Постанова

від 10.05.2022 по справі 669/58/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 травня 2022 року

м. Київ

справа № 669/58/20

провадження № 61-13453св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури

в інтересах держави,

відповідачі: Ямпільська селищна рада Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області Рогожина Юлія Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Ямпільської

селищної ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 про:

1) визнання незаконним та скасування рішення Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області (далі - Ямпільська селищна рада)

від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» (далі - рішення селищної ради, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування), виданого внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 126,00 кв. м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - договір купівлі-продажу, оспорюваний договір);

3) повернення земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21 липня 2015 року Ямпільська селищна рада прийняла рішення № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», а саме про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 126,00 кв. м на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до цього рішення 19 серпня 2015 року між Ямпільською селищною радою в особі голови Рудь В. А. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області Рогожиною Ю. М.

та зареєстрований в реєстрі за номером 798, на підставі якого ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,0126 га на

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 6820355600:01:005:0104.

Постановою Білогірського районного суду від 19 липня 2017 року провадження

у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1

до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою статті

172-7 КупАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КупАП,

за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року

у справі № 669/458/17 постанову Білогірського районного суду від 19 липня

2017 року скасовано та прийнято нову постанову, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КупАП, та закрито стосовно нього адміністративне провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

За результатами розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи як депутат Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області VI скликання суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам статей 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не повідомив 42-гу сесію Ямпільської

селищної ради VI скликання про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед прийняттям рішення від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення». 21 липня 2015 року

в приміщенні Ямпільської селищної ради під час голосування з цього питання

в умовах реального конфлікту інтересів, проголосував за прийняття вказаного рішення Ямпільською селищною радою, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені частинами першою, другою статті 172-7 КупАП.

Також прокуратура з`ясувала, що право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 6820355600:01:005:0104 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 19 серпня 2015 року.

Оскільки рішення Ямпільської селищної ради від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» прийняте внаслідок вчинення депутатом цієї ради ОСОБА_1 корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 172-7 КупАП у зв`язку з невиконанням ним визначеного статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, то таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку відповідно до статті 67 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначене є підставою для визнання недійсним

і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 серпня 2015 року, оскільки він є похідним від незаконного рішення. Крім того, у зв`язку із скасуванням рішення ради про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення така земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність територіальної громади.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 березня

2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Ямпільської селищної ради

від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» прийняте за обставин вчинення депутатом Ямпільської селищної ради ОСОБА_1 корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 172-7 КупАП, у зв`язку з невиконанням ним визначеного статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання

конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення. Разом з тим суд дійшов висновку про пропуск строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення 42-ї сесії Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області VI скликання від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення».

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальної громади Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області земельну ділянку площею 0,0126 га, кадастровий номер: 6820355600:01:005:0104.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про запобігання корупції», дійшов висновку, що ОСОБА_1 не міг брати участі у розгляді, підготовці

та прийнятті оспорюваного рішення селищної ради, оскільки він всупереч статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» самостійно публічно

не оголосив про конфлікт інтересів під час засідання сесії ради. Отже, оспорюване рішення Ямпільської селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що спірне рішення є незаконним, ОСОБА_1 безпідставно набув у власність земельну ділянку площею 0,0126 га, кадастровий номер 6820355600:01:005:0104, а тому вказана земельна ділянка підлягає поверненню

у комунальну власність територіальної громади Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.

Позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати

як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Для цього оспорювання наступного правочину щодо спірного майна є неефективним

способом захисту права власника, а тому у суду першої інстанції не було підстав вирішувати питання щодо застосування норм про позовну давність

до позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування за заявою ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційних скарг

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на предмет спору, прийняття рішення про продаж земельної ділянки і укладення договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки відбулись у 2015 році, тому

з цього часу слід рахувати позовну давність. Крім того, посилається

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У серпні 2021 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи

в задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, залишив поза увагою, що підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу є його вчинення внаслідок порушення статей 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», що вказує також на недотримання сторонами в момент його вчинення статті 203 ЦК України, суперечність його змісту актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства.

Зазначав, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц,

від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, в якому просив залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Зазначав,

що твердження скаржника не спростовують висновків апеляційного суду.

У жовтні 2021 року керівник Шепетівської окружної прокуратури подав

до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив залишити її без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 31 серпня та 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, витребувано справу

з Білогірського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Ямпільської селищної ради від 01 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» вирішено продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 126 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 , за ціною 23,18 грн за один метр квадратний, в сумі 2 921,00 грн для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Доручено селищному голові укласти від імені селищної ради договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також оформити інші документи для виконання цієї угоди.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області Рогожиною Ю. М. та зареєстрованим у реєстрі

за номером 798, Ямпільська селищна рада Білогірського району Хмельницької області в особі голови Рудь В. А. продала, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,0126 га, кадастровий номер 6820355600:01:005:0104, що розташована на АДРЕСА_1 . Підставою для продажу земельної ділянки слугувало рішення Ямпільської селищної ради від 21 липня 2015 року № 10.

Спірна земельна ділянка зареєстрована ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,

Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 28 грудня 2019 року № 195381271.

Постановою Білогірського районного суду від 19 липня 2017 року провадження

у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1

до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою статті 172-7 КупАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КупАП,

за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року

у справі № 669/458/17 постанову Білогірського районного суду від 19 липня

2017 року скасовано та прийнято нову постанову, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КупАП, та закрито стосовно нього адміністративне провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи як депутат Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області шостого скликання суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам статей 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не повідомив 42-гу сесію Ямпільської селищної ради VI скликання про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед прийняттям рішення від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення». 21 липня 2015 року

в приміщенні Ямпільської селищної ради під час голосування з цього питання

в умовах реального конфлікту інтересів, проголосував за прийняття вказаного рішення Ямпільською селищною радою, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційних скарг, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 442/730/17 (провадження № 14-557цс18) зазначено, що частину першу статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статті 35 цього Закону щодо імперативної заборони,

у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом

у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 зазначеного закону). Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 442/730/17 (провадження № 14-557цс18) вказано, що при вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати норми Закону № 280/97-ВР. З аналізу норм цього Закону вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу. Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у разі конфлікту інтересів. З аналізу частини другої статті 59-1 Закону № 280/97-ВР убачається,

що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено не лише на такого депутат, а й на відповідну постійну комісію інших депутатів відповідної ради. При виникненні конфлікту інтересів у депутата сільської ради він має діяти не лише відповідно до правила, передбаченого

у статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, згідно з яким сама можливість брати участь

у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана

з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання,

але і з врахуванням вимог статті 35 Закону № 1700-VII. У частині другій статті 35 Закону № 1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. У пункті 1.1.2 Методичних рекомендацій зазначено, що згідно з частиною другою статті 35 Закону

№ 1700-VII член колегіального органу, у разі виникнення у нього реального

чи потенційного конфлікту інтересів не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а його заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу. Тобто орган, наділений спеціальною компетенцією, - НАЗК відповідно до пункту 15 статті 11 Закону № 1700-VII витлумачив застосування положень статті 59-1 Закону № 280/97-ВР та частини другої статті 35 Закону № 1700-VII, зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон № 1700-VII. Крім того, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VII передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається.

З урахуванням норм статтей 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і депутат відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, який обізнаний про те,

що депутат відповідної ради та особа, щодо якої вирішується питання про передачу прав чи надання привілеїв, є близькими особами у розумінні Закону

№ 1700-VII. Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою

на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування. Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння

та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції. У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67 Закону № 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення

з нормами статті 35 цьогоо Закону щодо імперативної заборони, у тому числі

і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону

№ 280/97-ВР). Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом. Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання

із дотриманням вимог чинного законодавства.

Урахувавши преюдиційний характер встановлених постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року у справі № 669/458/17 обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Ямпільської селищної ради від 21 липня 2015 року № 10 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» прийнято за наявності конфлікту інтересів, що відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» є безумовною підставою для його скасування.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

Відповідно до частини першої статті 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна

із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність

на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу

є його вчинення внаслідок порушення статей 28, 35, 67 Закону України «Про запобігання корупції», статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні», що вказує також на недодержання сторонами в момент його вчинення статті 203 ЦК України, суперечність його змісту актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, які є несумісними із корупцією.

Суди залишили поза увагою, що визнання незаконним та скасування судом оскарженого рішення автоматично не тягне за собою припинення договору

купівлі-продажу як підстави державної реєстрації прав відповідача на спірну земельну ділянку (пункт перший статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Оскільки суди встановили, що при прийнятті оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування були порушені статті 28, 35, 67 Закону України «Про запобігання корупції», то такі обставини свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Щодо повернення земельної ділянки

Звертаючись до суду з позовною вимого про повернення земельної ділянки, прокурор обґрунтовував її незаконністю оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та оспорюваністю договору купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції, зобов`язуючи ОСОБА_1 повернути в комунальну власність територіальної громади земельну ділянку, обґрунтував таке рішення тим, що позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати

як негаторнийпозов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Для цього оспорювання наступного правочину щодо спірного майна є неефективним способом захисту права власника, а тому у суду першої інстанції не було підстав вирішувати питання щодо застосування приписів про позовну давність

до позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування за заявою ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з цим висновком з огляду

на таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин

не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 216 ЦК України).

Таким чином, у справі, що є предметом касаційного перегляду, заявлену позовну вимогу про повернення земельної ділянки слід кваліфікувати не як негаторний позов (речово-правовий спосіб захисту), а як вимогу про застосування наслідків недійсного правочину відповідно до частин першої, п`ятої статті 216 ЦК України.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 серпня 2015 року, то відповідно

до частини першої статті 216 ЦК України є підстави для застосування наслідків недійсного правочину у вигляді повернення ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області земельної ділянки площею 0,0126 га, кадастровий номер 6820355600:01:005:0104.

З урахуванням зазначеного постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовної давності

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу за спливом позовної давності.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду

з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави

як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним поширюється загальна позовна давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України встановлено,

що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній

чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться

в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості

та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав

та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право

на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб,

що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Результат аналізу статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження

№ 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка

їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки прокурор довідався про порушення ОСОБА_1 антикорупційного законодавства під час слухання справи № 669/458/17 та прийняття постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, тому прокурор

у цій справі не пропустив позовну давність на звернення до суду з цим позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено

з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову

про визнання недійним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки

з ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позову; також колегія суддів вважає, що постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог про повернення земельної ділянки слід змінити, виклавши мотиви задоволення позову в цій частині в редакції цієї постанови; у частині вимог про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 24 березня

2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки скасувати, позов у цій частині задовольнити.

Визнати недійсним укладений 19 серпня 2015 року між Ямпільською селищною радою Білогірського району Хмельницької області та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області Рогожиною Ю. М. та зареєстрований в реєстрі за номером 798 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0126 га, кадастровий номер 6820355600:01:005:0104, на

АДРЕСА_1 .

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині позову заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури

в інтересах держави до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині позову заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури

в інтересах держави до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним

і скасування рішення органу місцевого самоврядування залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун