УХВАЛА
19 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1741/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2021 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів"</a>
(далі - ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів")
про стягнення завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 466 190,63 грн.,
ВСТАНОВИВ:
29.04.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі №914/1741/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури повністю. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 466 190,63 грн., а, отже, ціна позову у справі № 914/1741/21 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, результат її розгляду дозволить ефективно захищати порушені інтереси держави в інших подібних справах.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі №914/1741/21: у задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі управління майном спільної власності Львівської обласної ради до ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" про стягнення завищеної вартості робіт в сумі 466 190,63 грн. за договором від 29.10.2018 № 408-к відмовлено;
позов заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційний центр "Левеня" до ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" про стягнення завищеної вартості робіт в сумі 466 190,63 грн. за договором від 29.10.2018 № 408-к залишено без розгляду.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
позов заявлений прокурором в інтересах комунального закладу, який не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Комунальний заклад Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційний центр "Левеня" є самостійною юридичною особою, що не перешкоджає йому самостійно звернутися до суду для захисту порушених прав;
управління майном спільної власності Львівської обласної ради не виступало стороною та не було замовником на виконання робіт чи надання послуг за договором від 29.10.2018 №408-к, а тому слід вважати, що ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" не було порушено інтересів держави в особі управління майном спільної власності Львівської обласної ради;
прокурор жодних матеріально-правових вимог, спрямованих на захист прав саме управління майном спільної власності Львівської обласної ради, не заявляв. Заявлена ним позовна вимога спрямована на захист прав та інтересів комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційний центр "Левеня".
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява
№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі № 914/1741/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293
ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі № 914/1741/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2022 |
Оприлюднено | 21.06.2022 |
Номер документу | 104414777 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Скрипчук Оксана Степанівна
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Селіваненко В.П.
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Скрипчук Оксана Степанівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні