Рішення

від 18.05.2022 по справі 910/14071/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022Справа № 910/14071/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго

про стягнення 1 422 680, 09 грн.

Представники:

від позивача: Вербицький В.В.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго (далі-відповідач)про стягнення заборгованості у розмірі 1 422 680, 09 грн, з яких: 1 260 000, 00 грн основний борг, 120 582, 00 грн інфляційні втрати та 42 098, 09 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 139 від 17.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (надіслане засобами поштового зв`язку - 13.09.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.10.2021.

Судове засідання призначене на 21.10.2021 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 призначено підготовче судове засідання на 25.11.2021.

25.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі фактично отримав 23.11.2021 після ознайомлення з матеріалами справи, тож у зв`язку з необхідністю додаткового часу для підготовлення відзиву на позовну заяву, просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

У судовому засіданні 25.11.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 23.12.2021.

У судовому засіданні 23.12.2021 відповідач подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна про визнання недійсним договору про надання послуг № 139 від 17.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго.

Також, у судовому засіданні 23.12.2021 оголошено перерву до 27.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна про визнання недійсним договору про надання послуг № 139 від 17.06.2020.

26.01.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому у зв`язку з перебуванням представника відповідача на самоізоляції, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 27.01.2022, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/14071/21 призначено на 24.02.2022.

10.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про повернення судового збору, в якій просить суд повернути ТОВ Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок, сплачений згідно платіжного доручення №2021021311 від 16.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго про повернення судового збору - відмовлено.

22.02.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (надіслане на електронну пошту суду), в якому у зв`язку зайнятістю представника ТОВ Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго в іншому судовому процесі в Львівському апеляційному суді, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Судове засідання призначене на 24.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2022 призначено судове засідання на 19.05.2022.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив суд про подання доказів понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду від 18.04.2022 про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте у судове засідання представників не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго) є: 01013, вул. Будіндустрії, 5, м. Київ, 01013.

Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні запроваджено в Україні воєнний стану з 5:30 год. 24.02.2022.

Суд зазначає, що на офіційному сайті АТ «Укрпошта» https://offices.ukrposhta.ua/ було розміщено повідомлення про роботу поштових відділень, проте станом на дату (27.04.2022) здійснення відправлення судом поштової кореспонденції за пошуком на сайті АТ «Укрпошта» за індексом 01013 (місцезнаходження відповідача) було зазначено, що поштове відділення тимчасово не функціонує. Зберігання відправлень у об`єктах сортування до зняття обмежувальних заходів.

Тож, у зв`язку з тим, що поштове відділення за місцезнаходженням відповідача тимчасово не функціонувало ухвала суду від 18.04.2022 не була відправлена відповідачу засобами поштового зв`язку.

В той же час, з метою повідомлення відповідача про судове засідання призначене на 19.05.2022 судом було надіслано ухвалу від 18.04.2022 на електронну пошту представника Товариства з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго адвоката Желізняк К.О., яка діє на підставі ордера № 1175560 від 22.11.2021, а саме: K.Zheliznyak@artius.ua.

При цьому, суд зазначає, що відповідач обізнаний про розгляд даної справи, в матеріалах справи наявне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, при цьому відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, яка повернута судом ухвалою від 28.12.2021.

Крім того, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 25.11.2021 та 23.12.2021.

Тож, приймаючи до уваги, що представник відповідача був повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.05.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТСК ГРУПП Україна (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 139, умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги:

- зведення металевих конструкцій;

- монтаж внутрішніх інженерних мереж;

- розчищення будівельного майданчика.

Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов`язаний особисто надавати замовнику визначені цим договором послуги в строк не пізніше 31.12.2020.

Строк дії цього договору починає свій перебіг з 17.06.2020 та закінчується 31.12.2020. Якщо на дату закінчення строку дії договору будь-які із зобов`язань сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 6.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 1 960 000, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 159 від 30.06.2020 на суму 700 000, 00 грн та № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також виставленими рахунками-фактури № СФ-000450 від 30.06.2020 та № СФ-000497 від 03.07.2020.

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково на суму 700 000, 00 грн за актом надання послуг № 159 від 30.06.2020, що підтверджується випискою по рахунку позивача та не сплатив послуги у розмірі 1 260 000, 00 грн. за актом надання послуг № 128 від 03.07.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом № 02/04 від 02.04.2021, в якому просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та який отриманий відповідачем 06.04.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03-06/2021 від 03.06.2021, в якій позивач повторно просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» від 10.06.2021.

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго утворилась заборгованість у розмірі 1 260 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 098, 09 грн 3 % річних за період з 03.07.2020 по 13.08.2021 та 120 582, 00 грн інфляційні втрати за період з липня 2020 по серпень 2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 139 від 17.06.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору підряду та договору про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 1 960 000, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 159 від 30.06.2020 на суму 700 000, 00 грн та № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також виставленими рахунками-фактури № СФ-000450 від 30.06.2020 та № СФ-000497 від 03.07.2020.

Згідно п. 3.2. договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується поважними представниками сторін після фактичного надання послуг.

Суд зазначає, що виконані роботи (надані послуги) прийняті відповідачем за актами надання послуг без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 2.3. договору, замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором.

Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 700 000, 00 грн за актом надання послуг № 159 від 30.06.2020, що підтверджується випискою по рахунку позивача. За Товариством з обмеженою відповідальністю Завод залізобетонних конструкцій Бетоненерго утворилась заборгованість у розмірі 1 260 000, 00 грн. за актом надання послуг № 128 від 03.07.2020.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено судом вище, позивач звертався до відповідача з листом № 02/04 від 02.04.2021, в якому просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та який отриманий відповідачем 06.04.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повинен був здійснити оплату за надані послуги, тобто до 13.04.2021, тож починаючи з 14.04.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

В той же час, суд не приймає до уваги посилання позивача на приписи ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, як підставу для відрахування строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) з дати складання акту № 128 від 03.07.2020, оскільки за результатами виконання договору підряду складаються акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3), проте у даному випадку сторонами складено та підписано саме акти надання послуг, а тому суд не вбачає підстав для відрахуванням строку оплати відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт), суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг № 139 від 17.06.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 260 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 098, 09 грн 3 % річних за період з 03.07.2020 по 13.08.2021 та 120 582, 00 грн інфляційні втрати за період з липня 2020 по серпень 2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування та, відповідно, розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки як зазначено судом вище починаючи з 14.04.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 12 634, 52 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 14.04.2021 по 13.08.2021 та сума інфляційних втрат у розмірі 29 173, 17 грн за період з 14.04.2021 по 13.08.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

При цьому, позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесульного кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з інфляційних втрат та 3 % річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесульного кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесульного кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 1 260 000,00 грн за договором №139 від 17.06.2020 починаючи з 14.08.2021 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

При цьому, про зазначення у судовому рішенні про нарахування інфляційних втрат суд відмовляє позивачу, оскільки таке нарахування не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» (вул. Будіндустрії, буд. 5, м. Київ, 01013, ідентифікаційний код - 42172446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» (вул. Веселинівська, буд. 19, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код - 40196219) 1 260 000 (один мільйон двісті шістдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 12 634 (дванадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 52 коп. 3 % річних, 29 173 (двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят три) грн 17 коп. інфляційних втрат та 19 527 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 11 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 260 000,00 грн, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна», з 14.08.2021 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 24.05.2022.

Суддя С. О. Щербаков