Ухвала

від 22.05.2022 по справі 523/7006/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 травня 2022 року

м. Київ

справа № 523/7006/19

провадження № 61-1838св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Державної установи «Центр охорониздоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр, яким ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини або на рівнозначних посадах.

Стягнуто з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 97 728,40 грн за час вимушеного прогулу (з 18 грудня 2018 року по 07 липня 2020 року).

Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини або на рівнозначних посадах.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській областізалишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року залишено без змін.

27 січня 2022 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та провадження у справі закрити.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, призначити до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов