Постанова

від 31.05.2022 по справі 523/7006/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 523/7006/19

провадження № 61-1838св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Філія Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини.

Наказом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр його було звільнено за статтею 43-1 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення незаконним і безпідставним, оскільки відповідачем не дотримано процедури звільнення, не зазначено конкретної підстави звільнення та порушено гарантії трудового законодавства - звільнено у період тимчасової непрацездатності, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини;

- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини;

- стягнути з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр, яким ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини або на рівнозначних посадах.

Стягнуто з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 97 728,40 грн за час вимушеного прогулу (з 18 грудня 2018 року по 07 липня 2020 року).

Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини або на рівнозначних посадах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є самостійною підставою для скасування наказу, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідачем до позивача в порушення трудового законодавства було застосовано два види стягнення: догану і звільнення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Філія Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області в особі подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу представника Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області- адвоката Прилепського І. А. залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27 січня 2022 року Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі, - Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України».

Філія Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області, яка зазначена позивачем у справі, не є юридичною особою та не володіє цивільною процесуальною правосуб`єктністю, а тому не може набувати статусу сторони в цивільному процесі (позивача чи відповідача).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно наказу Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» від 09 серпня 2018 року № 191/к-тр ОСОБА_1 був прийнятий на посаду лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області.

Наказом Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 03 грудня 2018 року № 5-ОД ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану у зв`язку з несумлінним виконанням посадових обов`язків, порушенням трудової дисципліни.

05 грудня 2018 року Прокуратурою Одеської області на адресу начальника Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області Трофименку Р. В. було надіслано вказівку про усунення порушень вимог Закону України «Про попереднє ув`язнення» та «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», зокрема, в частині дотримання вимог організації медичного забезпечення в державних установах «Одеський слідчий ізолятор» та «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Наказом філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 17 грудня 2018 року № 6-ОД було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану в зв`язку з неналежним виконанням своїх посадових обов`язків, в тому числі, на підставі вказівки Прокуратури Одеської області від 05 грудня 2018 року щодо додержання вимог кримінально-виконавчого законодавства щодо організації медичного забезпечення в державних установах «Одеський слідчий ізолятор» та «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Наказом від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр позивач був звільнений за статтею 43-1 КЗпП України з посади лікаря-терапевта медичної частини № 21 Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області за основною посадою та за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді фельдшера цієї ж медичної частини 17 грудня 2018 року. Підстава: 1. Вказівка Прокуратури Одеської області від 05 грудня 2018 року № 16-909-18 «Про усунення порушень вимог Закону України «Про попереднє ув`язнення» та «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»; 2. Копія наказу Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 03 грудня 2018 року № 5-ОД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; 3. Акт про відмову ознайомлення з наказом Філії від 17 грудня 2018 року № 6-ОД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Крім цього судами також встановлено, що позивач з 17 грудня 2018 року по 22 березня 2019 року перебував на лікарняному, що підтверджується: листками непрацездатності від 17 грудня 2018 року серії АДЖ № 639627, від 25 січня 2019 року серії АДЖ № 506869, від 28 січня 2019 року серії АГЮ № 802532, від 13 лютого 2019 року серії АГЮ № 839896, листком непрацездатності від 14 лютого 2019 року серії АГЮ № 802804, які направлялись позивачем на адресу відповідача. Проте, від отримання листків непрацездатності, останній відмовився, на підтвердження чого позивачем були надані копії накладних кур`єра.

01 квітня 2019 року позивача на підставі його заяви від 25 березня 2019 року було ознайомлено з наказом про звільнення від 17 грудня 2018 року № 10/к-тр та надано його копію. Вказані обставини не заперечувались сторонами в процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільнапроцесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в якихвідповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

Встановлено, що Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» є юридичною особою, яка має відокремлені підрозділи, зокрема Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області, яка реорганізована наказом № 32-ОД від 27 січня 2021 року у Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях.

У справі, що переглядається, позивач з метою вирішення трудового спору пред`явив позов до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області.

ІнтересиФілії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області в судах першої та апеляційної інстанцій на підставі ордерів серії ОД № 473420 від 22 січня 2020 року та серії ОД № 645265 від 11 серпня 2020 року представляв адвокат Прилепський І. А.

Апеляційна скарга на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року подана в інтересах Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області її представником - адвокатом Прилепським І. А.

Вказане свідчить про те, що процесуальні дії у цивільній справі, яка переглядається, здійснювалися саме представником Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області - адвокатом Прилепським І. А. та в інтересах вказаного відокремленого підрозділу.

Докази наявності у адвоката Прилепського І. А. відповідних повноважень на представлення інтересів юридичної особи - Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» матеріали справи не містять.

Державна установа «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України», як юридична особа, не була залучена до участі у справі, про що зазначає у касаційній скарзі.

Як зазначалось вище, недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства позов заявлений до особи, яка не може бути стороною у справі, у зв`язку з відсутністю у неї цивільної процесуальної дієздатності.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 та статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузакрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов