Рішення

від 20.12.2021 по справі 160/14095/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Справа № 160/14095/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняГолубцової А.І., за участі: представника позивача Косюк О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/14095/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» (далі ТОВ «Флексай», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (далі ТОВ «ТД «Щедро», відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» (код ЄДРПОУ 40405897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн., що були отримані за недійсним правочином;

- застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн. в дохід держави, як таких що були отримані за недійсним правочином.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Київській області зазначило, що в липні - жовтні 2016 року ТОВ «Флексай» та ТОВ «ТД «Щедро» перебували в господарських відносинах та ними було укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії, на виконання якого відповідачами оформлено податкові накладні. Позивач зазначив, що 22.04.2017 Броварським міськрайонним судом Київської області у справі №361/3421/17 було винесено вирок про визнання ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Флексай») винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України. Як зауважив контролюючий орган, ОСОБА_1 , як номінальним директором, зареєстровано підприємство для прикриття діяльності третіх осіб, за допомогою якого від його імені складалися фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум податку на додану вартість (далі ПДВ) до сплати в державний бюджет України платникам податків, а саме: ТОВ «Найзон» (40406251), ТОВ «Вейден» (40476748), ТОВ «Пролайд» (40405965), ТОВ «Вайт Ресурс» (40226866), ТОВ «Логістик-Трейд» (39731107), ТОВ «Югевротранс» (36622779), ТОВ «Яблунецьке хлібоприймальне підприємство» (954030), ПАТ «Украгропромторг» (5470868), TOB «ТД «Щедро» (36094135), ТОВ підприємство «Авіс» (13304871), ТОВ ПХК «Ідеал» (32643182), ТОВ «Флагман К» (40308299). В подальшому, як стверджує позивач, на підставі даного факту посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та за її результатами донараховано ТОВ «ТД «Щедро» ПДВ в частині операцій з контрагентом ТОВ «Флексай» по вищезгаданому договору. При цьому, позивач повідомив, що прийняте за результатами означеної перевірки податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ «ТД «Щедро» в судовому порядку (справа №804/2455/18). В подальшому, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро» про визнання правочину недійсним, який згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №810/3647/17 задоволено та визнано вищезазначений договір відповідачів недійсним. Контролюючий орган стверджує, що зазначене рішення суду набрало законної сили, а тому встановлені в ньому обставини господарської діяльності відповідачів (зокрема, висновок про недійсність правочину між ними) є доведеним фактом, який не потребує додаткового підтвердження. Зважаючи на викладене, позивач просить суд застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі №160/14095/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.09.2021. Останнє судове засідання по справі відбулося 21.12.2021. В означеній ухвалі суд встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, додатково попередивши, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 21.12.2021 відповідачами не надано до суду відзивів на позовну заяву, як і заперечень або пояснень.

Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Заяв або клопотань від Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» до суду не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2021 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 21.12.2021 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, судом встановлено таке.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- ТОВ «Флексай» (код ЄДРПОУ 40405897) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності юридичну особу від 07.04.2016 та взято на облік у контролюючих органах від 07.04.2016 за №10291606126 (в т.ч. станом на 21.12.2021 відповідач-1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області), керівник підприємства Саркісян Артур Лерникович;

- ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності юридичну особу від 28.08.2008 та взято на облік у контролюючих органах від 29.08.2008 за №13952 (в т.ч. станом на 21.12.2021 відповідач-2 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області), керівник Махнюк Дмитро Володимирович.

Станом на 21.12.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо припинення підприємницької діяльності відповідачів.

Як стверджує позивач, в липні - жовтні 2016 року відповідачі перебували в господарських відносинах та було укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії. На виконання даного договору сторонами були оформлені податкові накладні №1-3 від 13.07.2016, №4, №8 від 14.07.2016, №9, №10 від 15.07.2016, №11-12 від 18.07.2016, №13-16 від 19.07.2016, №17, №20 від 20.07.2016, №21-24 від 21.07.2016, №25-27 від 22.07.2016, №28 від 23.07.2016, №29 від 25.07.2016, №31-33, №35, №37 від 26.07.2016, №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48 від 27.07.2016, №50 від 30.07.2016, №52, №54 від 02.08.2016, №55від 03.08.2016, №58-65 від 04.08.2016, №70 від 05.08.2016, №69, №72, №74 від 06.08.2016, №76, №78 від 07.08.2016, №79, №80 від 08.08.2016, №81, №82 від 09.08.2016, №109-115 від 02.09.2016, №122 від 05.09.2016, №119, №121 від 06.09.2016, №124, №126 від 07.09.2016, №128 від 08.09.2016, №132 від 12.09.2016, №133 від 13.09.2016, №134, 135 від 14.09.2016, №136 від 15.09.2016, №139-140 від 16.09.2016, №141-143 від 17.09.2016, №144-149 від 18.09.2016, №150-151 від 19.09.2016, №152-153 від 20.09.2016, №154-157 від 22.09.2016, №158 від 23.09.2016, №159-161 від 26.09.2016, №162-164 від 27.09.2016, №165-168 від 29.09.2016, №170-173 від 30.09.2016, №176-180 від 03.10.2016, №181-182 від 04.10.2016, №183-186 від 05.10.2016, №191 від 11.10.2016 на загальну суму 84 285 252, 00 грн.

22.06.2017 Броварським міськрайонним судом Київської області винесено вирок у справі №361/3421/17, згідно з яким ОСОБА_1 (кервіника ТОВ «Флексай») визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 8500,00 грн.

За змістом означеного вироку, підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «Флексай» невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства № НОМЕР_1 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Черкаси (код банку 354347) та № НОМЕР_2 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Черкаси (код банку 354347), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум податку на додану вартість до сплати в Бюджет України платникам податків: ТОВ «Найзон» (40406251), ТОВ «Вейден» (40476748), ТОВ «Пролайд» (40405965), ТОВ «Вайт Ресурс» (40226866), ТОВ «Логістик-Трейд» (39731107), ТОВ «Югевротранс» (36622779), ТОВ «Яблунецьке хлібоприймальне підприємство» (954030), ПАТ «Украгропромторг» (5470868), ТОВ «ТД «Щедро» (36094135), ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «Авіс» (13304871), ТОВ ПХК «Ідеал» (32643182), ТОВ «Флагман К» (40308299).

У подальшому посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Щедро» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Флексай» (код за ЄДРПОУ 40405897), ТОВ «Флагман Компані» (код ЄДРПОУ 40308299), ТОВ «Альтис» (код за ЄДРПОУ 39872119) за період з 01.06.2016 по 30.11.2016, за результатами якої контролюючим органом складено Акт за №148/28-10-46-11/36094135 від 07.11.2017.

На підставі означеного акта перевірки податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення №0013004611 від 29.12.2017, яким відповідачу-2 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 940 735, 00 грн. за період лютий 2017 року, яке ТОВ «ТД «Щедро» оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №804/2455/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЩЕДРО» (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9, офіс 405, код ЄДРПОУ 36094135) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0013004611 від 29.12.2017 року в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за лютий 2017 року у розмірі 5 771 101,54 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення №0013004611 від 29.12.2017 року залишено без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2019 у справі №804/2455/18 апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Щедро» залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №804/2455/18 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №804/2455/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТД «Щедро» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №804/2455/18.

Головне управління ДФС у Київській області зверталося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро» про визнання правочину недійсним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №810/3647/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021, вищезазначений адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флексай» (ідентифікаційний код 40405897) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Щедро» (ідентифікаційний код 36094135) за наслідками виконання якого складено податкові накладні від 13.07.2016 №1-3, від 14.07.2016 №4, №8, від 15.07.2016 №9, №10, від 18.07.2016 №11-12, від 19.07.2016 №13-16, від 20.07.2016 №17, №20, від 21.07.2016 №21-24, від 22.07.2016 №25-27, від 23.07.2016 №28, від 25.07.2016 №29, від 26.07.2016 №31-33, №35, №37, від 27.07.2016 №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48, від 30.07.2016 №50, від 02.08.2016 №52, №54, від 03.08.2016 №55, від 04.08.2016 №58-65, від 05.08.2016 №70, від 06.08.2016 №69, №72, №74, від 07.08.2016 №76, №78, від 08.08.2016 №79, №80, від 09.08.2016 №81, №82, від 02.09.2016 №109-115, від 05.09.2016 №122, від 06.09.2016 №119, 121, від 07.09.2016 №124, 126, від 08.09.2016 №128, від 12.09.2016 №132, від 13.09.2016 №133, від 14.09.2016 №134, 135, від 15.09.2016 №136, від 16.09.2016 №139-140, від 17.09.2016 №141-143, від 18.09.2016 №144-149, від 19.09.2016 №150-151, від 20.09.2016 №152-153, від 22.09.2016 №154-157, від 23.09.2016 №158, від 26.09.2016 №159-161, від 27.09.2016 №162-164, від 29.09.2016 №165-168, від 30.09.2016 №170-173, від 03.10.2016 №176-180, від 04.10.2016 №181-182, від 05.10.2016 №183-186, від 11.10.2016 №191.

З огляду на викладене, позивач вважає, що договір купівлі-продажу соняшникової олії, на виконання якого відповідачами оформлено вищезазначені податкові накладні, є таким, що укладено з метою уникнення погашення податкового боргу перед державою з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача з означеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Підпунктом20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин 1 та 2 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї статті - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, оспорюванні правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, які передбаченістаттею 228 ЦК Українитастаттею 208 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України.

У відповідності до частини 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, означеною нормою передбачено правові наслідки укладення недійсного правочину у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Аналогічні приписи містяться в ч.1 ст. 208 ГК України, згідно з якою, у разі якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У відповідності до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 встановлено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Судам варто мати на увазі, що обов`язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та як наслідок застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Так, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2017 у справі №361/3421/17, який набрав чинності 25.07.2017, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури Рихальським В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , в результаті якої ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 , ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Зі змісту вироку слідує, що підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «Флексай» невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися банківським рахунком товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи, послуги, складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум ПДВ до сплати в бюджет платникам податків, серед яких є і ТОВ "ТД "Щедро". Дії ОСОБА_1 , щодо перереєстрування ТОВ "Флексай" здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: статті 1, 14 Закону України "Про підприємництво" №698-ХІІ від 09.07.91, зі змінами та доповненнями, пункту 3статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.99, статті81,87,88,89 Цивільного кодексу України, статті56,57,88,89 Господарського кодексу України,статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.03,статті 4 Закону України "Про господарські товариства" №1576-ХІІ від 19.09.91.

Таким чином, підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «Флексай» невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка 24.05.2016 подала до Броварської районної державної адміністрації Київської області заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, призвело до отримання невстановленою особою можливості здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства, здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум податку на додану вартість до сплати в бюджет України, зокрема, платником податків ТОВ «ТД «Щедро».

Так, в подальшому, протягом у період з липня по жовтень 2016 року підприємство ТОВ «Флексай» використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків, зокрема, за період з липня по жовтень 2016 року незаконно сформований податковий кредит ТОВ «ТД «Щедро» з ПДВ на суму 84 285 252, 00 грн.

Означений правочин визнано недійсним згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №810/3647/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 у цій справі.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним правочин, укладений між відповідачами, за результатами якого у період з липня по жовтень 2016 року були складені вищевказані податкові накладні на загальну суму 84 285 252, 00 грн.

Згідно із ч.4ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро», встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не спростовуються відповідачами, а тому вважаються доведеними й не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України, у разі якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом із тим, суд звертає увагу, що санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 ГК України, а тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 03.09.2020 у справі №2А/0370/3414/12.

Так, стаття 250 ГК України встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

У даному випадку спір стосується не штрафних, а інших санкцій, передбачених Господарським кодексом України (зокрема, в силу положень статті 208 ГК України), у зв`язку з чим норма частини 2 статті 250 ГК України підлягає застосуванню.

Суд встановив, що за результатами недійсного правочину, укладеного між відповідачами у період з липня по жовтень 2016 року були складені податкові накладні, в той час як до суду позивач звернувся лише 11.08.2021 (шляхом направлення позову засобами поштового зв`язку), тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, встановленогостаттею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що позивач звернувся до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених, статтею 250 ГК України, що виключає застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, та стягнення коштів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених Головним управлінням ДПС у Київській області позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5 А, м.Київ, 03151; код ЄДРПОУ ВП 44096797) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» (вул. Онікієнка Олега, буд. 125, офіс 12, м.Бровари, Київська область, 07401; код ЄДРПОУ 40405897), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (вул. Промислова, буд. 1-А, кімн. 79, м.Павлоград, Дніпропетровська область, 51413; код ЄДРПОУ 36094135), про стягнення коштів відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення суду складений 30 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Царікова