питання про призначення у справі судової експертизи), належним чином дослідити питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., його ціни, розміру оплати, та, як результат, суми боргу за поставлений товар, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, із врахуванням вказівок Верховного Суду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду зазначає слідуюче.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" умов договору поставки молока №3 від 31.01.2017 р. щодо оплати поставленого товару за період лютий - листопад 2017 р.

Позивач зазначає, що відповідно до договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р., протягом лютого-листопада 2017 р. СВК "Перший національний виробничий кооператив" (правонаступником якого є ТОВ "ФОТОН ЕКСТРА") поставив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко загальною вартістю 109 503 438,56 грн; відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши 104 332 336, 98 грн, а відтак, у ДП "Старокостянтинівський молочний завод" виникла заборгованість перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" в розмірі 5 171 101, 58 грн.

На підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по договору №3 від 31.01.2017 р. та наявності боргу за поставлений товар в період лютий - листопад 2017 р., позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків. Також у справі наявні експертні висновки щодо обґрунтованості/необгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Колегія суддів вказує, що обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки продукції виникає в замовника продукції після фактичного здійснення господарської операції - поставки товару у строки, визначені договором. Тобто, для виявлення наявності прострочення оплати товару, суду у даній справі, перш за все, слід встановити факт його поставки позивачем (постачальником) та прийняття (покупцем) відповідачем.

Так, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Стаття 1 даного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Положення частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Також пунктом 4.7. договору поставки молока від 31.01.2017 р. № 3, сторони передбачили, що поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС). Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції (п. 4.3.). При цьому, за п. 4.4. договору у випадку відсутності документів, зазначених у п. 4.3. даного договору, покупець має право відмовитись від прийняття продукції, до моменту передачі документів на таку продукцію постачальником.

Суд зазначає, що із наявних у матеріалах справи видаткових накладних (копії та оригінали яких суд досліджував в судовому засіданні), колегія суддів встановила наступне:

- видаткові накладні (т. 1, а. с. 43, 47, т. 8, а. с. 213) від 31.10.2017 р. № 713, від 30.09.2017 р. № 446 та від 30.11.2017 р. № 797 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником) та оформлені на підставі договору № 49 від 12.08.2016 р., який не є предметом дослідження з точки зору предмету та підстав позову;

- видаткові накладні (т. 1, а. с. 50, 52, т. 8, а. с. 181, 186, 187, 191, 192, 201, 204) від 30.06.2017 р. № 151, від 31.05.2017 р. № 98, від 28.02.2017 р. № 20, від 15.03.2017 р. № 38, від 31.03.2017 р. № 44, від 15.04.2017 р. № 54, від 30.04.2017 р. № 61, від 31.07.2017 р. № 201, від 31.08.2017 р. № 211 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") містять печатки та підписи обох сторін, однак оформлені на підставі договору № 49 від 12.08.2016 р., який не є предметом дослідження з точки зору предмету та підстав позову;

- видаткові накладні (т. 2, а. с. 7, 111, 112, 113) від 31.10.2017 р. № 714, від 30.09.2017 р. №425, від 31.10.2017 р. № 631, від 30.11.2017 р. № 798 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") оформлені на підставі договору № 3 поставки молока від 31.01.2017 р. та не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником, печаткою з підписом та печаткою без підпису).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що дані обставини не дають змоги прийняти зазначені вище видаткові накладні як належні та допустимі докази у справі, оскільки частина з них складена на підставі договору, який не є предметом розгляду справи (№ 49 від 12.08.2016 р.), тобто не охоплюються підставами позову, а частина без підпису та печаток відповідача, що не свідчать про прийняття товару відповідачем (не вказують на настання обов`язку щодо їх оплати).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи (т. 2, а. с. 102-110) від 30.06.2017 р. № 150 на суму 17 427 824, 64 грн, від 31.05.2017 р. № 97 на суму 20 050 930, 75 грн, від 15.03.2017 р. № 29 на суму 6 481 325, 90 грн, від 31.03.2017 р. № 43 на суму 6 809 051, 08 грн, від 28.02.2017 р. № 21 на суму 4 527 354, 62 грн, від 15.04.2017 р. № 55 на суму 7 348 972, 32 грн, від 30.04.2017 р. № 60 на суму 7 061 919, 34 грн, від 31.07.2017 р. № 202 на суму 20 010 798, 38 грн, від 31.08.2017 р. № 210 на суму 13 237 618, 91 грн (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод"), оформлені на підставі договору № 3 поставки молока від 31.01.2017 р. та засвідчені підписами та печатками обох сторін, що дає можливість прийняти їх у якості належних та допустимих доказів поставки товару постачальником та прийняття його покупцем (відповідачем) з врахуванням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на загальну суму 102 955 795, 94 грн (як поставка в рамках досліджуваного договору за заявлений період). Дані накладні дають можливість ідентифікувати контрагентів, вид господарської операції (поставка молока), підставу господарської операції - договір № 3 від 31.01.2017 р., суму товару та осіб, які провели поставку і прийом молока.

Щодо приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, наявних в матеріалах справи та оглянутих судом (т. 1, а. с. 45, 48, 51, 54, 58, т. 2, а. с. 116, 193, 194, 195, 196) (продавець СВК "Перший національний виробничий кооператив", приймач ДП "Старокостянтинівський молочний завод") від 30.11.2017 р., від 31.10.2017 р., від 30.09.2017 р., від 31.08.2017 р., від 31.07.2017 р., від 30.06.2017 р., від 31.05.2017 р., від 30.04.2017 р., від 31.03.2017 р., від 28.02.2017 р., то суд встановив, що дані документи підписані керівником та головним бухгалтером ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та скріплені печаткою підприємства, містять відомості щодо змісту і певного обсягу господарської операції (прийом товару).

Проте, колегія суддів відмічає, що з даних квитанцій не вбачається за можливе встановити, який обсяг та на яку суму відповідач прийняв продукцію (молоко) саме за договором № 3 від 31.01.2017 р. і чи взагалі дані квитанції відображають прийняття товару за цим договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дані приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини не можуть бути в якості доказів поставки та прийняття молока в рамках договору № 3 від 31.01.2017 р., що поставлений в основу обґрунтувань позову.

Також, на думку суду, дані квитанції не являються і доказами у справі в сукупності із іншими матеріалами, оскільки вказані у них суми прийому товару за певний місяць не відповідають аналогічним сумам поставки за той же місяць, що відображені у видаткових накладних, які оформлені належним чином. Відтак, розрахувати суми поставки (прийняття), відмічені у квитанціях, які б давали можливість віднести їх як поставку за договором № 3 від 31.01.2017 р. не видається можливим.

Також суд зазначає, що акти звірки розрахунків, наявні в матеріалах справи та оглянуті судом (т. 1, а. с. 119-124, 125-131, 132-140, 141-150, 151-157, 158-161) від 30.04.2017 р., від 31.05.2017 р., від 30.06.2017 р., від 31.07.2017 р., від 31.08.2017 р., від 30.09.2017 р., містять відмітки про те, що звірка проводилась представниками ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та СВК "Перший національний виробничий кооператив" за договором поставки від 31.01.2017 р. № 3 за період з квітня по вересень 2017 р., що охоплюється заявленим періодом.

Проте, колегія суддів вказує, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акта звірки, на відмінну від первинного бухгалтерського документа (який має на меті відображення господарської операції) полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

В даному випадку суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.04.2021 р. у справі № 910/14518/19, де зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Подібні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 р. у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 р. у справі №905/3063/17 та від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що наявні у справі акти звірки розрахунків складені сторонами лише за період з квітня по вересень 2017 р., в той час позовні вимоги охоплюють період з лютого по листопад 2017 р., колегія суддів дійшла висновку, що вони не відображають повних відомостей стану розрахунків з точки зору можливості перевірки заявленої суми боргу за весь період та не підтверджують заявленої до стягнення суми основного боргу у цілому - 5 171 102 грн, в тому числі в сукупності з іншими документами.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що наявні у справі копії оборотно-сальдових відомостей з січня 2017 р. по лютий 2018 р. оглянуті судом (т. 10, а. с. 220-227) не можуть вважатися належними доказами здійснення господарської операції між двома сторонами, оскільки вони є внутрішнім одностороннім документом бухгалтерського обліку підприємства та не містить підписів та печаток сторони контрагента, які б свідчили про погодження ним відповідних відомостей. Складені на основі дефективних первинних документів оборотно-сальдові відомості не дають підстав їх врахування судом при вирішенні спору. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 р. у справі № 565/813/15-ц.

Щодо наявних у справі податкових накладних і декларацій (т. 6, а. с. 112, 144, т. 12, а. с. 174-208), суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.05.2021 р. по справі № 910/8861/20, порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Також у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід враховувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з`ясування реальності господарської операції потрібно, крім того, встановлювати чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарської операції за договором №3, за змістом п. 4.3 цього договору має підтверджуватись оригіналами первинних документів (товарно-транспортна накладна, ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції, а не податковими деклараціями, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.08.2020 р. у справі №922/2081/19.

За таких обставин, суд вказує, що наявні у справі податкові матеріали є лише похідними документами від первинних, якими і підтверджується господарська операція, а тому самі по собі не можуть бути належними доказами поставки товару та прийняття їх відповідачем. Отже, їх слід оцінювати лише в сукупності з іншими матеріалами. Їх прийняття в якості доказів можливе лише при підтверджені вказаної в них інформації іншими доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкові накладні за вересень-листопад 2017 р. не можуть підтверджувати реальність господарських операцій по договору поставки молока № 3, оскільки операції по реєстрації податкових накладних проводилися виключно позивачем, без будь-якої участі відповідача та складені на підставі видаткових накладних № 425 від 30.09.2017 р., № 714 від 31.10.2017 р., № 631 від 31.10.2017 р., № 798 від 30.11.2017 р., які не були підписані відповідачем.

Колегія суддів також зазначає, що до матеріалів справи додано товарно-транспортні накладні (спеціалізовані ТН форма № 1-ТН (МС) щодо перевезення молока, які містять печатки обох сторін (а. с. 59, 118, т. 1); товарно-транспортні накладні (т. 3); товарно-транспортні накладні з актами розбіжностей відносно товарів (т. 4, 5, а також т. 6, а. с. 1-116). Оригінали даних документів апеляційним господарським судом були дослідженні в судовому засіданні 12.05.2022р.

Оцінюючи дані документи, суд приймає до уваги, що всі товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні форми № 1 ТН (МС), які містяться в томі 1 справи оформлені в період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. В свою чергу, згідно умов договору від 31.01.2017 р. № 3, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами 31.01.2017 р.

З оглядку на те, що всі вищевказані ТТН та ТН форми № 1-ТН (МС) відображають господарські операції, які здійснені до початку дії договору від 31.01.2017 р. № 3, колегія суддів дійшла висновку, що вони не можуть бути доказами поставки згідно даного договору, а тому приймати їх в якості доказів на підтвердження позовних вимог (невиконання умов даного договору) суд не може.

При цьому, суд приймає до уваги, що дані ТТН не можливо ідентифікувати як такі, що складені на виконання договору від 31.01.2017 р. № 3, не відображають суми поставки, оскільки графи "усього відпущено на загальну суму" та "загальна сума з ПДВ" - порожні, відповідно не дають змоги перевірити розмір можливого боргу.

Щодо наявних у справі всіх інших ТТН (т. 4, 5, 6), виданих за період з вересня по листопад 2017 р., то суд вказує наступне.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Згідно п. 1 Інструкції щодо заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015 р. (далі Інструкція 457) ця Інструкція встановлює порядок заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) (далі - накладна), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою № 1-ТН, встановленою додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб`єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством. Ця накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції 457 накладна складається з двох частин, одна з яких містить відомості про вантаж, інша - про відповідальних осіб, реквізити, підписи осіб, які беруть участь у процесі переміщення молочної сировини, та оформлюється на кожну партію вантажу:

1) відомості про вантаж: (найменування молочної сировини; масса; вміст жиру, білка, кислотність, температура; тощо);

2) відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які беруть участь у процесі перевезення молочної сировини: у лівій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові, особистий підпис відповідальної особи: особи, яка дозволяє відвантаження молочної сировини від суб`єкта господарювання або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз молочної сировини; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав матеріальні цінності на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана суб`єктом господарювання, із зазначенням найменування підприємства.

Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою; у правій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові та особистий підпис відповідальної особи: особи, яка здала молочну сировину; особи, яка прийняла молочну сировину, із зазначенням найменування підприємства; особи, яка зробила аналіз молочної сировини на цьому підприємстві. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою підприємства, яке прийняло молочну сировину.

Беручи до уваги дані положення, колегія суддів зазначає, що з поданих у справу спеціалізованих товарних накладних (з вересня по листопад 2017 р.) вбачається, що вони не всі відповідають вимогам Інструкції 457.

Так, в деяких накладних відсутні підписи відповідальних осіб, не зазначено одного або декілька обов`язкових реквізитів, зокрема кількості відправленого молока, кількості прийнятого молока, базисної жирності, що впливає на можливість визначення вартості всього обсягу поставленого молока. Наявні випадки, за яких підписи однієї і тієї ж особи постачальника та перевізника покупця в різних ТТН різні.

Також в даних накладних відсутня інформація щодо договору поставки, на підставі якого відбувалось постачання молока. Тобто, визначити за яким саме договором відбувалась поставка неможливо. Крім того, зазначені накладні в сукупності не можуть вважатись належним доказом поставки товару відповідачу, оскільки у справі відсутні довіреності на отримання товару від постачальника, які вказані в ТТН.

Окрім того, із пояснень відповідача слідує, що в період з вересня по листопад 2017 р. між сторонами діяли ще три договори, а саме: договір поставки товару № 49 від 12.08.2016 р. (строк дії з 12.08.2016 р. по 31.08.2017 р.), договір про надання послуг № 2П від 01.01.2017 р. (строк дії з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.) та договір про надання послуг № 3 ТЗР від 01.01.2017 р. (строк дії з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року), а тому складені товарно-транспортні накладні, які не містять вказівки на конкретний договір, можуть відноситися до будь-якого з них.

Колегія суддів також вказує, що ч. 1 ст. 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, зазначені у постановах по даній справі, суд враховує висновок експерта № SЕ/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 30.01.2019 р. (т. 11, а. с. 108-117), здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. за період жовтень-листопад 2017 р. від 08.01.2020 р. № 3, надані ТОВ "Юринком" та висновок експерта №SЕ/02/1912-23 від 10.02.2020 р. (т. 12, а. с. 105-115), оскільки викладені в них обставини співпадають із встановленими судом обставинами у даній справі та дослідженими у ній доказами та підтверджують їх (в тому числі відносно недоліків товарних накладних).

Також суд, з підстав того, що висновок експертизи підтверджується здійсненим судом дослідженням інших доказів та аналізом діючого законодавства (вищевикладений висновок суду з урахуванням пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 р. у справі № 922/2081/19), приймає як додатковий доказ і висновок експерта № SЕ/02/2007-09 від 21.07.2020 р. (т. 12, а.с. 153-171), здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа" щодо того, що податкові накладні, виписані СВК "Перший національний виробничий кооператив" - постачальником продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 р. не можуть розглядатись документами, що підтверджують факт поставки продукції по договору № 3 від 31.01.2017 р.

При цьому, не враховується судом висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 від 26.07.2019 р. (т. 10, а.с. 13-24, оскільки в ньому (сторінка 16) вказано, яка інформація міститься в накладних і на підставі цього зроблено висновок, що ТТН та СТН підтверджують господарські операції з прийому-передачі молока, однак, не враховано, те що зазначені документи не містять відомостей щодо їх складання згідно договору поставки від 31.01.2017 р. № 3; у справі відсутні довіреності на отримання молока від відповідача, не можливо встановити повноваження особи, що приймала молоко, які вказані в ТТН; деякі накладні не містять відомостей щодо отримання молока (накладні, т. 4, а. с. 50, 54, 55, 56, 58, 59, 64, 65, 66, 78, 86, 87, 88 та інші у графі "матеріальні цінності отримав" не містять підпису та прізвища, а деякі і печатки).

Також суд зазначає, що експерти, здійснюючи експертне дослідження, надавали, в тому числі і правову оцінку наданим на дослідження доказам. При цьому, експерти не могли встановлювати наявність чи відсутність заборгованості без надання правової оцінки належності доказів, оскільки лише такою оцінкою підтверджується необхідність врахування того чи іншого документу як такого, що підтверджує або спростовує факт відпуску молока по конкретному договору та за конкретною ціною. Судом враховується, що така оцінка виходить за межі компетенції експерта при здійсненні бухгалтерської чи економічної експертизи.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи одні та відхиляючи інші висновки експертиз, суд керується положеннями ст. 104 ГПК України, відповідно до якої висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили. Суд врахував ті експертні висновки, які відповідають іншим матеріалам справи та є додатковими доказами до інших документів. При цьому, суд виходить з того, що всі наявні експертні висновки вже долучені до справи в тій чи іншій інстанції в якості доказів і їх прийняття чи відхилення лежить в площині оцінки цих доказів. Таким чином, суд, при прийнятті рішення, в тому числі керується висновками, наведеними у прийнятих судом дослідженнях експертів, за якими надані на дослідження документи не підтверджують заявлений до стягнення розмір заборгованості.

Окрім вищевказаного, суд також враховує, що п. 3.1. договору від 31.01.2017 р. № 3 передбачено, що ціна конкретної партії товару, що постачається за цим договором визначається сторонами у додатках (протоколах погодження ціни), що є невід`ємною частиною договору. Згідно п. 3.3. договору, протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.

Апеляційним господарським судом встановлено, що протоколи погодження ціни від 24.09.2017 р. № 13 та від 24.10.2017 р. № 14 не підписані та не засвідчені печатками відповідача.

Тобто, дані протоколи не є доказами погодження сторонами викладених в них умов договору. Не підписання протоколів відповідачем та те, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача проектів протоколів погодження ціни свідчить про порушення постачальником п. 3.4. договору та є односторонньою зміною ціни (в бік збільшення).

Так, за протоколом погодження ціни № 12 від 23.08.2017 р., який належним чином засвідчений сторонами та є дійсним, починаючи з 01.09.2017 р. сторони погодили наступні ціни: вищий гатунок 8 040 грн з ПДВ, 1 гатунок 7 902 грн з ПДВ, 2 гатунок 7 800 грн з ПДВ, негатункове 3 900 грн з ПДВ.

В той же час, згідно зазначених вище протоколів № 13 та 14 з 01.10.2017 р. ціна передбачалась на рівні: 1 гатунок 8 920 грн з ПДВ, 2 гатунок 8 520 грн з ПДВ, негатункове 4 260 грн з ПДВ, з листопада 2017 р.: 1 гатунок 8 940 грн з ПДВ, 2 гатунок - 8 520 грн з ПДВ, негатункове - 4 260 грн з ПДВ.

Таким чином, починаючи з 01.10.2017 р. ціна договору, яка передбачалась у протоколах №13 і 14 є не погодженою, а поставки, які здійснювались після 01.10.2017 р. за такими цінами необґрунтовані і свідчить про недостовірність даних щодо розміру боргу за вказаний період.

Враховуючи аналіз наданих до справи доказів у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що лише видаткові накладні від 30.06.2017 р. № 150 на суму 17 427 824, 64 грн, від 31.05.2017 р. № 97 на суму 20 050 930, 75 грн, від 15.03.2017 р. № 29 на суму 6 481 325, 90 грн, від 31.03.2017 р. № 43 на суму 6 809 051, 08 грн, від 28.02.2017 р. № 21 на суму 4 527 354, 62 грн, від 15.04.2017 р. № 55 на суму 7 348 972, 32 грн, від 30.04.2017 р. № 60 на суму 7 061 919, 34 грн, від 31.07.2017 р. № 202 на суму 20 010 798, 38 грн, від 31.08.2017 р. № 210 на суму 13 237 618, 91 грн щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив для ДП "Старокостянтинівський молочний завод", які оформлені на підставі договору № 3 поставки молока від 31.01.2017 р. та засвідчені підписами та печатками обох сторін, дають можливість прийняти їх у якості належних та допустимих доказів поставки товару постачальником та прийняття його покупцем (відповідачем) з точки зору Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на загальну суму 102 955 795, 94 грн, як поставка в рамках досліджуваного договору за заявлений період.

В свою чергу, інші матеріали (податкові накладні та декларації, ТТН, спеціалізовані товарні накладні, акти звірки розрахунків, приймальні квитанції), враховуючи наявність між сторонами правовідносин також за іншими договорами, не дають можливості достовірно встановити правильну та точну кількість і вартість поставленого відповідачу товару в лютому-листопаді 2017 р. саме по договору № 3 від 31.01.2017 р., оскільки вони містять неконкретизовані (зведені) відомості про загальну кількість та вартість молока, поставленого відповідачу в 2017 р.

За таких обставин, дані матеріали, за своєю сукупністю, в силу того, що їх дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), не доводять викладених в позові обставин та не можуть прийматися судом, як підтверджуючі позовні вимоги.

Тому, врахувавши, що згідно достовірних доказів (видаткових накладних від 30.06.2017 р. № 150 на суму 17 427 824, 64 грн, від 31.05.2017 р. № 97 на суму 20 050 930, 75 грн, від 15.03.2017 р. № 29 на суму 6 481 325, 90 грн, від 31.03.2017 р. № 43 на суму 6 809 051, 08 грн, від 28.02.2017 р. № 21 на суму 4 527 354, 62 грн, від 15.04.2017 р. № 55 на суму 7 348 972, 32 грн, від 30.04.2017 р. № 60 на суму 7 061 919, 34 грн, від 31.07.2017 р. № 202 на суму 20 010 798, 38 грн, від 31.08.2017 р. № 210 на суму 13 237 618, 91 грн) поставка молока за договором № 3 від 31.01.2017 р. підтверджується на суму 102 955 795, 94 грн, а також те, що відповідач оплатив 104 273 692, 56 грн (як зазначено у позові), заборгованість за цим договором відсутня (документально не підтверджена).

А відтак, вказане свідчить про необґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу з точки зору періоду її нарахування, який включає вищевказані жовтень-листопад 2017 р. Також з огляду на відсутність доказів наявності основного боргу, відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем пені, інфляційних втрат та річних.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції надав оцінку кожному доказу у справі окремо, а не в сукупності, а також щодо такого стандарту доказування як "вірогідність доказів", то суд вказує, що надані позивачем на підтвердження кількості та вартості поставленої продукції, зокрема у вересні-листопаді 2017 р., докази не можна вважати достатніми для встановлення відповідної суми заборгованості, пред`явленої та зазначеної у позові; з наданих позивачем на підтвердження поставки товару товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та з приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, враховуючи наявність між сторонами правовідносин також за іншими договорами, не є можливим встановити достовірні, правильні та точні кількість і вартість поставленого відповідачу товару в 2017 р. саме по договору № 3 від 31.01.2017 р., оскільки вони містять неконкретизовані (зведені) відомості про загальну кількість та вартість молока, поставленого відповідачу у 2017 р.

Щодо доводів скаржника про те, що дії відповідача, який подавав до суду першої інстанції відзив, в якому не заперечував щодо кількості поставленого товару, а згодом заперечував отримання товару та наявності заборгованості по договору, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними, суд враховує, що відповідачем подано заяву про відкликання відзиву від 19.04.2018 р., та подано новий відзив, в якому ДП "Старокостянтинівський молочний завод" просило відмовити у задоволенні позову СВК "Перший національний виробничий кооператив" повністю, посилаючись на те, що у відповідача відсутня заборгованість за договором № 3, оскільки поставлений в межах договору товар оплачено, а подані позивачем документи містять суттєві недоліки, що не дають змоги визначити зміст та обсяг господарської операції.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, з огляду на встановлені судом вище обставини у даній справі, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", правонаступником якого у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ЕКСТРА" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Органік Сідс" згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", правонаступником якого у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОТОН ЕКСТРА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 р. у справі № 924/232/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 20.05.2022 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.